Ухвала суду № 136993947, 29.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5429/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., з участю секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., представника відповідача Козара М. В., розглянувши питання про прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1230-1253 в сумі 89 697 грн.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати у спрощеному провадженні.

22.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, адвокатом Козар В.М.

22.05.2026 представником відповідача адвокатом Козар В.М. подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів, в якому просять визнати недійсними пункти 4.6, 4.7, 10.1, 10.2 Договору про відкриття кредитної лінії № 1230-1253 продукту «На все» від 28.06.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 . Визнати недійсним у цілому Договір про відкриття кредитної лінії № 1230-1253 продукту «На все» від 28.06.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умови кредитного Договору про встановлення процентів за користування кредитом, комісії за видачу кредиту, які знайшли своє відображення в пунктах 4.6, 4.7, 10.1, 10.2 цього ж кредитного Договору, є несправедливими і суперечать вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача підтримав зустрічний позов, просив прийняти його до спільного розгляду з первісним позовом.

Суд вивчивши матеріали цивільної справи, первісний та зустрічний позови, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно з ч. 1 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

Частинами 2, 3, 4 статті 193 ЦПК України визначено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднаються в одне провадження з первісним позовом. У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Зазначена стаття встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вона вказує на один із способів захисту відповідача проти пред`явленого до нього позову.

Способами захисту проти позову можуть бути: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов. Зустрічний позов - це активний захист проти позову. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов, залежно від обставин справи, може бути найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повне чи часткове виключення підстав первісного позову.

Задоволення зустрічного позову зазвичай повністю або частково виключає задоволення первісного позову.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи та заявлених зустрічних вимог, позивач за зустрічним позовом фактично оскаржує умови кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 1230-1253 продукту «На все» від 28.06.2023 в частині встановлення процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту.

Разом з тим, суд звертає увагу, що предмет первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» полягає у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Натомість позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені у формі зустрічного позову, зводяться до визнання недійсними окремих умов кредитного договору та договору в цілому.

Такі вимоги за своєю правовою природою є самостійним способом судового захисту, прямо передбаченим статтею 16 ЦК України та спеціальним законодавством про захист прав споживачів. Визнання недійсними умов кредитного договору та застосування наслідків недійсності правочину не є безпосередньо спрямованим на відвернення задоволення первісного позову про стягнення заборгованості, оскільки навіть у разі задоволення таких вимог у споживача все одно може залишатися обов`язок щодо повернення отриманих кредитних коштів.

Таким чином, заявлені ОСОБА_1 вимоги не відповідають процесуальним умовам зустрічного позову, визначеним статтею 193 ЦПК України, оскільки вони не пов`язані з первісним позовом настільки, щоб їх розгляд у межах однієї справи був доцільним і міг призвести до повного або часткового усунення заявлених банком вимог.

Як роз`яснено у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції», судам слід мати на увазі, що, оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об`єднання і роз`єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими статтями 123 - 126 ЦПК.

Згідно з положеннями ч.3 ст.194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Отже, судом встановлено, що в даному випадку відсутні як взаємопов`язаність позовів, так і доцільність їх спільного розгляду. Заявлені у зустрічному позові вимоги про визнання недійсними окремих положень кредитного договору та договору в цілому є самостійним способом захисту прав споживача, відмінним від предмета та підстав первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому зумовлюють інший предмет доказування. При цьому задоволення зустрічного позову не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, оскільки навіть у разі встановлення недійсності окремих умов договору чи договору в цілому та підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів, це саме по собі не усуває обов`язку повернення фактично одержаних грошових коштів та не виключає можливості захисту прав кредитора шляхом стягнення відповідної суми. Таким чином, результат розгляду зустрічного позову не може призвести до повного чи часткового усунення предмета первісного позову, а тому відсутні передбачені статтею 193 ЦПК України підстави для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поданий ОСОБА_1 через представника зустрічний позов про визнання недійсними пунктів кредитного договору не відповідає критеріям, визначеним статтею 193 ЦПК України, для розгляду у порядку зустрічного позову, у зв`язку з цим, підлягає відмові у прийнятті до спільного розгляду, з роз`ясненням ОСОБА_1 права звернутися з такими вимогами до суду з окремим позовом у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 193, 194, 186 ЦПК України, суд

постановив:

відмовити в прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів повернути заявнику із доданими матеріалами. Копію зустрічного позову долучити до матеріалів справи.

Роз`яснити відповідачу право на подання позову в загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка