Рішення № 136983888, 01.06.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 147/459/26

Провадження № 2/135/443/26

РІШЕННЯ

іменем України

01.06.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Нікандрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2026 ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №09.01.2024-100002485 від 09.01.2024 в розмірі 8 910,00 грн та покласти на відповідача судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.01.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) №09.01.2024-100002485, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 4 500 гривень строком на 42 дні, дата повернення 12.02.2024, зі сплатою процентної ставки за користування кредитом за ставкою «Економ» у розмірі 2% за день користування, яка застосовується протягом 14 днів, та за ставкою «Стандарт» у розмірі 2,5% за день користування, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ».

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, 09.01.2024 перерахував позичальнику кредитні кошти в розмірі 4 500 грн.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 8 910 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 4 500 грн, заборгованість по процентах 4 410 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості за договором, ТОВ «Споживчий центр» вимушено звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Тростянецького районного суду вінницької області від 05.03.2026 цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Ладижинського міського суду вінницької області.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 31.03.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі з судовою повісткою надсилалися відповідачу ОСОБА_1 за останнім зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ), проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.01.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №09.01.2024-100002485 (кредитної лінії), який складається із Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), Заявки кредитного договору (кредитної лінії), Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) та Інформаційного повідомлення позичальника.

Договір укладений в електронному вигляді та підписаний одноразовим ідентифікатором Е625, який було відправлено на фінансовий номер телефону відповідача 0938708257 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідач, підписавши договір, погодився з умовами договору.

За умовами договору сума кредиту складає 4 500 грн 00 копійок, строк надання кредиту 42 дні з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 19.02.2024, процентна ставка «Економ» у розмірі 2% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду користування кредитом 14 днів, ставка «Стандарт» у розмірі 2,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом, крім періоду застосування процентної ставки «Економ».

В заявці кредитного договору позичальником ОСОБА_1 вказано реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за цим договором 5457-08* НОМЕР_1 .

Позивач ТОВ «Споживчий центр» виконав умови договору №09.01.2024-100002485 від 09.01.2024 та надав відповідачу кредитні кошти за кредитним договором №09.01.2024-100002485 в розмірі 4500 грн, які були перераховані на платіжну картку НОМЕР_2 , АТ «КБ «ПриватБанк» на підставі договору №4507 про надання послуг в системі LiqPay від 01.11.2020, що підтверджується відповідною квитанцією.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Згідно розрахунку заборгованості за договором №09.01.2024-100002485 від 09.01.2024 заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 8 910,00 грн, з яких: основний борг 4 500 грн, проценти 4 410,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 09.01.2024 по 19.02.2024 (в межах строку надання кредиту, передбаченого договором).

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Установлено, що кредитний договір між сторонами підписано електронним цифровим підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер телефону відповідача.

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Встановивши, що без здійснення указаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення електронного кредитного договору з відповідачем та порушення останньою взятих на себе зобов`язань, ознайомлення і згода відповідача з умовами кредитного договору.

Всупереч умов укладеного кредитного договору, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем ОСОБА_1 належним чином не виконувалися, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором в частині основного боргу та нарахованих відсотків узгоджується із умовами кредитного договору.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором №09.01.2024-100002485 від 09.01.2024, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 8 910,00 грн, в тому числі: 4 500,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 4 410,00 сума заборгованості за процентами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 263, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором №09.01.2024-100002485 від 09.01.2024 в розмірі 8 910 (вісім тисяч дев`ятсот десять) гривень, в тому числі: тіло кредиту 4 500 грн, проценти за користування кредитом 4 410 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м.Київ, 01032) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О. Нікандрова