Ухвала суду № 136991147, 29.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 травня 2026 рокусправа №380/5451/26Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, перевіривши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року,встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року,встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Ухвалою судді від 30.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від представника відповідача надійшло відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду, в яких посилається, зокрема, на те, що відповідь на запит представника позивача надано 12.06.2024 за вихідним №305/1706 разом із довідкою про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, премій, індексації та інших виплат від 12.06.2024, в якій зазначено суми та складові нарахованого грошового забезпечення. З огляду на наведене, посилаючись на приписи ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд залишити позов без розгляду.

Крім того, від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначає, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/30705/24 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України з тотожними, на думку відповідача, предметом і підставою позову в частині, що стосується періоду з 29.01.2020 по 19.07.2022.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій представник позивача обґрунтовує наявність підстав для поновлення строку тим, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення виникли в період з 29.01.2020 по 20.05.2023, а на момент їх виникнення діяла редакція ч.2 ст.233 КЗпП України, що передбачала право на звернення до суду без обмеження будь-яким строком. Крім того, вказала, що тримісячний строк, визначений ст.233 КЗпП України, продовжувався на час дії карантину та почав перебіг лише з 01.07.2023. Також зауважила, що Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 ч.1 ст.233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України, в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Постановляючи ухвалу, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Так, за правилами ч.6 ст.161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до ч.1 ст.122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 КЗпП України, зокрема ч.2 цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, ч.2 ст.233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Окрім того, слід ураховувати, що відповідно до п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до ст.233 КЗпП України (19.07.2022).

У цьому контексті суд ураховує, що питання застосування ч.2 ст.233 КЗпП України за подібних обставин було предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

У вказаному судовому рішенні Судова палата констатувала:

1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії ст.233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);

2) з урахуванням п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст.233 КЗпП України, почався 01.07.2023.

Суд вважає цей висновок застосовним у спірних правовідносинах і не вбачає підстав для відступу від нього.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, зокрема з 29.01.2020 по 20.05.2023 у військових частинах, які перебували на фінансовому забезпеченні у відповідача.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2024 №119 позивача у зв`язку зі звільненням з військової служби виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17.05.2024. Відповідь на запит представника позивача разом із довідкою про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, в якій зазначено про суми та складові нарахованого грошового забезпечення, надано 12.06.2024 за вихідним №305/1706.

Водночас до суду з даним позовом позивач звернувся лише 25.03.2026.

При цьому обставини, наведені представником позивача у заяві про поновлення строку, не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, оскільки зводяться до доводів про незастосування строку та не вказують на існування об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Інших обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку, заява не містить, а судом з матеріалів позовної заяви не встановлено.

Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 (включно) застосуванню підлягає ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

До вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 у редакції норми ч.2 ст.233 КЗпП України після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, згідно з яким дія ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX поширюється лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Суд відхиляє посилання представника позивача у заяві про поновлення строку на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 як на підставу незастосування строку звернення до суду. Зазначеним Рішенням ч.1 ст.233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України, в частині встановлення тримісячного строку для звернення до суду працівника, який перебуває у трудових відносинах. Натомість позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17.05.2024, а до суду він звернувся після звільнення з військової служби, у зв`язку з чим до вимог про виплату належних сум застосовується ч.2 ст.233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, і неконституційною не визнавалася.

Приписами ч.3 ст.123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, а підстави, наведені ним у заяві про поновлення строку, визнаються судом неповажними, позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із наведенням інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску, з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.

Водночас, з огляду на доводи відповідача про наявність у провадженні Київського окружного адміністративного суду справи №320/30705/24, суд вважає за необхідне запропонувати позивачу надати пояснення щодо предмета та підстав позову у вказаній справі і періоду, якого вони стосуються, а також щодо співвідношення цих вимог з вимогами у цій справі.

Роз`яснити позивачу, що згідно вимог ч.ч.14, 15 ст.171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст.122, 123, 160, 161, 169, 171, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему в п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із наведенням інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску;

- пояснень щодо предмета та підстав позову у справі №320/30705/24, що перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду, та періоду, якого вони стосуються.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяЛанкевич Андрій Зіновійович