Ухвала суду № 136985660, 26.05.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/941/26

Провадження №1-кс/477/386/26

УХВАЛА

про арешт майна

26 травня 2026 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника третьої особи, стосовно майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 , внесеного у кримінальному провадженні №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2026 року до Вітовського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року про накладення арешту на майно, що було вилучене 27 квітня 2026 року в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року за фактом незаконного збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів та інших підакцизних товарів, з попередньою кваліфікацією за частиною першою статті 204 КК України.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, що вказують на те, що ОСОБА_6 за попередньою змовою з групою осіб вчиняє дії, пов`язані з незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою незаконно виготовлених тютюнових виробів.

Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні здобуто докази які вказують на те, що було вчинене кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою, збутом та транспортуванням з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, а також встановлено осіб, що можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення, їхня роль у вчиненні злочину, місце проживання, транспортні засоби що перебувають у користуванні останніх.

27 квітня 2026 року в межах вказаного кримінального провадження проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено речі та документи згідно переліку.

Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор звернувся з даним клопотанням.

14 травня 2026 року представником ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_4 подано заперечення на клопотання прокурора, у якому просив у задоволенні клопотання відмовити, з огляду на те, що матеріали клопотання не містять процесуального рішення що наділяло б повноваженнями прокурора для звернення до слідчого судді з указаним клопотанням; клопотання подано з пропуском строку, визначеного частиною п`ятою статті 171 КПК України; матеріали клопотання не містять процесуальних рішень про передачу вилученого майна з одного провадження в інше; досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється з порушенням правил підслідності; на час проведення обшуку були відсутні підстави для вилучення майна, а вилучений телефон не відповідає ознакам речового доказу та накладення на нього арешту є неспівмірним.

Крім того вказував і на ту обставину, що вилучені документи не містять відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та не відповідають ознакам речового доказу

У судовому засіданні прокурор групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 підтримав подане клопотання з підстав вказаних у ньому та просив його задовольнити, посилаючись на те, що вилучене майно має ознаки речового доказу, тому з метою його збереження наявні підстави для арешту.

Крім того на запит слідчого судді прокурором долучено матеріали кримінального провадження в частині, що стосуються обставин виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження та визначення підслідності у вказаному кримінальному провадженні.

ОСОБА_6 , як володілець вилученого майна в судове засідання по розгляду клопотання слідчої не з`явився.

Представник особи щодо майна якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора з підстав вказаних у раніше поданих слідчому судді запереченнях.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває об`єднане кримінальне провадження №12024150000001051 від 18 грудня 2024 року за правовою кваліфікацією, за частиною першою статті 199, частиною першою статті 204, частиною другою статті 204 КК України за фактом незаконного придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, а також транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюну та тютюнових виробів, а також збуту тютюнових виробів з марками акцизного податку України з ознаками підробки, що підтверджується витягом з кримінального провадження від 24 березня 2026 року.

Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні здобуто достатньо даних, які підтверджують, що групою осіб, одним з яких є ОСОБА_6 на території Миколаївської області, вчиняються дії, пов`язані із незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою та збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів.

27 квітня 2026 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2026 року, проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого, було виявлено та вилучено речі та документи згідно переліку.

Цього ж дня, постановою прокурора з матеріалів кримінального провадження №12024150000001051 від 18 грудня 2024 року виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за фактом незаконного придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів групою осіб, одним з яких є ОСОБА_7 .

На підставі вказаної вище постанови прокурора, 27 квітня 2026 року, внесено відповідні відомості до ЄРДР за №12026150000000277.

Досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 , будучи суб`єктом господарювання, вчинив дії, які виразилися у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні з цією метою, збуту та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України.

27 квітня 2026 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України, а саме у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні з цією метою, а також у збуті та транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.

Згідно постанови про визнання речовими доказами від 28 квітня 2026 року, вилучене, в ході проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 , як особи яка перевіряється органом досудового розслідування на предмет причетності до вчинення кримінального правопорушення, майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року.

З метою збереження речових доказів, прокурор, звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно.

Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих органом досудового розслідування доказів, слідчий суддя виходить з такого.

Порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.

Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно частини десятої статті 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За викладеного вбачається, що на майно, яке було вилучено у ході обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 може бути накладено арешт незалежно від того, кому належить вилучене майно, за умови наявності у вилученого майна, ознак, передбачених статтею 98 КПК України.

У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою, а також зі збутом та транспортуванням з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів, що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді від 28 березня 2026 року слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області надано дозвіл на проведення обшуку у осіб, що можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, з метою відшукання і вилучення речей та документів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема, засобів комунікації, мобільних терміналів, електронних носіїв інформації, та інших предметів і речей, що зберігають інформацію про протиправну діяльність, які мають значення для встановлення істини у кримінальному проваджені та можуть бути використані як докази злочинної діяльності.

Наявність підстав для вилучення речей, зазначених в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 27 квітня 2026 року, згідно з яким в ході проведення обшуку виявлено документи та речі на відшукання яких, в тому числі, надано дозвіл ухвалою слідчого судді.

Постановою слідчого вищевказані документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні як такі, що мають ознаки речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки фактично зберігають відомості, що згідно з частиною першою статті 98 КПК, можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

За вказаного, надані органом досудового розслідування докази у сукупності з обставинами, встановленими слідчим суддею під час розгляду клопотання свідчать про те, що майно, вилучене під час обшуку може містити інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із з незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою, збутом та транспортуванням з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критерію, зазначеному у статті 98 КПК України.

Прокурором доведено існування обґрунтованої підозри, щодо вчинення злочину такої тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту.

За змістом протоколу обшуку від 27 квітня 2026 року вбачається, що під час проведення обшуку слідчим виявлено та вилучено речі та документи, згідно переліку, а саме: договори поставки, накладні, рахунки на оплату, мобільний телефон, марки «IPhone 17 Pro Max».

Оцінюючи можливість використання як доказів вилученого майна, слідчим суддею враховується те, що інформація яка міститься на вказаних речах та документах, може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема містити відомості щодо обставини вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із розтратою бюджетних коштів, що вказує на відповідність вилучених речей критеріям, зазначеним у статті 98 КПК та доцільність накладення на нього арешту.

Так, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК).

Сторони кримінального провадження під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК України).

Вирішуючи питання з приводу накладення арешту на вилучені під час обшуку речі та майно, слідчий суддя враховує те, що ухвалою слідчого судді надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання і вилучення таких речей та документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні.

Інформація яка міститься на вказаних документах, може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема містити відомості щодо придбання та продажу фальсифікованих тютюнових виробів, що вказує на відповідність вилучених документів критеріям, зазначеним у статті 98 КПК та доцільність накладення на них арешту.

Як встановлено слідчим суддею, вилучені документи не мають жодної істотної цінності, корисних властивостей, їх вилученням не завдається майнової шкоди володільцям, такі дії не містять ознак втручання у володіння особою майном.

Вилучена під час проведення обшуку мобільна техніка у ОСОБА_6 , як особи, яка перевіряється органом досудового розслідування на предмет причетності до вчинення противоправних дій, могла бути використана як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення, та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто також відповідають критерію, зазначеному у статті 98 КПК України.

Зокрема, інформація, яка міститься на вилученій мобільній техніці може мати суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження, що розслідується (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, дані про номери мобільних телефонів, використані під час вчинення злочину, зв`язки між особами, причетними до вчинення злочину, тощо).

При цьому з огляду на заперечення адвоката ОСОБА_4 , слід зазначити і те, що під час обшуку вилучено майно, з метою його подальшого огляду на предмет наявності на цьому майні відомостей та інформації що підлягає встановленню у цьому кримінальному провадженні, тому з метою запобігання спробам знищити, спотворити чи змінити наявну інформацію на даному етапі досудового розслідування слід забезпечити можливість збереження цього майна, шляхом накладення арешту на вилучене майно.

При цьому доводи власника вилученого майна про те, що в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалів не доведено, що зазначене вище майно використовувалося в злочинній діяльності чи набуте злочинним шляхом, не можуть бути підставою для відмови у накладенні арешту на майно, з наведених вище обставин та у зв`язку з тим, що перевірка використання вилучених при обшуку речей на предмет їх можливого використання в ході протиправної діяльності, наявності в них ознак речових доказів, тощо можлива лише в ході проведення відповідних слідчих та процесуальних дій в межах кримінального провадження. Тому твердження про відсутність відношення вказаного майна до кримінального провадження, враховуючи стадію кримінального провадження, вбачається передчасним.

Тому, слідчий суддя вважає належними доводи прокурора, що на даному етапі досудового розслідування існує потреба у накладені арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Слідчим суддею відхиляться доводи адвоката ОСОБА_4 , щодо відсутності повноважень у прокурора на звернення до слідчого судді з указаним клопотанням, так як за змістом та аналізом долучених прокурором матеріалів, зокрема постанови про визначення групи прокурорів від 27 квітня 2026 року вбачається, що після виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування за фактом незаконного придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів групою осіб, одним з яких є ОСОБА_7 та внесення ведомостей до ЄРДР за №12026150000000277, першим заступником керівника обласної прокуратури визначено групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, за змістом долучених прокурором матеріалів, а саме постанови генерального прокурора від 26 вересня 2025 року, вбачається, що слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області доручено здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України у кримінальному провадженні №12025150000000789 від 10 вересня 2025 року.

У свою чергу відповідно до постанови прокурора від 15 жовтня 2025 року кримінальне провадження №12025150000000789 від 10 вересня 2025 року об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням №12024150000001051 від 18 грудня 2024 року, під час досудового розслідування якого встановлено ті обставини, які вказують, що групою осіб, одним з яких є ОСОБА_7 на території Миколаївської області, вчиняються дії, пов`язані із незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою та збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів.

За вказаного заперечення адвоката ОСОБА_4 , щодо відсутності повноважень прокурора на звернення з клопотанням, відсутності належного процесуального зв`язку між вилученим майном та кримінальним провадженням, порушення підслідності у кримінальному провадженні не знайшло свого підтвердження під час розгляду клопотання про арешт майна.

Щодо порушеного адвокатом ОСОБА_4 питання щодо пропуску строку звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, слідчий суддя вважає доводи адвоката необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно частини п`ятої статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Абзац 2 цієї частини вказує на те, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Як вбачається з поданого клопотання та доданих до нього матеріалів, проведення такої слідчої дії як обшук житла мав місце 27 квітня 2026 року, в ході якого у ОСОБА_6 було вилучено належне йому майно, а з клопотанням прокурор звернувся до Вітовського районного суду Миколаївської області 29 квітня 2026 року, тобто в межах строку визначеного абзацом 2 частини п`ятої статті 171 КПК України.

Слідчим суддею не беруться до уваги доводи адвоката ОСОБА_4 з приводу неможливості накладення арешту на вказане майно, так як телефони є єдиним засобом для спілкування, з огляду на ту обставину, що вилучені речі можуть містити інформацію, що підлягає доказування у цьому кримінальному провадженні, тому ОСОБА_6 матиме можливість внести зміни, змінити та або спотворити інформацію, що міститься у вилученому телефоні.

На переконання слідчого судді, додані до клопотання прокурора матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для забезпечення збереження речового доказу та з метою запобігання можливості його приховування, знищення або перетворення. Прокурором доведено необхідність накладення арешту на майно, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на майно, що було вилучено 27 квітня 2026 року в ході проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 , із встановленням заборони будь-якій фізичній чи юридичній особі користуватися та розпоряджатися цим майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 27 квітня 2026 року в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном, а саме на:

-предмети та документи: договір оренди №010924-1 від 01.09.2024 року на 3 аркушах, акт прийому-передачі до договору оренди №010924-1 від 01.09.2024 на 1 арк., план нежитлового приміщення до договору оренди №010924-1 від 01.09.2024; договір поставки № 14 від 12.10.2023 на 5 арк.; виписка з ЄДРЮО фізичних осіб-підприємців на ім`я ОСОБА_8 на 1 арк; Договір оренди № 010523-1 від 01.05.2023 року на 3 арк., акт прийому-передачі до договору оренди № 010523-1 від 01.05.2023 на 1 арк., лан нежитлового приміщення до договору оренди № 010523-1 від 01.05.2023 на 1 арк.; Договір поставки № 135 від 09.11.2024; Договір поставки № 136 від 09.11.2024; Договір поставки № 137 від 09.11.2024; Рахунок на оплату № 5281 від 11.11.2024; Видаткова накладна № 5281 від 11.11.2024; Рахунок на оплату № 5282 від 11.11.2024; Видаткова накладна № 5282 від 11.11.2024; Рахунок на оплату № 5283 від 11.11.2024; Видаткова накладна № 5283 від 11.11.2024; Видаткова накладна № 34 від 11.04.2025; Рахунок на оплату № 35 від 11.04.2025; Видаткова накладна № 24 від 10.03.2025; Рахунок на оплату № 28 від 10.03.2025; Видаткова накладна № 25 від 10.03.2025; Рахунок на оплату № 28 від 10.03.2025; Накладна № 332 від 14.01.2025; Накладна № 331 від 14.01.2025; Накладна № 533 від 14.01.2025; Рахунок-фактура № 332 від 14.01.2025; Накладна № 332 від 14.01.2025; Накладна № 331 від 14.01.2025; Накладна № 331 від 14.01.2025; Накладна № 533 від 14.01.2025; Накладна № 533 від 14.01.2025; Видаткова накладна № 1284 від 29.10.2024; Замовлення покупця 1179 від 29.10.2024; Рахунок на оплату № 0788 від 11.09.2024; Накладна № 175 від 13.09.2024; Накладна № 358 від 13.09.2024; Накладна № 576 від 13.09.2024; Додаткова угода № 1 до договору про поставку від 14.03.2024 № 134; Договір поставки № 43-ККЛ від 03.02.2025; Видаткова накладна № 26 від 10.03.2025; Рахунок на оплату № 29 від 10.03.2025; Видаткова накладна № 26 від 10.03.2025; Рахунок на оплату № 29 від 10.03.2025; Рахунок на оплату № 782 від 19.03.2025; Видаткова накладна № 782 від 19.03.2025; Замовлення покупця № 642 від 19.03.2025; Видаткова накладна № 654 від 19.03.2025; Рахунок фактура № Б-0000137 від 04.02.2025; Видаткова накладна № Б-0000137 від 04.02.2025; Видаткова накладна № 147 від 02.11.2025; Рахунок на оплату № 158 від 02.11.2024; Видаткова накладна № 49 від 11.04.2025; Рахунок на оплату № 55 від 11.04.2025; Договір поставки № 200 від 15.05.2024; Договір поставки № ККД-15/08/2024-42; Договір поставки № ККД-15/08/2024-46; Договір поставки № ККД-15/08/2024-44; Договір поставки № ККД-15/08/2024-40; Додаткова угода № 1 до договору про поставку від 15.05.2024 № 200; Договір поставки № 47-ККЛ; Додаткова угода № 1 до Договору поставки від 15.05.2024 № 200; Договір № 39/24-І про надання послуг доступу до мережі Інтернет; Договір про надання послуг з управління побутовими відходами № 172; Видаткова накладна № 750 від 10.02.2025; Видаткова накладна № 819 від 10.02.2025; Видаткова накладна № -760 від 10.02.2025; Видаткова накладна № 819 від 10.02.2025; Видаткова накладна № 1402 від 26 червня 2025;

-мобільний телефон, марки «Iphone 17 Pro Max», серійний номер НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , із сім-карткою НОМЕР_4 ;

- грошові кошти 9 купюр номіналом 500 гривень, 8 купюр номіналом 200 гривень, 1 купюра номіналом 100 гривень.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_9