Рішення № 136983591, 01.06.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/5436/25

Провадження №2/639/1330/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Бірюк А.О.,

представника позивача- ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу №639/5436/25 за позовною заявою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до ОСОБА_2 , третя особа: Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про стягнення надмірно виплаченої грошової компенсації,-

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2026 року до Новобаварського районного суду міста Харкова звернувся представник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про стягнення надмірно виплаченої грошової компенсації, в якій просила суд ухвалити рішення на підставі якого стягнути з відповідача на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова надмірно виплачену грошову компенсацію у розмірі 329 422,28 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_2 перебував на квартирному обліку на отримання житла для постійного проживання у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та Харківському гарнізоні. Відповідно до витягу з протоколу №16 від 02.12.2016 надано дозвіл на отримання грошової компенсації за належне жиле приміщення підполковнику запасу ОСОБА_2 на склад сім`ї 6 осіб (він, син 1983 року народження, онука 2009 року народження, онука 2010 року народження, онук 2014 прку народження) згідно загальної черги. Відповідно до витягу з протоколу №12 від 08.12.2016 вирішено виплатити грошову компенсацію підполковнику запасу ОСОБА_2 за належне йому для отримання житлового приміщення та включити його до списку бажаючих на отримання грошової компенсації за належне йому для отримання житлового приміщення. Згідно протоколу № 423 від 19.12.2016 погоджена виплата підполковнику запасу ОСОБА_2 грошової компенсації у розмірі 567 539,48 грн. За №234/40/18 від 29 листопада 2019 року складено аудиторський звіт за результатами аудиту відповідності окремих питань діяльності КЕВ м. Харків. У вказаному аудиторському звіті встановлено порушення, що призвели до втрат на суму 1 447 556,55 грн, внаслідок безпідставної виплати військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації. Так, підполковнику запасу ОСОБА_2 у 2016 році виплачено грошову компенсацію з урахуванням трьох його онуків, які не були внесені до його особової справи. Безпідставна виплата грошової компенсації на трьох онуків підполковника запасу ОСОБА_2 в розмірі 329 422,28 грн. стала можливою внаслідок безпідставного включення до розрахунків грошової компенсації онуків, які мали мати та батька, які надавали їм належне утримання, документально не підтверджено, що онуки перебували на утриманні військовослужбовця запасу, онуки не значилися в його особовій справі та не підтверджені довідкою про склад сім`ї, форма якої встановлена діловодством у Збройних Силах України. Таким чином, аудитом встановлено порушення, що призвело до втрат на суму 329 422,28 грн., яке утворилося внаслідок безпідставної виплати полковнику запасу ОСОБА_2 грошової компенсації на трьох онуків, які відповідно до довідки про склад сім`ї не зараховані до членів сім`ї, маючих на отримання цієї грошової компенсації.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.

Заочним рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 16 лютого 2026 року позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до ОСОБА_2 , третя особа: Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про стягнення надмірно виплаченої грошової компенсаціїзадоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова надмірно виплачену грошову компенсацію у розмірі 329 422,28 грн. (триста двадцять дев?ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 28 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова судовий збір у сумі 3 966,93 грн. (три тисячі дев?ятсот шістдесят шість тисяч 93 копійки).

20 лютого 2026 року від ОСОБА_2 надійшла заява про перегляд заочного рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 16 лютого 2026 року.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 10 березня 2026 року

Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 16 лютого 2026 року у цивільній справі №639/5436/25 за позовною заявою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до ОСОБА_2 , третя особа, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про стягнення надмірно виплаченої грошової компенсації задоволено.

Заочне рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року у цивільній справі №639/5436/25 за позовною заявою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до ОСОБА_2 , третя особа, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про стягнення надмірно виплаченої грошової компенсації скасовано.

Цивільну справу № 639/5436/25 за позовною заявою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до ОСОБА_2 , третя особа, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про стягнення надмірно виплаченої грошової компенсації призначено до розгляду в підготовче судове засідання на 31 березня 2026 року о 11-00 год.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 31 березня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі №639/5436/25 за позовною заявою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до ОСОБА_2 , третя особа: Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про стягнення надмірно виплаченої грошової компенсації.Призначено справу до судового розгляду.

17 квітня 2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі з яких вбачається, що основним документом особової військовослужбовця є послужний список, в якому фіксуються всі етапи служби (призначення, звання, нагороди, участь у бойових діях). Послужний список ведеться кадровими підрозділами або штабами

частин протягом усього часу служби. Документ містить персональні дані, інформацію про сім`ю, освіту, переміщення по посадах та підвищення у званні. На час спірних правовідносин порядок формування та ведення послужного списку регламентувався Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333. Вказаною інструкцією, як і будь-якими іншими нормативно-правовими актами не передбачалось внесення змін до послужного списку військовослужбовця після його звільнення зі служби. Відомості про онуків ОСОБА_2 , які народились після його звільнення зі служби внесені в квартирну справу ОСОБА_2 . Норми Порядку № 1081, якими позивач обґрунтовує необхідність внесення відомостей про членів сім`ї військовослужбовця до його послужного списку - регулюють зазначені правовідносини саме до військовослужбовців, що перебувають на службі, та не регламентують такі правовідносини стосовно військовослужбовців, звільнених зі служби. За таких обставин обґрунтування позиції позивача відсутністю і особовій справі ОСОБА_2 інформації про онуків, які народились після його звільнення зі служби, при наявності такої інформації у квартирній справі суперечить положенням Інструкції № 333 та є надмірним формалізмом. Крім того зазначив, що грошова компенсація військовослужбовцю за належне йому для отримання жиле приміщення за своєю правовою природою є соціальною виплатою - грошовою сумою, яка надана фізичній особі як засіб до існування, а тому згідно з ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню. Також зазначив, що позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача надмірно виплаченої грошової компенсації 25.07.2025. При цьому компенсація була виплачена самим позивачем 27.12.2016. Отже, позивач знав про здійснену ним виплату відповідачу з дня такої виплати та не мав будь-яких об`єктивних перешкод для визначення цієї операції такою, що не узгоджується з приписами законодавства, як зазначається у позові, та звернення до суду з позовом про захист порушеного права у встановлений законом строк, який сплив не пізніше 28.12.2019. Отже, позивач не скористався можливістю звернутись із позовом до суду у встановлений законом строк, який сплив не пізніше 28.12.2019. У строк до зупинки перебігу позовної давності у зв`язку з карантинними обмеженнями (02.04.2020 ) позивач також із позовом не звертався. За таких обставин вважає, що позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові, якщо позов є

обґрунтованим.

Представник позивача Сумцова Н.В., яка діє на підставі довіренності від 05.02.2025, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у рішенні вище.

Представник відповідача адвокат Летючий В.П., який діє на підставі Ордеру на надання правової допомоги від 26 лютого 2025 року, в судовому засіданні просив у позові відмовити, посилаючись на обставини, викладені у додаткових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав свого представника.

Представник третьої особи в судове засідання не з?явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував щодо задоволення позову.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає заможливе провести судове засідання у відсутності нез?явишогося представника третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

За приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підполковник запасу ОСОБА_2 перебував у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та Харківському гарнізоні на квартирному обліку на отримання житла для постійного проживання

Забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення передбачено статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 1865-1V).

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян» установлено, що надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення здійснюється в межах коштів, що передбачаються у державному бюджеті. Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство інфраструктури, Адміністрація Державної прикордонної служби, Служба безпеки, розвідувальні органи, Національна гвардія, Управління державної охорони, Державне космічне агентство та Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації визначають щороку в межах бюджетних призначень для забезпечення житлом військовослужбовців на відповідний бюджетний рік видатки на надання грошової компенсації за належні для отримання військовослужбовцями та членами їх сімей жилі приміщення, а Державна служба з надзвичайних ситуацій - видатки на надання грошової компенсації за належні для отримання особами, звільненими з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, та членами їх сімей жилі приміщення.

Відповідно до витягу з протоколу №16 від 02.12.2016 засідання житлової комісії Харківського національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба надано дозвіл на отримання грошової компенсації за належне жиле приміщення підполковнику запасу ОСОБА_2 на склад сім`ї 6 осіб (він, син 1983 року народження, онука 2009 року народження, онука 2010 року народження, онук 2014 року народження) згідно загальної черги (а.с. 44)

Згідно з витягом з протоколу №12 від 08.12.2016 засідання житлової комісії Гарнізону, постановлено виплатити грошову компенсацію підполковнику запасу ОСОБА_2 за належне йому для отримання житлового приміщення та включити його до списку бажаючих на отримання грошової компенсації за належне йому для отримання житлового приміщення (а.с. 45).

Відповідно до протоколу № 423 від 19.12.2016 засідання комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджено список військовослужбовців, яким пропонується призначити виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у Харківському гарнізоні, зокрема погоджена виплата підполковнику запасу ОСОБА_2 грошової компенсації у розмірі 567 539,48 грн. (а.с. 64-67).

22.12.2016 на підставі вищезазначеного рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністром Оборони України затверджений Список осіб, які мають право та надали згоду на отримання грошовою компенсації за належне для отримання жиле приміщення, із розрахованою сумою грошової компенсації, зокрема підполковнику запасу ОСОБА_2 (члени сім?ї 6 осіб він, донька,син, троє онуків) у розмірі 567 539,48 грн. (а.с.42-43).

Згідно платіжного доручення № 7 від 27 грудня 2016 року ОСОБА_2 виплачено грошову компенсацію у розмірі 567 539,48 грн. (а.с.62).

Як зазначає представник позивача, що на підставі пункту 1.5.26 Зведеного операційного плану діяльності з внутрішнього аудиту департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України на 2019 рік фахівцями Департаменту внутрішнього аудиту МО України в період з 18 листопада 2019 по 29 листопада 2019 проведено аудит відповідності окремих питань діяльності КЕВ м. Харків.

Як вбачається з аудиторського звіту №234/40/18 від 29 листопада 2019 року, було встановлено порушення, що призвели до втрат на суму 1 447 556,55 грн, внаслідок безпідставної виплати військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації.

Зокрема, підполковнику запасу ОСОБА_2 виплачено грошову компенсацію у розмірі 329 422,28 грн. на трьох онуків, які відповідно до довідки про склад сім?ї, виданої відповідним військовим комісаріатом, не були зараховані до членів сім?ї, маючих право на отримання цієї грошової компенсації (а.с. 38-41).

Представником позивача в позовній заяві зазначено, що безпідставна виплата грошової компенсації на трьох онуків підполковника запасу ОСОБА_2 в розмірі 329 422,28 грн. стала можливою внаслідок безпідставного включення до розрахунків грошової компенсації онуків, які мали мати та батька, які надавали їм належне утримання, документально не підтверджено, що онуки перебували на утриманні військовослужбовця запасу, онуки не значилися в його особовій справі та не підтверджені довідкою про склад сім`ї, форма якої встановлена діловодством у Збройних Силах України..

Так, відповідно до п. 1 ст. 12 Закону № 1865-IV, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української PCP, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 12 Закону №1865-1V, визначено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (далі - Порядок №1081).

Представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог посилався на те, що норми Порядку № 1081, якими позивач обґрунтовує необхідність внесення відомостей про членів сім`ї військовослужбовця до його послужного списку регулюють зазначені правовідносини саме до військовослужбовців, що перебувають на службі, та не регламентують такі правовідносини стосовно військовослужбовців, звільнених зі служби.

Як вбачається з аудиторських коментарів до аудиторського звіту за результатами аудиту відповідності окремих питань діяльності квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова за період з 2015 по 2018 року, підполковник запасу ОСОБА_2 , звільнений з військової служби у запас згідно наказу начальника ХУ ПС від 09.10.2006 № 238.

Відповідно до п. 1 Порядку № 1081, цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальнихорганів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребуютьполіпшенняжитловихумов,у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі-військовослужбовці) та

членів їх сімей.

Отже, вимоги Порядку № 1081 поширюються на військовослужбовців звільнених з військової служби у запас.

Таким чином, доводи представника відповідача щодо того, що Порядком № 1081 не регламентуються правовідносини стосовно військовослужбовців, звільнених зі служби, судом не приймаються, оскільки вони суперечать Порядку № 1081.

Так, відповідно до п. 3 Порядку № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) установлено Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728.

Судом встановлено, що згідно довідки Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова від 09.06.2016 за адресою АДРЕСА_1 проживають 6 осіб: ОСОБА_2 (основний), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_5 (син), ОСОБА_6 (онука), ОСОБА_7 (онука), ОСОБА_8 (онук) (а.с.49).

