Рішення № 136989579, 29.05.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/17977/25

категорія 113050100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ЦМСЕК м. Дніпро від 24.11.2024 року, яким ОСОБА_1 було змінено групу інвалідності з 2-ї на 3-тю;

- зобов`язати Державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України повторно провести огляд ОСОБА_1 на предмет визнання її особою з інвалідністю 2 групи пожиттєво, у спосіб встановлений Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (з урахуванням заяви від 29.10.2025).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідач порушив процедуру перевірки обґрунтованості висновку МСЕК про встановлення групи інвалідності. Вказує, що вона не зверталась із заявою про переогляд, не була повідомлена про час і місце засідання комісії, не брала участі у засіданні, що порушує її права згідно зі ст. 3, 19, 55 Конституції України, Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» та п. 6 Постанови КМУ № 1317. Внаслідок зазначених дій позивачу було зменшено розмір пенсії, що позначилось на її соціальному становищі. Крім того, безпідставне зниження групи інвалідності спричинило моральні страждання, приниження честі та гідності, пов`язані з переживанням за майбутнє, доступ до медичних послуг, страх втрати належного соціального статусу.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що ЦМСЕК законно та в межах повноважень, визначених чинним законодавством, був проведений ретельний аналіз всіх медичних документів медико-експертної справи позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення їй групи інвалідності та зроблено висновок, що ступінь обмеження життєдіяльності відповідає незначному ступеню та не дає підстав для встановлення групи інвалідності. Вказує, що неповідомлення особи про необхідність повторного оцінювання та розгляд питання без її участі, не може розцінюватися судом як порушення прав особи під час перевірки, оскільки проведення безпосереднього огляду особи передбачається лише у разі прийняття рішення про проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позивачем подано відповідь на відзив, де вказано щодо допущених відповідачем процесуальних порушень та наголошено, що посилання відповідача на підпункт 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, є юридично неспроможним, оскільки зазначене Положення набрало чинності та підлягає застосуванню лише з 01.01.2025 року, тоді як оспорюване рішення прийнято 24.11.2024 року.

Ухвалами суду від 11.08.2025, 03.03.2026, 14.05.2026 судом було витребувано у відповідача докази: копію протоколу засідання ЦМСЕК від 24.11.2024 року із зазначенням складу комісії; висновок ЦМСЕК від 24.11.2024 про скасування рішення Житомирської обласної МСЕК від 24.11.2023; копії документів, що містяться в медико-експертній справі ОСОБА_1 , в тому числі завірені належним чином копії всіх медичних документів (виписки з історії хвороби, медичні обстеження і т.д.), які надавалися до Центральної медико-соціальної експертної комісії та до Центру оцінювання функціонального стану особи для подальшого встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 ; копію акту огляду ЦМСЕК від 24.11.2024; докази повідомлення ОСОБА_1 про час і місце засідання ЦМСЕК.

Проте, відповідачем на виконання вимог суду надано лише витяг із журналу протоколів засідань Центральної медико-соціальної експертної комісії (розпочато 15.11.2024 закінчено 13.12.2024), інших витребуваних доказів не надано.

Позивачем 20.05.2026 подано заяву про розгляд справи за наявними в ній доказами.

Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що вжиті судом заходи для витребування доказів не призвели до позитивного результату, суд ухвалив розглядати справу за наявними в ній доказами.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

07.07.2023 ОСОБА_1 встановлено 2-гу групу інвалідності в зв`язку з онкологічним захворюванням терміном до 13.07.2024, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 13.07.2023 серії 12 ААГ № 411028.

24.11.2023 на підставі повторного огляду позивачу встановлено 2-гу групу інвалідності безстроково на підставі захворювання, пов`язаного з аварією на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акт огляду МСЕК серія 12ААГ № 409937.

24.11.2024 року Центральна міжрегіональна МСЕК м. Дніпро прийняла рішення про зміну ОСОБА_1 групи інвалідності з 2-ї на 3-тю, про що позивач дізналась з листа Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат від 22.01.2025.

Позивач, не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (стаття 3 Закону № 875-ХІІ).

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV від 06.10.2005 (далі - Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 вказаного Закону, медико-соціальна експертиза - це встановлення ступеню стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Частина дванадцята статті 7 Закону №2961-IV містить відсилочну норму про те, що положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 Питання медико-соціальної експертизи, яке діяло на момент постановлення оспорюваного рішення, (далі - Положення № 1317).

Згідно з пунктом 3 вказаного Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі -комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення № 1317).

Відповідно до п.13 Положення №1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, серед іншого:

узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності;

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

Відповідно до пункту 15 Положення №1317 комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12 вересня 2023 року № 576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто, з 24 лютого 2022 року).

У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанови від 25.10.2024 № 1207 та 08.11.2024 № 1276, якими було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Здійснивши системний аналіз вищенаведених норм, суд зазначає, що ЦМСЕК має право проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК стосовно відповідної особи на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймати відповідні рішення.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Отже предметом судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.

Щодо наявності у відповідача підстав для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК суд враховує наступне.

Відповідачем надано лист ДБР від 06.11.2024, який був надісланий на адресу Міністерства охорони здоров`я, в якому повідомлялось про проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 та містилось прохання витребувати з територіальних підрозділів МСЕК документи на підставі яких встановлено групу інвалідності особам за переліком, що додавався, в тому числі позивача.

Оскільки запит правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями є документом, передбаченим Положенням №1317, на підставі якого проводиться ініціювання перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, відповідач діяв правомірно при ініціюванні такої перевірки щодо прийнятого відносно позивача рішення.

Щодо необхідності повідомлення особи про перевірку рішення МСЕК суд зазначає наступне.

Відповідач вважає, що в даному випадку мова йде про перевірку обґрунтованості рішення, раніше прийнятого медико-соціальною експертною комісією, а не про оцінювання особи на предмет встановлення наявності захворювання, оскільки повторне оцінювання особи передбачається лише у разі, якщо у експертної команди буде недостатньо тих медичних документів, що наявні в матеріалах медико-експертної справи або, якщо у експертної команди є сумніви щодо визначення групи інвалідності. При цьому, посилається на підпункт 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338.

Водночас вказане Положення набуло чинності лише з 01.01.2025 та не діяло на час прийняття оспорюваного рішення, а тому заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

Натомість, як зазначалось, п.13 Положення №1317 передбачав, що ЦМСЕК проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи та за результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку.

Тобто, рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку могло бути прийнято лише після переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача.

Водночас, рішення про зміну попереднього висновку (зміну групи інвалідності) ухвалено без дотримання встановленого порядку, зокрема не проведено медико-соціальну експертизу стосовно позивача, що суперечить нормам п.13 Положення №1317. Відповідачем не було повідомлено позивача про перевірку обґрунтованості попереднього рішення та необхідність переогляду.

В контексті забезпеченні права особи на участь у адміністративній процедурі щодо неї додатково слід врахувати норми Закону України від 17.02.2022 №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон №2073-ІХ).

Так, ст.4 Закону №2073-ІХ визначені принципи адміністративної процедури, серед яких є: верховенство права, у тому числі відкритість; гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Вказані принципи розкрито у ст.ст.12, 17 Закону №2073-ІХ, які передбачають, що адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї.

Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

На підставі ч.1 ст.63 Закону №2073-ІХ учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви.

Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Отже, в силу наведених норм відповідач зобов`язаний був забезпечити участь особи у перевірці обґрунтованості рішення, раніше прийнятого медико-соціальною експертною комісією відносно даної особи, оскільки це рішення (в даному випадку про зміну рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності) безпосередньо впливало на її права, свободи та законний інтерес.

Як зазначалось, в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про необхідність з`явитися до відповідача для проведення обстеження та оцінки стану здоров`я позивача, що в свою чергу виключає забезпечення права особи на участь у прийнятті рішення.

Частини друга та третя статті 87 Закону № 2073-IХ визначають, що протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема, не відповідає принципам адміністративної процедури. Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Щодо обґрунтованості прийнятого рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У постанові від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25 Верховний Суд зауважує, що оцінювання функціонування особи є комплексною процедурою, де суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів. Водночас принцип «належного урядування» зобов`язує Центр оцінювання не просто констатувати зміну строку інвалідності, а навести у рішенні чіткі мотиви порівняно з попереднім безстроковим висновком МСЕК. Відсутність таких мотивів може бути ознакою порушення вимог щодо обґрунтованості адміністративного акта (частина друга статті 2 КАС України).

Як видно із матеріалів справи, з 21.03.2023 по 27.03.2023 позивач ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування в Національному інституті раку (м.Київ) з приводу захворювання ендометральна стромальна саркома матки. 22.03.2023 позивачу проведено хірургічну операціюлапароскопічну пангістеректомію, що підтверджується випискою з історії хвороби № 6683 від 27.03.2023, від 17.04.2023, від 06.06.2023.

07.07.2023 ОСОБА_1 встановлено 2-гу групу інвалідності в зв`язку з онкологічним захворюванням терміном до 13.07.2024, рекомендовано спостереження у онколога-гінеколога, лікування у терапевта, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 13.07.2023р. серії 12 ААГ № 411028.

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України №110 від 14.09.2023 встановлено прямий причинний зв`язок із виявленою у позивачки хворобою, - злоякісне новоутворення матки, з впливом аварії на ЧАЕС.

24.11.2023 на підставі повторного огляду позивачу встановлено 2-гу групу інвалідності безстроково на підставі захворювання, пов`язаного з аварією на ЧАЕС, рекомендовано лікування у онколога, протипоказана тяжка фізична робота, що підтверджується довідкою до акт огляду МСЕК серія 12ААГ № 409937.

Таким чином, рішенням Житомирської обласної МСЕК від 24.11.2023 року ОСОБА_1 встановлено 2-гу групу інвалідності довічно у зв`язку з онкологічним захворюванням, пов`язаним з аварією на ЧАЕС.

Як зазначалось, з листа Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат від 22.01.2025 позивач дізналась, що 24.11.2024 року Центральна міжрегіональна МСЕК м. Дніпро прийняла рішення про зміну їй групи інвалідності з 2-ї на 3-тю. При цьому, вказане рішення позивачу не було надіслано. Також на адвокатські запити представника позивача вказане рішення не було надано.

Крім того, на вимогу суду відповідач не надав копію цього рішення.

Наданий відповідачем витяг із журналу протоколів засідань Центральної медико-соціальної експертної комісії (розпочато 15.11.2024 закінчено 13.12.2024) не містить інформації щодо дати оспорюваного рішення, підстав та обґрунтувань його прийняття.

Отже, в матеріалах справи відсутнє рішення Центральної міжрегіональної МСЕК м. Дніпро від 24.11.2024 про зміну ОСОБА_1 групи інвалідності з 2-ї на 3-тю, де були б викладені мотиви його прийняття.

У відзиві на адміністративний позов відповідач не конкретизує коли саме було прийнято оспорюване рішення та з яких підстав. Вказує лише загально, що за результатами проведеного аналізу медико-експертної справи позивача було встановлено, що команда вивчила надану медико-експертну документацію та прийшла до висновку, що ступінь обмеження життєдіяльності відповідає незначному ступеню та не дає підстав для встановлення групи інвалідності.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що відповідачем не наведено чітких мотивів зміни групи інвалідності позивача порівняно з попереднім безстроковим висновком МСЕК. Відсутність таких мотивів є ознакою порушення вимог щодо обґрунтованості адміністративного акта (частина друга статті 2 КАС України).

Суд звертає увагу відповідача, що в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідач у даних правовідносинах виступає як суб`єкт владних повноважень, на нього розповсюджується у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання критеріїв законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння), викладені у приписах ч.2 ст.2 КАС України, зокрема шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, з положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".

Тобто, усі дії щодо збирання доказів на підтвердження правомірності свого рішення покладено, в першу чергу, на відповідача, як суб`єкта владних повноважень. У разі неможливості подати такі докази відповідач вправі був подати клопотання про витребування доказів судом. Однак, відповідач такого клопотання не заявляв.

Як зазначалось, відповідач витребуваних доказів, в тому числі оспорюваного рішення, не подав, тобто всупереч ч.2 ст.77 КАС України відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

З урахуванням наведеного, суд резюмує, що рішення про зміну ОСОБА_1 групи інвалідності з 2-ї на 3-тю прийнято Центральною міжрегіональною МСЕК м. Дніпро без належного повідомлення позивача про проведення перевірки попереднього рішення МСЕК, без проведення медико-соціальної експертизи щодо позивача, без належного мотивування та урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому воно не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Враховуючи, що вказане рішення скасовано судом, чинною залишається довідка до акту огляду МСЕК серії 12ААГ № 409937 від 24.11.2023, якою ОСОБА_1 встановлено 2-гу групу інвалідності безстроково, а тому, на думку суду, це є належним способом захисту порушеного права.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної міжрегіональної медико-соціальної експертної комісії м.Дніпро від 24.11.2024 року про зміну ОСОБА_1 групи інвалідності з другої на третю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 29 травня 2026 р.

29.05.26