Рішення № 136984473, 01.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/21596/25

Провадження № 2/643/2685/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026

01 червня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» в особі директора Полякова О. звернулося до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 , якою просить стягнути з останньої на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 142579 від 05.06.2024 у розмірі 22 494,34 грн, а також суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 142579 на суму 24 096,00 грн. Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів Кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua. Зокрема, згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, відповідачці для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору. Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті Кредитодавця, відповідачка пройшла процедуру встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення Кредитного договору. Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію відповідачки на підставі отриманих від неї відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами Кредитного договору. Відповідачка приєдналася до публічної частини, прийняла умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 02053054, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. З урахуванням викладеного, наявність електронного підпису відповідачки підтверджує її волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України. При укладенні Кредитного договору між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 узгоджені розмір кредиту, грошова одиниця, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки на укладення електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З огляду на викладене, відповідачка під час укладення Кредитного договору ознайомилася з його текстом та змістом, зокрема з графіком щомісячних платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення або зміни викладення умов Кредитного договору відповідачкою не висловлювалося, а також вона погодилася, що зміст Кредитного договору не порушує її законних прав та інтересів, що підтверджується її електронним підписом. На виконання умов Кредитного договору, 05.06.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Первісний кредитор) ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідачки, що у свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів. Згідно з умовами Кредитного договору відповідачка зобов`язалася вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом у порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, відповідачка ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку та не повертала наданий їй Кредит в строки, передбачені Кредитним договором. 10.10.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено Договір факторингу № 10102024, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором № 142579 від 05.06.2024. Відповідно до Реєстру Боржників № 4 від 07.01.2025 до Договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 4 від 07.01.2025 до Договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 до ТОВ «ФК «Кредіплюс» перейшло право вимоги за Кредитним договором № 142579 від 05.06.2024. Нарахування відсотків за Кредитним договором здійснювалося виключно Первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс». Підготовлений ним розрахунок заборгованості долучено до позовної заяви. Сума заборгованості, право вимоги щодо якої було відступлено позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», відображена у Реєстрі прав вимоги № 4 від 07.01.2025. Враховуючи те, що відповідачка не виконувала умови взятого на себе зобов`язання за Кредитним договором, у неї виникла заборгованість у розмірі 22 494,34 грн, яка складається із: 16 078,85 грн заборгованість по тілу кредиту; 6 014,49 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 401,00 грн заборгованість по комісії. Зазначену суму заборгованості представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь позивача, а також суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Судом визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 ЦПК України.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачці направлено копію прозову з додатками до нього разом із ухвалою про відкриття провадження у справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

З боку відповідачки до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено.

Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 частково задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АБ «Ощадбанк» інформацію, що становить банківську таємницю.

Зазначена ухвала суду про витребування доказів направлялася на адресу АБ «Ощадбанк» рекомендованим листом з повідомленням, про що в матеріалах справи містяться відповідні підтвердження.

АБ «Ощадбанк» отримав ухвалу суду від 11.12.2025, однак протягом тривалого часу та до дня ухвалення рішення у справі, витребувані відомості суду не надані, причини невиконання ухвали суду від 11.12.2025 не повідомлені.

Відтак, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов до такого.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 05.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 142579 на суму 24 096,00 грн. (а.с.9-37).

Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів Кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua. Зокрема, згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, відповідачці для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору.

Відповідачка ОСОБА_1 приєдналася до публічної частини, прийняла умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 02053054.

Відповідно до умов зазначеного Кредитного договору, Кредитодавець надав відповідачці грошові кошти, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідачки. Сума кредиту 24096,00 грн, яка надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в такому порядку: у розмірі 19999,68 грн, у національній валюті, у розмірі 4096,32 грн шляхом погашення заборгованості позивальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300,00% річних. Тип процентної ставки фіксована. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 4096,32 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 05.06.2024 (дата надання кредиту) по 09.10.2024.

Отже, при укладенні Кредитного договору між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 узгоджені розмір кредиту, грошова одиниця, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки на укладення електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З огляду на викладене, відповідачка під час укладення Кредитного договору ознайомилася з його текстом та змістом, зокрема з графіком щомісячних платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення або зміни викладення умов Кредитного договору відповідачкою не висловлювалося, а також вона погодилася, що зміст Кредитного договору не порушує її законних прав та інтересів, що підтверджується її електронним підписом.

Крім того, відповідачка ОСОБА_1 ознайомлена з умовами кредитування, розміром відсотків, тощо, про що свідчить її електронний підпис у Паспорті споживчого кредиту від 05.06.2024. (а.с.22-25).

Відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Первісний кредитор) свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало відповідачці грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами Договору, шляхом перерахування на банківську картку відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . (а.с.83,85,39-41)

У порушення положень Договору, відповідачка ОСОБА_1 користуючись коштами наданими їй ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Первісний кредитор) не виконала своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, не вносила платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом тощо.

У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у відповідачки утворилася заборгованість за Кредитним договором.

Судом встановлено, що зазначений Кредитний договір відповідачкою ОСОБА_1 не оспорювався, у передбаченому законом порядку не визнаний недійсним/нікчемним. Доказів протилежного суду не надано.

10.10.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено Договір факторингу № 10102024, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором № 142579 від 05.06.2024. (а.с.43-49).

Відповідно до Реєстру Боржників № 4 від 07.01.2025 до Договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 4 від 07.01.2025 до Договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 до ТОВ «ФК «Кредіплюс» перейшло право вимоги за Кредитним договором № 142579 від 05.06.2024 на суму 22 494,34 грн. (а.с.49,52).

Нарахування відсотків за Кредитним договором здійснювалося виключно Первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс». Підготовлений ним розрахунок заборгованості долучено до позовної заяви. Сума заборгованості, право вимоги щодо якої було відступлено позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», відображена у Реєстрі прав вимоги № 4 від 07.01.2025.

За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання. Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного Договору, а тому до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», перейшло право вимоги за Кредитним договором № 142579 від 05.06.2024, і ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» є новим кредитором у зобов`язанні, позичальником у якому є відповідачка ОСОБА_1 .

У позовній заяві зазначено, що всупереч умовам Кредитного договору, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання перед позивачем. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.

Згідно із карткою обліку виконання договору № 142579 від 05.06.2024 відповідачки ОСОБА_1 , сформованого ТОВ «ФК «Кредіплюс» (Первісний кредитор), заборгованість становить у загальному розмірі 22 494,34 грн, яка складається із: 16 078,85 грн заборгованість по тілу кредиту; 6 014,49 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 401,00 грн заборгованість по комісії. (а.с.39-41).

Така ж інформація щодо сум заборгованості вбачається із Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 142579 від 05.06.2024. (а.с.38).

Відтак суд дійшов висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за Кредитним договором № 142579 від 05.06.2024 у розмірі 22 093,34 грн, яка складається із: 16 078,85 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 014,49 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 401,00 грн, суд зазначає таке.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» із набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно із додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У Кредитному договорі № 142579 від 05.06.2024 відповідачка ОСОБА_1 погодила комісію за надання кредиту у розмірі 4096,32 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, а також погодила знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту, що складає 1,00 грн, стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту, що складає 100,00 грн (розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено), проте позивач не роз`яснив, за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідачки буде взята комісія за управління та обслуговування кредиту. Розмір комісії за управління та обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку послуг з управління та обслуговування кредиту, їх погодження з відповідачкою при укладенні Кредитного договору.

Так, зазначені умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, а також не визначають найменування таких послуг, а отже, фактично передбачають виключно платні послуги з обслуговування кредиту. При цьому до таких платних послуг, зокрема, слід відносити й послуги щодо надання споживачеві, на його вимогу, не частіше одного разу на місяць інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, а також надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, у тому числі інформації про платежі за цим договором, які сплачені або підлягають сплаті, дати чи періоди сплати та умови такої сплати (за можливості зазначення відповідних умов у виписці).

Разом із тим, включення зазначених послуг до платних суперечить вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких надання таких послуг здійснюється безоплатно.

З урахуванням положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови кредитного договору про встановлення комісії за управління та обслуговування кредиту є нікчемними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23.

Таким чином, підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості за комісією, пов`язаною з управлінням та обслуговуванням кредиту, не вбачається.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення зазначених норм законодавства та умов Договору відповідачка зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконала.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

За правилами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано відомостей, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 142579 від 05.06.2024 у розмірі 22 093,34 грн, яка складається із: 16 078,85 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 014,49 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» слід відмовити з підстав, наведених у мотивувальній частині цього рішення.

Матеріали справи означених вище висновків суду не спростовують.

Далі, відповідно до ст. 133 ЦПК України, судовий збір включено до складу судових витрат.

Представником позивача у прохальній частині позовної заяви викладено вимогу про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 суми судового збору в розмірі 2 422,40 грн, сплаченого позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача - на 98,22% (в сумі 22 093,34 грн), то з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 379,28 грн (22 093,34 грн (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 22 494,34 грн (загальна сума позовних вимог) = 98,22% х 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору).

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст. 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; копію протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; копію Додаткової угоди № 25770855130 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025; копію довіреності; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію Ордера на надання правничої допомоги. (а.с.68-75,81-82).

Оскільки позовні вимоги задоволено на 98,22%, тому понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідно становить 6 875,40 грн (7000 х 98,22%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за Кредитним договором № 142579 від 05.06.2024, у розмірі 22 093 (двадцять дві тисячі дев`яносто три) гривні 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 42986956, суму судового збору в розмірі 2 379 (дві тисячі триста сімдесят дев`ять) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 42986956, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 875 (шість тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 40 копійок.

Відмовити в іншій частині позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Сугачова