Рішення № 136990208, 01.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року № 580/1310/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Черкаського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35158674) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії в справі.

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 09.01.2025 №8-О у частині встановлення позивачу розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2025 рік, а саме у період з 01.01.2025 на рівні 30% місячного посадового окладу;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату надбавки за вислугу років з 01.01.2025 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 (суддя Гаращенко В.В.) адміністративну справу № 580/1310/25 передано до Шостого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 6 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 визначено територіальну підсудність адміністративної справи № 580/1310/25 за Київським окружним адміністративним судом та передано справу на розгляд Київському окружному адміністративному суду.

05.03.2025 наведена вище адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду М.Я. Вісьтак (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 року ухвалено прийняти позовну заяву до провадження Київського окружного адміністративного суду.

Позиція позивача полягає у тому, що ОСОБА_1 з 11.11.2008 року проходить державну службу у Черкаському окружному адміністративному суді. 11.11.2008 року нею прийнято присягу державного службовця відповідно до статті 17 Закону України «Про державну службу» та призначено на посаду секретаря судового засідання. 03.03.2009 року її переведено на посаду головного спеціаліста з судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи, а з 30.08.2022 року призначено на посаду заступника начальника відділу управління персоналом та аналітично-статистичної роботи, на якій вона працює по теперішній час. Позивач вказує, що наказом №104-0 від 22.08.2022 року їй відповідно до статті 39 Закону України «Про державну службу» присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії «Б». Також наказом керівника апарату «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі» №1-О від 03.01.2023 року, відповідно до статей 46, 50, частини 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 року, їй з 11.11.2023 року встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 45% місячного посадового окладу. Станом на 01.01.2024 року стаж державної служби позивача становив 15 років 1 місяць 21 день. Позивач зазначає, що 09.01.2025 року її ознайомлено з наказом керівника апарату №8-0 від 09.01.2025 року «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі», відповідно до якого їй з 01.01.2025 року встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30% місячного посадового окладу. На думку позивача, зі змісту зазначеного наказу вбачається, що підставами для його прийняття визначено статтю 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX від 15.03.2022 року, статті 20 та пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX від 19.11.2024 року, статті 46, 50, частину 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року, а також Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 року. Позивач вважає, що наказ №8-0 від 09.01.2025 року в частині встановлення їй надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30% місячного посадового окладу є протиправним, оскільки прийнятий без дотримання вимог чинного законодавства та призвів до безпідставного зменшення раніше встановленого розміру надбавки за вислугу років.

28.03.2025 представник Черкаського окружного адміністративного суду скерував відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач вказує, що спірним наказом керівника апарату Черкаського окружного адміністративного суду №8-О від 09.01.2025 року «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі», прийнятим відповідно до статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX від 15.03.2022 року, статті 20 та пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX від 19.11.2024 року, статей 46, 50, частини 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року, а також Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 року, державним службовцям апарату суду встановлено надбавки за вислугу років до посадового окладу. Зокрема, ОСОБА_1 , яка обіймає посаду заступника начальника відділу управління персоналом та аналітично-статистичної роботи, встановлено надбавку у розмірі 30% посадового окладу при стажі державної служби 16 років 1 місяць 21 день, тобто на рівні 2% посадового окладу за кожний рік стажу державної служби, але не більше 30% посадового окладу. Відповідач посилається на статтю 64 Конституції України, відповідно до якої в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини і громадянина із зазначенням строку дії таких обмежень. Також відповідач зазначає, що право на оплату праці, передбачене частиною 4 статті 43 Конституції України, може зазнавати окремих обмежень у зв`язку з дією воєнного стану, що, на думку відповідача, узгоджується зі статтею 64 Конституції України. Відповідач зазначає, що правове регулювання державної служби здійснюється Законом України «Про державну службу» №889-VIII, а згідно зі статтею 5 цього Закону таке регулювання здійснюється Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами. При цьому частиною 1 статті 52 Закону №889-VIII передбачено встановлення надбавки за вислугу років на рівні 3% посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу. Разом з тим відповідач наголошує, що статтею 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році для всіх категорій працівників бюджетної сфери та державних органів розмір заробітної плати може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених державним бюджетом. Крім того, відповідач зазначає, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 2025 рік зупинено дію частини 1 статті 52 Закону України «Про державну службу» в частині встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад. Водночас пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30% посадового окладу. На підставі наведеного відповідач вважає, що у 2025 році державним службовцям державних органів надбавка за вислугу років правомірно встановлюється на рівні 2% посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30% посадового окладу, що, на думку відповідача, відповідає положенням статті 64 Конституції України, Закону України №2136-IX та Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Також відповідач зазначає, що відповідно до статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII фінансування судів здійснюється згідно з кошторисами та щомісячними розписами видатків у межах річної суми видатків, визначених законом про Державний бюджет України.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 11.11.2008 року проходить державну службу у Черкаському окружному адміністративному суді.

11.11.2008 року позивачем прийнято присягу державного службовця відповідно до статті 17 Закону України «Про державну службу» та призначено на посаду секретаря судового засідання. 03.03.2009 року її переведено на посаду головного спеціаліста з судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи.

З 30.08.2022 року призначено на посаду заступника начальника відділу управління персоналом та аналітично-статистичної роботи, на якій вона працює по теперішній час.

Наказом №104-0 від 22.08.2022 року їй відповідно до статті 39 Закону України «Про державну службу» присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії «Б».

Наказом керівника апарату «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі» №1-О від 03.01.2023 року, відповідно до статей 46, 50, частини 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 року, їй з 11.11.2023 року встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 45% місячного посадового окладу.

Станом на 01.01.2024 року стаж державної служби позивача становив 15 років 1 місяць 21 день.

09.01.2025 року позивача ознайомлено з наказом керівника апарату №8-0 від 09.01.2025 року «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі», відповідно до якого їй з 01.01.2025 року встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30% місячного посадового окладу.

Позивач вважає, що наказ №8-0 від 09.01.2025 року в частині встановлення їй надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30% місячного посадового окладу є протиправним, оскільки прийнятий без дотримання вимог чинного законодавства та призвів до безпідставного зменшення раніше встановленого розміру надбавки за вислугу років, тому звернулась до суду із даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства та доходить наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 130 Конституції України визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Згідно із частинами першою - п`ятою статті 148 Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, зокрема, здійснює ДСА України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та ДСА України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначають окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також загалом щодо апеляційних, місцевих судів.

Згідно із частиною першою статті 150 Закону № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ДСА України, Служби судової охорони врегульовано нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону № 889-VIII, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця враховує кваліфікацію та досвід, важливість і складність роботи на посаді, ступінь відповідальності, а також результативність, ефективність та якість виконання посадових обов`язків.

Згідно ч. 2 ст. 50 Закону № 889-VIII, заробітна плата державного службовця складається з: 1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця; 2) варіативної заробітної плати - премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, місячної або квартальної премії.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 52 Закону № 889-VIII, надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам щодо встановлення позивачу надбавки за вислугу років у 2024 році, суд враховує, що частиною першою статті 52 Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас 01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX, пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» якого встановлено, що у 2024 році надбавка за вислугу років на державній службі визначається на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, а норми Закону №889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить Закону №3460-IX.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 у справі №240/7215/24 дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відсутня колізія між положеннями Закону №889-VIII та Закону №3460-IX, оскільки Законом №3460-IX прямо передбачено, що норми Закону №889-VIII щодо оплати праці державних службовців застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону про державний бюджет, а дія положень Закону №889-VIII у відповідній частині була зупинена на період дії Закону №3460-IX.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що приписи пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX є чинними, у встановленому законом порядку неконституційними не визнавалися, а тому підлягали застосуванню органами державної влади та розпорядниками бюджетних коштів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що зміни щодо розміру надбавки за вислугу років були складовою реформи оплати праці державних службовців, яка передбачала одночасне збільшення посадових окладів та зміну структури заробітної плати державних службовців. Саме по собі зменшення граничного розміру надбавки за вислугу років не свідчить про звуження соціальних гарантій чи порушення права державного службовця на належний рівень оплати праці.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років повинні здійснюватися саме з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX, тобто на рівні 2 відсотків посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи наказ керівника апарату Черкаського окружного адміністративного суду №8-О від 09.01.2025 року «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі» в частині встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, діяв на підставі та в межах чинного законодавства, а тому підстави для визнання оскаржуваного наказу протиправним, його скасування та зобов`язання здійснити перерахунок виплат відсутні.

Пункт 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2024 передбачав норми про те, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30% посадового окладу.

Велика Палату Верховного Суду розглянула справу № 240/7215/24 як зразкову, предметом спору в якій було встановлення надбавки за вислугу років на державній службі в 2024 році, з урахуванням положень пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2024.

Так, за наслідками розгляду зразкової справи у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24 висловлені наступні висновки:

"100. Втім Велика Палата Верховного Суду наголошує, що саме лише зменшення граничного розміру надбавки державним службовцям за вислугу років не обов`язково свідчить про звуження соціальних прав і гарантій працівника, зокрема, його права на належний рівень оплати праці.

101. Таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії, а саме: підвищити посадові оклади, оскільки відповідна надбавка є лише окремою складовою грошового забезпечення державного службовця, грошовий вираз якої безпосередньо залежить від розміру його посадового окладу.

112. Велика Палата Верховного Суду повторює, що відповідні приписи абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX не визнані неконституційними, так само немає підстав для власного висновку за частиною четвертою статті 7 КАС України, адже у спірних правовідносинах зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не призвело до звуження соціальних прав і гарантій державного службовця, зокрема і його права на належний рівень оплати праці.

123. Отже, зміни в підходах до оплати праці державних службовців, елементом яких є зменшення надбавки за вислугу років до 2 відсотків за кожен рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, обумовлені реалізацією євроінтеграційних вимог щодо вступу України до Європейського Союзу, зокрема, виконанням програми Європейського Союзу «Ukraine Facility Plan».

124. Такі зміни, як уже зазначалося, не пов`язані з потребою збалансування чи оптимізації видатків Державного бюджету України, зокрема й у зв`язку з уведенням воєнного стану. Навпаки, кінцевою метою запровадженої реформи є збільшення привабливості посад державної служби для кваліфікованих спеціалістів та підвищення конкурентоспроможності оплати праці державних службовців у порівнянні з приватним сектором.

125. Отже, зміни, введені законодавцем, щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі не були довільними та свавільними, адже зазначені зміни були елементами такого тривалого процесу, як реформа оплати праці державних службовців, яка заздалегідь оголошена державою та поступово нею впроваджена. Ці зміни носили системний характер і зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі відбулося одночасно зі зростанням посадового окладу, тому ці зміни мали зрозумілу легітимну мету - підвищення рівня незалежності та фінансової забезпеченості певної категорії державних службовців, покращення статусу державного службовця загалом".

Водночас в узагальнених висновках Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

"149. Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

150. Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби".

Суд звертає увагу, що правовий висновок Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 по справі № 240/7215/24 стосувався пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», однак, пункт 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX є ідентичними та стосуються одних і тих самих правовідносин, а тому суд дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 по справі № 240/7215/24 є застосовним в цій справі.

Додатково суд зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» № 4282-IX від 11.03.2025, який у відповідній частині набрав чинності з 01.04.2025, частину першу статті 52 Закону № 889-VIII викладено в такій редакції:

« 1. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.».

Отже, з 01.04.2025 року Закон України № 889-VIII також передбачає проведення нарахування та виплати надбавки за вислугу років у розмірі, визначеному Законом України № 4059-ІХ.

Таким чином, нарахування та виплата позивачу у 2024 році надбавки за вислугу років на державній службі підлягали здійсненню з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ, якими визначено особливості оплати праці державних службовців у відповідних бюджетних періодах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач під час визначення позивачу розміру надбавки за вислугу років у 2024 році діяв на підставі та у межах чинного законодавства, оскільки приписи пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ були чинними, у встановленому законом порядку неконституційними не визнавалися та підлягали обов`язковому застосуванню розпорядниками бюджетних коштів при нарахуванні і виплаті надбавки за вислугу років державним службовцям.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі №240/7215/24 зазначила, що відсутні підстави для незастосування вказаних положень законів про Державний бюджет, а суд не може фактично констатувати неконституційність закону без відповідного рішення Конституційного Суду України або застосування положень частини четвертої статті 7 КАС України.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зменшення граничного розміру надбавки за вислугу років саме по собі не свідчить про звуження соціальних прав та гарантій державного службовця, оскільки у спірних правовідносинах мало місце не зменшення заробітної плати, а перерозподіл її складових у межах реформи оплати праці державних службовців.

За наведених обставин, враховуючи, що у даній справі в межах спірних правовідносин не встановлено протиправних дій/бездіяльності або рішень відповідача, які б порушували права позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що твердження позивача не можуть вважатися обґрунтованими та у задоволенню позову необхідно відмовити.

Судові витрати по справі.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволення позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Черкаського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35158674) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.