Ухвала суду № 136988288, 29.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2095/26

Провадження № 2-ві/761/22/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Пономаренко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Левицької Т.В. від участі у розгляді цивільної справи №761/2095/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішення і діями органів досудового слідства, прокуратури.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Левицької Т.В. від 02 травня 2026 року від участі у розгляді цивільної справи № 761/2095/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури - визнано необґрунтованою. Передано заяву про відвід на вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України для її подальшого вирішення.

До суду 02 травня 2026 року через систему «Електронний суд» позивачкою ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Левицькій Т.В. В обґрунтування поданої заяви про відвід позивачкою зазначено, що станом на 02 травня 2026 року вказана справа по суті не розглядається, судом порушені процесуальні строки, справу не призначено до розгляду, у зв`язку з чим у позивачки виник сумнів в неупередженості та об`єктивності судді.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 03 серпня 2026 року об 11 год. 00 хв.

Згідно ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Згідно положень ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

За таких обставин, з врахуванням наведеного, а також тієї обставини, що участь сторін не визнавалась суддею обов`язковою, суддя вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до положень ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як передбачено вимогами ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Отже, за умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Разом із тим, слід зазначити, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989р. у справі №11/1987/134/188 «Hauschildt v. Denmark», пункт 48).

При цьому, аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість прийти до висновку що критерієм порушення суб`єктивної складової даного поняття, можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові у засобах масової інформації до свого головування у суді при розгляді конкретної справи; не реагування судді на расистські висловлювання; якщо головуючий у справі, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо. Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях суддів перед початком чи під час судового розгляду справи.

Таким чином, можливо зробити висновок про те, що особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факти порушення порядку у визначення складу суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови №8 від 13 червня 2007р. «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.

Окрім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

При цьому, відповідно до положень національного законодавства, зокрема, вимогами ч. 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на підстави заявленого відводу, суд вважає, що заява позивачки про відвід судді Левицької Т.В. є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на дії вчинені суддею, що можуть свідчити про його необ`єктивність або упередженість, що є підставами для відводу, визначеними ст.36 ЦПК України.

За таких обставин, дослідивши заяву, перевіривши матеріали справи, враховуючи також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що заявником не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Левицької Т.В. при вирішенні даної цивільної справи.

Розглянувши питання про відвід судді Левицької Т.В. в порядку, визначеному ч. 8 ст. 40 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений відвід задоволенню не підлягає, оскільки підстав для відводу судді, передбачених вищенаведеними положеннями чинного процесуального законодавства України, не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 36, 38-40, 182, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Левицької Т.В. від участі у розгляді цивільної справи №761/2095/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: