Ухвала суду № 13699294, 25.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

25.01.11 р. № 39/158

Суддя господарського суду Донецької області Морщагіна Н.С., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод”, м. Донецьк про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, у справі за позовом

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Перспектива” м. Макіївка

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк

про: стягнення 336140 грн. 59 коп.

За участю представників сторін

від позивача Оганесян А.Р. – керівник, Різниченко Ю.О. – за довіреністю;

від відповідача Коломієць І.О. – за довіреністю;

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство “Донецький електрометалургійний завод”, м. Донецьк в порядку ст. 117 ГПК України, звернулося до господарського суду Донецької області з заявою про визнання наказу № 39/158 від 29.10.2009 р., таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” суми у розмірі 43025,34грн. (3% річних – 6327,74грн. та інфляційних витрат – 36697,60грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на платіжні доручення № 12286 від 03.12.2009р., № 7885 від 06.08.2010р., № 9222 від 03.09.2010р., № 9434 від 08.09.2010р., № 9435 від 08.09.2010р., заяви № 268 від 18.09.2010р., № 260 від 02.07.2010р., № 329 від 29.10.2010р., копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 01.03.2010р., копію ухвали господарського суду Донецької області від 09.02.2010р.

Представник заявника в судове засідання з’явився, наполягав на задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду у справі № 39/158 таким, що не підлягає виконанню частково.

Представник стягувача в судове засідання з’явився, письмових пояснень з приводу наданої заяви не надав.

Дослідивши представлені докази, та матеріали справи, господарський суд встановив.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.07.2009р. у справі № 39/158 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Перспектива”, м. Макіївка до Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод”, м. Донецьк, про стягнення основного боргу в розмірі 303286,00грн., 3% річних в сумі 6331,61грн., інфляційних в сумі 36697,60грн. вимоги позивача задоволені частково з Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перспектива”, м. Макіївка стягнуто основний борг в сумі 303286,00грн., 3% річних в сумі 6327,74грн., інфляційні в сумі 36697,60грн. витрати за державним митом в сумі 3420,91грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50грн.

27.07.2009р. господарським судом в порядку ст. 116 ГПК України на виконання означеного рішення було видано відповідний наказ.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2009 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2009 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2009р. залишені без змін.

29.10.2009 р. господарським судом в порядку ст. 120 ГПК України за результатами розгляду заяви ТОВ “Перспектива” було видано дублікат наказу господарського суду від 27.07.2009 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання рішення господарського суду у відповідності з ч. 1 ст. 116 ГПК України, провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 09.02.2010 р. судом в порядку ст. 25 ГПК України здійснено заміну боржника у виконавчому провадженні: Закрите акціонерне товариство “Донецький електрометалургійний завод” (83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122; код ЄДРПОУ 30479040) замінено на правонаступника Приватне акціонерне товариство “Донецький електрометалургійний завод” (83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122; код ЄДРПОУ 30479040).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.02.2010р., в порядку ст. 121 ГПК України, у справі № 39/158 було затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Перспектива”, м. Макіївка та Приватним акціонерним товариством “Донецький електрометалургійний завод”, м. Донецьк на стадії виконання судового рішення.

Виходячи зі змісту затвердженої судом мирової угоди

1.Сторони дійшли згоди, що з моменту виконання Боржником зобов’язань, передбачених п. 2 цієї Угоди, рішення господарського суду Донецької області по справі № 39/158 від 16.07.2009 р. є виконаним у повному обсязі.

2.Боржник приймає на себе зобов’язання у строк до 10 грудня 2009 р. сплатити Стягувачу частину основного боргу в сумі 100000,00грн. (сто тисяч гривень 00 копійок). Залишкова сума основного боргу, а також витрати Стягувача по оплаті державного мита в сумі 3420,91грн. (три тисячі чотириста двадцять гривень 91 копійка) та витрати Стягувача по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 копійок) будуть сплачені Боржником у строк до 31.05.2010 р., згідно Графіку платежів

Строк погашення заборгованості сума, грн.

до 28.02.2010 р. 50 000,00

до 31.03.2010 р. 50 000,00

до 30.04.2010 р. 50 000,00

до 31.05.2010 р. 53 286, 00

до 31.05.2010 р. (судові витрати) 3 733, 41

207 019, 41 грн.

3.Стягувач відмовляється від вимог по стягненню трьох відсотків річних в сумі 6327, 74 грн. (шість тисяч триста двадцять сім гривень 74 копійки) та нарахувань на суму боргу згідно індексу інфляції в розмірі 36 697, 60 грн. (тридцять шість тисяч шістсот дев’яносто сім гривень 60 копійок).

4.Сторони дійшли згоди, що Стягувач не має та не буде мати жодних інших вимог до Боржника.

Заявник, вважаючи, що наказ № 39/158 від 29.10.2009 р., виданий господарським судом Донецької області про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перспектива” суми у розмірі 350044,75грн. (3% річних – 6327,74грн. та інфляційних витрат – 36697,60грн.), повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню частково, з огляду на затверджену судом мирову угоду та безумовність відмови ТОВ “Перспектива” від стягнення з ПАТ “Донецький електрометалургійний завод” 3% річних та інфляційних витрат, всього 43025,34грн.

У відповідності з ч. 2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частина четверта статті 117 ГПК України визначає підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведений перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є вичерпним.

Господарський суд відзначає, що спір у справі № 39/158, розглянутий судом з прийняттям відповідного рішення, на примусове виконання якого господарським судом було видано наказ.

Рішення у справі № 39/158 в силу приписів ч. 4 ст. 85 ГПК України набуло законної сили 25.08.2009 р., з винесенням постанови Донецького апеляційного господарського суду, є чинним, та виходячи з встановленого ст. 4-5 ГПК України, та гарантованого п. 5 ст. 124 Конституцію України, принципу обов’язковості судових рішень, є обов'язковим до виконання на всій території України.

У відповідності з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 117 ГПК України встановлено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”.

Стаття 19 Закону України “Про виконавче провадження” встановлює вимоги до виконавчого документа, згідно яких у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Наказ господарського суду у справі № 39/158 в силу положень ст.ст. 116, 117 ГПК України, ст. 3, 19 Закону України „Про виконавче провадження” є виконавчим документом.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2009 р. відповідачем в добровільному порядку не виконане, виконавчий документ пред’явлено стягувачем до примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Статтею 121 ГПК України визначено, що мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення.

У відповідності з п. 1 Мирової угоди сторони дійшли згоди, що з моменту виконання Боржником зобов’язань, передбачених п. 2 цієї Угоди, рішення господарського суду Донецької області по справі № 39/158 від 16.07.2009 р. є виконаним у повному обсязі.

Пункт 2 Мирової угоди передбачає, що зобов’язання з погашення суми основного боргу та судових витрат (витрат за державним митом та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) повинно бути здійснено Боржником у строк до 31.05.2010 р., проте, як встановлено судом, умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 09.02.2010 р. у справі № 39/158, боржником виконувалися з порушенням встановленого Угодою графіку погашення заборгованості.

Господарський суд зазначає, що укладена сторонами на стадії виконання судового рішення мирова угода не скасовує прийнятого судом у справі № 39/158 рішення, а лише встановлює певний порядок та строки його добровільного виконання боржником, який останнім не дотриманий.

Таким чином, виданий господарським судом наказ підлягає виконанню у загальному порядку у відповідності до положень Закону України “Про виконавче провадження”.

Умови та порядок примусового виконання ухвал, рішень, наказів господарських судів визначається Законом України “Про виконавче провадження”. Обов’язок щодо примусового виконання, відповідно до ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження” покладається на Державну виконавчу службу.

Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Тобто, Закон України “Про виконавче провадження” визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які згідно Закону підлягають примусовому виконанню, у випадку невиконання їх у добровільному порядку.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що заяву Приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод”, м. Донецьк про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 86, 117 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву Приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод”, м. Донецьк про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, у справі № 39/158 залишити без задоволення.

Суддя Морщагіна Н.С.