Рішення № 136983645, 15.05.2026, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/1489/25

Провадження 2/621/192/26

15 травня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий суддя В. Філіп`єва,

за участі секретаря судового засідання А.Головіна,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник - адвокат Н.Доценко,

відповідач ОСОБА_2 (не з`явилася)

третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, (представник не з`явився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,

про визначення місця проживання дитини

ВСТАНОВИВ:

05.05.2025 року адвокат Н. Доценко, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_3 , через підсистему "Електронний суд" звернулася до суду з позовною заявою, а 14.05.2025 року - з уточненою позовною заявою до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, в якій просила розірвати шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 03 травня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 53; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 за його місцем проживання.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_6 та ОСОБА_7 03.05.2014 року уклали шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис за № 53. У шлюбі народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом тривалого часу стосунки з жінкою розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Вже тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування. На даний час, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Малолітній син ОСОБА_5 перебуває на повному утриманні батька - позивача ОСОБА_3 та проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 . В житловому будинку, яке належить на праві власності батьку позивача, і в якому для дитини створені усі необхідні для життя умови. Позивач ОСОБА_6 піклується про фізичне та духовне виховання дитини, займається його оздоровленням, вихованням та розвитком. Дитина бажає проживати саме з батьком, що відповідає його інтересам, в той час як у ОСОБА_4 не має у власності житла, в якому можуть бути створені умови для проживання дитини, вона ніде не працює. У позивача є можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займатися його вихованням. До теперішнього часу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не дійшли згоди щодо місця проживання неповнолітнього сина, тому позивач змушений звернутися до суду з даною вимогою, аби офіційно визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , разом із батьком. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом (а. с. 2 - 8).

Протоколом автоматизовного розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 року справу розподілено в провадження судді Зміївського районного суду Харківської області І. Вельможної.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 19.05.2025 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини; виділено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про визначення місця проживання дитини в самостійне провадження.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області І. Вельможної від 20.05.2025 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом учасників в судове засідання.

20.08.2025 по справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

В зв`язку з тривалою хворобою судді І.Вельможної, на підставі розпорядження керівника апарату Зміївського районного суду Харківської області № 02-06/158 від 13.10.2025, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено для розгляду справи суддю В.Філіп`єву.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області В. Філіп`євої від 14.11.2025 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про визначення місця проживання дитини, - прийнято до провадження та призначено до судового розгляду по суті з повідомленням її учасників про дату, час і місце його проведення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 та його представник - адвокат Н. Доценко підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити та ухвалити рішення про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком.

Позивач вказав, що мати дитини - відповідачка ОСОБА_7 не цікавиться життям сина, син проживає разом з позивачем. Відповідачка не підтримує стосунки із сином. Син ОСОБА_8 навчається в 5-А класі КЗ "Зміївський ліцей № 2", батьківські збори відвідує позивач. У вихованні дитини допомагають баба та дід. Визначення місця проживання малолітнього сина разом із батьком буде відповідати інтересам дитини.

Відповідачка ОСОБА_7 про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення судового розгляду, відзиву на позовну заяву з викладенням заперечень проти позову, в тому числі будь-яких інших заяв з процесуальних питань до суду не подавала.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області в судове засідання не з`явився. До суду надано висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом із батьком.

Допитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 повідомив, що проживає разом з батьком, дідусем та бабусею. Навчається у 5 класі Зміївського ліцею № 2, має гарні оцінки. Мати їх покинула і взагалі йому не дзвонить. Дзвонила одного разу на 1 вересня, і більше його життям не цікавилася. Вдома і в школі він має багато друзів, і найбільше любить свого батька.

Заслухавши позивача та його представника, з`ясувавши думку дитини, дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, додані до матеріалів справи, суд встановив наступне:

03.05.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 уклали шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис за № 53. Після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на " ОСОБА_10 ", що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 від 03.05.2014 року (а. с. 17).

Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області 06.08.2015 року, актовий запис № 106 від 06.08.2015 року (а. с. 18).

Згідно відомостей паспорту громадянина України НОМЕР_3 , виданого Зміївським РВ УМВС України в Харківській області 12.02.2009 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований з 18.02.2009 року за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12 - 15).

Згідно відомостей сектору надання адміністративних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (№ 945 від 07.05.2025 року), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 25).

15.07.2025 року головним спеціалістом служби у справах дітей Зміївської міської ради - О. Мартиновою та головним спеціалістом служби у справах дітей Зміївської міської ради - Н. Горобець, на підставі заяви ОСОБА_1 було складено акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено, що житло розміщено на 2 поверсі 2 поверхового житлового будинку, складається з 5 кімнат, кухні, коридорів, санвузла. Будинок газифікований, в наявності газопостачання, вода, водовідведення. Дров`яний котел, сонячні панелі. Умови проживання добрі. Будинок облаштований всіма необхідними меблями, побутовою технікою: холодильник, пральна машина, телевізор, мікрохвильова піч. Для виховання та розвитку дитини створено такі мови: у дитини є окрема кімната, місце для відпочинку, місце для навчання. В наявності одяг по сезону, іграшки, ноутбук. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_11 : ІНФОРМАЦІЯ_6 - власник (дідусь), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (зареєстрована), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - батько (зареєстрований), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - мати (зареєстрована), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син (зареєстрований). Стосунки, традиції сім`ї доброзичливі. Члени родини проводять разом дозвілля, бабуся допомагає у вихованні малолітньої дитини. На момент відвідування родини, мати зі слів батька покинула родину (а. с. 42).

Згідно довідки поліклініки Зміївської ЦРЛ (психо-наркологічний кабінет) № 264/232 від 15.07.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в поліклініці Зміївської ЦРЛ, в психіатричному і наркологічному кабінетах не знаходиться на обліку (а. с. 43).

Дослідивши повно і всебічно матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76 - 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумного, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, згідно частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ч.3 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Статтею 11 цього ж Закону визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

За змістом статті 1 Сімейного кодексу України, завданням Сімейного кодексу, крім іншого, є регулювання сімейних відносин з метою зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Відповідно до ч.5 статті 5 Сімейного кодексу України, ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначені статтею 7 Сімейного кодексу України, згідно яких сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно частини 4 статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно до положень статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1 статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За змістом статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги:

- ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків,

- особиста прихильність дитини до кожного з них,

- вік дитини,

- стан її здоров`я

- та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що "тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку".

Вирішуючи питання визначення місця проживання дитини у цій справі, суд враховує, що на даний час малолітньому ОСОБА_5 лише 10 (десять) повних років, дитина весь час проживає з батьком - позивачем по справі. Позивачем ОСОБА_13 створено належні й необхідні умови для забезпечення всебічного розвитку дитини та її комфортного проживання. В судовому засіданні дитина висловила свою прихільність і бажання проживати разом з батьком, що не суперечить закону та не порушує права інших осіб.

Відповідачка жодним чином не висловила заперечень щодо визначення місця проживання дитини разом із батьком, в судове засідання жодного разу не з`являлася, зацікавленості у вирішенні справи не висловила. Відомості про створення позивачем будь-яких перешкод у спілкуванні матері з дитиною у суду відсутні, а отже визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком жодним чином не вплине і не звузить обсяг батьківських прав відповідача.

Зміївською міською радою Чугуївського району Харківської області як органом опіки та піклування складено висновок № 01-12/2611 від 05.08.2025 року щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а. с. 47 - 48).

За таких обставин, керуючись найкращими інтересами дитини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову про визначення постійного місця проживання дитини з разом із батьком.

Проживання матері (відповідачки) окремо від сина не впливає на обсяг її прав щодо дитини (частина 2 стаття 141 Сімейного кодексу України), в зв`язку з чим суд звертає увагу сторін на положення статті 157 Сімейного кодексу України, згідно якої, той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

З урахуванням позиції позивача, який не заявляв вимогу про стягнення на свою користь судового збору, питання про розподіл судових витрат при ухваленні судового рішення не вирішувалось.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 83, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за його місцем проживання.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ЄДРПОУ 43919147, адреса місцезнаходження: вул. Лиманська, буд. 22, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404.

Суддя В. Філіп`єва