Ухвала суду № 13698476, 26.01.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 р.Справа № 2а-3723/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

представник відповідача Тимошенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан-М" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2010р. по справі№2а-3723/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан-М"

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Талан-М"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 13.04.2010 № 0000352301/0 та від 13.04.2010 № 0000342301/0.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2010 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи,

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Миргородської обєднаної державної податкової інспекції проведена документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Талан - М” /код ЄДРПОУ 13935548/ з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, результати якої оформлені актом від 26.03.2010 № 73/23-420/13935548.

За висновком акту товариством порушено підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункт 5.1 статті 5, підпункт 11.2.1 пункту 11.2 та підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 255945,00 грн, у тому числі за ІV квартал 2006 року на 15000,00 грн, 2007 рік на 174989,00 грн, 2008 рік на 64616,00 грн, 9 місяців 2009 року на 1340,00 грн. та підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість з лютого 2007 року по вересень 2009 року на загальну суму 1132712,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Миргородською ОДПІ винесені податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0000352301/0 про визначення ТОВ фірмі “Талан-М” податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 361417,50 грн /240 945,00 грн основний платіж, 120472,50 грн штрафна санкція/ та податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0000342301/0 про визначення ТОВ фірмі “Талан-М” податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1642957,50 грн /1 091905,00 грн основний платіж, 551052,50 грн. штрафна санкція/.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобовязань слугував висновок контролюючого органу про заниження товариством валових доходів та валових витрат з податку на прибуток, а також податкових зобовязань з податку на додану вартість.

До такого висновку податковий орган дійшов, порівнявши дані, зазначені товариством у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства з даними , зазначеними у банківських виписках щодо руху грошових коштів ТОВ фірми «Талан-М», отриманими Миргородською ОДПІ за рішенням Октябрьського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2010 року. При цьому звернення до суду з заявою про розкриття банком інформації щодо руху грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «Талан-М» обумовлено тим, що 17 лютого 2010 року директором ТОВ фірми «Талан-М» надані письмові пояснення з приводу того, що документи попередніх років втрачені, не відомо де знаходяться, з жовтня 2008 року бухгалтерський облік товариство не веде /а.с. 12, 44, 49,110/.

Підставою для визначення ТОВ фірмі «Талан-М» податкового зобовязання з податку на додану вартість слугував факт не реєстрації товариства платником податку на додану вартість при перевищенні встановленого обсягу оподатковуваних операцій, що також підтверджується банківськими виписками.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення суб"єкта владних повноважень прийняти у межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 цього ж Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продажем товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продажем результатів робіт (послуг) є будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 цього ж Закону не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 та підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 цього ж Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку, а датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем укладалися з громадянами договори про дольову участь у будівництві, за якими ТОВ фірма «Талан-М» виступало забудовником, а певний громадянин дольовиком на будівництво квартири певної площі, за певною адресою та певною вартістю.

Відповідно до умов договорів дольовик бере на себе зобовязання внести грошові кошти по дольовій участі у будівництві будинку, а забудовник використати отримані грошові кошти для будівництва житлового будинку та після завершення будівництва видати дольовику документи, які є підставою для оформлення права власності на приміщення квартири.

Факт виконання зазначених договорів сторонами спору не оспорюється.

Спір виник з приводу неправильного визначення позивачем обєкту оподаткування /прибутку/ за ІV квартал 2006 року,2007 рік, 2008 рік та 9 місяців 2009 року внаслідок не включення до складу валових доходів грошових коштів, отриманих товариством на розрахункові рахунки за договорами про дольову участь у будівництві, та до складу валових витрат - витрат на придбання будівельних матеріалів та оплату вартості підрядних робіт, понесених за такими же договорами.

Разом з тим, відповідно до умов договорів позивач фактично взяв на себе зобовязання виконати роботу /будівництво/ та її результат /квартиру/ передати у власність дольовика.

Як вбачається із банківських виписок, позивач не здійснював перерахування отриманих від дольовиків грошових коштів на розрахункові рахунки інших субєктів господарювання з метою компенсації вартості квартир, а ніс витрати на придбання будівельних матеріалів і оплату підрядних робіт по будівництву квартир та решту отриманих грошових коштів залишало у своєму розпорядженні.

Таким чином, суд першої інстанції надійшов вірного висновку. що позивач зобовязаний був включити до складу валових доходів усі грошові кошти, отримані ним на розрахункові рахунки від дольовиків, та до складу валових витрат- усі витрати, понесені у звязку з будівництвом житла, у тому числі витрати на придбання будівельних матеріалів та оплату підрядних робіт.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта про те, що зазначені договори по є фактично договорами комісії.

Відповідно до статті 1011 Цивільного Кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст.1012 цього ж Кодексу істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобовязується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ст. 1013 цього ж Кодексу комітент повинен виплатити комісіонерові плату у розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до ст. 1018 цього ж Кодексу майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента .

Договори про дольову участь у будівництві не відповідають зазначеним ознакам.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, а база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Відповідно до пункт 4.1 статті 4 цього ж Закону до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг) .

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 названого Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 цього Закону, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок господарських операцій, які виникли на підставі укладених позивачем договорів від 23.12.2006 № 3-1-2, від 20.12.2006 № 3-1-1, від 17.02.2007 № 1-3-М-1 та від 20.12.2006 № 1-4, з лютого 2007 року позивач перевищив встановленого обсяг оподатковуваних операцій, що також підтверджується банківськими виписками, разом з тим, платником ПДВ не зареєструвався.

Таким чином. суд першої інстанції надійшов вірного висновку, що відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач правомірно донарахував позивачу податок на додану вартість за звітні податкові періоди, починаючи з лютого 2007 року та закінчуючи вереснем 2009 року.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан-М" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2010р. по справі№2а-3723/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 31.01.2011 р.