Рішення № 136985701, 29.05.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/9824/25

Провадження № 2/487/993/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

29.05.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м.Миколаєва у складі: Головуючого судді - Притуляк І.О., за участю: секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у загальному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у майні та визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2025, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сидоренко Т.В. шляхом формування у системі «Електронний суд», звернулася до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовною заявою, у якій просила:

припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 та 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429);

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 та 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429);

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 та 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429), у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , чоловік позивачки та батько відповідачки та третьої особи.

Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшли 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 та 0,9% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли позивач та ОСОБА_2 , подавши у встановлений законом строк заяви до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Лактіонової С.А..

Син спадкодавця ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини на користь позивачки.

Спадкове майно належить спадкоємцям з моменту відкриття спадщини.

Таким чином, позивач є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та 0,6% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429).

Відповідач є власником 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429).

Свідоцтво про право на спадщину за законом сторонами отримано не було.

Відповідач не є членом сім`ї позивача, у вказаній квартирі не проживає, витрати по її утриманню не несе.

У провадженні Заводського районного суду м.Миколаєва перебувала цивільна справа №487/1951/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 та 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429).

У межах даної справи сторони узгодили та ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частки у спадковому майні у розмірі 11800 Євро.

Ухвалою суду від 22.01.2025 провадження у справі було закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.

З урахуванням вказаних обставин, існують підстави визначені ч.1 ст.365 ЦК України, для припинення права власності ОСОБА_2 та визнання права власності позивачки на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 та 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429).

Постановою приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Лактіонової С.А. від 22.12.2025 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що частка спадкодавця у спільному майні подружжя не була виділена.

Вищезазначені обставини і слугували підставою для звернення ОСОБА_1 до суду для захисту своїх спадкових прав.

Ухвалою суду від 02.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.02.2026 закрито підготовче провадження по справі. Справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сидоренко Т.В. до судового засідання не з`явилися.

Представник позивача надала заяву, за якою розгляд справи просила провести за її та позивача відсутності.

Проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату час та місце проведення судового засідання була повідомлена своєчасно належним чином.

Поштові конверти з повідомленнями про судові виклики, які були направлені на адресу реєстрації відповідача були повернуті до суду з відміткою «про відсутність адресата за вказаною адресою». Інформації про зміну місця проживання відповідач суду не повідомляла.

Третя особа ОСОБА_3 до судового засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно належним чином.

Поштові конверти з повідомленнями про судові виклики, які були направлені на адресу реєстрації третьої особи були повернуті до суду з відміткою «про відсутність адресата за вказаною адресою». Інформації про зміну місця проживання ОСОБА_3 суду не повідомляв.

З відома позивача суд постановив рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 11.10.2021)

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 (Свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 від 24.09.1993); відповідач ОСОБА_2 (Свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 11.04.1979); третя особа ОСОБА_3 (повторне свідоцтво про народження НОМЕР_4 ).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої увійшли:

1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , яка була придбана за час його перебування у шлюбі з позивачем та право власності на яку, за договором купівлі-продажу від 03.08.1994 №3-4690, було оформлено на ОСОБА_1 ;

0,9% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429) (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулися до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Лактіоновій С.А. з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

06.12.2021 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лактіоновою С.А. було заведено спадкову справу №113/2021 після смерті ОСОБА_4

ОСОБА_3 23.12.2021 подав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька на користь ОСОБА_1 ..

Постановою нотаріуса від 02.03.2023 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що частка спадкодавця у спільному майні подружжя не була виділена; на 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429) у зв`язку з тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №321026924 від 25.01.2023, на майно товариства, 26.02.2008 накладено арешт.

Постановою нотаріуса від 22.12.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що частка спадкодавця у спільному майні подружжя не була виділена; на 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429) у зв`язку з тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №321026924 від 25.01.2023, на майно товариства, 26.02.2008 накладено арешт.

За повідомленням Миколаївського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області, надати інформацію стосовно виконавчого документу у зв`язку з примусовим виконанням якого державним виконавцем 26.02.2008 внесено дані щодо обтяження майна ТОВ «Удача», відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження АА462212 від 11.02.2008 неможливо, з урахуввнням закінчення строку зберігання завершених виконавчих проваджень та відсутності інформаціїх в Єдиному державному реєстрі вичконавчих проваджень.

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 07.02.2020 на виконанні виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів за якими боржником визначено ТОВ «Удача» не перебувають.

У проваджені Заводського районного суду м.Миколаєва перебувала цивільна справа №487/1951/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 та 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429).

Згідно до наданої представником позивача копії Мирової угоди від 22.01.2025, у межах даної справи сторони узгодили грошову компенсацію вартості частки ОСОБА_2 у спадковому майні у розмірі 11800 Євро.

Вказані грошові кошти у гривневому еквіваленті, були сплачені ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , зазначений у мировій угоді (Квитанція 312126299 від 22.01.2025).

Ухвалою суду від 22.01.2025 провадження у справі було закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.

При вирішенні заявленої позовної вимоги в частині визнання права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 та 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429), у порядку спадкування за законом, суд виходить з наступного..

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входить усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами ст.1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК УКраїни, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не зазначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З урахуванням встановлених фактичних обставин, слід прийти до висновку, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , та частки співвласників є рівними.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз`яснено у п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» - право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - Свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Оцінивши в сукупності наявні у справі докази та враховуючи, що існують перешкоди в оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку, судом встановлено коло спадкоємців та склад спадкового майна, при обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права, відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, позовні вимоги не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб.

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, враховуючи відмову ОСОБА_3 від права на спадкування на користь позивачки, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та 0,6 % статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429) в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

При вирішенні заявленої позовної вимоги про припинення права власності ОСОБА_2 на часту у спадковому майні та визнання права власності на дане майно за ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Так відповідач, як спадкоємець першої чкрги за законом після смерті батька, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, є власником спадкового майна, а саме 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 та 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429)

Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до положень ст. ст.317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями ст.391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що стосується існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені ст. ст. 364, 365, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст.358 ЦК України умова не є обов`язковою.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

З огляду на викладене при вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (провадження №12-180гс18), у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 344/120/16-ц (провадження №61-22129св19) та у постановах Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі №6-81цс11, від 02.07.2014 у справі № 6-68цс14, від 23.11.2016 у справі №6-1943цс16.

Правомірність дій суду при встановленні вказаної вище обставини оцінюється з точки зору відповідності принципу об`єктивності і неупередженості, диспозитивності цивільного судочинства, завданням та основним засадам цивільного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2019 у справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.6постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 не зареєстрована, приміщенням даної квартири ніколи не користувалася, витрати по її утриманню не несе, не є членом сім`ї ОСОБА_1 ..

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 узгоджену грошову компенсації її частки у спадковому майні у розмірі 11800 Євро. Отримання якої ОСОБА_2 підтвердила подавши до суду заяву про відмову від позову у справі №487/1951/23.

З огляду на на зазначене, суд вбачає наявність обставин, визначених п. 1-4 ч.1 ст.365 ЦК України, тому позов у частині припинення за відповідачем права на частку у спільному майні підлягає задоволенню із визнанням за позивачем права власності на компенсовану частку.

Керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 213, 214, 215, 263-265, 280, 282, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 та 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 та 0,3% статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429);

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 та 0,6 % статутного капіталу ТОВ «Удача» (ЄДРПОУ 23086429), у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту винесення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП не відомий.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_6

Головуючий суддя: І.О. Притуляк