Рішення № 136993860, 28.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17784/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., за участі секретаря судового засідання Авдєєвої К.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», в інтересах якого діє представник Андрущенко Михайло Валерійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

01 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 8344030525 від 28.05.2025 в розмірі 29 752,20 грн. та 2422,40 грн судового збору.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.05.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 8344030525. Вказаний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6000,00 грн.

Відповідач всупереч умовам кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконав, кредиту не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, у зв`язку з чим станом на дату підготовки позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 29 752,20 грн., з яких: 6000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10 852,20 грн. - заборгованість за процентами; 12 000,00 грн. заборгованість по пені, 900,00 грн. заборгованість по комісії.

Також зазначено, що у вересні 2025 ТОВ «Іннова Фінанс» було перейменовано на ТОВ «ІННОВА-НОВА».

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Надано відповідачеві строк для подання відзиву. Витребувано від ПАТ «ТАСкомбанк" (МФО 339500, код ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: 01032, Україна, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок, 30) а саме: Документи завірені належним чином, які підтверджують факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» за допомогою надавача послуг ТОВ ФК "Контрактовий дім" та отримання ОСОБА_1 грошових коштів у позику відповідно до умов Договору надання грошових коштів у позику №8344030525 від 28.05.2025 року у розмірі 6 000,00 грн, а саме виписки з карткових рахунків, які перебувають у ПАТ "ТАСкомбанк" на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за 28.05.2025.

10.02.2026 на виконання ухвали суду від 29.12.2025 від Ат «ТАСКОМБАНК» надійшла відповідь, в якій вказують, що 28.05.2025 року надходжень у сумі 6 000,00 грн. на рахунки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зокрема від ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» за допомогою надавача послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім» не було.

25.02.2026 від представника позивача на адресу суду надійшло уточнене клопотання про витребування доказів.

24.03.2026 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від ПАТ "ТАСкомбанк" (МФО 33 9500, код ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: 01032, Україна, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок, 30) а саме: Документи завірені належним чином, які підтверджують факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» за допомогою надавача послуг ТОВ ФК "Контрактовий дім" та отримання ОСОБА_1 грошових коштів у позику відповідно до умов Договору надання грошових коштів у позику №8344030525 від 28.05.2025 року у розмірі 6 000,00 грн, а саме виписки з карткових рахунків, які перебувають у ПАТ "ТАСкомбанк" на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 28.05.2025 по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано.

За загальним правилом ч. 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивачки, наданою у письмовому клопотанні про розгляд справи без участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить наступних висновків.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною..

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно п. 6, 7 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону України 675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1 ст. 11 Закону України 675-VIII).

Згідно ч. ч. 3, 12 ст. 11 Закону України 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч.1 ст. 12 Закону України 675-VIII).

Судом встановлено, що 28.05.2025 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у позику № 8344030525, згідно з умовами якого товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 2.2 Договору).

Умовами договору надання грошових коштів у позику № 8344030525 від 28.05.2025 є: сума кредиту 6000,00 гривень; тип кредиту кредит; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів. (п.п. 2.3, 2.4, 2.5 Договору). Згідно з п. 2.6.1. Стандартна процентна застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору.

Повернення кредитної заборгованості позичальником, всі платежі та розрахунки , зазначені у цьому договорі, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на зазначені в договорі та/або на веб-сайті банківські рахунки товариства в національній грошовій одиниці України гривні. З метою повернення кредитної заборгованості Позичальник може використовувати: - сервіси доступні позичальнику в особистому кабінеті та/або на веб-сайті, які забезпечуються перерахування коштів в погашення заборгованості перед товариством з використанням реквізитів платіжної картки; - платіжні термінали банків, фінансових установ, з якими у товариства є відповідні домовленості про приймання платежів та переказ коштів на банківський рахунок товариства; - інші платіжні сервіси та/або власні поточні рахунки. (п. 6.5. Договору).

У відповідності по п. 6.5.1. Договору, допущення прострочення платежів, вказаних в Графіку платежів (новому графіку платежів) для позичальника може мати наступні наслідки: - необхідність сплати штрафу/пені у розмірі та порядку, що визначені в п. 7.3. та п. 7.4 договору; - вплинути на кредитну історію та ускладнити отримання споживчого кредиту надалі; - якщо позичальник учасник Програми лояльності втрата права на отримання зниженої процентної ставки.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір надання грошових коштів у позику № 8344030525 від 28.05.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 4138.

Відповідно до довідки про відправку одноразового ідентифікатора для підписання договору такий був відправлений ОСОБА_1 28.05.2025 о 12 год. 21 хв.

До матеріалів справи додано Анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - htps://finsfera.ua, Договір про надання грошових коштів у позику № 8344030525 від 28.05.2025., з додатком 1 до Договору, Паспорт споживчого кредиту який передбачає всі істотні умови договору, що підписаний відповідачем 28.05.2025 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 3899.

Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві (в т.ч через месенджери) (п. 2.1. Договору).

У позовній заяві позивач посилається на те, що позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6000,00 гривень.

Однак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт перерахування коштів позивачем відповідачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно п. 58 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» (далі Закон № 1591-IX), платіжна послуга - передбачена цим Законом діяльність надавача платіжних послуг з виконання та/або супроводження платіжних операцій.

До фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема послуги з переказу коштів без відкриття рахунку (п. 6 ч.1 ст. 5 Закону № 1591-IX).

Згідно ч.1 ст. 49 Закону № 1591-IX платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Відповідно до п. п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21) від 25.05.2021 належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній станом на момент укладення договору) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/15023/21 Верховний Суд відзначив, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки зрахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц). Отже, виписки з особових рахунків є документом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору, позики або надання фінансової допомоги тощо.

Отже, належним доказом перерахування позивачем відповідачу коштів є відповідні розрахункові документи, банківські виписки або інші первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Однак, такі докази позивачем суду не надані.

На підтвердження виконання зобов`язання за Договором надання грошових коштів у позику № 8344030525 від 28.05.2025 позивачем долучена до матеріалів справи довідка ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 20.11.2025 року вих. №17995 про успішність операції про перерахування суми коштів через систему платежів EasyPay, згідно договору з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» № 160523/1 від 16.05.2023р. № транзакції: 1614026353, сума: 6 000,00 грн, дата прийняття: 28.05.2025 о 12:22, номер замовлення: d99f80efccae-404b-98e0-987b154d6290, номер картки: НОМЕР_2 , ПІБ: ОСОБА_1 , статус: успіх. Однак, вказаний документ не містить всіх необхідних реквізитів для підтвердження здійснення перерахування коштів в сумі 6000,00 гривень Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» саме відповідачу ОСОБА_1 , а відтак не є належним доказом здійснення платіжної операції.

На виконання ухвали суду від 24.03.2026 про витребування доказів АТ «ТАСКОМБАНК» надіслали на адресу суду 21.04.2026 та 30.04.2026 відповідь щодо запитуваної інформації, відповідно до якої вказує, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в АТ «ТАСКОМБАНК» було оформлено віртуальні банківські платіжні картки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , які існують в цифровій формі, без фізичного носія, зазначають, що руху коштів по рахунках ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), операції по яких можуть здійснюватись за допомогою банківських платіжних карток № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , за визначений в ухвалі період з 28.05.2025 по 30.05.2025, не було. Зважаючи на вищезазначене, інформацію про безготівкове зарахування коштів на рахунки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 6 000,00 гривень (у період з 28.05.2025 по 30.05.2025, підтвердити не можуть. Надано виписки про рух коштів по рахунках ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за визначений в ухвалі період з 28.05.2025 по 30.05.2025. У вказаний період рух коштів відсутній.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

У постанові від 27.05.2020 у справі № 2-879/13 Верховний Суд зазначив, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі, належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Крім того, у постанові від 01.11.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 462/2056/20, провадження № 61-3758св23) зазначає, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Враховуючи, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт перерахування відповідачу грошових коштів на виконання умов Договору надання грошових коштів у позику № 8344030525 від 28.05.2025, суд дійшов висновку про недоведеність однієї з основних обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог. За відсутності належного підтвердження факту видачі кредитних коштів неможливо вважати доведеним виникнення у відповідача обов`язку щодо їх повернення та сплати нарахованих платежів. Відтак позовні вимоги ТОВ «ІННОВА-НОВА» є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим підстав для їх задоволення суд не вбачає.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 275, 280-289, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 207, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, код ЄДРПОУ 44127243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 01.06.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області В.В. Чепка