Ухвала суду № 136989385, 01.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 червня 2026 рокуСправа № 160/3055/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., перевіривши матеріали зустрічного позову ТОВ «Дорбуд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у справі №160/3055/26 за первісним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРБУД», в якій позивач просить:

- стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРБУД» (ЄДРПОУ 32835809) у розмірі 1 610 122,86 гри, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРБУД» до суду надійшов зустрічний позов, в якому він просить:

-визнати протиправним та скасувати ППР №1100002024198 від 27.12.2024 на суму 694 714,63 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

Зустрічний позов ТОВ «Дорбуд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без руху.

Надано позивачу за зустрічним позовом термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду:

-заяви про поновлення строку звернення до суду з зустрічним позовом та доказів поважності причин його пропуску;

-позовну заяву із вірно визначеним суб`єктним складом учасників справи;

-докази направлення позовної заяви всім учасникам справи.

-докази сплати судового збору.

Від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявник просить:

-вважати виконаними вимоги ухвали ДОАС від 04.05.2026 по справі №160/3055/26.

-звільнити або відстрочити сплату судового збору за зустрічним позовом по справі №160/3055/26.

-визнати поважними причини пропуску подання зустрічної позовної заяви по справі №160/3055/26 та поновити їх.

-надати додатковий час для виконання вимог суду, щодо яких подано заяву про роз`яснення судового рішення.

В обгрунтування клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору зазначено, що підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування судом майнового стану сторони. Зазначено, що підприємство знаходиться в досить скрутному стані, оскільки не має можливості здійснювати господарську діяльність та відсутні контрактні доходи. Поряд з цим перебування на території активних бойових дій зумовлює практичну неможливість отримання доходів, загалом слід зазначачити, що наявність суми податкового боргу підтверджує скрутне становище, оскільки податки і збори є пріоритетним напрямком сплати, але в силу обставин є досить ускладненим.

Що стосується звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною 2 цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

З наведеного вбачається, що ТОВ «ДОРБУД» не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення сплати судового збору.

Щодо відстрочення сплати судового збору суд зазначає таке.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною 1 статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Отже, частина 1 статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого відстрочення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати або мають право на відстрочення судового збору.

За змістом норм зазначеної вище статті положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Водночас, у нормах частини 2 статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір» передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.

Крім того, прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Отже, питання відстрочення чи розстрочення сплати судового збору судом вирішується на власний розсуд, з огляду на доводи заявника.

Останні, на переконання суду, не дають підстав для відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду ТОВ «ДОРБУД» зазначено, що первісну позовну заяву позивач направив за невірною адресою. Зазначено, що ознайомився з позовом лише під час звернення з зустрічною позовною заявою. Таким чином, оскільки в сукупності дії позивача привели до плутанини та невчасного отримання відповідачем матеріалів по справі, вважає за необхідне поновити строки на подання зустрічного позову, а також просить суд врахувати, що місце реєстрації відповідача є на території активних бойових дій, що зумовлює наявність проблем під час ведення господарської діяльності, та й загалом супроводження справ.

Розглянувши дане клопотання, суд доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 відкрито провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд» про стягнення податкового боргу, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Вказаною ухвалою суду, встановити відповідачу (ТОВ «Дорбуд») п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КАС України відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень, має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду від 13.02.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача (ТОВ «Дорбуд») 13.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Зустрічний позов подано до суду 28.04.2026, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 177 КАС України.

Доводи ТОВ «Дорбуд» про те, що Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області направлено позовну заяву на невірну адресу, що, на думку, ТОВ «Дорбуд», позбавило його можливості ознайомитись зі змістом позову, судом не приймаються, оскільки, як зазначалось вище ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету ТОВ «Дорбуд» 13.02.2026. Також, суд зазначає, що до електронного кабінету ТОВ «Дорбуд» направлялись повістки про проведення судового засідання.

Таким чином, ТОВ «Дорбуд» не було позбавлено можливості виявити належну обачність та ознайомитись з матеріалами справи з метою захисту своїх прав.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що наведені доводи не можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Позивач зобов`язаний довести суду, з посиланням на відповідні докази, поважність причин з яких він пропустив встановлений у законі процесуальний строк.

Частинами 1 - 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд звертає увагу заявника, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суд зазначає, що реалізація права на звернення до суду в рамках строку звернення залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

Відповідно до статті 178 КАС України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною 1 цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 цієї статті, повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Суд вважає на необхідне роз`яснити заявнику, що в разі незгоди з податковим повідомленням - рішенням, заявник не позбавлений права звернутись з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування в загальному порядку (шляхом звернення до суду з позовом, а не зустрічним позовом) з дотриманням положень КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.169, 256, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ТОВ «Дорбуд» про звільнення або відстрочення сплати судового збору відмовити.

У задоволенні клопотання ТОВ «Дорбуд» про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Зустрічний позов ТОВ «Дорбуд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у справі №160/3055/26 за первісним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд» про стягнення податкового боргу повернути.

Копію ухвали надіслати позивачу та відповідачу.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська