Рішення № 136991123, 29.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 рокусправа № 380/7734/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 26.02.2026 № 10761/03-16, яким відмовлено ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», виданого на підставі поданої заяви від 18.02.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити з 18.02.2026 ОСОБА_1 пенсію державного службовця, яку виплачувати в подальшому, обчисливши її на підставі ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» із врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 18.02.2026 № 4-2608-вих-005; довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, від 18.02.2026 № 4-2608-вих-006 відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3; довідки про складові заробітної плати від 18.02.2026 № 4-2608-вих-007; довідки про складові заробітної плати від 18.02.2026 № 4-2608-вих-008 згідно з пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату недоотриманих пенсійних виплат з 18.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у зв`язку з наявністю пенсійного віку, необхідного страхового стажу та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, 18.02.2026 звернувся до відділу обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» та надав довідки про складові заробітної плати № 4-2608-вих-005, № 4-2608-вих-006, № 4-2608-вих-007 та № 4-2608-вих-008 від 18.02.2026, видані управлінням «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Зазначив, що спірним рішенням відповідач відмовив у переході на пенсію, мотивувавши відмову недостатністю стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (зараховано 8 років 9 місяців 11 днів, а період роботи в органах місцевого самоврядування зараховано лише до 04.07.2001). Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки, на його думку, при обчисленні стажу державної служби не враховано присвоєні йому ранги державного службовця та весь період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування. Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 27.04.2026 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надіслало на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що пенсійне забезпечення громадян в Україні здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що законодавством визначено, що пенсія призначається лише один раз, а в подальшому особа може бути переведена з одного виду пенсії на інший. Повідомив, що за принципом екстериторіальності, передбаченим Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, яким і прийнято спірне рішення про відмову. Вказав, що згідно з трудовою книжкою стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, становить 8 років 9 місяців 11 днів, а період роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до такого стажу лише до 04.07.2001 - до набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Оскільки станом на 01.05.2016 у позивача недостатньо стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, право на перерахунок (перехід) пенсії відсутнє. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області надіслало на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що заяву позивача про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» розглянуто за принципом екстериторіальності. Зазначив, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII за наявності необхідного страхового стажу мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, та які станом на день набрання чинності Законом № 889-VIII мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, або займали посади державної служби та мали не менш як 10 років такого стажу. Повідомив, що з 16.02.2021 позивачу призначено пенсію по інвалідності, а з 29.10.2025 переведено на пенсію за віком згідно із Законом № 1058-IV. Вказав, що згідно з трудовою книжкою стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, становить 8 років 9 місяців 11 днів, а станом на 01.05.2016 недостатньо такого стажу, у зв`язку з чим рішенням від 26.02.2026 № 10761/03-16 відмовлено у перерахунку (переході) пенсії. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» одержує пенсію за віком. З 16.02.2021 позивачу було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV, а з 29.10.2025 переведено на пенсію за віком згідно із зазначеним Законом.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.06.1984 та долучених до матеріалів справи документів ОСОБА_1 здійснювала трудову діяльність, зокрема:

- з 19.05.1990 - референт по протокольній роботі та контролю за виконанням документів Залізничної райради народних депутатів м. Львова;

- з 01.03.1991 - інструктор по оргроботі І категорії виконкому Залізничної райради;

- з 01.08.1991 - виконуюча обов`язки голови райспорткомітету (тимчасово); з 22.08.1991 - завідуюча Залізничним районним спорткомітетом;

- з 01.07.1992 - головний інструктор по Залізничному району; з 02.08.1993 - інструктор І категорії загально-організаційного відділу Залізничного райвиконкому;

- 10.05.1994 присвоєно 14 ранг державного службовця та прийнято присягу державного службовця (запис № 15 трудової книжки);

- з 02.01.1995 - інструктор І категорії загально-організаційного відділу Залізничної районної адміністрації Львівського міськвиконкому;

- з 04.09.1998 - спеціаліст І категорії відділу у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи з присвоєнням 13 рангу держслужбовця;

- з 01.01.1999 - провідний спеціаліст відділу у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи управління з питань НС та УЗН Львівської ОДА із збереженням 13 рангу держслужбовця;

- з 01.10.1999 - помічник-консультант народного депутата України із присвоєнням 7 рангу державного службовця (запис № 22 трудової книжки);

- з 01.07.2002 - завідувач відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації (за конкурсом, з прийняттям Присяги посадової особи місцевого самоврядування);

- з 04.01.2007 - начальник відділу у справах неповнолітніх у зв`язку з реорганізацією структури виконавчих органів Львівської міської ради; з 20.09.2007 посаду перейменовано на начальника відділу у справах дітей;

- з 08.04.2013 по 01.09.2018 - начальник відділу у справах дітей Галицької районної адміністрації Львівської міської ради із присвоєним 7 рангом державного службовця (розпорядження міського голови № 239-к від 04.04.2013 та № 535-к від 16.08.2018);

- з 01.09.2018 по теперішній час - начальник відділу «Служба у справах дітей» Галицького району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із збереженням 7 рангу посадової особи місцевого самоврядування на рівні присвоєного раніше 7 рангу державного службовця.

Згідно з довідкою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 12.03.2026 № 4-31-15264 підтверджено, що з 08.04.2013 (розпорядження міського голови № 239-к від 04.04.2013) до 31.08.2018 включно (розпорядження міського голови № 535-к від 16.08.2018) позивач працювала на посаді начальника відділу у справах дітей Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.

Управлінням «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради видано позивачу довідки про складові заробітної плати № 4-2608-вих-005, № 4-2608-вих-006, № 4-2608-вих-007 та № 4-2608-вих-008 від 18.02.2026, у яких, зокрема, зазначено стаж державної служби 35 років 6 місяців 26 днів та 7 ранг державного службовця.

18.02.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід з пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» з урахуванням зазначених довідок.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 26.02.2026 № 10761/03-16, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Таке рішення мотивоване тим, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, становить 8 років 9 місяців 11 днів, а період роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до такого стажу лише до 04.07.2001, у зв`язку з чим станом на 01.05.2016 у позивача недостатньо стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 врегульоване Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі) така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII.

Водночас обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону і «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII набувають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17.

Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах та в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII).

Статтею 46 Закону № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині другій зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, у тому числі, час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону та час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, тобто у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, в даному випадку при обчисленні стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 283 визначено посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, серед яких визначено і перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону № 2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Статтею 25 Закону № 3723-XII встановлено сім категорій посад державних службовців. Згідно з пунктом 5 розділу V Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР на посадових осіб місцевого самоврядування поширювалась чинність Закону України «Про державну службу», вони прирівнювалися до відповідних категорій посад державних службовців, якщо іншого не було передбачено законодавством. До набуття чинності Законом № 2493-III посади працівників органів місцевого самоврядування були віднесені до відповідних категорій посад державної служби постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239.

Зі змісту спірного рішення, яким позивачу відмовлено у переході на пенсію державного службовця, слідує, що відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного стажу роботи на посадах державної служби, зарахувавши до такого стажу 8 років 9 місяців 11 днів та зарахувавши період роботи в органах місцевого самоврядування лише до 04.07.2001.

Суд вважає такий висновок відповідача безпідставним та таким, що зроблений без належного дослідження усіх записів трудової книжки позивача та доданих до заяви документів, з огляду на таке.

Згідно з відомостями про роботу у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 22.06.1984 та довідкою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 12.03.2026 № 4-31-15264, позивач послідовно працювала у виконавчих органах рад та в органах місцевого самоврядування, де їй присвоювалися ранги державного службовця, зокрема 14 ранг (10.05.1994), 13 ранг (1998 1999) та 7 ранг (1999, 2013), що підтверджується відповідними записами трудової книжки.

Суд зауважує, що той факт, що Порядок № 283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби, не має значення, оскільки його норми були чинними на час здобуття позивачем відповідного стажу. Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, що охоплюється поняттям правонаступництва нормативно-правових актів та потребує застосування актів, які були чинними на момент існування спірних відносин.

Відтак, при визначенні права особи на призначення пенсії за Законом № 889-VIII слід керуватися записами у трудовій книжці та аналізувати відповідність займаних особою посад посадам, визначеним у статті 25 Закону № 3723-XII та в актах Кабінету Міністрів України, а також враховувати присвоєні особі ранги державного службовця.

Та обставина, що окремі періоди роботи відповідач не зарахував до стажу державної служби, формально посилаючись на дату набрання чинності Законом № 2493-III, не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку повно та всебічно дослідити характер роботи позивача, займані нею посади та присвоєні ранги.

Дослідивши записи трудової книжки позивача та долучені до матеріалів справи документи, суд встановив, що позивач послідовно займала посади у виконавчих органах рад та в органах місцевого самоврядування, які прирівнювалися до відповідних категорій посад державних службовців, на цих посадах їй присвоювалися ранги державного службовця (14 ранг - 10.05.1994, 13 ранг - 1998-1999, 7 ранг - 1999 та 2013), а період її роботи на таких посадах підлягає зарахуванню до стажу державної служби відповідно до Порядку № 283, який був чинним на час набуття позивачем цього стажу. З урахуванням наведеного загальний стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 перевищує 20 років, що відповідає умовам, визначеним пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII та частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд враховує, що спірне рішення прийняте без надання оцінки усім записам трудової книжки позивача про присвоєння рангів державного службовця та характеру займаних нею посад, унаслідок чого відповідач безпідставно не зарахував до стажу державної служби періоди роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування, прирівняних до посад державних службовців. За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 26.02.2026 № 10761/03-16 не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що ефективний захист порушеного права позивача у спірних правовідносинах не може бути забезпечений шляхом покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву, оскільки усі обставини, необхідні для вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію державного службовця, з достатньою повнотою встановлені судом на підставі досліджених доказів. Зважаючи на те, що наявність у позивача необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, страхового стажу та досягнення пенсійного віку підтверджені матеріалами справи і відповідачем по суті не спростовані, суд вважає за необхідне з метою ефективного поновлення порушеного права зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати позивачу зазначений стаж та призначити їй пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 19.05.1990 по 17.02.2026 на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та призначити їй з 18.02.2026 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, у зв`язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню.

Водночас вимоги позивача про обчислення пенсії з обов`язковим урахуванням конкретних довідок про складові заробітної плати від 18.02.2026 № 4-2608-вих-005, № 4-2608-вих-006, № 4-2608-вих-007 та № 4-2608-вих-008, а також про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату недоотриманих пенсійних виплат з 18.02.2026 суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Питання визначення складових заробітної плати, які враховуються для обчислення розміру пенсії, та перевірки відповідності поданих довідок установленим вимогам належить до повноважень пенсійного органу і вирішується ним на стадії обчислення розміру пенсії, тоді як на час розгляду справи пенсію позивачу ще не призначено та її розмір не обчислено. Питання ж перерахунку та виплати недоотриманих сум похідне від призначення пенсії і виникне лише після такого призначення, а тому є передчасним. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 560/8328/22, висновки якого в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки судом частково задоволено позовні вимоги, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 26.02.2026 № 10761/03-16 про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (ЄДРПОУ 22933548) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) стаж роботи з 19.05.1990 по 17.02.2026 на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та призначити їй з 18.02.2026 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», п.п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (ЄДРПОУ 22933548) сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.