Рішення № 136988933, 01.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 червня 2026 р. Справа № 120/17054/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 №024950000573 від 17.11.2025 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років згідно із ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 10.11.2025.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 10.11.2025 позивач звернувся з заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію за вислугу років. З урахуванням принципу екстериторіальності розгляд заяви здійснено відповідачем-2, яким і прийнято рішення №024950000573 від 17.11.2025 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Позивач вважає рішення та дії пенсійного органу протиправними, тому через свого представника звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою від 15.12.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач-1 подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті спору відповідач зазначив, що спірне рішення є правомірним, а позов необґрунтованим.

Окремо відповідач вказує, що заява позивача про призначення/перерахунок пенсії розглянута за принципом екстериторіальності та рішення прийняте територіальним органом ГУ ПФУ в Харківській області. Тому, у спірному випадку дії зобов`язального характеру щодо призначення (перерахунку) позивачу пенсії має бути покладено саме на орган який прийняв оскаржуване рішення, тобто ГУ ПФУ в Харківській області.

В своїх доводах представник покликається на правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Відповідач-2 згідно із відзивом заявлені вимоги не визнає (а.с. 31-46). За доводами відповідача-2 звернення позивача від 10.11.2025 про перехід на пенсію за вислугою років розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області та спірним рішенням відмовлено в перерахунку пенсії. Відповідач акцентував, що в результаті аналізу наданих до заяви документів, матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що відсутні документи щодо переходу на пенсію за іншим Законом.

Суд зазначає, що у цій справі відбувся повторний авторозподіл, оскільки первинно визначений головуючий суддя Сало П.І. наказом Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 за № 005-К виключений зі штату суду, у зв`язку з призначенням на посаду судді апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 справу передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришеній Р.М.

Ухвалою від 20.03.2026 адміністративну справу прийнято до провадження, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини.

Позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду з заявою від 10.11.2025 про перерахунок/перехід на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що не заперечується відповідачем-2.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснено ГУ ПФУ в Харківській області та спірним рішенням відмовлено в перерахунку пенсії в зв`язку з відсутністю правових підстав.

За змістом рішення, в результаті аналізу наданих до заяви документів, матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що відсутні документи щодо переходу на пенсію за іншим Законом (а.с. 40).

Позивач не погоджується з відмовою, тому з метою захисту своїх прав звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Разом із тим згідно з пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд звертає увагу, що Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017.

Тобто, пенсії за вислугу років згідно з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються за умови наявності в особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-XII) страхового і спеціального стажу.

У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статтею 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, особливістю пенсій за вислугу років є зменшення пенсійного віку, необхідного для її призначення, а умовою для призначення такого виду пенсії є наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Приписи статті 51 Закону № 1788-XII визначають, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У свою чергу, 04 червня 2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Так, суд конституційної юрисдикції виснував, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що для запровадження юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Вказані норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019, тобто з 04.06.2019.

Отже, починаючи з 04.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

Суд установив, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, з 22.05.2018 отримує пенсію відповідно до Закону № 1058-VI.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

На момент звернення із вказаною заявою позивач досяг 64 років, та має педагогічний страховий стаж. Тож, суд погоджується з доводами представника, що без належної перевірки спеціального стажу роботи, зазначеного у трудовій книжці, висновки відповідача про відсутність правових підстав для переведення позивача на інший вид пенсії є передчасними.

При цьому на час подання такої заяви пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Враховуючи вищезазначене, відмова у переведенні позивача на пенсію за вислугу років є порушенням його конституційних прав.

Водночас, відповідно до правових підстав для призначення пенсії за вислугу років відноситься досягнення необхідного страхового та спеціального стажу незалежно від віку.

За наведеного, суд погоджується з доводами позивача про порушення його права на належне пенсійне забезпечення, а рішення відповідача не відповідає критеріям правомірного, обумовлених статтею 2 КАС України.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2025 про відмову позивачу в переведенні перерахунку пенсії.

Вирішуючи похідну вимогу, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 у подібних правовідносинах дійшов висновку, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території. Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10). Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

У межах спірних правовідносин заява позивача про перерахунок пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та за результатом її розгляду прийняте спірне рішення.

Тож, з метою захисту прав позивача, суд доходить висновку, що похідна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 10.11.2025 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та прийняти рішення по суті піднятого позивачем питання з урахуванням оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

З приводу вимоги призначити пенсію, суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, адже пенсійний орган ще не дослідив та не надав оцінку всім обставинам, які мають значення для вирішення питання про призначення пенсії позивачу за вислугою років.

Водночас, вимога виплачувати пенсію, то вона є такою як передчасно заявлена, оскільки не вирішено питання про призначення пенсії. Надалі, електронна справа передається до пенсійного органу за місцем знаходження позивача, де, на підставі прийнятого рішення виплачуватиметься пенсія заявнику.

Натомість, Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в перерахунку пенсії, тому відсутні правові та фактичні обставини для покладення на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі встановлених обставин, судовий збір слід стягнути на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 807,46 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2025 №024950000573 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2025 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та прийняти рішення по суті піднятого питання з урахуванням оцінки, наданої судом у цьому рішенні

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 807,46 грн (вісімсот сім гривень 46 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: майдан Свободи, Держпром, 3, м. Харків, 61022) .

Повне судове рішення складено 01.06.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна