Рішення № 136984619, 01.06.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/590/25

провадження № 2/631/228/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла позовна заява СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, в якій позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту влаштування дитини до сімейних форм виховання і до досягнення нею повноліття.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що з 23 листопада 2023 року на обліку СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ перебуває малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є ОСОБА_2 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 07 березня 2025 року № 00049910251, виданого Берестинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Матір`ю дитини є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 21 лютого 2025 року у справі з єдиним унікальним № 631/177/24 малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрані у матері без позбавлення її батьківських прав.

Мати дитини ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , батько ОСОБА_2 зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , але малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до цього часу не зареєстрована ані з матір`ю, а ні з батьком.

13 лютого 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через загрозу життю та здоров`ю дітей були влаштовані до сім`ї патронатного вихователя на території Кегичівської селищної ради Харківської області, відповідно до наказу Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради від 13 лютого 2024 року № 5).

За твердження представника позивача, за період перебування ОСОБА_1 у патронатній сім`ї, її батько ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, він навіть не цікавився життям, не відвідував доньку, не звертався та не телефонував до Служби у справах дітей, щоб дізнатися про стан здоров`я доньки, налагодження стосунків з дитиною.

З самого народження ОСОБА_5 , батько дитини ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Старовірівської сільської ради Харківської області щодо надання будь-якої інформації відносно доньки не звертався, не цікавився життям дитини, не мав бажання визначити спосіб участі у вихованні та спілкуванні з нею, що, на думку представника, свідчить про ухилення останнього від виконання своїх батьківських обов`язків.

06 березня 2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглядалося питання щодо з`ясування думки ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_1 , який записаний батьком дитини, з метою вирішення подальшої долі дитини. ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явився, у телефонному режимі повідомив, що працює, тому не має можливості прибути на засідання комісії.

24 березня 2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повторно розглядалося питання про з`ясування думки ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_1 , з метою вирішення подальшої долі дитини. На засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 повторно не з`явився та повідомив, що не має можливості взяти дитину до себе у родину через певні обставини.

У цей же день, а саме 24 березня 2025 року ОСОБА_2 написав заяву про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На думку представника ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення відповідача від виховання дитини батьком і є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачем, ОСОБА_2 , відзиву на позовну заяву СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , про позбавлення його батьківських прав, у відповідності до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, до суду надано не було.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 12 червня 2025 року позовну заяву СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 червня 2026 року визначено про заочний розгляд справи за позовом СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про позбавлення батьківських прав.

Також Нововодолазьким районним судом Харківської області неодноразово постановлялись ухвали про відкладення розгляду справи, у тому числі у зв`язку із неявкою відповідача.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про позбавлення батьківських прав, судом не вживалось.

Уповноважений представник СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ у судове засідання, не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлялись відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, секретар СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ Людмила Балюк, звернулась на адресу суду з клопотанням, що було зареєстроване за вхідним № ЕП-333/26-вх. від 12 березня 2026 року, відповідно до якого позовні вимоги СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про позбавлення батьківських прав, підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача, вказавши, що не заперечують проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення заочного рішення.

Крім того, секретар СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ Людмила Балюк, звернулась на адресу суду з клопотанням, зареєстрованим за вхідним № ЕП-629/26-вх, відповідно до якого просила позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту влаштування дитини до сімейних форм виховання і до досягнення нею повноліття, залишити без розгляду.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судові засідання, що призначались неодноразово, жодного разу не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно та належним чином у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України за адресою реєстрації місця проживання, вказаної у повідомленні Караванського старостинського округу Старовірської сільської ради Берестинського району Харківської області від 09 червня 2025 року за № 1/65. Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення виплату поштового переказу № R0691022517387, № R0691029331521 та № R068028551545, судові повістку про виклик у судові засідання на 20 серпня 2025 року, на 09 жовтня 2025 року та на 25 листопада 2025 року відповідач отримав особисто, інші судові повістки про виклик відповідача повернулись на адресу суду з відміткою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРПОШТА» «адресат відсутній за вказаною адресою».

До того ж, у судове засідання, призначене на 01 червня 2026 року, ОСОБА_2 викликався шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Про причини своєї неявки ОСОБА_2 суд жодного разу не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності, а також відзив на позовну заяву, у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надав, станом розгляду справи не цікавився.

Уповноважений представник СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у судове засідання теж не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлялись відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, начальник СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Валентина Несміян, звернулась на адресу суду з клопотанням, що було зареєстроване за вхідним № ЕП-453/26-вх. від 08 квітня 2026 року, відповідно до якого позовні вимоги СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав підтримала у повному обсязі, розгляд справи просила здійснювати без участі представника СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, вказавши, що проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

При цьому, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність таких клопотань у позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, свідчать відповідні заяви, подані їх представниками та долучені до матеріалів справи.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення, у тому числі з позначкою про неможливість вручення судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою». Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та у постанові від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23 (провадження № 61-73св24).

Окрім цього, частиною 11 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.?

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).?

Також відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.?

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.??

В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц, в яких зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.?

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явилась у судове засідання, а сторона позивача звернулась на адресу суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, де зазначили, що проти ухвалення рішення в заочному порядку не заперечують, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, а позивач та його представник у судовому засіданні їх вже надали, суд вважає за можливе розглянути справу та закінчити її розгляд по суті вимог за відсутності учасників процесу.

Вивчивши доводи позовної заяви, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, що були надані учасниками справи та безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положення частини 2 статті 129 Конституції України визначають основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02 листопада 2023 року Красноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Красноград Красноградського району Харківської області народилась ОСОБА_1 , про що Красноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис 02 листопада 2023 року складено відповідний актовий запис № 190. Батьками дитини у свідоцтві про народження зазначено: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 (а. с. 5).

Як убачається з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за № 0004991025, сформованого 07 березня 2025 року о 10 годині 27 хвилин Берестинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на запит Служби у справах дітей Старовірівської сільської ради, 02 листопада 2023 року о 11 годині 35 хвилин 10 секунд за № 00145090672 реєстратором Красноградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внесені відомості про актовий запис № 190 про народження дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: України, Харківська область, Красноградський район, місто Красноград. У відомостях про батька зазначено: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; у відомостях про матір зазначено: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Державна реєстрація народження проведена відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України, підстава запису відомостей про батька: актовий запис про шлюб № 213, складений 22 липня 2022 року Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а. с. 8 9).

З копії довідки № 1/46 з реєстру територіальної громади про місце зареєстрованої особи станом на 03 березня 2025 року, виданої Старовірівською сільською радою Берестинського району Харківської області, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , з 14 липня 2007 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 6).

Згідно з копії довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №1/47, станом на 03 березня 2025 року, виданої Старовірівською сільською радою Берестинського району Харківської області, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 04 липня 1986 року, а також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14 липня 2007 року (а. с. 7).

Відповідно до повідомлення Караванського старостинського округу Старовірівської сільської ради Берестинського району Харківської області від 04 березня 2025 року за № 1/25, малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстрована разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17).

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленого 21 лютого 2025 року у межах справи з єдиним унікальним № 631/177/24 (провадження № 2/631/144/25) позовні вимоги ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ до ОСОБА_3 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав задоволені та відібрано дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав; передано дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, для їх подальшого влаштування; стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, а з моменту влаштування дітей на користь особи (осіб), на утриманні якої будуть перебувати діти, аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 лютого 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вищевказане рішення набрало законної сили 03 квітня 2025 року (а. с. 10 16).

Згідно копії Витягу № 7 з протоколу № 6 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 24 березня 2025 року вбачається, що для з`ясування думки ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який записаний батьком дитини, з метою вирішення подальшої долі дитини було взято до уваги інформацію начальника Служби у справах дітей Несміян В. В., згідно якої вбачається, що на обліку Служби у справах дітей перебувають малолітні: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживали за адресою: АДРЕСА_3 , як діти, які перебувають у складних життєвих обставинах. Батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_7 , який записаний згідно частини 1 статті 135 Цивільного процесуального кодексу України; батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , який записаний відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України. У зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я

малолітніх дітей, 08 лютого 2024 року прийнято рішення виконавчого комітету

Старовірівської сільської ради Берестинського району Харківської області за № 50 про негайне відібрання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері

ОСОБА_3 та подано позовну заяву до Нововодолазького районного суду

Харківської області про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого

Красноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 02 листопада 2023 року, батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 . Відповідно до інформації Караванського старостинського округу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю матір`ю. У телефонному спілкуванні з ОСОБА_2 його було запрошено на засідання комісії 06 березня 2025 року та 24 березня 2025 року, але у телефонному режимі ОСОБА_2 відповів, що він працює у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЛАСІВСЬКИЙ МІРОШНИК», тому з`явитися на засідання комісії не має можливості. З його слів, доньку ОСОБА_5 він немає можливості взяти до себе у родину через певні обставини. 24 березня 2025 року ОСОБА_2 написав заяву про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Комісією з питань захисту прав дитини було вирішено, що виходячи з найкращих інтересів малолітньої дитини буде за доцільне Службі у справах дітей Старовірівської сільської ради Харківської області підготувати позовну заяву про позбавлення батьківських прав батька, ОСОБА_2 , стосовно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та направити її Нововодолазького районного суду Харківської області (а. с. 18).

З копії заяви, складеної власноруч ОСОБА_2 24 березня 2025 року на ім`я начальника Служби у справах дітей Старовірівської сільської ради Харківської області Валентини Несміян, убачається, шо останній вказав, що він записаний батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не заперечує проти позбавлення його батьківських прав стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 19).

Наказом Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради Харківської області від 13 лютого 2024 року № 05 «Про влаштування на виховання в сім`ю патронатного вихователя малолітніх дітей» було вирішено влаштувати малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13 лютого 2024 року по 13 травня 2024 року до сім`ї патронатного вихователя, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Покладено персональну відповідальність за життя, здоров`я, фізичний та психічний розвиток малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на патронатного вихователя ОСОБА_8 (а. с. 20).

Рішенням виконавчого комітету Кегичівської селищної ради Харківської області від 24 квітня 2025 року № 762 «Про продовження строку перебування малолітніх дітей в сім`ї патронатного вихователя» вирішено продовжити строк перебування малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_8 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , терміном на три місяці з 13 травня 2025 року по 13 серпня 2025 року (а. с. 21).

Як убачається з копії листа начальника Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради Харківської області Тетяни Богинської за вихідним № 425/01-28 від 09 квітня 2025 року, остання повідомила, що у сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , з 13 лютого 2024 року виховується малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько, ОСОБА_2 , за період перебування дитини у сім`ї ні разу не відвідав доньку, не звертався та не телефонував до Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради, щоб дізнатися про стан її здоров`я, налагодження стосунків з дитиною (а. с. 22).

Відповідно до копії довідки-характеристики, наданої старостою Караванського старостинського округу № 1 Старовірівської сільської ради Берестинського району Харківської області Сергієм Пасько 04 березня 2025 року за № 1/2, на ОСОБА_2 , 1985 року народження, останній зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 14 липня 2007 року і по теперішній час. Під його доглядом знаходиться мати ОСОБА_6 , 1964 року народження, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. ОСОБА_2 є учасником бойових дій, на даний час працює у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЛАСІВСЬКИЙ МІРОШНИК», спиртними напоями не зловживає. Умови його проживання задовільні. За період проживання нарікань та скарг від односельців до старостинського округу на ОСОБА_2 не надходило (а. с. 23).

З Висновку органу опіки та піклування Старовірівської сільської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 », зареєстрованого за вихідним № 1512/02-33 від 13 травня 2025 року, підписаного головою Старовірівської сільської ради Миколою Біндусом, орган опіки та піклування Старовірівської сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 24 25).

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України обумовлено, що добросовісність це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 17 липня 2019 року у справі № 626/2621/18 (провадження № 61-10128св19) та від 18 вересня 2019 року у справі № 626/2490/18 (провадження № 61-12625св19), який зазначив на необхідність застосування докритрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Отже, наведені письмові докази не містять явних суперечностей та очевидних ознак підробки, відповідають критеріям належності, достовірності, допустимості, достатності та взаємозв`язку у їх сукупності, враховуються судом у їх повному обсязі.

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1989 року й ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XІІ від 27 лютого 1991 року, Конституції України та Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 року.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Положеннями частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів статтей 51 та 52 Конституції України, пункту 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтей 6, 8 та 11 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров`я, а також право на сімейне виховання та збереження сімейних зв`язків.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»)

Відповідальну роль у захисті таких дітей Держава поклала на суди.

Відповідно до положень частини 1 статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

В той же час, положеннями статті 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН згідно резолюції 1386 (XIV) від 20 листопада 1959 року встановлено, що дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини (Принцип 2). Дитині, яка є неповно справною фізично, психічно або соціально, мають бути забезпечені спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан (Принцип 5).

Суд вважає за необхідне зазначити, що базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) висловив таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (№ 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, статті 35 36, пункт 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07 серпня 1996 року, пункт 78).

У частинах 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині 1 статті 9 наведеної Конвенції визначено, що держави учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до змісту статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

При цьому рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах: від 21 лютого 2024 року у справі № 404/9387/21 (провадження № 61-13425св23), від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23 (провадження № 61-15840св23), від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18 (провадження № 61-1682св22), від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21 та інших.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1 статті 8 наведеного Закону також передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Як чітко обумовлено у частині 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Крім того, у своєму рішенні у справі «Ілля Ляпін проти Росії», ухваленому 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В даній ситуації суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (пункт 47 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява № 39958/06), пункт 49 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04)).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке, в свою чергу, не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались, суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 наведеної вище Конвенції, а з іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав малолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дітей (статті 1 та 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Отже, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04)).

Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідача законом» суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами статтей 164 167 Сімейного кодексу України та бере до уваги, що серед батьківських обов`язків чинне законодавство України відокремлює обов`язки з виховання дитини, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, а також поважати дитину (частини 1 4 статті 150 Сімейного кодексу України). Частиною 5 цієї ж статті визначено, що передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

З огляду на положення частини 3 статті 155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

У свою чергу, положення частини 4 зазначеної вище статті передбачають, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Положення частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України обумовлюють, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України).

Враховуючи наведене, для суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави.

Вирішуючи питання чи відповідало втручання у права відповідача «цілям», про які йдеться у пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист прав і свобод неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 , і, відповідно, воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8 наведеної Конвенції.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача «необхідним в демократичному суспільстві», суд бере до уваги справу в цілому та розглядає підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

На думку суду врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 вищевказаної Конвенції гарантує кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Проте, про свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки ОСОБА_1 й нехтування ними, свідчить сукупність доказів, що міститься в матеріалах справи.

Так, у даній справі судом встановлено, що малолітню ОСОБА_1 за рішення суду було відібрано від матері ОСОБА_3 та з 13 лютого 2024 року влаштовано у сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 . З цього часу батько дитини ОСОБА_2 жодного разу не відвідував доньку, не цікавився станом її здоров`я, не звертався до відповідних Служб у справах дітей або до правоохоронних органів чи інших органів влади з метою встановлення місцезнаходження своєї дитини та зацікавленості у можливості повернення у родину малолітньої ОСОБА_1 , а також не намагався налагодити контакт з дитиною. Більш того, весь цей період часу відповідач свідомо не цікавився долею малолітньої ОСОБА_1 , її розвитком та станом здоров`я, не займався вихованням доньки, матеріальної та моральної допомоги дитині не надавав й не намагалися навіть побачити свою дитину.

Вказані обставини не заперечувались й самим відповідачем. Більш того, ОСОБА_2 самостійно звернувся до Служби у справах дітей Старовірівської сільської ради Харківської області з заявою, відповідно до якої вказав, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначено у сукупності свідчить про відсутність у відповідача будь-якого інтересу до доньки, якій лише виповнилось повних два роки, останній фактично самоусунувся від виховання дитини, його не турбує та не цікавить її фізичне й моральне здоров`я, не інтересує її розвиток.

На переконання суду, дані факти, як кожен окремо, так й всі у сукупності, свідчать про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, відсутність будь-якої турботи батька по відношенню до своєї дитини.

При цьому, в даній конкретній ситуації судом враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою (пункт 52 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява № 39958/06)).

Але реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідача активних дій, які б свідчили про його бажання скористатись такою допомогою держави. Проте, в даній справі ОСОБА_2 жодного разу не звернувся до уповноважених органів держави з метою захисту прав своєї дитини, сприянні йому будь-яким чином реалізувати свої батьківські обов`язки.

Відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 відмова батьків (усиновлювачів) від дитини є такою, що порушує її права та інтереси, тому ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав і стягнення з батьків (усиновлювачів) аліментів на її утримання. Також Верховний Суд виходив у цій справі з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце не тільки коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, що є основою батьківського піклування дитиною. Але й коли батьки, надаючи дитині житло та необхідне харчування, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини.

У постанові Верховного Суд від 16 грудня 2020 року у справі № 466/5767/18 вказано, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Окрім іншого суд бере до уваги, що за загальним правилом, передбаченим статтею 19 Сімейного кодексу України та статтею 56 Цивільного процесуального кодексу України, у спорах про позбавлення батьківських прав участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.

Нормами частин 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно Висновку органу опіки та піклування Старовірівської сільської ради Харківської області від 13 травня 2025 року № 1512/02-33 «Про доцільність позбавлення батьківських прав громадянин ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » встановлено, що батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 07 березня 2025 року № 00049910251, виданого Берестинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Матір`ю дитини є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 21 лютого 2025 року, ухваленого у справі з єдиним унікальним № 631/177/24, малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрані у матері без позбавлення її батьківських прав. 13 лютого 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через загрозу життю та здоров`ю були влаштовані до сім`ї патронатного вихователя на території Кегичівської селищної ради Харківської області. На сьогоднішній день ОСОБА_9 та ОСОБА_5 продовжують перебувати у патронатній сім`ї. За період перебування ОСОБА_5 у патронатній сім`ї батько, ОСОБА_2 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, він навіть не цікавився життям, не відвідував доньку, до Служби у справах дітей не звертався та не телефонував, щоб дізнатися про стан здоров`я ОСОБА_5 та налагодження стосунків з дитиною. З самого народження ОСОБА_5 , батько дитини, ОСОБА_2 , до Служби у справах дітей Старовірівської сільської ради Берестинського району Харківської області щодо отримання будь-якої інформації по ОСОБА_5 не звертався, він не цікавився життям дитини, не мав бажання визначити спосіб участі у вихованні та спілкуванні з донько, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. 06 березня 2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглядалося питання щодо з`ясування думки ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою вирішення подальшої її долі дитини. У телефонній розмові ОСОБА_2 було запрошено на засідання комісії, на що останній повідомив, що з`явитися на засіданні комісії він не має можливості. 24 березня 2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повторно розглядалося питання про з`ясування думки ОСОБА_2 , який записаний батьком малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вирішення подальшої долі дитини. На засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 не з`явився через його зайнятість на роботі. Зі слів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 він не має можливості взяти до себе у родину через певні обставини. 24 березня 2025 року останній написав заяву про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами вивчених матеріалів та наданої інформації, керуючись статями 19, 155, 164 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування Старовірівської сільської ради Харківської області вважав за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Даний висновок органу опіки та піклування суд вважає обґрунтованими, оскільки він повністю відповідає встановленим в ході судового розгляду фактичним обставинам. Підстав для того, щоб не погодитись з таким висновком суд не вбачає, оскільки вважає його таким, що не суперечить інтересам дитини.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили його прагнення для повернення дитини до родини для виховання або наявності для цього перешкод.

Отже, доводи позовної заяви СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ про відсутність у відповідача бажання приймати участь у вихованні дитини, дбати про її розвиток, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

За таких обставин, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по відношення до своєї доньки, за відсутності будь-яких об`єктивних та доведених перешкод, не приймає участі у її вихованні, навчанні, розвитку та утриманні, не цікавиться її успіхами та здоров`ям, не турбується про фізичний та духовний розвиток дівчинки, про її харчування, лікування, не надає належної матеріальної допомоги та моральної підтримки, а відтак, свідомо ухиляється від виховання дитини та нехтує своїми батьківськими обов`язками, що з огляду на наведені вище норми права є наслідком винної поведінки відповідача та підставою для позбавлення його батьківських прав.

Доказів зворотного суду не надано та в судовому засіданні не встановлено.

При цьому в даному випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для забезпечення першочергової уваги інтересам дитини.

Суд зауважує, що сімейні спори це категорія спорів, яка потребує уважного та ретельного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та оцінки відповідних доказів на підтвердження чи спростування таких обставин. Особливо вразливими є правовідносини щодо позбавлення батьківських прав, й саме дитина та забезпечення її як найкращих інтересів має бути в центрі уваги при вирішенні питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав.

На переконання суду, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить приписам національного та міжнародного законодавства, а також практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням вищенаведеного, при заочному розгляді справи, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню, врахувавши доведеність вини та свідомої поведінки відповідача щодо ухилення від участі у вихованні своєї доньки, умисне і безпідставне нехтування ним своїми обов`язками батька, враховуючи найкращі інтереси дитини, відсутність у батька бажання спілкуватись з донькою, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість їх задоволення шляхом позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_1 .

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що частинами 1 та 4 статті 169 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. А отже, ОСОБА_2 не позбавлений права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни своєї поведінки по відношенню до доньки.

Що стосується позовної вимоги СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд вважає за можливим залишити її без розгляду, з огляду на приписи частин 1 та 3 статті 13 та пункту 5 частини 1 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено право позивача, як учасника справи, з урахуванням приписів цього Кодексу та керуючись наявною у нього метою, вільно обирати вид власної процесуальної поведінки, в тому числі шляхом звернення до суду з заявою про залишення частини позовних вимог без розгляду до початку розгляду справи по суті, що й мало місце у даному випадку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.?

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).??

Відповідно до частини 1, підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.?

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №??4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен був би сплатити судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.?

Однак на підставі приписів підпункту 12 пункту 2 статті 3 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відтак, ухвалюючи рішення та задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про позбавлення батьківських прав, суд доходить висновку про те, що з відповідача слід стягнути у дохід держави судовий збір сумі 3028 гривень 00 копійок.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1 5, 7, 10 13, 45, 76 81, 83, 89, 128 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 283, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьківських прав відносно малолітньої доньки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до вимог частини 6 статті 164 Сімейного кодексу України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити відповідачу положення статті 169 Сімейного кодексу України, що мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОРГАН ОПІКИ ТА ПІКЛУВАНЯ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04398092, адреса місцезнаходження: Харківська область, Берестинський район, село Старовірівка, вулиця Центральна, будинок № 60.

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43947221, адреса місцезнаходження: Харківська область, Берестинський район, село Старовірівка, вулиця Центральна, будинок № 60.

Суддя Т. М. Трояновська