Рішення № 136989347, 01.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокуСправа №160/37595/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення у часників справи адміністративну справу за позовною заявою Виконуючого обов`язки керівника Криворізької східної окружної прокуратури Потєшного Миколи Володимировича в інтересах держави до Софіївської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Виконуючого обов`язки керівника Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради, в якій позивачі просять:

- визнати протиправною бездіяльність Софіївської селищної ради щодо незвернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме гідротехнічної споруди, яка складається з земляної, гравітаційної, відкосного профілю греблі, водоскидної споруди (сифонний водовипуск), відвідного каналу, що знаходиться на водному об`єкті ставку, площею 13,148 га., на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, загальною площею 29,3 га, розташованої на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами с. Миколаївка;

- зобов`язати Софіївську селищну раду вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно, шляхом звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме гідротехнічної споруди, яка складається з земляної, гравітаційної, відкосного профілю греблі, водоскидної споруди (сифонний водовипуск), відвідного каналу, що знаходиться на водному об`єкті ставку, площею 13,148 га., на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, загальною площею 29,3 га, розташованої на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами с. Миколаївка.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Софіївською селищною радою протягом тривалого часу допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на набуття об`єднаною територіальною громадою безхазяйного майна, а саме гідротехнічних споруд (земляна, гравітаційна, відкосного профілю гребля, водоскидна споруда (сифонний водовипуск), відвідний канал), що знаходяться на водному об`єкті ставку, площею 13,148 га, на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, загальною площею 29,3 га. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

02.01.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Софіївська селищна рада отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі 02.01.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Рішенням Софіївської селищної ради №2315-46/VIII від 10.07.2024 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, кадастровий номер 1225284400:02:003:0247, із земель водного фонду для рибогосподарських потреб площею 29,3 га, яка розташована на території Софїївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами с. Миколаївка.

На підставі вказаного рішення державним реєстратором виконавчого комітету Софіївської селищної ради 17.07.2024 року здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за Софіївською селищною радою на земельну ділянку з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247 площею 29,3 га (номер відомостей про речове право: 55954557).

02.09.2024 року між Софіївською селищною радою та ФГ «Калаус Агро», на підставі рішення селищної ради №2376-46/VIII від 28.08.2024 року, укладено Договір оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом №222 (дата державної реєстрації 01.11.2024 року, номер запису про інше речове право: 57439455) (далі по тексту Договір №222).

Пунктом 2 Договору №222 визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 29,3 га, у тому числі: ставок - 13,1480 га, прибережна захисна смуга - 16,1520 га, з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, цільове призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ - для рибогосподарських потреб (10.07), категорія земель - землі водного фонду, яка розташована за межами с. Миколаївка, та водний об`єкт (водний простір) площею 13,1480 га і об`ємом при нормальному підпірному рівні 449,4 тис.м3.

Згідно з пунктом 3 Договору №222 на земельній ділянці розташовані об`єкти інфраструктури - земляна, гравітаційна, відкосного профілю гребля, водоскидна споруда (сифонний водовипуск).

Як вбачається із паспорту водного об`єкту, який розроблено на замовлення Софіївської селищної ради та погоджено Державним агентством водних ресурсів України 20.11.2023 року, відомості про власника, балансоутримувача або користувача гідротехнічної споруди відсутні.

Зі змісту паспорту водного об`єкту вбачається, що на вказаному водному об`єкті розташовані наступні гідротехнічні споруди: гребля: земляна, гравітаційна, відкосного профілю, матеріал - суглинок, глина; ширина по гребню 7-10 м, довжина 139 м, максимальна висота 11,8 м; водоскидні споруди: тип трубчатий, траншейний, матеріал залізобетон, земляний, водопровідна частина труба залізобетонна ДУ=1200 мм довжиною 15 м, пропускна здатність 1,6 куб.м.; тип сифонний, матеріал сталь, водопровідна частина труба сталева ДУ=400мм довжиною 29 м (у верхньому б`єфі демонтовано 16 м труби), пропускна здатність 0,3 куб.м.; відвідний канал: тип трапецієвидний, матеріал грунтовий, будівельні відходи, довжина 55 м, ширина 1,6-2,0 м, кріплення будівельні відходи, пропускна здатність 42,3 куб.м.

З листа за №2403 від 01.10.2025 року Софіївської селищної ради вбачається, що Софіївською селищною радою обстеження гідротехнічної споруди, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, не проводилося. Вказана гідротехнічна споруда на балансі Софіївської селищної ради, її виконавчих органів або комунальних підприємств не перебуває. Софіївська селищна рада не зверталася до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі та подальшої публікації оголошення у друкованих засобах масової інформації. ФГ «Калаус Агро» до Софіївської селищної ради щодо оформлення права користування гідротехнічною спорудою не зверталося.

З листа за №10-62-27955 від 10.11.2025 року Фонду державного майна України вбачається, що в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності за класифікаційним угрупуванням: 215 порти, канали, греблі та інші водні споруди відповідно до Класифікатора - гідротехнічна споруда, що знаходиться на водному об`єкті ставку, площею 13,148 га, на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, загальною площею 29,3 га, розташованої на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами с. Миколаївка, відсутня.

Оскільки на території Софіївської селищної ради на земельній ділянці з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, загальною площею 29,3 га, знаходиться водний об`єкт ставок, на якому розташована гідротехнічна споруда, що складається із земляного, гравітаційного, відкосного профілю греблі, водоскидної споруда (сифонний водовипуск), відвідний канал), котра має ознаки безхазяйного майна, прокурор звернувся до суду з даною позовною заявою в інтересах держави.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про аквакультуру» визначено поняття гідротехнічних споруд для цілей аквакультури.

Відповідно до абзаців 7, 8 ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури.

Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до пункту 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Держкоммістобудування №252 від 19.12.1995 року, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно п.1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №21 від 16.01.2014 року, гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Відповідно до п.1.4.2, 1.4.3 ДБН В.2.4-3:2010 гідротехнічні споруди поділяють на постійні і тимчасові. До тимчасових відносяться споруди, які використовуються тільки в період будівництва і ремонту постійних споруд.

Постійні гідротехнічні споруди (додаток В) залежно від їх призначення поділяють на основні і другорядні.

До основних споруд відносяться гідротехнічні споруди, пошкодження або руйнування яких приведе до порушення або припинення нормальної роботи самих гідротехнічних споруд чи комплексу споруд, до складу яких входять гідротехнічні споруди.

До другорядних відносяться гідротехнічні споруди, руйнування або ушкодження яких не спричиняє зазначених вище наслідків.

Відповідно до п.В.1, В.2 Додатку В ДБН В.2.4-3:2010 до основних гідротехнічних споруд відносяться: - греблі; - стояни і підпірні стіни, що входять до складу напірного фронту; - дамби обвалування; - берегозакріплювальні, регуляційні і огороджувальні споруди; - водоскиди, водоспуски і водовипуски; - водоприймачі і водозабірні споруди; - канали дериваційні, судноплавні, водогосподарських і меліоративних систем, комплексного призначення і споруди на них (наприклад, акведуки, дюкери, мости-канали, труби-ливнеспуски); - тунелі; - трубопроводи; - напірні басейни і зрівнювальні резервуари; - будівлі гідравлічних і гідроакумулюючих електростанцій і насосних станцій; - відстійники; - судноплавні споруди (шлюзи, суднопідйомники і судноплавні греблі); - рибопропускні споруди, що входять до складу напірного фронту; - гідротехнічні споруди портів (причали, хвилеломи, моли, берегозахисні споди), міські набережні суднобудівних і судноремонтних підприємств, поромних переправ, крім віднесених до другорядних; - гідротехнічні споруди для маломірних суден; - гідротехнічні споруди ТЕС і АЕС; - гідротехнічні споруди, що входять до складу комплексів інженерного захисту населених пунктів і підприємств; - гідротехнічні споруди інженерного захисту сільгоспугідь, територій санітарно-захисного призначення, комунально-складських підприємств, пам`ятників культури і природи; - морські нафтогазопромислові гідротехнічні споруди, резервуари для зберігання вуглецевої сировини, точечні причали; - гідротехнічні споруди засобів навігаційного устаткування; - споруди (дамби), що огороджують золошлаковідвали і сховища рідинних відходів промислових і сільськогосподарських організацій.

До другорядних гідротехнічних споруд відносяться: - льодозахисні споруди; - розділювальні стінки; - окремо розташовані службово-допоміжні причали; - стояни і підпірні стіни, що не входять до складу напірного фронту; - берегоукріплювальні споруди портів; - рибозахисні споруди.

Згідно з п.1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України №661 від 03.04.2012 року, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до абз.14 ч.6 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми та гідротехнічних споруд для цілей аквакультури регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про аквакультуру».

Згідно ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1, 2, 4, 5, 7, 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями) визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про аквакультуру» до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать:

надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України;

здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, до яких віднесено розпорядження комунальним майном територіальних громад та інше.

Статтю 172 Цивільного кодексу України визначено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст.329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Особливості набуття права власності на безхазяйні гідротехнічні споруди для цілей аквакультури визначаються законом.

Для цілей цієї статті під безхазяйними гідротехнічними спорудами для цілей аквакультури розуміються гідротехнічні споруди для цілей аквакультури, власник яких відсутній або його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів.

Частиною 5 ст.14-1 Закону України «Про аквакультуру» для цілей цієї статті під безхазяйними гідротехнічними спорудами для цілей аквакультури розуміються гідротехнічні споруди для цілей аквакультури, власник яких відсутній або його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів.

Оскільки власник гідротехнічної споруди, що складається з земляної, гравітаційної, відкосного профілю греблі, водоскидної споруди (сифонний водовипуск), відвідний канал, що знаходяться на водному об`єкті ставку, площею 13,148 га, на земельній ділянці з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, загальною площею 29,3 га, яка розташована в територіальних межах Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, відсутній, та вказана гідроспоруда не перебуває на балансі органу місцевого самоврядування, тому вказана гідроспоруда вважається безхазяйною в розумінні Цивільного кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За визначенням ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Згідно пунктів 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку.

За результатом розгляду заяви, а також за наявності відомостей про технічні характеристики відповідного безхазяйного нерухомого майна, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, чи відомостей про земельну ділянку, сформовану за рахунок невитребуваної земельної частки (паю), отриманих з Державного земельного кадастру, державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

Відповідно до ч.14 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, в межах, визначених радою, належить до компетенції в даному випадку Софіївської селищної ради. Однак, як зазначає прокурор, остання жодних дій по набуттю права власності на безхазяйні гідротехнічні споруди не вчинила.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що в порушення ст.2, 3, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Софіївською селищною радою не вживалися передбачені законодавством дії до набуття у комунальну власність вказаного безхазяйного майна - гідротехнічної споруди, що складається із земляної, гравітаційної, відкосного профілю греблі, водоскидної споруди (сифонний водовипуск), відвідний канал, що знаходяться на водному об`єкті ставку, площею 13,148 га, на земельній ділянці з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, загальною площею 29,3 га., яка належить на праві комунальної власності Софіївській селищній раді.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що бездіяльність Софіївської селищної ради щодо незвернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме: гідротехнічної споруди, яка складається з земляної, гравітаційної, відкосного профілю греблі, водоскидної споруди (сифонний водовипуск), відвідного каналу, що знаходиться на водному об`єкті ставку, площею 13,148 га., на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, загальною площею 29,3 га, розташованої на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами с. Миколаївка, є протиправною.

Враховуючи той факт, що судом встановлено саме бездіяльність щодо незвернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання Софіївську селищну раду звернутися до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме: гідротехнічної споруди, яка складається з земляної, гравітаційної, відкосного профілю греблі, водоскидної споруди (сифонний водовипуск), відвідного каналу, що знаходиться на водному об`єкті ставку, площею 13,148 га., на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, загальною площею 29,3 га, розташованої на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами с. Миколаївка.

Таким чином похідна позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Підсумовуючи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Тобто, Конституція України визначає дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення є виключним випадком і здійснення представництва в порядку, визначеному законом.

За приписами частини першої статті 2 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Статтею 23 Закону №1697-VII врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до частини першої якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 4 статті 23 Закону №1697-VII встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону №1697-VII під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Частиною першою статті 24 Закону №1697-VII визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Згідно з частинами 3 та 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За приписами частин 3 - 5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулюються Кодексом цивільного захисту України.

Наведені приписи законодавства вказують на те, що прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 року в справі №826/13768/16, однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022 року в справі №240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши таке.

…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який вже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади..

«Нездійснення захисту» полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста, тощо) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій, тощо) причин.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17.

Зважаючи на те, що зміст поданої прокурором позовної заяви дозволяє стверджувати про те, що у даному випадку звернення до суду спрямоване на захист інтересів держави від порушень вимог законодавства у сфері набуття та подальшої реалізації права власності на об`єкт гідротехнічну споруду, яка знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві комунальної власності Софіївській селищній раді, суд доходить висновку, що вказані обставини надають прокурору право на звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви Виконуючого обов`язки керівника Криворізької східної окружної прокуратури Потєшного Миколи Володимировича в інтересах держави до Софіївської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.9, 72-77, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Виконуючого обов`язки керівника Криворізької східної окружної прокуратури Потєшного Миколи Володимировича (50086, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, 3) до Софіївської сільської ради (53100, Дніпропетровська область, сел. Софіївка, бул. Шевченка, 16, код ЄДРПОУ 04339669) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Софіївської селищної ради щодо незвернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме: гідротехнічної споруди, яка складається з земляної, гравітаційної, відкосного профілю греблі, водоскидної споруди (сифонний водовипуск), відвідного каналу, що знаходиться на водному об`єкті ставку, площею 13,148 га., на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, загальною площею 29,3 га, розташованої на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами с. Миколаївка.

Зобов`язати Софіївську селищну раду звернутися до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме: гідротехнічної споруди, яка складається з земляної, гравітаційної, відкосного профілю греблі, водоскидної споруди (сифонний водовипуск), відвідного каналу, що знаходиться на водному об`єкті ставку, площею 13,148 га., на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1225284400:02:003:0247, загальною площею 29,3 га, розташованої на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами с. Миколаївка.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський