Рішення № 136983148, 01.06.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1139/26

Провадження № 2/347/918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області, в складі:

головуючої судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 18 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір (оферту) № 18.05.2025-100000549 шляхом акцептування відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зазначений договір було укладено в електронній формі відповідно до вимог чинного законодавства України. Позивач вказує, що під час оформлення кредиту відповідач пройшла процедуру ідентифікації та верифікації особи через систему BankID Національного банку України, а також підтвердила свою волю на укладення договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, який є аналогом власноручного підпису в електронному середовищі. Кожна сторінка договору була підписана зазначеним електронним підписом, що, на думку позивача, свідчить про належне ознайомлення відповідача з усіма істотними умовами договору та їх безумовне прийняття.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 10 000 грн шляхом їх перерахування на платіжну картку позичальника. Факт надання кредиту підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 18.05.2025 року, яка, за твердженням позивача, є належним та допустимим доказом виконання кредитодавцем своїх договірних зобов`язань.

Згідно з умовами договору кредит було надано строком на 217 календарних днів із кінцевою датою повернення 20 грудня 2025 року. При цьому сторони погодили, що продовження строку кредитування (лонгація або пролонгація) не допускається, а позичальник не має права ініціювати укладення додаткових угод щодо продовження строку користування кредитними коштами чи зміни строку виконання зобов`язань.

Умовами договору було визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом. Так, протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом застосовувалася фіксована процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитними коштами. Після завершення зазначених періодів застосовувалася фіксована процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом. Позивач зазначає, що розмір процентних ставок був незмінним та не міг бути збільшений в односторонньому порядку.

Крім процентів, договором було передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 900 грн, що становить 9 % від суми кредиту. Також сторони погодили комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 900 грн за кожний із двох чергових періодів користування кредитом, наступних після першого періоду. Загальний розмір такої комісії становив 1 800 грн.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» здійснило видачу кредитних коштів у повному обсязі, у зв`язку з чим свої зобов`язання за договором вважає виконаними належним чином. Натомість відповідач, за твердженням позивача, належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, у встановлені договором строки кредит не повернула, проценти та комісії не сплатила, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

Позивач посилається на положення пункту 9.1 кредитного договору, відповідно до якого у разі несплати кредиту, процентів або комісії у встановлені строки відповідна сума заборгованості вважається простроченою з дня, наступного за останнім днем виконання зобов`язання. У зв`язку з допущеним простроченням до відповідача, на думку позивача, можуть бути застосовані передбачені договором та законом заходи відповідальності, у тому числі неустойка.

Станом на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 18.05.2025-100000549 від 18.05.2025 року становить 33 200 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 15 500 грн нараховані проценти за користування кредитом; 900 грн комісія за надання кредиту; 1 800 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 5 000 грн неустойка за порушення умов договору.

З огляду на викладене представник ТОВ «Споживчий центр» просить суд задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 18.05.2025-100000549 від 18.05.2025 року в загальному розмірі 33 200 грн, а також судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

З огляду на зазначене, суд встановив, що відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином. Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за відсутності відповідача із можливістю винесення заочного рішення.

На підставі статті 281 ЦПК України, ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2026 року було постановлено здійснити заочний розгляд даної цивільної справи.

Суд, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності відповідно до вимог ст.ст. 7681 ЦПК України, перевіривши доводи позовної заяви та їх відповідність нормам чинного законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з копії Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 18.05.2025 (а.с.12-18), заявки на отримання кредиту (а.с.15,16), підтвердження та додатку до анкети позичальника (додаток №6), 18 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір (оферту) № 18.05.2025-100000549 в електронній формі шляхом акцептування відповідачем пропозиції кредитодавця із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е149.

Згідно з наданими позивачем даними системи BankID НБУ щодо ідентифікації позичальника (додаток №2), під час укладення договору відповідач пройшла процедуру ідентифікації та верифікації особи через систему BankID Національного банку України, що забезпечило встановлення її особи та підтвердження волевиявлення на укладення кредитного договору. З наданих документів також убачається, що кожна сторінка кредитного договору була підписана відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Е149, що відповідно до умов договору та вимог законодавства прирівнюється до власноручного підпису.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000 грн строком на 217 календарних днів із кінцевою датою повернення кредиту 20 грудня 2025 року. Заявкою на отримання кредиту визначено, що пролонгація строку кредитування не передбачена, а позичальник не має права ініціювати укладення додаткових угод щодо продовження строку користування кредитом (додаток № 6).

Факт надання кредитних коштів підтверджується копією квитанції про перерахування коштів від 18.05.2025 (додаток №5), а також платіжною інструкцією (додаток № 7), відповідно до яких ТОВ «Споживчий центр» здійснило перерахування на користь відповідача кредитних коштів у сумі 10 000 грн. Крім того, на підтвердження технічної можливості здійснення відповідних платіжних операцій позивачем надано копію договору ТОВ «Споживчий центр» із платіжною системою щодо здійснення еквайрингу (додаток № 4).

Зі змісту кредитного договору вбачається, що за користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних періодах. Також договором передбачено сплату комісії за надання кредиту у сумі 900 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 900 грн за кожний із двох чергових періодів користування кредитом після першого періоду.

Наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, тоді як відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісій не виконала.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 18.05.2025-100000549 (додаток № 8) станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 33 200 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 15 500 грн проценти за користування кредитом, 900 грн комісія за надання кредиту, 1 800 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 5 000 грн неустойка.

Оцінивши подані сторонами докази відповідно до вимог статей 7681, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, а також наявність заборгованості за договором підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема додатками № 2, № 4, № 5, № 6, № 7 та № 8 до позовної заяви, які є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та не спростовані відповідачем.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація є процедурою використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, яка забезпечує однозначне встановлення фізичної особи. Ідентифікація може здійснюватися як на підставі документів на матеріальних носіях, так і за допомогою електронних даних.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється із застосуванням засобів електронної ідентифікації відповідно до схем, затверджених Кабінетом Міністрів України, що надає електронним правочинам та електронним підписам належну юридичну силу.

Згідно із Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту). Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 цього Закону акцепт може бути здійснений шляхом вчинення особою дій, що свідчать про прийняття умов договору.

Як вбачається з копії Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 18.05.2025, заявки на отримання кредиту, підтвердження та додатку до анкети позичальника (додаток № 6 до позовної заяви), ОСОБА_1 18.05.2025 підписала кредитний договір № 18.05.2025-100000549 із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також із застосуванням системи BankID Національного банку України, що підтверджується матеріалами справи, зокрема даними BankID НБУ щодо ТОВ «Споживчий центр» та ідентифікації позичальника (додаток № 2).

Вказане свідчить про належне ознайомлення відповідача з умовами кредитного договору, прийняття нею умов договору та належне укладення правочину в електронній формі.

Відповідно до умов кредитного договору № 18.05.2025-100000549 від 18.05.2025 відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000 грн строком на 217 днів із кінцевою датою повернення 20.12.2025. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 18.05.2025 (додаток № 5) та платіжною інструкцією (додаток № 7), долученими до матеріалів справи.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та у повному обсязі, що підтверджується копією договору із платіжною системою щодо здійснення еквайрингу (додаток № 4), квитанцією про перерахування коштів від 18.05.2025 та іншими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Разом із тим, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 18.05.2025-100000549 (додаток № 8), ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату звернення позивача до суду утворилася заборгованість у розмірі 33 200 грн, яка складається з: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту;15 500 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 900 грн комісія за надання кредиту; 1 800 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 5 000 грн неустойка.

Вказана заборгованість відповідачем не спростована, доказів її погашення або заперечень щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку суду не подано.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наведені норми закону закріплюють принцип обов`язковості виконання договірних зобов`язань та покладають на кожну зі сторін обов`язок діяти добросовісно та відповідно до погоджених умов договору.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, після укладення кредитного договору між сторонами виникли цивільні права та обов`язки, які підлягали безумовному виконанню як кредитодавцем, так і позичальником.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 18.05.2025-100000549 від 18.05.2025 у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 10 000 грн. Вказані обставини підтверджуються копією квитанції про перерахування коштів від 18.05.2025, платіжною інструкцією, а також іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. Таким чином, кредитодавець належним чином виконав покладені на нього договором обов`язки.

Натомість відповідач, отримавши кредитні кошти та погодившись із умовами кредитного договору, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала. Як убачається із матеріалів справи та розрахунку заборгованості, відповідач не здійснила повернення кредитних коштів у передбачені договором строки та не сплатила проценти, комісії й інші платежі, визначені умовами договору.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк. З матеріалів справи вбачається, що кінцевою датою повернення кредиту відповідно до умов договору було визначено 20 грудня 2025 року. Однак станом на дату звернення позивача до суду відповідач не виконала свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку із чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач не виконала взяті на себе договірні обов`язки щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, а тому її дії є порушенням зобов`язання у розумінні зазначеної норми закону.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. До таких наслідків належать, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків, сплата процентів та інші способи захисту цивільних прав. Отже, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору позивач набув право вимагати примусового виконання зобов`язання та стягнення утвореної заборгованості в судовому порядку.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Таким чином, незалежно від причин невиконання зобов`язання відповідач не звільняється від обов`язку повернути отримані кредитні кошти та сплатити встановлені договором платежі.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір процентів та порядок їх сплати визначаються договором. Як убачається з умов укладеного сторонами кредитного договору, відповідач погодилася зі встановленими розмірами процентних ставок та порядком їх нарахування, що підтверджується підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, визначені договором. Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів, однак доказів їх повернення або належного виконання зобов`язань за договором суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти. Дослідженими судом доказами підтверджено належне виконання позивачем своїх договірних обов`язків та неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення заборгованості за кредитним договором або спростовували її розмір. Також відповідач не подала заперечень щодо заявлених позовних вимог та не надала власного розрахунку заборгованості. Поданий позивачем розрахунок заборгованості узгоджується з умовами кредитного договору, є детальним та послідовним, а його правильність підтверджується дослідженими судом письмовими доказами. Обставин, які б ставили під сумнів достовірність чи обґрунтованість зазначеного розрахунку, судом не встановлено.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 18.05.2025-100000549 від 18.05.2025 у розмірі 33 200 грн є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторону пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та підтверджені судові витрати, а саме: по оплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 263265, 274280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) заборгованість за Кредитним договором № 18.05.2025-100000549 від 18 травня 2025 року у розмірі 33 200 (тридцять три тисячі двісті) гривень 00 копійок, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк