Рішення № 13699406, 04.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.11 р. Справа № 20/308

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙД-ГРУП-МАР”, м.Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька індустріальна спілка”, м.Донецьк

про стягнення 302895,65 грн.

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Галахов В.І. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙД-ГРУП-МАР”, м.Луганськ, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька індустріальна спілка”, м.Донецьк, про стягнення 302895,65 грн. – суми 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов’язання з оплати поставленого товару, на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 15317,00 грн., про що надав суду письмовий відзив від 27.12.10 р., в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення 287579,00 грн. В обґрунтування свого відзиву відповідач посилається на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

У клопотанні від 13.01.11 р. позивач просив суд розглянути справу № 20/308 без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙД-ГРУП-МАР”.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 27.12.10 р. до 10.01.10 р., з 31.01.11 р. до 04.02.11 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 лютого 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙД-ГРУП-МАР” (далі-Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька індустріальна спілка” (далі-Покупець) було укладено договір № ДИС/6-7псту (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов’язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, товар, сортамент, кількість та ціна якого зазначені в протоколах узгодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід’ємною частиною Договору.

Згідно із п.5.1 Договору, розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за партію товару, яка поставляється, на протязі 5 банківських днів з дати надання документів.

Статтею 265 Господарського кодексу України, зокрема, передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.266 зазначеного кодексу, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Отже, між позивачем та відповідачем виникли господарські правовідносини на підставі укладеного Договору № ДІС/6-7псту від 01.02.2006 р. щодо постачання товару, в асортименті, кількості, якості та за ціною, що зазначається у специфікаціях.

З наданих суду за період березень-червень 2010 р. специфікацій № 61 від 01.03.10 р, № 61/1 від 01.03.10 р., № 61/2 від 01.03.10 р., № 61/3 від 01.03.10 р., № 62 від 01.04.10 р., № 63 від 01.04.10 р., № 63/1 від 01.04.10 р., № 64 від 01.05.10 р., № 65 від 01.05.10 р., № 66 від 01.05.10 р., № 67 від 01.06.10 р., № 68 от 01.06.10 р., які є невід’ємною частиною Договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо постачання вугільного концентрату, в асортименті, кількості, якості, умов постачання, строків постачання та ціни договору. Тобто, суд прийшов до висновку, що Договір №ДІС/6-7псту від 01.02.2006 р. відповідає вимогам законодавства України, щодо укладання договорів даного типу.

На виконання умов Договору позивачем за період березень-червень 2010 р. Відповідачу було поставлено вугільного концентрату у кількості 281 668,92 т., що підтверджується актами приймання-передачі:

на загальну суму 455 847 060,62 грн. що підтверджується рахунками-фактурами:

Вищезазначені рахунки-фактури були оплачені Відповідачем наступними платіжними дорученнями:

У зв’язку із тим, що, за ствердження позивача, відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання та рахунки СФ-000138 від 27.06.10 р. на суму 3999645,82 грн., СФ-0000141 від 30.06.10 р. на суму 3589499,27 грн. не було сплачено, позивач відправив на адресу відповідача лист з вимогою про сплату основного боргу та 3% річних за весь час прострочення.

Вищезазначений лист був отриманий відповідачем 02.08.10 р., що підтверджується відповідною відміткою, але був залишений без відповіді.

За ствердженням позивача, з простроченням платежу відповідач здійснив оплату рахунків СФ-0000138 від 27.06.10 р. на суму 3999645,82 грн., СФ-0000141 від 30.06.10 р. на суму 3589499,27 грн., відповідно до платіжних доручень № 138 від 31.08.10 р. на суму 6689557,37 грн., № 1125 від 30.09.10 р. на суму 899587,72 грн.

Посилаючись на те, що вимога позивача про сплату 3% річних за весь час прострочення платежу залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 302895,65 грн. – суму 3% річних.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У своєму позові позивач просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період березень-червень 2010 року.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання та рахунки № СФ-0000138 від 27.06.10 р. на суму 3999645,82 грн., № СФ-0000141 від 30.06.10 р. на суму 3589499,27 грн. взагалі не було сплачено.

Відповідно до п.5.1 Договору, розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за партію товару, яка поставляється, на протязі 5 банківських днів з дати надання документів.

Отже, суд дійшов висновку про те, що при укладанні Договору, сторонами не було визначено, передача яких саме документів тягне за собою початок перебігу строку на оплату товару. Таким чином, сторонами не було встановлено конкретного строку на сплату товару, який поставляється за Договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошового зобов’язання на користь позивача є невизначеним. Однак, позивач направляв відповідачеві вимогу, внаслідок чого такий строк слід визначати в порядку ст.530 Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою про оплату товару відповідно до рахунків-фактур № СФ-0000138 від 27.06.10 р. на суму 3999645,82 грн., № СФ-0000141 від 30.06.10 р. на суму 3589499,27 грн., а всього на суму 7589145,09 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 138 від 31.08.10 р. на суму 6689557,37 грн., № 1125 від 30.09.10 р. на суму 899587,72 грн., які наявні в матеріалах справи, відповідач здійснив оплату цих рахунків з простроченням платежу на 51 календарний день.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 15317,00 грн., виходячи з розрахунку: 7589145,09 грн. х 21 дн. : 365 дн. х 3% = 13099,00 грн. (період прострочки з 10.08.10 р. по 30.08.10 р.); 899587,72 грн. х 30 дн. : 365 дн. х 3% = 2218,00 грн. (період прострочки з 31.08.10 р. по 29.09.10 р.)

При цьому, позовні вимоги позивача в розмірі (302895,65 грн. – 15317,00 грн.) = 287579,00 грн. заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙД-ГРУП-МАР”, м.Луганськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька індустріальна спілка”, м.Донецьк, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька індустріальна спілка” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 97; п/р 26009174800 в ПАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, код банку 334970, ідентифікаційний код 24812777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙД-ГРУП-МАР” (91019, м.Луганськ, вул.Комісара Санюка, 64в; п/р 26007001322759 у АТ „ОТП БАНК”, м.Київ, код банку 300528, ідентифікаційний код 33571549) 15317,00 грн. – суму 3% річних, 153,17 – суму витрат по сплаті державного мита, 11,93 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати наказ у встановленому порядку.

Повний текст рішення оголошено 04.02.11 р.

Суддя Донець О.Є.