Рішення № 136991159, 29.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17532/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28.04.2025 №0184740403.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту камеральної перевірки, складеного з порушенням закону. Позивач вважає, що перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за своїм предметом належить до документальної перевірки, яка проводиться в порядку, передбаченому підп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.3 ст.77 та п.78.9 ст.78 Податкового кодексу України, а не камеральної. На переконання позивача, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які не входять до її предмета, наказ про проведення документальної перевірки не приймався, направлення на перевірку не видавалось, копія наказу позивачу не вручалась, чим порушено приписи підп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України. Крім того, позивач зазначає, що камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість проведено з порушенням 30-денного строку, передбаченого п.76.3 ст.76 ПК України. З наведеного позивач робить висновок, що акт камеральної перевірки є доказом, отриманим з порушенням закону, який у силу ч.1 ст.74 КАС України не може братись судом до уваги, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДПС у Львівській області заперечує проти позову. Посилається на те, що камеральна перевірка проведена 07.04.2025 на підставі підп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, у порядку, визначеному п.76.2 ст.76, з урахуванням строків давності, визначених п.102.1 ст.102 ПК України, з питань порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Вказує, що своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання віднесена до предмета камеральної перевірки підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, а тому для встановлення факту несвоєчасної сплати призначення документальної перевірки не вимагається. Зазначає, що 30-денний строк, передбачений п.76.3 ст.76 ПК України, поширюється виключно на перевірку податкової декларації або уточнюючого розрахунку, тоді як камеральна перевірка з інших питань, зокрема своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань, проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України. Стверджує, що штрафну санкцію застосовано на підставі п.124.1 ст.124 ПК України, ця норма є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій підтримав викладені у позовній заяві доводи. Додатково зазначив, що посилання відповідача на судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі №380/17262/24 є безпідставним, оскільки це рішення не набрало законної сили та оскаржується в апеляційному порядку, а посилання на наказ Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 щодо порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання податкового обов`язку не стосується предмета даного спору.

Ухвалою судді від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Дочірнє підприємство «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (місцезнаходження: вул.Паркова Площа, буд.3, м.Моршин, Стрийський р-н, Львівська обл., 82482; код ЄДРПОУ: 02649905) зареєстроване як юридична особа. Основним видом економічної діяльності підприємства є діяльність лікарняних закладів (КВЕД 86.10).

Позивач є платником податку на додану вартість та подавав до Головного управління ДПС у Львівській області податкові декларації з податку на додану вартість: №9311255863 від 19.10.2024, №9351759898 від 20.11.2024, №9387041469 від 20.12.2024, №9419171002 від 20.01.2025 та №9037351553 від 19.02.2025, у яких самостійно визначив суми податкових зобов`язань до сплати.

На підставі підп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розд.I, п.75.1 ст.75 розд.II ПК України, у порядку, визначеному п.76.2 ст.76 розд.II ПК України, та з урахуванням строків давності, визначених п.102.1 ст.102 розд.II ПК України, Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 07.04.2025 №15950/13-01-04-03/02649905.

За висновками акта перевірки встановлено несвоєчасну сплату підприємством узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, чим порушено п.57.1 ст.57 ПК України. Відповідно до даних, наведених у таблиці акту перевірки, узгоджені суми податкових зобов`язань, визначені платником у поданих деклараціях, сплачені з порушенням граничних строків сплати, а саме із простроченням від 23 до 94 календарних днів.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2025 №0184740403, яким за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість до позивача застосовано штраф у сумі 244754,14 грн. Згідно з розрахунком, що є додатком до податкового повідомлення-рішення, штраф нараховано у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно та у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів.

Податкове повідомлення-рішення від 28.04.2025 №0184740403 надіслано позивачу через Електронний кабінет платника податків та доставлено 28.04.2025. Заперечення на акт камеральної перевірки позивачем не подавались, процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення позивач не використовував.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 28.04.2025 №0184740403, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

Згідно з підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з абз.1 п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні строки сплати містить і п.203.2 ст.203 ПК України, яким визначено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п.124.1 ст.124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків. За змістом п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Цією ж нормою передбачено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до підп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до п.76.3 ст.76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст.86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений ст.200 цього Кодексу. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу.

Згідно з п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Спір у цій справі зводиться до вирішення питання про правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками камеральної перевірки. Позивач при цьому не заперечує проти самого факту несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань, а оскаржує податкове повідомлення-рішення з підстав, які зводяться до двох доводів: невідповідності предмета камеральної перевірки питанню своєчасності сплати податку та порушення 30-денного строку проведення такої перевірки.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що чинна редакція підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України відносить до предмета камеральної перевірки своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Відповідне положення включено до підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» №2970-IX від 20.03.2023 та діяло станом на час проведення спірної перевірки 07.04.2025.

Таким чином, питання дотримання платником встановлених законодавством строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість віднесено законодавцем до предмета камеральної перевірки. Зобов`язання, визначені платником самостійно у поданих ним податкових деклараціях, у силу п.54.1 ст.54 ПК України вважаються узгодженими, а факт їх своєчасної чи несвоєчасної сплати встановлюється на підставі даних, які містяться у внутрішніх інформаційних базах контролюючого органу та системі електронного адміністрування податку на додану вартість, без необхідності дослідження первинних документів платника.

У даній справі предметом камеральної перевірки було саме дотримання позивачем строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених ним самостійно у поданих податкових деклараціях. Контролюючий орган не здійснював перевірки повноти чи правильності нарахування податкового зобов`язання, не досліджував первинних документів та не залучав даних з інших державних реєстрів, що виходять за межі податкової звітності. Для встановлення факту несвоєчасної сплати достатньо даних про подані декларації, граничні строки сплати та дати фактичної сплати, що зберігаються у відповідних інформаційних базах. За таких обставин відповідач діяв у межах предмета камеральної перевірки, визначеного підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що своєчасність сплати узгодженого податкового зобов`язання є предметом виключно документальної перевірки, яка проводиться в порядку підп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.3 ст.77 та п.78.9 ст.78 ПК України. Хоча своєчасність сплати податків дійсно охоплюється і предметом документальної перевірки, наведене не виключає можливості встановлення факту несвоєчасної сплати узгодженої суми зобов`язання в межах камеральної перевірки, оскільки таке питання прямо віднесене до її предмета окремою нормою підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України. Документальна та камеральна перевірки є самостійними видами податкового контролю з власним предметом і процедурою, а виявлення несвоєчасної сплати узгодженого зобов`язання на підставі даних інформаційних баз не вимагає обов`язкового призначення документальної перевірки. Відповідно, відсутність наказу про проведення документальної перевірки та направлення на перевірку у даному випадку не свідчить про порушення процедури, оскільки для проведення камеральної перевірки такі документи не вимагаються в силу п.76.1 ст.76 ПК України.

Стосовно доводів позивача про порушення 30-денного строку, передбаченого п.76.3 ст.76 ПК України, суд зазначає таке.

За змістом п.76.3 ст.76 ПК України законодавець розмежував строки проведення камеральної перевірки за її предметом: камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, тоді як камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу. Перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання є камеральною перевіркою з інших питань у розумінні абз.2 п.76.3 ст.76 ПК України, а тому 30-денний строк, який стосується перевірки показників самої податкової декларації, на неї не поширюється.

З установлених у справі обставин слідує, що у межах спірної перевірки контролюючий орган не перевіряв правильності складення податкових декларацій чи правильності визначених у них показників, а встановлював факт дотримання позивачем граничних строків сплати вже узгоджених зобов`язань. Відтак така перевірка підлягала проведенню в межах загального строку давності у 1095 днів, передбаченого ст.102 ПК України, а не в межах 30-денного строку.

За таких обставин доводи позивача про порушення строку проведення камеральної перевірки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на ототожненні різних за предметом видів камеральних перевірок.

Висновки ж Верховного Суду, викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №640/7643/21, на яку посилається позивач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається. У наведеній справі контролюючий орган під час камеральної перевірки звітної податкової декларації з плати за землю встановив заниження платником податкового зобов`язання, тобто фактично здійснив перевірку повноти нарахування податку з використанням даних Державного земельного кадастру, що виходить за межі предмета камеральної перевірки та належить до предмета документальної перевірки. Саме перевірка повноти нарахування зобов`язання, а не своєчасності сплати вже узгодженої суми, була визнана виходом за межі камеральної перевірки. У справі ж, що розглядається, предметом перевірки була виключно своєчасність сплати самостійно узгоджених позивачем зобов`язань, що прямо віднесено до предмета камеральної перевірки, а тому зазначений висновок викладений за інших обставин справи та не підлягає застосуванню.

Не є релевантними для цього спору і висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №824/51/16-а, на яку посилається позивач. Підставою для скасування податкового повідомлення-рішення у тій справі стало проведення контролюючим органом повторної камеральної перевірки податкової звітності за ті самі податкові періоди після спливу 30-денного строку, тоді як проведення повторної камеральної перевірки Податковим кодексом України не передбачено, а первинні камеральні перевірки за відповідні періоди не проводились і акти за їх результатами не складались. Натомість у справі, що розглядається, відсутні ознаки повторності перевірки, а сама перевірка проведена в межах строку давності, визначеного ст.102 ПК України. Крім того, наведена постанова прийнята за іншого правового регулювання, оскільки положення підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, які прямо відносять своєчасність сплати узгодженого зобов`язання до предмета камеральної перевірки, на час спірних правовідносин у тій справі не діяли. З огляду на викладене, ця постанова викладена за іншого правового врегулювання та обставин справи, а відтак не підлягає застосуванню.

Стосовно розміру застосованого штрафу суд зазначає, що відповідно до даних розрахунку, який є додатком до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та таблиці акту перевірки, узгоджені суми податкових зобов`язань сплачені позивачем із простроченням, що становило від 23 до 94 календарних днів. З огляду на це контролюючим органом застосовано штраф у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно та у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, що відповідає п.124.1 ст.124 ПК України.

Передбачена п.124.1 ст.124 ПК України норма за своїм змістом є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату, і після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення. Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №520/22505/21.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі №380/17262/24, на яке посилався відповідач, не набрало законної сили. Висновок суду у цій справі ґрунтується не на зазначеному рішенні суду першої інстанції, а на нормах ПК України та наведених вище висновках Верховного Суду, а тому факт відсутності набрання законної сили рішенням у справі №380/17262/24 на правову оцінку обставин цього спору не впливає.

Посилання відповідача у відзиві на наказ Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 та на неподання позивачем заяви про неможливість виконання податкового обов`язку суд до уваги не бере, оскільки позивач у заявах по суті справи на неможливість виконання податкового обов`язку та на наявність обставин, які звільняють від відповідальності, не посилався, а відтак ці обставини не входять до предмета доказування у цьому спорі та не впливають на оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що камеральна перевірка проведена контролюючим органом у межах повноважень, у спосіб та у строки, визначені ПК України, а її предмет відповідає підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України. Факт несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем по суті. За таких обставин акт камеральної перевірки від 07.04.2025 №15950/13-01-04-03/02649905 не є доказом, отриманим з порушенням закону, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.04.2025 №0184740403 прийняте правомірно.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат на користь позивача відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.