Ухвала суду № 136989338, 29.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

29 травня 2026 року Справа №160/9199/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену у відповіді від 24.02.2026, у проведенні перерахунку пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який був врахований при призначенні пенсії з 29.04.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який був врахований при призначенні пенсії, а саме 6188,89 грн, на відповідні коефіцієнти збільшення, встановлені законодавством для відповідних років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити позивачеві різницю між фактично виплаченою та належною до виплати пенсією, визначеною за результатами перерахунку, зазначеного у пункті 3 цієї прохальної частини, за період, який суд визнає таким, що підлягає судовому захисту.

Ухвалою суду від 21.04.2026р. було відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, зазначений позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 2928,64 грн. (з урахуванням сплаченої суми) у відповідності до вимог ст.ст. 4, 6 Закону України Про судовий збір, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

04.05.2026р. через систему "Електронний суд", на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2026р., від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позову, в якій остання просить, зокрема, визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом у цій справі та поновити їй строк звернення до адміністративного суду з даним позовом посилаючись на те, що вона довідалась про порушення своїх прав тільки після отримання відповіді відповідача від 24.02.2026р. та до вказаного моменту вона не володіла інформацією щодо застосованого до її пенсії механізму розрахунку індексації.

У зв`язку із великим навантаження, а також і перебуванням судді Конєвої С.О. в травні 2026 року у щорічній відпустці, питання щодо можливості відкриття провадження у цій справі вирішується судом 29.05.2026р.

Розглянувши наведену заяви позивача та додані до неї докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом за період з 01.03.2022р. по 12.10.2025р. включно, слід відмовити, оскільки у ній не наведено причин поважності пропуску цього строку та відповідних доказів до неї не додано.

Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Так, розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Поряд із цим, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.

Таким чином, за загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

В заяві від 04.05.2026р. позивачка повторно просить поновити їй строк звернення до суду з даним з тих підстав, що вона довідалась про порушення своїх прав лише після отримання відповіді відповідача від 24.02.2026р.

Разом з тим, наведені підстави, викладені позивачем, вже досліджувалися судом в ухвалі суду від 21.04.2026р. про залишення даної позовної заяви без рух та вищенаведені викладені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом було визнано судом неповажними, оскільки, отримуючи пенсію щомісячно відповідно до вимог пенсійного законодавства, позивач не міг не знати про розмір пенсійних виплат.

В той же час, отримання позивачкою відповіді відповідача від 24.02.2026р. не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду з урахуванням того, що невжиття відповідних заходів та зволікання у зверненні до суду з цим позовом не може бути визнано судом поважними причинами, а подання заяв та отримання на них відповідей не змінює початку перебігу строку його звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Також, відповідний висновок щодо початку перебігу строків звернення до суду з позовом узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022р. у справі №990/115/22.

Жодних інших доказів неможливості звернення позивача з цим позовом в частині позовних вимог за період з 01.03.2022р. по 12.10.2025р. включно у поданій заяві не наведено та доказів поважності пропуску строку звернення за наведений період до такої заяви не додано.

З наведеного, суд приходить до висновку, що вищенаведені досліджені судом підстави не є поважними, а відповідно, не можуть бути обрані судом обґрунтованими підставами для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.

Суд також враховує і те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24.

Отже, під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача.

За викладеного, суд не находить обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 01.03.2022р. по 12.10.2025р. включно, які досліджені вище, відповідно, такі підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними, тому у задоволенні заяви позивачки щодо поновлення строку звернення з цим позовом від 04.05.2026р., слід відмовити згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладеного, враховуючи, що підстави, викладені позивачем у заяві від 04.05.2026р., визнані судом неповажними, даний позов в частині позовних вимог за період з 01.03.2022р. по 12.10.2025р. включно слід повернути позивачеві згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/9199/26 - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.03.2022р. по 12.10.2025р. включно - повернути позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва