Рішення № 136989089, 01.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9060/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 30 квітня 2025 року №032850005790 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком; про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 червня 2025 року №0032850005790 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком; зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області, ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати страховий стаж за період з 05 листопада 1989 року по 21 вересня 1990 року згідно з дублікатом військового квитка від 10 лютого 2015 року та з 24 червня 1991 року по 01 березня 1992 року відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10 липня 1987 року; зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області призначити дострокову пенсію за віком, як учасником бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) а.с.32-43.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що 22 квітня 2025 року звернувся до територіального відділення Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. За результатом розгляду заяви, рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 30 квітня 2025 року №032850005790 було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій та не зараховано до страхового стажу період проходження військової служби з 05 листопада 1989 року по 21 вересня 1990 року згідно з дублікатом військового квитка, оскільки фото власника вклеєно на печатку, замість того, щоб бути посвідчено печаткою. Згідно з витягом з послужного списку на штаб-сержанта ОСОБА_1 відсутні підстави в записі про звільнення в запас 21 вересня 1990 року. До страхового стажу також не враховано період роботи з 24 червня 1991 року по … згідно з трудовою книжкою від 10 липня 1987 року НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення в даті наказу при прийнятті на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи. Зазначив, що 11 червня 2025 року знову звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ГУ ПФУ у Волинській області) із заявою про призначення дострокової пенсії та рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 червня 2025 року №032850005790 відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу не зараховано період з 24 червня 1991 року по… відповідно до трудової книжки від 10 липня 1987 року НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення в даті наказу при прийнятті на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи.

Позивач не погоджується з такими рішеннями та вказав, що працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки, та у свою чергу недотримання правил введення трудової книжки не може нести негативні наслідки для нього. Зауважив, що в сукупності записи його трудової книжки дають підстави для висновку, що він безперервно працював у період з 24 червня 1991 року по 01 березня 1992 року на посаді столяра, з яких з 24 червня 1991 року по 31 липня 1991 року в Кооперативі по виробництву товарів народного споживання та надання послуг населенню «ДПК», з 01 серпня 1991 року по 01 березня 1992 року в Малому підприємстві «Співдружність».

На переконання позивача спірні періоди мають бути зараховані до страхового стажу.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позов ГУ ПФУ у Вінницькій області позовні вимоги заперечило та у їх задоволенні просило відмовити (а.с.61-65). В обґрунтування цієї позиції відповідач 2 вказав, що ОСОБА_1 , 22 квітня 2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. Засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Донецькій області було визначене уповноваженим органом на розгляд вказаної заяви, рішенням якого від 30 квітня 2025 року №032850005790 відмовлено у призначенні пенсії. До страхового стажу не зараховано період 05 листопада 1989 року по 21 вересня 1990 року згідно з дублікатом військового квитка від 10 лютого 2015 року та період роботи з 24 червня 1991 року, згідно з трудовою книжкою від 10 липня 1987 року НОМЕР_2 . Страховий стаж позивача склав 22 роки 5 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.

Підставою для відмови у призначенні пенсії за рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 червня 2025 року стало не врахування до страхового стажу періоду з 24 червня 1991 року, відповідно до трудової книжки від 10 липня 1987 року НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення у даті наказу при прийнятті на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи, з огляду на що страховий стаж позивача склав 23 роки 7 місяців 3 дні. Відповідач 2 зауважив, що обов`язок у наданні достатнього пакету документів законодавець поклав на позивача, а орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями у підтвердженні стажу та відповідних статусів, а лише у відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1, зі змінами) досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи, виявляє їх неточності та розбіжності.

Відповідач 2 вважає, що його рішення є законним та підстави для його скасування відсутні.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву також позов не визнав (а.с.76-11), зазначивши, що заяву ОСОБА_1 від 22 квітня 2025 року було розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області; за результатами розгляду документів страховий стаж склав 22 роки 5 місяців 24 дні. Не заперечуючи того, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство роботодавця, а виявлені недоліки в трудовій книжці не можуть бути підставою для не включення певних періодів роботи до страхового стажу позивача, Головне управління зазначає, що підставою для зарахування певних періодів до страхового стажу є трудова книжка оформлена належним чином та яка належить саме особі заявнику.

За результатом розгляду заяви від 11 червня 2025 року страховий стаж склав 23 роки 7 місяців 3 дні. Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області 18 червня 2025 року №032850005790 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 25 років у чоловіків).

На переконання відповідача 1 підстави для призначення позивачу пенсії відсутні.

У відповіді на відзив (а.с.92-98) позивач заперечив доводи відповідачів.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується витягом із послужного списку (а.с.18).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 02 грудня 2024 року №1286 штаб-сержант ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у період із 26 лютого 2017 року по 08 серпня 2017 року; з 17 квітня 2018 року по 30 квітня 2018 року; з 24 грудня 2018 року по 26 вересня 2019 року, з 28 липня 2020 року по 23 грудня 2020 року (а.с.21).

Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, виданою військовою частиною НОМЕР_4 , підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 10 червня 2015 року по 01 квітня 2016 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції в районі/районах проведення антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у м. Краматорськ, н.п. Курахівка, Донецької області (а.с.22).

22 квітня 2025 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.125).

За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого від 30 квітня 2025 року №032850005790 позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 19).

У рішенні вказано, що вік позивача 55 років 9 місяців; страховий стаж 22 роки 5 місяців 24 дні.

До страхового стажу не враховано період проходження військової служби з 05 листопада 1989 року по 21 вересня 1990 року згідно з дублікатом військового квитка від 10 лютого 2015 року, оскільки фото власника вклеєно на печатку та згідно витягу з послужного списку на штаб сержанта ОСОБА_1 відсутні підстави в записі про звільнення в запас 21 вересня 1990 року. До страхового стажу також не враховано період роботи з 24 червня 1991 року по … згідно з трудовою книжкою від 10 липня 1987 року НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення в даті наказу при прийнятті на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи.

11 червня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до територіального відділення Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні (а.с.124).

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 червня 2025 року №032850005790 (а.с.44) відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зі змісту вказаного рішення слідує, що страховий стаж позивача становить 23 роки 7 місяців 3 дні; вік заявника 55 років 10 місяців. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період з 24 червня 1991 року, згідно з трудовою книжкою від 10 липня 1987 року НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення у даті наказу при прийнятті на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи.

Позивач не погоджується з такими рішеннями суб`єктів владних повноважень, вважає їх протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон №1058-IV.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій» з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.

Зазначене положення кореспондується із статтею 16 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ), згідно з якою військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

З огляду на зміст положень Закону №1058-IV та Закону №1788-ХІІ, право на достроковий вихід на пенсію мають військовослужбовці - учасники бойових дій з наявністю двох обов`язкових умов у сукупності для чоловіків: вік 55 років; страховий стаж не менше 25 років.

Не є спірною та обставина, що на час звернення до територіального Пенсійного органу із заявами про призначення дострокової пенсії за віком 22 квітня 2025 року та 11 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 55 річного віку.

Щодо дотримання умов закону для призначення дострокової пенсії за віком в частині наявності в позивача страхового стажу, то судом встановлено таке.

Оскаржуваними рішеннями відповідачів ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 25 років.

Так, рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 30 квітня 2025 року №032850005790 визначено страховий стаж 22 роки 5 місяців 24 дні (не зараховано період проходження військової служби з 05 листопада 1989 року по 21 вересня 1990 року, період роботи з 24 червня 1991 року згідно з трудовою книжкою від 10 липня 1987 року НОМЕР_2 ); рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 червня 2025 року №032850005790 визначений страховий стаж позивача становить 23 роки 7 місяців 3 дні (не зараховано період з 24 червня 1991 року, згідно з трудовою книжкою від 10 липня 1987 року НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення у даті наказу при прийнятті на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи).

При оцінці правомірності цієї відмови суд виходить з такого.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Приписами статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Крім цього, згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2233-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

При цьому, суд звертає увагу, що чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05 грудня 2019 року у справі №235/805/17, від 06 грудня 2019 року у справі №663/686/16-а, від 06 грудня 2019 року у справі №500/1561/17, від 05 грудня 2019 року у справі №242/2536/16-а.

Відповідно до чинної на момент оформлення трудової книжки Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, далі Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1 глави 1).

Згідно з пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с. 14-15), у якій наявні записи щодо трудової діяльності позивача. У спірному випадку запис №8 свідчить про прийняття 24 червня 1991 року ОСОБА_1 столяром в Кооператив по виробництву товарів народного споживання та надання послуг населенню «ДПК» (наказ №14 від 24 червня 1991 року). Відповідно до запису №9 ОСОБА_1 з 01 серпня 1991 року прийнятий на роботу столяром в Мале підприємство «Співдружність» за переводом із Кооперативу «ДПК» (наказ №4 від 01 серпня 1991 року). Згідно із записом №10 01 березня 1992 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням (наказ №16, § 2 від 12 лютого 1992 року).

При цьому слід зауважити, що вказані записи є чіткими та зрозумілими, здійснені у послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, містять підписи посадової особи підприємства та відтиск печатки.

На переконання суду, запис дати наказу №14 про працевлаштування позивача не містить виправлень, цифра «6» у даті «24.06.1991 г» лише чітко обведена, що не свідчить про несення змін до запису.

