Ухвала суду № 136991857, 01.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13198/26

УХВАЛА

01 червня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (Код ЄДРПОУ 44005631) № UA508040/2022/000017/2 від 03.02.2022 року про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою судді від 12.05.2026 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» про поновлення строку на звернення до суду відмовлено; позовну заяву залишено без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

В зазначеній ухвалі суд вказав, що ТОВ «Меблеві технології» просить поновити йому строк звернення з позовною заявою та відкрити провадження по справі, в обґрунтування чого зазначає, що зазначений строк було пропущено з причин, що не залежали від волі позивача та мають об`єктивний, надзвичайний характер. Зокрема, підприємство позивача зазнало суттєвих втрат внаслідок бойових дій на території міста Херсон. У результаті ракетного обстрілу було знищено частину приміщення (офісу), де зберігалася первинна бухгалтерська, митна та інша документація, а також електронні носії інформації та бази даних підприємства. У зв`язку з цим позивач фактично втратив доступ до документів, необхідних для належного обґрунтування та підготовки позовної заяви, зокрема документів, що підтверджують митну вартість товарів, листування з митними органами, первинних фінансово-господарських документів тощо. Крім того, після настання зазначених подій підприємство було вимушене здійснювати заходи з відновлення господарської діяльності, пошуку та відновлення втрачених документів, що потребує значного часу та об`єктивно ускладнює можливість своєчасного звернення до суду. Вказані обставини мають надзвичайний, непередбачуваний та об`єктивно непереборний характер, не залежать від волі позивача та унеможливили подання позовної заяви у встановлений законом строк. Зазначені обставини є форс-мажорними, надзвичайними та об`єктивно непереборними, що підтверджує поважність причин пропуску процесуального строку.

Суд вважав наведені доводи безпідставними та такими, що не свідчать про наявність об`єктивно непереборних перешкод для своєчасного захисту прав, з огляду на наступне.

Оцінивши наведені позивачем аргументи, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про поновлення строку, оскільки ТОВ «Меблеві технології» не доведено належними та допустимими доказами того, що знищення частини документації внаслідок бойових дій у м. Херсон створило об`єктивно непереборні перешкоди для звернення до суду щодо рішення Одеської митниці, прийнятого ще 03.02.2022 року.

Суд зазначив, що позивач був обізнаний про порушення свого права з моменту винесення спірного рішення (до початку повномасштабного вторгнення), а посилання на втрату первинних документів не позбавляло його можливості подати позовну заяву в межах строку, зокрема шляхом використання електронних сервісів або отримання дублікатів документів від митного органу.

Якщо доступ до первинної документації та баз даних був повністю втрачений внаслідок обстрілів, позивач не пояснює, на підставі яких джерел та доказів він зміг сформувати позовну заяву в травні 2026 р. Якщо документи були відновлені або отримані дублікати, позивач не зазначає дату їх отримання, що дозволило б суду встановити момент, з якого об`єктивні перешкоди припинили існувати.

Таким чином, наведені обставини, попри їх самостійний надзвичайний характер, не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку з неможливістю вчасного пред`явлення позову, що виключає визнання причин пропуску строку поважними.

Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.

26.05.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку на звернення до суду, в якій представник позивача вказує, що підприємство зареєстроване у м. Херсон (Миколаївське шосе), яке з початком повномасштабного вторгнення перебувало в окупації, а після деокупації залишилося зоною активних бойових дій із обмеженим доступом цивільних осіб. Внаслідок постійних обстрілів, безпекових заходів, а також масштабного затоплення через підрив Каховської ГЕС у червні 2023 року, товариство повністю втратило доступ до своїх приміщень, серверів та первинної бухгалтерської і митної документації. Позивач наголошує, що без цих документів, які є загальновідомим фактом і не потребують доказування згідно зі ст. 78 КАСУ, було неможливо сформувати належну правову позицію та доказову базу. Обставини змінилися лише на початку квітня 2026 року, коли вдалося встановити зв`язок із колишнім працівником, який зберіг електронні копії необхідних контрактів та інвойсів на власному носії. Оскільки отримання цих матеріалів усунуло об`єктивні перешкоди, а позов було підготовлено та подано без невиправданих зволікань у найкоротший строк (у травні 2026 року), позивач просить прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження.

Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у клопотанні про визнання причин пропущення строку на звернення до суду із даним позовом поважними, суд виходить з наступного.

Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Повторно надані позивачем пояснення суд вважає неспроможними, необґрунтованими та такими, що не усувають зазначені в ухвалі від 12.05.2026 року недоліки, оскільки ТОВ «Меблеві технології» не надало жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, обмежившись лише посиланнями на загальновідомі обставини воєнного характеру в місті Херсоні та суб`єктивні твердження про раптове отримання файлів від колишнього співробітника у квітні 2026 року.

Посилання на відсутність доступу до первинних документів не доводять неможливості звернення до митного органу із запитом про надання дублікатів оскаржуваного рішення та супутніх матеріалів, або подання позову в межах установленого законом строку з подальшим клопотанням про витребування доказів судом.

Сама лише подія встановлення контакту з експрацівником у 2026 році є випадковою суб`єктивною обставиною, яка свідчить про тривалу пасивну поведінку самого підприємства щодо збирання доказів, а не про наявність об`єктивних і непереборних перешкод для захисту своїх прав, які існували безперервно понад чотири роки з моменту винесення спірного рішення від 03.02.2022 року.

За таких обставин, прямий причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю своєчасного пред`явлення позову не доведений, а наведені позивачем причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.

Фактично позивач просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з позовом, надавши перевагу в такий спосіб стороні позивача.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

На підставі викладеного та керуючись ст. 123 КАС України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» строку на звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Завальнюк