Разом з цим, як зазначено у аудиторському звіті, №234/40/18 від 29 листопада 2019 року, після народження трьох онуків ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 2009 р. н., ОСОБА_9 2014 р. н., ОСОБА_7 2010 р. н.) зміни щодо складу родини були внесені лише у квартирну справу ОСОБА_2 . Однак відповідно до відомостей його особової справи членами його сім`ї залишались тільки дочка та син.

Відповідно до ст. 265 Сімейного кодексу України, баба, дід зобов`язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх онуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до п. 23 Порядку № 1081 та Порядку № 728, обов`язковою умовою для визначення членів сім`ї військовослужбовця, які разом з ним потребують покращення житлових умов (або отримання грошової компенсації), є витяг з його облікової справи про склад сім`ї, який зазначений у послужному списку та довідка про склад сім`ї.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Розділу 1 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони від 31.07.2018 № 380 (далі - Інструкція № 380), до членів сім`ї військовослужбовця належать особи, які внесені в особову справу військовослужбовця в порядку, визначеному Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333, яка діяла на час спірних правовідносин (далі - Інструкція № 333).

Так, відповідно до п. 3.3 Інструкції № 333, основним документом особової справи є Послужний список. При заповненні рядка 16 Послужного списку зазначається сімейний стан військовослужбовця, а потім вносяться дані про членів сім`ї і осіб, які перебувають на його утриманні. Крім дружини, записуються всі діти військовослужбовця (враховуючи тих, кого він усиновив (удочерив)), а також діти дружини (чоловіка) у разі спільного з ними проживання. Записи відомостей про сімейний стан (усиновлення, розлучення, смерть членів сім`ї) робляться лише на підставі відповідних свідоцтв, які видаються органами РАЦС. До цього рядка заносяться дані про осіб, які перебувають на утриманні військовослужбовця: непрацездатні батьки (усиновителі) військовослужбовця, брати, сестри (незалежно від місця проживання), непрацездатні батьки його дружини (чоловіка) у разі проживання разом, які перебувають на його утриманні чи отримують від нього допомогу, що є для них постійним і основним джерелом засобів існування. Для вирішення питання про запис утриманців військовослужбовець подає рапорт по команді з додаванням до нього документів, якими підтверджується непрацездатність утриманців (довідка про вік чи інвалідність), та документів, якими підтверджується, що основним джерелом засобів існування утриманців є матеріальна допомога військовослужбовця (довідка про розмір пенсії, чи мають вони інших дітей, про характер та розмір матеріальної допомоги). Запис відомостей про утриманців робиться на підставі наказів по стройовій частині.

Таким чином, аудиторським звітом №234/40/18 від 29 листопада 2019 року розраховано безпідставно виплачену грошову компенсацію полковнику запасу ОСОБА_2 : К=(13,65хN+17пл)хВо 13,65 - визначена законодавством норма жилої площі на одну особу, кв. метрів N - кількість осіб, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; 17 - загальна нежила площа на сім`ю з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; кв. метрів; Во - гранична вартість 1 кв. метра загальної площі житла для визначення розміру грошової компенсації, яка не повинна перевищувати опосередковану вартість будівництва житла за регіонами України, затверджену в установленому законодавством порядку, для м. Харків на області збільшується у 1,5 рази. Крім того, при розрахунку від визначеної формулою жилої площі віднімається загальна площа житла, що є у приватній власності осіб, що отримують компенсацію.

Так, підполковнику запасу ОСОБА_2 виплачено грошову компенсацію на сім`ю у складі 6 осіб у розмірі: 13,65*6+17-28,35 (приватизована житлова площа)*5363*1,5=567 539,48 грн.

Отже, грошова компенсація на трьох осіб становить: (13,65*3 + 17-28,35)* 5363*1,5=238 117,20 грн.

Таким чином , переплата компенсації підполковнику запасу ОСОБА_2 становить 329 422,28 грн. (567 539,48 238 117,20) (а.с. 38-41).

В свою чергу, стороною відповідача свого контррозрахунку грошової компенсації суду надано не було.

При цьому, представник відповідача заперечуючи проти стягнення безпідставно набутих коштів зазначив, що грошова компенсація військовослужбовцю за належне йому для отримання жиле приміщення за своєю правовою природою є соціальною виплатою - грошовою сумою, яка надана фізичній особі як засіб до існування, а тому згідно з ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно із ч. 1ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

В свою чергу, грошова компенсація військовослужбовцю за належне йому для отримання жиле приміщення є цільовою державною гарантією на поліпшення житлових умов або придбання нерухомості, а отже не може бути прирівняна до засобу до існування військовослужбовця.

Таким чином, за змістом зазначеної норми такі кошти не виступають щоденним засобом для існування, у разі їх безпідставного перерахування такі суми підлягають поверненню на загальних підставах як безпідставно набуте майно згідно зі статтею 1212 ЦК України.

Отже, грошова компенсація військовослужбовцю за належне йому для отримання жиле приміщення не є соціальною виплатою та підлягає поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20 зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке збагачення майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання невигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося. Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акта правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України, у цьому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Як Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 910/3831/22 від 07.022.024 (пункт 84) зазначила, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Подібний висновок викладений у п. 66, 67 постанови Касаційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19.

Заразом, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11.08.2021 у справі № 344/2483/18 та від 12.04.2023 у справі № 461/4066/21, зобов`язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення в зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Отже, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що внаслідок дій відповідача щодо безпідставного включення до розрахунків грошової компенсації за жиле приміщення, онуків, які не значилися в його особовій справі та не були підтверджені довідкою про склад сім`ї, а також відсутності підтвердження онуків на утриманні ОСОБА_2 , стало підставою для здійснення безпідставної виплати грошової компенсації на трьох онуків підполковника запасу ОСОБА_2 в розмірі 329 422,28 грн.

Крім того, представника відповідача в судовому засіданні повідомив, що позивачем пропущено строк на подання даної позовної заяви посилаючись на те, що позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача надмірно виплаченої грошової компенсації 25.07.2025. При цьому компенсація була виплачена самим позивачем 27.12.2016, а отже, позивач знав про здійснену ним виплату відповідачу з дня такої виплати та не мав будь-яких об`єктивних перешкод для визначення цієї операції такою, що не узгоджується з приписами законодавства, як зазначається у позові, та звернення до суду з позовом про захист порушеного права у встановлений законом строк, який сплив не пізніше 28.12.2019.. У строк до зупинки перебігу позовної давності у зв`язку з карантинними обмеженнями (02.04.2020 ) позивач також із позовом не звертався. Суд з цього приводу зазначає наступне. Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Згідно до ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п.12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусноїхвороби(COVID-19),строки визначеністаттями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

Крім того, згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Правова позиція щодо застосування статті 257 ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

Суд вважає, що рішення про безпідставність виплати компенсації ОСОБА_2 встановлено на підставі аудиторського звіту № 234/40/18, який мав місце 29.11.2019, а отже саме з даної дати необхідно розраховувати строк позовної давності. Враховуючи зупинення строку перебігу позовнної давності на період карантину та воєнного стану в Україні, строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ч. 1, 2, 3 ст.89 ЦПК України).

Отже, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 безпідставно набув грошові кошти, у вигляді грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення виплаченої Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова не внаслідок рахункової помилки з боку позивача, а внаслідок порушення відповідачем вимог, передбачених Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони від 31.07.2018 № 380, Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333, а отже грошові кошти у розмірі 329 422,28 грн. є безпідставно набутим майном, у зв`язку з чим заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача таких коштів є правомірною.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, суд вважає даний позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до ОСОБА_2 , третя особа: Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про стягнення надмірно виплаченої грошової компенсаціїобгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі. У зв`язку з задоволенням позову на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 3 966,93 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 223, 265 ЦПК України, ст. 1212,1215 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до ОСОБА_2 , третя особа: Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про стягнення надмірно виплаченої грошової компенсації- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова надмірно виплачену грошову компенсацію у розмірі 329 422,28 грн. (триста двадцять дев?ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 28 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова судовий збір у сумі 3 966,93 грн. (три тисячі дев?ятсот шістдесят шість тисяч 93 копійки).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 01.06.2026

Найменування сторін:

Позивач: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, ЄДРПОУ:07923280, юридична адреса: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, місцезнаходження: м. Харків, вул. Сумська, буд. 77/79.

Суддя В. В. Труханович