Рішення № 136992168, 29.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5578/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шевякова І.С. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Полтавського апеляційного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Позовні вимоги:

визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В.;

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. від 24.04.2026 у виконавчому провадженні №80845499 про стягнення виконавчого збору.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Полтавський апеляційний суд, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Ухвалою від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог Полтавський апеляційний суд зазначив, що 24.04.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. винесено постанову ВП №80845499 про стягнення з Полтавського апеляційного суду виконавчого збору у розмірі 34 588,00 грн. Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки виконання судового рішення здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому відповідно до пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується.

Позивач також посилався на те, що Полтавський апеляційний суд є державною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а безспірне списання коштів здійснюється Державною казначейською службою України у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. У зв`язку з цим позивач просив визнати протиправними дії головного державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та скасувати постанову від 24.04.2026 ВП №80845499 та скасувати відповідну постанову.

04.05.2026 до суду надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначав, що виконавчий лист №440/10814/24, виданий Полтавським окружним адміністративним судом, носить зобов`язальний, а не майновий характер, оскільки рішенням суду боржника зобов`язано провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, при цьому конкретної суми до стягнення не визначено. Вказував, що відповідно до статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний одночасно з відкриттям виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору, а тому постанова від 24.04.2026 ВП №80845499 винесена правомірно. Також зазначав, що виконавчий документ у даній справі не підпадає під дію Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки не передбачає стягнення коштів з державного органу, а містить зобов`язання вчинити певні дії. У зв`язку з наведеним відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі статті 262 КАС України, з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 вказаного Кодексу.

Обставини справи, встановлені судом

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду (надалі також ДААС) від 09.02.2026 у справі №440/10814/24, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Полтавського апеляційного суду щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, а також зобов`язано Полтавський апеляційний суд нарахувати та виплатити вказану компенсацію. Крім того, цієї постановою ДААС зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування відповідних виплат у межах бюджетних призначень.

04.03.2026 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/10814/24 на виконання зазначеного судового рішення, який був пред`явлений до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

24.04.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80845499 та одночасно постанову про стягнення з Полтавського апеляційного суду виконавчого збору у розмірі 34 588,00 грн.

27.04.2026 вказана постанова про стягнення виконавчого збору надійшла на адресу Полтавського апеляційного суду, після чого позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частиною 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Отже, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI).

Водночас, п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI).

Висновки щодо правозастосування

Полтавський апеляційний суд відповідно до частини першої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є державним органом, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Державній судовій адміністрації України як головному розпоряднику бюджетних коштів відкрита окрема бюджетна програма КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів та працівників органів системи правосуддя.

Матеріалами справи підтверджено, що виконання судового рішення у справі №440/10814/24, боржником за яким є Полтавський апеляційний суд, здійснюється саме за рахунок коштів державного бюджету у межах зазначеної бюджетної програми та в порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

За таких обставин суд дійшов висновку, що Полтавський апеляційний суд звільнений від сплати виконавчого збору на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконання відповідного судового рішення здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень.

Суд відхиляє аргументи відповідача щодо того, що виконавчий документ у даній справі не підпадає під дію Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки не передбачає стягнення коштів з державного органу, а містить зобов`язання вчинити певні дії.

З цього приводу суд вказує, що пункт 3 частини 5 статті 27 Закону України "про виконавче провадження" чітко й недвозначно містить заборону стягнення виконавчого збору якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

А частина 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вказує на сферу дії цього Закону: держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган. І частина 1 статті 7 цього Закону вказує, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Тому твердження відповідача щодо того, що дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на виконавчий документ, виданий на виконання рішення суду, що має зобов`язальний характер - є помилковим.

З огляду на викладене, спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Водночас суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця - в обставинах даної справи відсутні юридично значущі дії державного виконавця, що могли б бути самостійним предметом оскарження. Дії зі стягнення виконавчого збору з державного органу, Полтавського апеляційного суду, охоплюються процедурою прийняття рішення - постанови про стягнення виконавчого збору і не є самостійним предметом оскарження. Тому у задоволенні цієї позовної вимоги суд відмовляє.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог частково.

Розподіл судових витрат

Розподіляючи судові витрати за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приймає до уваги, що судовий збір сплачений позивачем у сумі 2 662, 40 грн як за подання позову з вимогою майнового характеру, оскільки предметом спору є стягнення виконавчого збору у відповідній сумі. Тому, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору судом визнана протиправною і скасована - суд стягує суму сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - органу державної виконавчої служби.

Керуючись статтями 241-245, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Полтавського апеляційного суду (вул. Соборності, 18, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 42262431) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 00015622), Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001) про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.04.2026 у виконавчому провадженні №80845499 про стягнення виконавчого збору.

Стягнути на користь Полтавського апеляційного суду за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судові витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 2 662, 40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених статтями 287 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков