Ухвала суду № 136985581, 01.06.2026, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/327/26

Провадження №1-кп/472/117/26

УХВАЛА

про закриття кримінального провадження

01 червня 2026 року с-ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024152190000717 від 08.07.2024 року, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Веселе Запорізької області, українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, працюючого монтером колій у Регіональній філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2026 року до Веселинівського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрований у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № № 12024152190000717 від 08.07.2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, вчиненому при наступних обставинах:

16.06.2006 року ОСОБА_4 у встановленому законодавством порядку набув права керування транспортними засобами категорії «А1», «А», «В1», «В», «С1», «С», «СЕ».

Тому, ОСОБА_4 будучи особою, яка у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами, під час керування транспортним засобом, повинен дотримуватися та виконувати вимоги Закону України «Про дорожній рух», а також пункти «Правил дорожнього руху України» (далі ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Так, 07.07.2024 року близько 21 години 40 хвилин (більш точного часу судом не встановлено) водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Toyota Carina» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з технічно несправною але працездатною ходовою частиною, що полягало у невідповідності вимогам п.п.31.4, 31.4.5 «г» ПДР України, а саме задню вісь, було встановлено шини різної моделі з різними малюнками протектора, у вечірній час, темну пору доби, без опадів, рухався по автомобільній дорозі з цифровим позначенням О150602 у напрямку с. Луб`янка Вознесенського району Миколаївської області, яка нічим не освітлювалася та яка являла собою горизонтальну, пряму в плані ділянку з асфальтовим, сухим, чистим, без вибоїн та пошкоджень дорожнім покриттям та в процесі свого руху на ділянці дороги 1,2 км до с. Луб`янка Вознесенського району Миколаївської області, водій ОСОБА_4 , проявивши кримінально протиправну недбалість, усвідомлюючи, що повинен беззастережно виконувати вимоги ПДР України та маючи можливість їх виконувати, недбало ставлячись до можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, виявивши попереду себе перешкоду для руху у виді дикої тварини «кабана», яка вибігаючи з за меж проїзної частини перетинала проїзну частину автомобільної дороги з ліва на право відносно напрямку його руху, грубо порушив вимоги п.п.2.3 «б», 12.1, 12.3 ПДР України, а саме проявив неуважність, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, маючи об`єктивну спроможність виявити перешкоду для його руху, не вжив заходів для зменшення швидкості свого руху аж до зупинки керованого ним транспортного засобу у межах своєї смуги руху, змінив траєкторію свого руху праворуч у результаті чого допустив виїзду за межі проїзної частини, а саме попутне узбіччя, виїхавши на яке втратив керування над транспортним засобом, внаслідок чого у подальшому транспортний засіб у некерованому стані вилетів у зустрічний кювет, де правою бічною частиною контактував з нерухомою перешкодою у виді дерева.

У результаті даної дорожньо транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Toyota Carina» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який сидів на передньому пасажирському сидінні, отримав тілесні ушкодження у виді: закритого перелому нижньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, які відповідно до п. 2.2.1 «а», «б», «в», 2.2.2. «Правил судово медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

У вказаній дорожній ситуації з технічної точки зору у причинному зв`язку з настанням даної ДТП знаходяться дії водія автомобіля марки «Toyota Carina» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_4 , які не відповідали технічним вимогам п.п. 12.1, 12.3 ПДР України, належним виконанням яких останній, міг уникнути настанню дорожньо-транспортної пригоди.

Причиною настання даної ДТП стали порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 12.1, 12.3 ПДР України, які знаходяться у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що причинило потерпілому тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості.

В судовому засіданні ОСОБА_5 надав до суду клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням, просив справу закрити, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.Крім того, зазначив, що наслідки закриття кримінального провадження у зв`язку з примирення йому зрозумілі.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суді визнав повністю та заявив клопотання про закриття кримінального провадження стосовно нього за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку із примиренням з потерпілим ОСОБА_5 .

Прокурор ОСОБА_3 щодо задоволення клопотань обвинуваченого та потерпілого не заперечував, оскільки такі відповідають вимогам закону.

Заслухавши учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого та потерпілого слід задовольнити з наступних підстав.

За змістом п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України закриття провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 даної статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.

Так, ОСОБА_4 , обвинувачений за ч. 1 ст. 286 КК України, заявив в судовому засіданні клопотання про закриття кримінального провадження щодо нього та звільнення його від кримінальної відповідальності, йому роз`яснено право наполягати на загальному порядку розгляду справи, проти чого він заперечив, наполягаючи на закритті кримінального провадження.

Аналогічно потерпілий ОСОБА_5 просив суд закрити кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на примирення з останнім, його прощення та відсутність будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Тобто, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням винного з потерпілим є вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину вперше, факт примирення з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням винного з потерпілим є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

При цьому, обов`язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Як вбачається з обвинувального акту, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , було вчинено ним 07.07.2024 вперше.

ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, до кримінальної відповідальності раніше не притягався, перший раз скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та дав згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, вказуючи на розуміння наслідків такого закриття. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 288 КПК України судом було з`ясовано позицію потерпілого ОСОБА_5 , який вважає за необхідне задовольнити заявлене обвинуваченим клопотання, крім цього, самостійно подав письмову заяву про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 у зв`язку з примиренням, претензій морального та матеріального характеру до останнього не має.

З урахуванням того, що шкода потерпілому ОСОБА_5 обвинуваченим ОСОБА_4 відшкодована повністю, про що як обвинувачений, так і потерпілий особисто підтвердили в наданій суду заяві, перешкод для задоволення клопотань обвинуваченого і потерпілого про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України немає.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», за наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

При вирішенні питання процесуальних витрат суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта тільки у випадку ухвалення обвинувального вироку.

Статтею 46 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

За змістом положень ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 червня 2020 року у провадженні № 13-47кс20 (справа №598/1781/17), відповідно до якого питання розподілу процесуальних витрат може вирішуватись не тільки у формі обвинувального вироку суду, а й ухвали.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

Як було вище зазначено, кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 закривається на підставі ст. 46 КК у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, що є нереабілітуючою підставою.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Тобто, оскільки закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 на нереабілітуючих підставах і застосування до нього більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням судових експертиз по даному кримінальному провадженню.

Крім того, у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року міститься висновок про те, що КПК не обмежує процесуальної форми вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.

Кримінальним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з такого: висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 березня 2019 року (справа №756/5803/17-к, провадження № 51-7432км18) та в постанові від 29 вересня 2021 року (справа № 342/1560/20,провадження № 51-2331км21)

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні.

Оскільки процесуальні витрати документально підтверджені, вони підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог частини четвертої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 липня 2024 року накладено арешт на транспортний засіб - «Тоуоtа Сагіnа» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який згідно витягу з ІКС ІПНП «ГСЦ АМТ» належить ОСОБА_6 .

Оскільки провадження по справі закривається, майно не підлягає спеціальній конфіскації, суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 липня 2024 року на транспортний засіб - «Тоуоtа Сагіnа» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який згідно витягу з ІКС ІПНП «ГСЦ АМТ» належить ОСОБА_6 .

Долю речових доказів у справі слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

У кримінальному провадженні наявні підстави для застосування правових приписів ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 46 КК України, ст. ст. 284, 285, 286, 288, 314 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання потерпілого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілим.

Кримінальне провадження, відомості про яке 08.07.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024152190000717, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - закрити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави (отримувач: Миколаїв. ГУК/тг смт. Веселинове/24060300, Код ЄДРПОУ: 37992030, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат), МФО: 899998, р/р: UA048999980313030115000014374) витрати на проведення: судової інженерно транспортної експертизи ( висновок експерта № СЕ-19/115-24/19037-ІТ від 28.11.2024 року) вартістю 3183 грн. 60 коп., судової експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» ( висновок експерта № СЕ-19/115-24/19040-ІТ від 16.12.2024 року) вартістю 3979 грн. 50 коп., судової інженерно транспортної експертизи ( висновок експерта № СЕ-19/115-25/3126-ІТ від 16.04.2025 року) вартістю 4457 грн. 00 коп., судової інженерно транспортної експертизи ( висновок експерта № 4842-34-25 від 10.12.2025 року) вартістю 3392 грн. 64 коп., судової інженерно транспортної експертизи ( висновок експерта № 5940-34-25 від 26.03.2026 року) вартістю 3392 грн. 64 коп., а всього 18 405 (вісімнадцять тисяч чотириста п`ять ) гривень 38 (тридцять вісім) копійок.

Скасувати арешт у кримінальному провадженні № 12024152190000717 від 08.07.2024 за ч. 1 ст. 286 КК України, накладений ухвалою слідчого судді від 11 липня 2024 транспортний засіб - «Тоуоtа Сагіnа» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який згідно витягу з ІКС ІПНП «ГСЦ АМТ» належить ОСОБА_6 , переданий на зберігання до СПД № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Веселинове, вул. Свободи, 3.

Речовий доказ: автомобіль марки «Тоуоtа Сагіnа» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який переданий на зберігання до майданчику тимчасового утримання транспортних засобів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Веселинове, вул. Свободи, 3, повернути законному володільцю ОСОБА_6 .

На ухвалу суду протягом семи діб з дня її оголошення може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_1