Рішення № 136991543, 29.05.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 р. № 400/2916/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, вул. Варшавська, 3-Б,смт Макарів,Київська обл., Бучанський р-н,08001, вул. Андрія Саєнка, 10,м. Фастів,Київська обл., Фастівський р-н,08500

провизнання протиправним та скасування рішення від 25.04.2025 року № 143650011581; зобов`язання вчинити певні дії,

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2), та просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.04.2025 року №143650011581;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 21.06.1988 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 18.04.2025 року про призначення пенсії по інвалідності.

В обґрунтування позову вказує, що йому протиправно відмовлено у призначені пенсії спірним рішенням через відсутність необхідного страхового стажу, оскільки період роботи у підтверджується записами трудової книжки. А розбіжність в написанні її імені « ОСОБА_2 » і « ОСОБА_2 » є типовою помилкою при здійсненні перекладу імені з російської на українську мову, і не може впливати на реалізацію позивачем права на пенсійне забезпечення. Відтак, рішення є протиправним.

Ухвалою від 23.03.2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії від 25 квітня 2025 року № 143650011581. При цьому, періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 , дата заповнення 21.06.1988 та в архівній довідці № Д-283/01-16 від 15.04.2025 не зараховані, оскільки ім`я заявниці ОСОБА_2 (рос.) не вдповідає паспортним даним ОСОБА_2 (рос.), що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58. Рішення вважає правомірним.

Від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що 25.04.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення №143650011581 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону №1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 13 років. За наслідками розгляду заяви Позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів, до загального страхового стажу не враховано:- періоди, зазначені у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 , дата заповнення 21.06.1988 та в архівній довідці №Д-283/01-16 від 15.04.2025, оскільки ім`я заявниці ( ОСОБА_2 (рос.)) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 (рос.)). Так, страховий стаж Позивача склав 08 років 07 місяців 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.

Дослідивши докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 18.04.2025 року до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Згідно п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок 22-1), після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, для здійснення виплати пенсії.

25.04.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення №143650011581 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону №1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 13 років. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком від 18.04.2025р. пенсійний вік Позивача становить 54 роки, страховий стаж склав 08 років 07 місяців 08 днів, до страхового стажу не зараховано періоди, зазначені у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 , дата заповнення 21.06.1988 та в архівній довідці №Д-283/01-16 від 15.04.2025, оскільки ім`я заявниці ( ОСОБА_2 (рос.)) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 (рос.)).

Вищезазначене рішення відповідача позивач вважає протиправним, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Абзацом 2 ст 56 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п. 2 Порядку № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).

Згідно ч. 2 та 3 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, спірним рішенням до страхового стажу не було зараховано періоди роботи, зазначені у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 , дата заповнення 21.06.1988 та в архівній довідці №Д-283/01-16 від 15.04.2025, оскільки ім`я заявниці ( ОСОБА_2 (рос.)) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 (рос.)).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 року № 301 (далі Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи та навчання позивача у спірний період.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Отже, відповідач 1 протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , дата заповнення 21.06.1988.

Тому суд вважає за необхідне скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.04.2025 року №143650011581.

При цьому, суд звертає увагу, що помилковим є твердження позивача, що дії стосовно зарахування до страхового стажу мають бути здійснені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, з огляду на наступне.

Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо неї позовних вимог.

Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, є уповноваженим органом, який має право зарахувати до страхового стажу, приймати рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 21.06.1988 року та повторно розглянути заяву позивача від 18.04.2025 року про призначення пенсії по інвалідності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив у розмірі 1331,20 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов ОСОБА_1 містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".

Отже, судовий збір присуджується позивачу в розмірі 1331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, яким було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, ідентифікаціний код 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Варшавська, 3-Б,смт Макарів,Київська обл., Бучанський р-н,08001, ідентифікаційний код 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення від 25.04.2025 року № 143650011581; зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.04.2025 року №143650011581.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія 10 , м. Фастів, 08500, Поштова адреса: вул. Варшавська, 3Б, с-ще Макарів, Київська обл, 08001, ідентифікаційний код 22933548) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 21.06.1988 року та повторно розглянути заяву позивача від 18.04.2025 року про призначення пенсії по інвалідності.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Варшавська, 3-Б,смт Макарів,Київська обл., Бучанський р-н,08001, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар