Рішення № 136986674, 18.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/391/26

Провадження № 2/947/1238/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року

Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення надміру сплачених коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси, через систему «Електронний суд» 30.12.2025 року звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області ( далі позивач, ГУПФУ в Одеській області) із позовом про стягнення з ОСОБА_1 (відповідачки) надміру виплаченої пенсії , за період з 19.08.2025 по 31.10.2025, у розмірі 1 637,90 грн., яки виникла у звязку із неповідомленням відповідачки про працевлаштування.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу 05.01.2026 було розподілено судді Луняченку В.О..

Ухвалою судді від 06.01.2026 позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої пенсії залишено без руху та надано відповідний строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.01.2026 позивачем надано заяву щодо усунення недоліків позову та платіжна інструкція №87 від 12.01.2026 про сплату судового збору у розмірі 2 582,40 грн.

Ухвалою від 29.01.2026 року було відкрито провадження у порядку спрощеного провадження, із викликом учасників справи до судового засідання.

Згідно заяви від 05.03.2026 представник позивача Дуброва В.В. просила здійснювати розгляд справи на підставі наявних матеріалів без її участі.

Відповідачка, яка викликалась до судових засідань за зареєстрованим місцем проживання , до судових засідань не з`являлась, заяв по суті справи та клопотань не надавала.

Як встановлено судом ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Одеській області з 12.06.2014 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 « про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі , визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 « Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» для непрацюючих пенсіонерів.

При опрацюванні списків пенсіонерів по пенсійної справі №951060849543, було виявлено що ОСОБА_1 працевлаштована 19.08.2025 року, внаслідок чого за період з моменту її працевлаштування до моменту виявлення виникла переплата у розмірі 1 637,90 грн.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( далі Закон №1058) , законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення";Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону №1058).

Відповідно до ст. 9 Закону №1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, на момент подання відповідачем заяви про отримання пенсії за віком було затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1).

У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Згідно абзацу другого пункту 22.1 Розділу ІІ Порядку У разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви згідно з цим Порядком.

При визначенні правовідносин яки виникли між сторонами , суд вважає що позивачем помилково визначено що питання стягнення надмірно сплаченої пенсії охоплюється правовідносинами яки врегульовані ст. 1166 Цивільного кодексу ( далі ЦК) України , а саме стягнення майнової шкоди яка завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 правовідносини , пов`язані із вимогами про стягнення надміру сплаченої пенсії охоплюються ст. 1212 , 1215 ЦК України, щодо стягнення безпідставно набутого майна, і вказана судова практика є усталеною.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто законодавець чітко визначив що стягнення грошей яки були набуті без достатньої правової підстави не може розповсюджуватись автоматично на випадки якщо такими грошима є, зокрема, пенсія, якщо така виплати здійснена добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Крім того, згідно ст. 50 Закону №1058, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Отже ст. 50 Закону №1058 встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІє, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховану суму соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №489/205/16-а та від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У даному випадку судом встановлено що наявні у матеріалах справи докази підтверджують що отримуючи пенсію за віком як не працевлаштований пенсіонер ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету міністрів України від 25.02.2025 №209 « Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» для непрацюючих пенсіонерів не повідомила про своє працевлаштування, яке здійснив 19.08.2025, у звязку із чим виникла переплата пенсії за період з 19.08.2025 по 31.10.2025 у сумі 1 637,90 грн, яка підлягає стягненню на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Документів на підтвердження того що відповідачка звільнена від оплати судового збору не подано а тому вказана сума судового збору, у звязку із задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення надміру сплачених коштів- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385 м.Одеса, вул. Канатна, 83, р/р НОМЕР_2 через АТ "ОЩАДБАНК" МФО 300465 ) надміру сплачені пенсійні виплати у розмірі 1 637,90 ( одна тисяча шістсот тридцять сім грн. 90 коп.) гривень

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рахунок в Одеському обласному управлінні АТ Ощадбанк м. Одеса, р/р НОМЕР_3 , МФО 328845, код ЄДРПОУ 20987385 суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 ( дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.) гривень.

Повне судове рішення складено 28.05.2026.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко