Ухвала суду № 136985592, 01.06.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2260/25

УХВАЛА

іменем України

"01" червня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., представниці позивачки Чередніченко І.Б., представника відповідача - ТОВ «СГВП «Вознесенське» Науменка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Вознесенське», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЕК-АГРО» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних, про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «СГВП «Вознесенське» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних, мотивуючи свої вимоги (з урахуванням їх уточнення у заяві про усунення недоліків позову від 14 травня 2025 року) тим, що на підставі Свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 23 квітня 2021 року, реєстр. №№410, 411, вона є власницею земельних ділянок площею 5,3971 га, кадастровий №4822084200:01:000:0095, та площею 1,2402 га, кадастровий №4822084200:09:000:0287, розташованих в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, успадкованих позивачкою після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, 28 серпня 2017 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та ТОВ «СГВП «Вознесенське», як орендарем, було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 5,40 га, кадастровий №4822084200:01:000:0095, зі строком дії протягом 11 років. 21 червня 2018 року право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис про речове право №26760324).

За умовами вказаного договору орендар набув право на використання земельної ділянки з нормативною грошовою оцінкою на дату підписання договору у розмірі 88 694,26 грн та зобов`язався щорічно до 25 грудня сплачувати орендну плату (у грошовій, натуральній чи відробітковій формах) у розмірі 8 000 грн (з урахуванням індексів інфляції та правом її перегляду), а в разі порушення своїх зобов`язань сплачувати неустойку.

Також, 13 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та ТОВ «СГВП «Вознесенське», як орендарем, було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 1,24 га, кадастровий №4822084200:09:000:0287, зі строком дії протягом 11 років. 22 червня 2018 року право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис про речове право №26778100).

За умовами вказаного договору орендар набув право на використання земельної ділянки з нормативною грошовою оцінкою на дату підписання договору у розмірі 59 594,51 грн та зобов`язався щорічно до 25 грудня сплачувати орендну плату (у грошовій, натуральній чи відробітковій формах) у розмірі 3 600 грн (з урахуванням індексів інфляції та правом її перегляду), а в разі порушення своїх зобов`язань сплачувати неустойку.

Однак ТОВ «СГВП «Вознесенське» належним чином взяті на себе зобов`язання в частині сплати орендної плати протягом 2022-2024 років не виконало, а тому ОСОБА_1 просила:

- розірвати Договори оренди земельних ділянок від 28 серпня 2017 року та від 13 жовтня 2017 року;

- зобов`язати ТОВ «СГВП «Вознесенське» повернути їй спірні земельні ділянки, що були об`єктом оренди;

- стягнути з ТОВ «СГВП «Вознесенське» на свою користь заборгованість по орендній платі за 2022-2024 роки, виходячи з проіндексованої щорічно грошової оцінки земельних ділянок та урахуванням індексів інфляції, у розмірі 53 551,14 грн;

- стягнути з ТОВ «СГВП «Вознесенське» на свою користь пеню за порушення зобов`язань за 2022-2024 роки у розмірі 1 392,27 грн та штраф за порушення зобов`язань за 2022-2024 роки у розмірі 65 151,16 грн;

- стягнути з ТОВ «СГВП «Вознесенське» на свою користь 3 % річних за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 1 712,95 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 097,86 грн.

Ухвалою суду від 16 травня 2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

29 травня 2025 року від представниці відповідача ТОВ «СГВП «Вознесенське» Третьяк Г.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представниця вказаного відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення проти позову обґрунтовувала тим, що:

- ТОВ «СГВП «Вознесенське» повністю виконало перед позивачкою свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за 2022 рік, що підтверджується відповідними доказами;

- позивачка в порушення умов договору попередньо не зверталася до орендаря з приводу виплати їй орендної плати, а тому позовні вимоги є передчасними та не можуть бути задоволені. При цьому, надані стороною позивачки розрахунки заборгованості по орендній платі не відповідають узгодженим у договорах оренди умовам, є неправильними та суперечать вимогам закону, оскільки здійснені із застосуванням подвійної індексації одночасної індексації орендної плати та нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- договорами оренди не передбачено стягнення штрафу за порушення орендарем умов договору (посилання в цій частині на умови типового договору оренди, який має лише рекомендаційний характер, є недоречними), а тому такий штраф не підлягає стягненню. Водночас вимога ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення зобов?язань заявлена з пропущенням позовної давності, а тому не може бути задоволена.

06 червня 2025 року від представниці позивачки Чередніченко І.Б. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій представниця позивачки наполягала на задоволенні позову. При цьому, просила врахувати, що:

- ТОВ «СГВП «Вознесенське» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання перед позивачкою своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за 2022 рік, а надані в цій частині докази не підтверджують правову природу таких виплат та періоду, якого стосуються такі виплати. При цьому, орендна плата за 2022 рік виплачена не в повному обсязі;

- твердження відповідача про необхідність попереднього звернення орендодавця до орендаря з приводу виплати орендної плати, як необхідної умови для здійснення такої виплати, є хибними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні умов договорів оренди. Також є незрозумілими доводи про те, що надані стороною позивачки розрахунки заборгованості по орендній платі не відповідають узгодженим у договорах оренди умовам, є неправильними та суперечать вимогам закону, як такі, що здійснені із застосуванням подвійної індексації одночасної індексації орендної плати та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, оскільки в розрахунках орендодавцем проіндексована лише орендна плата;

- нарахований позивачкою штраф підлягає стягненню, оскільки право на його нарахування визначене у типовому договорі оренди, якому повинні відповідати оспорювані договори оренди. Водночас не заслуговують на увагу доводи відзиву про те, що вимога про стягнення пені за порушення зобов?язань заявлена позивачкою з пропущенням позовної давності, оскільки позовна давність продовжена на період дії в Україні воєнного стану;

- ТОВ «СГВП «Вознесенське» не оспорило та не спростувало факту систематичного невиконання умов договору оренди в частині сплати орендної плати, що вказує на підставність та обгрунтованість позовних вимог;

- долучені відповідачем до відзиву на позов докази про укладення між ТОВ «СГВП «Вознесенське» та ТОВ «ПАЕК-АГРО» Договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 05 грудня 2024 року №05/12/2024-09, за яким ТОВ «СГВП «Вознесенське» продало ТОВ «ПАЕК-АГРО» належне йому право оренди спірних земельних ділянок додатково свідчать про порушення вказаним відповідачем умов оспорюваних договорів оренди, оскільки такий продаж в порушення умов договорів оренди був здійснений без згоди орендодавця.

Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «СГВП «Вознесенське» про стягнення заборгованості по орендній платі, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних (у частині вимог за 2022 рік) залишено без розгляду.

03 листопада 2025 року представниця позивачки Чередніченко І.Б. звернулася до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «ПАЕК-АГРО» та про зміну вимог шляхом пред?явлення додаткової вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ПАЕК-АГРО» по визнання відсутнім права оренди земельних ділянок, а також уточнення вимоги ОСОБА_1 про зобов?язання повернути земельні ділянки, заявлену до відповідача до ТОВ «ПАЕК-АГРО». Клопотання було мотивоване тим, що згідно Договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 05 грудня 2024 року №05/12/2024-09 ТОВ «СГВП «Вознесенське» продало ТОВ «ПАЕК-АГРО» належне йому право оренди земельних ділянок згідно окремого переліку, у тому числі щодо належних позивачці ділянок площею 5,3971 га, кадастровий №4822084200:01:000:0095, та площею 1,2402 га, кадастровий №4822084200:09:000:0287. За вказаним договором (який є неукладеним, оскільки у ньому відсутня одна з істотних умов, що є обов`язковою для даного виду договорів, а саме умова щодо права позивачки, як власниці спірних земельних ділянок, на отримання відсотків від ціни продажу (вартості відчуженого права)) саме ТОВ «ПАЕК-АГРО» стало фактичним користувачем спірних ділянок. Про вказану обставину стороні позивачки стало відомо лише під час розгляду справи після надання представником відповідача ОСОБА_3 відповідних доказів.

Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «ПАЕК-АГРО». Цією ж ухвалою прийнято до розгляду додаткову вимогу ОСОБА_1 до ТОВ «ПАЕК-АГРО» по визнання відсутнім права оренди земельних ділянок та уточнену вимогу ОСОБА_1 про зобов?язання повернути земельні ділянки, заявлену до відповідача до ТОВ «ПАЕК-АГРО».

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

03 квітня 2026 року суд, заслухавши пояснення представниці позивачки Чередніченко І.Б., дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, провівши судові дебати у справі, перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши стадію його проголошення до 13 квітня 2026 року.

Проте ухвалою суду від 13 квітня 2026 року поновлено судовий розгляд справи.

При цьому, 08 квітня 2026 року від представника відповідача ТОВ «СГВП «Вознесенське» Науменка А.С. надійшло клопотання про закриття провадження у справі щодо вказаного відповідача з тієї підстави, що згідно ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07 квітня 2026 року у справі №915/253/26 за заявою ФГ «Діамантові Зорі» до боржника ТОВ «СГВП «Вознесенське» про порушення провадження у справі про банкрутство, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «СГВП «Вознесенське» та з 06 квітня 2026 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. У цій же ухвалі визначено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред?явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбаченому Кодексом України з питань банкрутства.

16 квітня 2026 року від представниці позивачки Чередніченко І.Б. надійшло заперечення на клопотання представника відповідача, у якому остання висловила свою незгоду щодо вирішення судом питання про закриття провадження у справі на стадії ухвалення судового рішення, а тому вважала, що суд має ухвалити судове рішення без врахування тієї обставини, що відносно ТОВ «СГВП «Вознесенське» порушено провадження у справі про банкрутство. Також представниця позивачки не погодилася із клопотанням у зв`язку з тим, що порушення відносно ТОВ «СГВП «Вознесенське» провадження у справі про банкрутство є підставою для передачі справи в частині вимог до цього відповідача для продовження розгляду до господарського суду за місцем порушення справи про банкрутство, а не для закриття провадження у справі, однак вважала, що така передача на стадії ухвалення судового рішення не є можливою.

В судовому засіданні представник відповідача - ТОВ «СГВП «Вознесенське» Науменко А.С. своє клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до ТОВ «СГВП «Вознесенське» підтримав.

В судовому засіданні представниця позивачки Чередніченко І.Б. проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечувала.

Представник відповідача ТОВ «ПАЕК-АГРО» в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представниці позивачки Чередніченко І.Б., представника відповідача ТОВ «СГВП «Вознесенське» Науменка А.С., суд прийшов до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Таким чином, належним судом, що може здійснювати розгляд спору щодо майнових вимог до особи, відносно якої порушено провадження про банкрутство, є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17; у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 у справі № 334/5073/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 904/4455/19, від 13 квітня 2023 року у справі № 910/21981/16 та інших.

Твердження представниці позивачки Чередніченко І.Б. про неможливість вчинення вказаної процесуальної дії на стадії ухвалення судом рішення та необхідність ухвалення судового рішення без врахування тієї обставини, що відносно ТОВ «СГВП «Вознесенське» порушено провадження у справі про банкрутство, є хибними та суперечать вимогам ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому, як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04 листопада 2024 року у справі №756/3328/20 (на яку посилається представниця позивачки), вказана обставина не підлягає врахуванню виключно у разі, якщо провадження у справі про банкрутство порушене вже після ухвалення судового рішення судом першої інстанції (примітка: стадія ухвалення судового рішення завершується його проголошенням). В іншому разі рішення місцевого суду підлягає безумовному скасуванню.

За встановленого, суд з метою перевірки та врахування обставини, яка виникла до ухвалення судового рішення, поновив судове засідання, що узгоджується з вимогами ст. 244 ЦПК України.

Водночас, як наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц, 21 жовтня 2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, згідно ст. 7 якого спори, стороною в яких є боржник, відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

За таких обставин, суд має надіслати матеріали справи до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства), а не закривати провадження у справі на підставі приписів ч. 1 ст. 255 ЦПК України, адже у даному випадку має місце окреме спеціальне правове регулювання процесуальних дій суду у разі наявності в нього на розгляді справ, стороною в яких є особа, щодо якої розпочато процедуру банкрутства.

Як наголошено у цій постанові, висновки суду про те, що спір відносно сторони, щодо якого порушено справу про банкрутство, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції, є правильними. Однак не можна погодитися з висновками суду про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу з питань банкрутства, які є нетривалими.

За таких обставин, справа в частині вимог ОСОБА_1 до ТОВ «СГВП «Вознесенське» про стягнення заборгованості по орендній платі, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних підлягає передачі до Господарського суду Миколаївської області, на розгляді якого перебуває справа №915/253/26 про банкрутство ТОВ «СГВП «Вознесенське».

Що стосується вимог ОСОБА_1 до ТОВ СГВП «Вознесенське» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, то в цій частині слід зазначити наступне.

У постановах від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18 та від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 Верховний Суд зазначив, що спір за позовом орендаря, щодо якого порушено справу про банкрутство, про розірвання договорів оренди земельних ділянок, не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового.

Водночас, з матеріалів справи слідує, що ТОВ «СГВП «Вознесенське» до відкриття провадження у справі про банкрутство здійснило відчуження належного йому права оренди, набутого на підставі оспорюваних договорів, на користь ТОВ «ПАЕК-АГРО», а тому вказане право не входить до активу боржника, а також ліквідаційної маси та не може бути предметом розгляду у справі про банкрутство.

З огляду на це, позовні вимоги про розірвання договорів оренди підлягають продовженню розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 258-260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Вознесенське» Науменка Андрія Сергійовича про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Вознесенське» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, стягнення заборгованості по орендній платі, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних - відмовити.

Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Вознесенське» про стягнення заборгованості по орендній платі, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних - надіслати на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.В. Вуїв