Рішення № 136991274, 29.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 рокусправа № 380/6975/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Відділу №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ, відповідач-1) та Відділу №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації (далі - Відділ №1, відповідач-2), з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 згідно підпункту 7 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №793 від 02.07.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням її на 20% відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 №56/95-ВР, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії Відділу №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації щодо відмови внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 в наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, та у видачі посвідчення встановленого зразка;

- зобов`язати Відділ №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №345 від 19.03.1996, та постанови Кабінету Міністрів України №793 від 02.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у березні 2022 року він був змушений змінити місце проживання та з 01 листопада 2022 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 01.11.2022 №1324-7001602749. Фактичним місцем проживання позивача є м. Сколе Стрийського району Львівської області, якому надано статус гірського населеного пункту. Позивач зазначає, що звертався до другого відповідача із заявою про видачу посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, надавши, зокрема, довідку про взяття на облік ВПО та довідку Сколівської міської ради №1075/02-09 від 05.12.2025 про фактичне місце проживання, проте отримав відмову з підстав того, що згідно з витягом з реєстру територіальної громади його адресою місця проживання вказано м. Маріуполь Донецької області, яке не має статусу гірського населеного пункту. Окрім того, на звернення позивача про перерахунок пенсії зі збільшенням її на 20% перший відповідач відповіді не надав та перерахунку не провів. Позивач вважає дії відповідачів протиправними і такими, що порушують його право на належний соціальний захист, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 20.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 04.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачам встановлено строк для подання відзивів на позовну заяву.

На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено. В обґрунтування зазначено, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Перший відповідач вказав, що в матеріалах пенсійної справи позивача відсутнє посвідчення особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, встановленого зразка, а тому надбавка за проживання у гірській місцевості у розмірі 20% не виплачується. Оскільки другим відповідачем посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, не видавалося, на думку першого відповідача, зобов`язання щодо перерахунку пенсії є передчасним. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На адресу суду від відповідача - Відділу №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації - надійшов відзив (заперечення) на позовну заяву, у якому проти позову заперечено. В обґрунтування зазначено, що відповідно до Положення №345 посвідчення видається громадянам, які постійно проживають у гірському населеному пункті, за умови пред`явлення, зокрема, паспорта, подання заяви та витягу з реєстру територіальної громади. Другий відповідач вказав, що за результатами розгляду наданих позивачем документів у нього відсутній витяг з реєстру територіальної громади м. Сколе, а також відсутня довідка згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2026 №225, яка є обов`язковою. З огляду на викладене другий відповідач рекомендував позивачу звернутися за підтверджуючою довідкою про проживання особи на території населеного пункту, якому надано статус гірського, за формою згідно з додатком 1 до постанови КМУ від 18.02.2026 №225, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У березні 2022 року позивач був змушений залишити своє постійне місце проживання у м. Маріуполь Донецької області у зв`язку зі збройною агресією російської федерації. Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.11.2022 №1324-7001602749 позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа; у вказаній довідці зареєстрованим місцем проживання зазначено м. Маріуполь Донецької області, а фактичним місцем проживання/перебування - АДРЕСА_1 .

На виконання постанови Верховної Ради України від 15.02.1995 №57 "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" Кабінет Міністрів України постановою від 11.08.1995 №647 затвердив перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, до якого включено місто Сколе Стрийського району Львівської області.

Факт фактичного проживання позивача у м. Сколе підтверджується довідкою Сколівської міської ради №1075/02-09 від 05.12.2025, виданою за формою згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2025 №793, відповідно до якої ОСОБА_1 фактично проживав на території населеного пункту, якому надано статус гірського ( АДРЕСА_2 ) з 01.11.2022 по 05.12.2025.

23.12.2025 позивач звернувся до Відділу №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації із заявою (вх. №939 від 23.12.2025) про видачу посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, додавши, зокрема, копію паспорта, копію довідки ВПО, копію РНОКПП, фотокартки, витяг з реєстру територіальної громади та довідку Сколівської міської ради №1075/02-09 від 05.12.2025.

Листом Відділу №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації від 02.01.2026 №1 позивачу відмовлено у видачі посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту. Підставою для відмови зазначено те, що згідно з поданим витягом з реєстру територіальної громади адресою місця проживання позивача вказано м. Маріуполь Донецької області, а тому, на думку другого відповідача, посвідчення не може бути видане, оскільки м. Маріуполь не має статусу гірського населеного пункту.

15.12.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із встановленням гірської надбавки, додавши довідку про проживання у гірському населеному пункті, копію паспорта та довідку ВПО.

Відповіді на вказану заяву та перерахунку пенсії перший відповідач не здійснив.

Не погоджуючись із діями відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимог до Відділу №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення.

Правовідносини щодо надання статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, регулюються Законом України від 15.02.1995 №56/95-ВР "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (далі - Закон №56/95-ВР).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі статтею 6 Закону №56/95-ВР громадянам, яким надано статус особи, що проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, розміри пенсій, стипендій та інших передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги збільшуються на 20 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 №345 затверджено Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту (далі - Положення №345). Згідно з пунктом 7 Положення №345 посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживають на території населених пунктів, яким надано статус гірських. Пунктом 8 Положення №345 передбачено, що посвідчення видається за умови пред`явлення паспорта громадянина України та подання заяви, витягу з реєстру територіальної громади - для громадян, які постійно проживають у гірському населеному пункті, фотокарток розміром 30 х 40 міліметрів. Підставами для відмови у видачі посвідчення є відсутність документів або відомостей, зазначених у цьому пункті, та виявлення факту недостовірності даних, зазначених у заяві.

Водночас суд враховує, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, правовий статус якої визначається Законом України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон №1706-VII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно з частинами першою - третьою статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Окрім того, частиною третьою статті 7 Закону №1706-VII встановлено, що громадяни пенсійного віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші громадяни, які перебувають у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Суд також зважає на положення пункту 10 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 05.11.2021 №1871-IX "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", відповідно до якого на період тимчасової окупації російською федерацією території України, а також на період віднесення територіальних громад до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, положення частини першої статті 4 цього Закону не поширюються на осіб, місце проживання яких зареєстроване або задеклароване у житлі, що знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. До реєстру територіальної громади вносяться відомості про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що внутрішньо переміщена особа об`єктивно позбавлена можливості зареєструвати своє місце проживання у населеному пункті фактичного перебування зі зняттям з реєстрації за адресою на тимчасово окупованій території, а тому витяг з реєстру територіальної громади щодо такої особи відображатиме адресу її попереднього (покинутого) місця проживання. За таких обставин формальна вимога другого відповідача про надання витягу з реєстру територіальної громади з адресою у гірському населеному пункті є для внутрішньо переміщеної особи об`єктивно нездійсненною та не може бути єдиною підставою для відмови у наданні відповідного статусу.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону №56/95-ВР посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону. Зазначена норма не містить обмежень щодо внутрішньо переміщених осіб як суб`єктів отримання такого статусу, на що звернуто увагу і у листі Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України від 20.02.2026 №1304-7126/03-26.

Суд враховує, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2025 №793 "Деякі питання встановлення доплат, передбачених частиною другою статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" у 2025 році" передбачено, що факт проживання особи на території населеного пункту, якому надано статус гірського, також може підтверджуватися особою шляхом надання довідки про фактичне місце проживання особи (додаток 1), виданої виконавчим органом, до органу соціального захисту населення/територіального органу Пенсійного фонду України. Аналогічний механізм підтвердження факту проживання передбачено і додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2026 №225.

Тобто чинне правове регулювання прямо передбачає альтернативний спосіб підтвердження факту проживання внутрішньо переміщеної особи у гірському населеному пункті - довідку виконавчого органу про фактичне місце проживання, що видається замість витягу з реєстру територіальної громади.

Як встановлено судом, позивач надав відповідачу-2 довідку Сколівської міської ради №1075/02-09 від 05.12.2025, видану за формою згідно з додатком 1 до постанови №793, якою підтверджено фактичне проживання позивача у м. Сколе з 01.11.2022 по 05.12.2025, тобто понад шість місяців поспіль. Разом із довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.11.2022 №1324-7001602749, яка засвідчує фактичне місце проживання позивача у м. Сколе, наведені докази є належними та достатніми для підтвердження факту постійного (фактичного) проживання позивача на території гірського населеного пункту.

Суд зазначає, що чинне законодавство не містить визначення терміна "постійне місце проживання", а реєстрація місця проживання має декларативний характер і не впливає на свободу пересування. Місцем проживання фізичної особи відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Тому відсутність у позивача реєстрації місця проживання у м. Сколе за наявності доказів фактичного проживання у цьому населеному пункті понад шість місяців не може бути підставою для відмови у наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту.

Аналогічний підхід застосовано у судовій практиці щодо надання внутрішньо переміщеним особам статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, зокрема у справі №300/7537/23, у якій суд дійшов висновку, що фактичне проживання внутрішньо переміщеної особи у гірському населеному пункті понад шість місяців слід вважати постійним, що є підставою для надання відповідного статусу та видачі посвідчення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відмова Відділу №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації у наданні позивачу статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, та у видачі посвідчення встановленого зразка з підстав відсутності витягу з реєстру територіальної громади з адресою у гірському населеному пункті є протиправною. Відповідні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області суд зазначає наступне.

Доплата до пенсії, передбачена ч.2 ст.6 Закону №56/95 та Постановою №793, надається особам, яким встановлено статус громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту. Такий статус підтверджується посвідченням встановленого зразка, яке є документом, що згідно з п.2 Положення №345 засвідчує наявність відповідного статусу та на підставі якого надаються передбачені ст.ст.3, 6 Закону №56/95 пільги, у тому числі доплата до пенсії.

Як встановлено судом, посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, позивачу не видавалося, а спір щодо набуття нею відповідного статусу є предметом вимог цієї справи до відділу №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації.

Зважаючи на те, що право на доплату до пенсії похідне від наявності підтвердженого у визначеному законом порядку статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, а на час вирішення цієї справи такий статус посвідченням не підтверджено, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо припинення доплати та про зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії із збільшенням її на 20% є передчасними.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права після видачі посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, звернутися до органу, що здійснює виплату пенсії, із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням доплати, передбаченої ч.2 ст.6 Закону №56/95.

Суд наголошує, що судовому захисту підлягають порушені, не визнані або оспорювані права; конкретний розмір щомісячних виплат пенсії позивачу та сума різниці можуть бути визначені пенсійним органом лише після проведення перерахунку, а тому встановлення судом конкретного розміру виплат на майбутнє виходило б за межі повноважень суду.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачі належними та допустимими доказами правомірності оскаржуваних дій (бездіяльності) не довели.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір підлягає пропорційному стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Відділу №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації щодо відмови внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 у наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та у видачі посвідчення встановленого зразка.

Зобов`язати Відділ №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 25260251) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" №56/95-ВР від 15.02.1995, "Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №345 від 19.03.1996 та Постанови Кабінету Міністрів України №793 від 02.07.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу №1 (Сколівський) управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 25257993) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.