У контексті незарахування відповідачами до страхового стажу вказаного періоду з 24 червня 1991 року по 01 березня 1992 року, зокрема, підстав відсутності запису про звільнення з роботи, суд вказує, записи №8-10 слід розглядати комплексно. Так, у період з 24 червня 1991 по 31 липня 1991 року позивач працював столяром у Кооперативі по виробництву товарів народного споживання та надання послуг населенню «ДПК», а з 01 серпня 1991 року по 01 березня 1992 року в Малому підприємстві «Співдружність». Зміст запису №9 чітко вказує на те, що ОСОБА_1 був прийнятий на наступне місце роботи у порядку переведення з попереднього місця роботи. Відповідно до правил ведення трудових книжок, формулювання «прийнятий за переводом» автоматично підтверджує факт припинення трудових відносин із Кооперативом «ДПК» саме на цій підставі, що виключає необхідність наявності окремого проміжного запису про звільнення та підтверджує безперервність стажу.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачі надто формально підійшли до питання зарахування страхового стажу та, в даному випадку, судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 10 липня 1987 року у межах спірного періоду заповнена відповідно до вимог Інструкції №162 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу.

При цьому суд наголошує, що виходячи зі змісту частини третьої статті 44 Закону №1058-IV саме орган Пенсійного фонду України, а не особа, наділений правом, у разі виникнення у нього сумнівів щодо достовірності поданих відомостей про стаж, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, проводити перевірки та не перекладати на особу обов`язок доведення правомірності записів трудової книжки. Прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка або у ній немає записів щодо умов праці, чи містяться неправильні або неточні записи.

Відтак, період трудової діяльності позивача з 24 червня 1991 року по 01 березня 1992 року підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Однак, як встановлено судом, та вбачається із матеріалів справи, відповідачами зазначених вище принципів при прийнятті рішень дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах.

За таких умов, рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 30 квітня 2025 року №032850005790, рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 червня 2025 року №032850005790 про відмову у призначенні пенсії є протиправними та належать до скасування.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду військової служби з 05 листопада 1989 року по 21 вересня 1991 року, то суд зазначає, що послужний список на штаб-сержанта ОСОБА_1 містить такі записи, зокрема: 25 листопада 1987 року, 09 червня 1988 року курсант військової частини НОМЕР_5 , 09 червня 1988 року, 07 травня 1989 року санінструктор військової частини НОМЕР_6 , звільнений в запас 21 вересня 1990 року (а.с.18).

З форми РС-право станом на дату звернення 11 червня 2025 року слідує, що ОСОБА_1 до страхового стажу зараховано період військової служби з 25 листопада 1987 року по 21 вересня 1990 року (2 роки 9 місяців 27 днів) а.с. 126.

З огляду на викладене, суд зазначає, що факт проходження позивачем військової служби у період з 25 листопада 1987 року по 21 вересня 1990 року є доведеним та вже зарахований відповідачем 2 до страхового стажу ОСОБА_1 . Що стосується тверджень про проходження служби з 05 листопада 1989 року, то жодних підтверджуючих документів на обґрунтування цієї дати позивач суду не надав, у зв`язку з чим у цій частині позовні доводи є недоведеними.

Визначаючись щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає, що з розрахунку зарахованого ГУ ПФУ у Вінницькій області страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії за заявою від 11 червня 2025 року загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 7 місяців 3 дні, про що також вказано в оскаржуваному рішенні від 18 червня 2025 року.

Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 25 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі №818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі №810/637/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію позивачу.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (пункт 4.1). Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. (пункт 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (пункт 4.3).

Заяви про призначення пенсії позивач подавав за місцем проживання, тобто до Гу ПФУ у Волинській області.

Подана заява від 11 червня 2025 року відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке прийняло крайнє спірне рішення від 18 червня 2025 року №032850005790 про відмову позивачу у призначенні пенсії, що на час звернення для суду з цим позовом створило негативні правові наслідки для позивача, оскільки за такою заявою дострокова пенсія за віком йому так і не була призначена.

Із вказаного можна виснувати, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який розглянув і вирішив за принципом екстериторіальності питання про наявність в позивача права на призначення достроково пенсії за віком та прийняв негативне рішення про відсутність такого права, в розумінні Порядку № 22-1 є ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Отже, саме ГУ ПФУ у Вінницькій області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, який повинен вчинити дії зобов`язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення для ефективного відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постановах від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22, від 24 травня 2024 року у справі №460/17257/23.

Відтак, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування спірного періоду повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 11 червня 2025 року.

При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на дострокову пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, територіальне управління Пенсійного фонду України порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.

З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на безпідставність неврахування відповідачами до страхового стажу позивача періоду роботи з 24 червня 1991 року по 01 березня 1992 року, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, з метою належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 30 квітня 2025 року №032850005790, рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 червня 2025 року №032850005790, зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 червня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24 червня 1991 року по 01 березня 1992 року, та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується квитанціями від 12 серпня 2025 року №1520772106, від 25 серпня 2025 року №1526117875 випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в сумі 2018,66 грн (1211,20 грн з ГУ ПФУ в Донецькій області, 807,46 грн ГУ ПФУ у Вінницькій області).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 22, ідентифікаційний код юридичної особи 13322403) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30 квітня 2025 року №032850005790, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18 червня 2025 року №032850005790.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 червня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24 червня 1991 року по 01 березня 1992 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у сумі 807,46 грн (вісімсот сім грн 46 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк