Ухвала суду № 136992038, 01.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15654/26

УХВАЛА

01 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради до Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому позивач просить:

- Визнати протиправними дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віталія Бабенка щодо направлення до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області заяви від 13.05.2026 року про виконання постанов у ВП №79604215.

- Зобов`язати старшого виконавця відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича розглянути заяви про закінчення виконавчого провадження від 20.11.2025 та 24.12.2025 №01-05-8/1291 вх.

27.05.2026 року (вхід. від 28.05.2026 року) від Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради надійшла заява про забезпечення позову шляхом: зупинення стягнення з Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради на підставі заяви від 13.05.2026 №26758 начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віталія Бабенка в межах ВП №79604215 відповідно до постанови від 14.11.2025 про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000 грн та постанови від 14.11.2025 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 450,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказав, що під час проведення аналізу та моніторингу виконавчих проваджень Пересипської районної адміністрації ОМР виявлено, що 13.05.2026 начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віталієм Бабенком було надіслано заяву до ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області, в якій він просить прийняти до виконання постанову ВП №79604215 від 14.11.2025 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000 гривень, постанову ВП №79604215 від 14.11.2025 року про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 450,00 гривень, постанову ВП №79604215 від 08.05.2026 року про внесення змін до процесуальних документів.

З даними діями відповідача Пересипська районна адміністрація не згодна та вважає їх безпідставними, незаконними та необґрунтованими, оскільки ці постанови звернуті до виконання після спливу встановленого законом тримісячного строку.

Враховуючи зазначене, у Пересипській районній адміністрації виникла необхідність звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересів та вжити заходи забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, за захистом яких районна адміністрація звернулась.

Отже, без вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення прийняття до виконання постанов про стягнення виконавчого збору та стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження існує реальна загроза стягнення коштів та накладання арешту на рахунок Пересипської районної адміністрації ОМР, який має спеціальний режим використання. А у випадку застосування відповідних заходів може порушувати права інтереси всіх працівників Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради та може привезти до порушення умов договорів в частині своїх зобов`язань по оплаті за виконану роботу.

Тому, Пересипська районна адміністрація ОМР просить вжити заходи забезпечення позову до вирішення питання щодо правомірності звернення начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віталія Бабенка до ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення виконавчого збору та стягнення мінімальних витрат (набрання законної сили судовим рішенням). У зв`язку з чим захист прав, свобод та інтересів районної адмінітсрації стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення неможливо буде докласти значних зусиль та витрат.

Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

Отже, за змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з заявленими позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Так, позивачем в судовому порядку оскаржено дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віталія Бабенка щодо направлення до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області заяви від 13.05.2026 року про виконання постанов у ВП №79604215, та позивач просить зобов`язати старшого виконавця відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича розглянути заяви про закінчення виконавчого провадження від 20.11.2025 та 24.12.2025 №01-05-8/1291 вх.

З поданих позивачем до заяви про забезпечення позову доказів вбачається, що 14.11.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденком Олександром Сергійовичем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 79604215 про стягнення з Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради виконавчого збору у розмірі 32000 грн., та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79604215, якою визначено для Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 450 грн.

Таким чином, враховуючи, що позивачем оскаржено до суду дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віталія Бабенка щодо направлення 13.05.2026 року на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області постанов від 14.11.2025 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП №79604215, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком відчуження належних позивачу коштів до перевірки судом законності дій органу ДВС (відповідача у справі), що ускладнить ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

Також суд враховує співвідношення прав (інтересів) про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому суд зауважу, що згідно приписів п.5 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема: 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, підстави для зупинення стягнення на підставі заяви від 13.05.2026 № 26758 начальника відділу примусового виконання рішень відсутні, оскільки вказана заява не є виконавчим документом.

Натомість, суд вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову шляхом: зупинення стягнення на підставі постанов старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича, а саме: постанови про стягнення виконавчого збору від 14.11.2025 ВП № 79604215 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.11.2025 ВП № 79604215.

Суд вважає, що саме такий захід забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та узгоджуються з приписами ч.1 ст.151 КАС України.

За таких обставин, заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 150, 151, 154, 256, 293 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради (адреса: просп. Князя Володимира Великого, 106, м. Одеса, код ЄДРПОУ 26303235) про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі постанов старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича, а саме: постанови про стягнення виконавчого збору від 14.11.2025 року ВП № 79604215 про стягнення з Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради виконавчого збору у розмірі 32000 грн., та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.11.2025 року ВП № 79604215, якою визначено для Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 450 грн.

У задоволенні решти заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Копію ухвали направити учасникам справи для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.

Суддя В.В. Андрухів