Ухвала суду № 136985467, 26.05.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 521/19797/25

1-кп/467/84/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області в рамках кримінального провадження № 12025160000001035, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 вересня 2025 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ст. 386 КК України;

ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 28 ст. 386 КК України;

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 28 ст. 386 КК України;

ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 28 ст. 386 КК України,

клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Питання, що вирішується ухвалою, і хто ініціює його розгляд

Прокурор направив до суду клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під ватрою у межах 60 ти днів із посиланням на те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127 ч.2 ст. 28 ст. 386 КК України, і одночасно існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, бо він може незаконно вплинути на свідків і потерпілого (п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України) та вчинити ніше кримінальне правопорушення ( п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

У той час, як більш м`які запобіжні заходи, із числа передбачених ч.1 ст. 176 КПК України, не здатні убезпечити кримінальне провадження від протидії з боку обвинуваченого.

Паралельно прокурор просив не визначати альтернативний запобіжний захід у виді застави, позаяк, інкриміновані обвинуваченому правопорушення пов`язані із застосуванням насильства.

Позиція сторін

На таке захисник обвинуваченого у порядку ст. 201 КПК України заявила клопотання про зміну запобіжного заходу домашній арешт.

Зокрема, посилалась на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, тоді як наразі відпали будь які ризики, що зазначені прокурором.

Так, обвинувачений не має наміру впливати на свідків, як, до того ж, вже допитані під час досудового розслідування.

Так само , є не доведений ризик впливу на потерпілого, бо останній перебуває у лавах ЗСУ.

Прокурор нічим не підтвердив існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення на цей час, тоді як сам по собі факт притягнення до кримінальної відповідальності раніше не може вказувати на дійсність цього ризику.

За такого, захисник із посиланням на позиції ЄСПЛ, вважала наявними підстави для зміни запобіжного заходу на більш лояльний, а саме: домашній арешт або ж заставу.

Захисник додала, що наразі не існує й обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_5 правопорушення, так як на час його вчинення він відбував покарання у виді позбавлення волі і не міг вільно пересуватись по території колонії.

Натомість, обвинувачений має постійне місце проживання на території м. Вознесенська і сім`ю, до складу якої входить його матір.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника і просив застосувати відносно нього домашній арешт.

Процедура за КПК України

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 2 ст. 331 КПК), зокрема, процедура продовження строку тримання під вартою регламентована ст. 199 КПК України, на виконання якої суду слід встановити: 1) чи не зменшились заявлені ризики і чи не з`явились нові із числа передбачених ч.1 ст. 177 КПК України; 2) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК); 3) чи виправдане на даний час утримання обвинуваченого під вартою.

Обставини, враховані судом при вирішенні питання щодо продовження утримання під вартою

На час розгляду клопотання відомості про особу обвинуваченого не змінились і є такими:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Вознесенськ Миколаївської області, громадянин України, має зареєстроване у встановленому порядку місце реєстрації, за яким і фактично проживав до затримання;

- за пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років;

- відомості про незадовільний стан здоров`я, тяжкі/хронічні захворювання відсутні;

- засуджений вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 286 КК із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 цього ж Кодексу до 7 років позбавлення волі; відбуває покарання в ДУ «Південноукраїнська виправна колонія № 83»;

- інформація про майновий стан/місце роботи/доходи/соціальні зв`язки - відсутня;

- інформація про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення відсутня;

- цивільний позов не ніким пред`явлено; відомості про майнову шкоду, завдану інкримінованими кримінальними правопорушеннями, та доходи, отримані внаслідок їх вчинення, відсутні.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 перебуває на розгляд в суді на стадії судового розгляду, який звершити до закінчення дії попередньої ухвали неможливо.

Тобто, існують визначені КПК України підстави для застосування запобіжного заходу на цей час.

Чи зменшились ризики

Прокурор вважає, що на цей час продовжують існувати три ризики із числа передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) ризик впливу на свідків та потерпілого; 3) ризик вчинити інше кримінальне правопорушення ( п.п. 3,5 ч.1 ст. 177 КПК).

Суд, у свою чергу, заслухавши сторони і вивчивши матеріали справи, встановив таке.

(а) при встановленні ризику впливу на потерпілого та/або свідків, то суд виходить із встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків/потерпілого у кримінальному провадженні на різних його етапах, у тому числі й на стадії можливого апеляційного розгляду, та вважає, що ризик такого впливу зберігається, по суті, до остаточного вирішення справи.

Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення інкримінованого йому злочину, під дією менш суворого запобіжного заходу або без застосування такого, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Не виключається й ризик впливу на потерпілого, так як існує ймовірність повернення його з місця несення служби до цивільного життя/перебування у відпустці/на лікування/на реабілітації.

(b) суд вважає, що установлений дійсний ризик впливу на свідків та /або потерпілого, апріорі, вказує й на дійсність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наразі ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у примушування свідка до відмови від давання показань, а тому незастосування найсуворішого із запобіжних заходів може спровокувати подальший вплив на особу, яка у цьому провадженні вже набула статусу потерпілого.

Крім того установлено, що обвинувачений не має стабільних джерел доходу, офіційно не працевлаштований, що може спонукати його до вчинення нових правопорушень.

Ці ризики не зменшились і продовжують існувати й на час розгляду цього клопотання.

Очевидно, що ризик впливу на свідків та/або потерпілого залишається актуальним до завершення кримінального провадження, у межах якого не виключається додатковий допит цих осіб, у т.ч. й на стадії перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Так само не зменшився та продовжує існувати й ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду, зокрема, на дані про особу обвинуваченого, які з часу обрання йому запобіжного заходу не змінились, бо не змінився його статус, доходи, соціальне становище та сімейний стан.

Суд, при цьому, наголошує, що ризики слід вважати дійсними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення відповідних дій з боку обвинуваченого.

Адже КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Чи будуть дієвими більш м`які запобіжні заходи на цей час

Більш м`які запобіжні заходи, з огляду на характер висунутого звинувачення і особу обвинуваченого не зможуть убезпечити кримінальне провадження від настання установлених у цій справі ризиків.

Тобто, на цій стадії кримінального провадження вони не будуть дієвими.

Зокрема, захід у виді особистого зобов`язання не гарантуватиме прибуття обвинуваченого за викликом до суду, у т.ч. й через віддаленість місця його фактичного проживання/перебування від місця розгляду справи і не обмежить його у можливості достатньо ймовірного впливу на потерпілого і свідків.

Для застосування особистої поруки, то відсутні визначені ст. 180 КПК України передумови.

Домашній арешт з урахуванням обставин учиненого правопорушення та особи обвинуваченого, не матиме достатньої стримуючої дії у цій ситуації, ураховуючи й віддаленість місця проживання обвинуваченого від місця розгляду справи, що створює загрозу перешкоди руху кримінального провадження.

Щодо питання застави, то на підставі ч.4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Суд, з урахуванням обставин інкримінованих кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану обвинуваченого, його зв`язками з країною, у якій він піддається кримінальному переслідуванню, інших наведених даних про його особу та з огляду на дійсність ризиків, передбачених п.п. 3,5, ч.1 ст. 177 КПК України, вважає недоцільним визначення застави, яка на цій стадії кримінального провадження не убезпечить його від можливої протидії з боку обвинуваченого.

Бо її внесення з високою ймовірністю може створити умови для реалізації обвинуваченим дій, що передбачені п.п.1,3,5, ч.1ст. 177 КПК України.

У тому числі, й створити сприятливі умови для появи нових ризиків, із числа передбачених ч.1 ст. 177 КПК.

Чи є виправданим утримання під вартою на даній стадії судового провадження

З мотивів, що наведені вище, суд приходить до висновку, що заявлені стороною обвинувачення ризики не втратили свою актуальність і продовжують існувати.

Тоді як завершити розгляд справи до закінчення строку дії вже застосованого запобіжного заходу не є можливим.

Відповідно, існує потреба у запобіганні існуючим ризикам і забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого, бо на цей час ще існують визначені КПК України підстави і мета застосування найсуворішого із запобіжних заходів.

Що у сукупності із недієвістю менш суворих заходів робить виправданим подальше утримання обвинуваченого під вартою, що відповідає характеру та тяжкості вчиненого і не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя.

Отже, зваживши усі «за» і «проти» утримання обвинуваченого під вартою, суд приходить до висновку, що на цей час його не можна відпустити.

Мотиви залишення клопотання захисту без задоволення

Суд враховує аргументи сторони захисту, але на цей час вони не можуть нівелювати висновки про необхідність утримання обвинуваченого під вартою, бо є дійсним те, що ОСОБА_5 вже висунуте звинувачення у вчиненні тяжкого злочину, а тому він з високою ймовірністю може ухилитись від можливого застосування до нього установлених законом санкцій і тим самим перешкодити інтересам правосуддя.

На цьому етапі судового процесу доводи захисту не можуть свідчити на користь застосування більш м`якого заходу забезпечення кримінального провадження.

Оскільки судом установлено, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується.

Утримання обвинуваченого під вартою на цей час відповідає характеру та тяжкості вчиненого, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухиленню від суду.

Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.

Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ч. 3 ст. 331 КПК.

Щодо застави, то суд не знаходить підстав для її визначення.

Так, згідно ч. 4 ст. 183 КПК Суд має право не визначати розмір застави, а саме: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а в цій ситуації, згідно сформульованого обвинувачення, кримінальне правопорушення пов`язане із застосуванням насильства, відповідно з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст. 177, 178 КПК, Суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 199, 331, 369-372, 376 КПК, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Продовжити строк тримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на шістдесят діб, а саме: до 24 липня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_12