Постанова № 13698307, 19.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2011 року 15:07 № 2а-18373/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Бузінській А.В., за участю представників сторін:

позивача Ткача С.С. (довіреність від 29.12.2010р. № 22030/9/10-209),

відповідача Аманжолова Д.Ю.(довіреність від 13.01.2011 р. б/н),

від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіно Палац»

прозобовязання допустити до проведення перевірки та надати документи,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіно Палац»про зобовязання допустити до проведення позапланової виїзної перевірки та надати документи, необхідні для проведення позапланової виїзної перевірки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно відмовив у допуску до проведення позапланової виїзної перевірки, чим перешкодив виконанню покладених на позивача функцій та завдань.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва було вручено направлення на перевірку не уповноваженій особі, тому відсутній факт відмови в недопуску до проведення перевірки. Відповідач також зазначав, що у позивача відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки, передбачені ст. 8, 11-1 Закону України «Про державну податкову служу в Україні».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2010 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва було направлено на адресу ТОВ «Кіно Палац»письмовий запит № 13643/10/23-711 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження з питань правомірності формування податкового кредиту у 2009 році та за січень-жовтень 2010 року за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Медіамаркетгруп».

Листом від 25.11.2010 року № 25/11-10 відповідач відмовив позивачу у наданню відповідних документів.

09.12.2010 року працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі наказу начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва № 564 від 09.12.2010 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки»та направлення № 1022/23-7 від 09.12.2010 року було здійснено виїзд за адресою фактичного місцезнаходження TOB «Кіно Палац»для проведення відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову служу в Україні»виїзної позапланової перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ «Медіамаркетгруп».

Представник ТОВ «Кіно Палац»Жорновий А.С. відмовився допустити працівників ДПІ у Печерському районі м. Києва до проведення перевірки у зв'язку з відсутністю підстав для проведення перевірки, про що перевіряючими було складено Акт №7307/23 7/36304120 від 09.12.2010 року.

При вирішенні справи по суті суд виходить з наступного.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі - Закон України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ).

З 01.01.2011 р. положення вказаного Закону були змінені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»вiд 02.12.2010 р. № 2756-VI, зокрема, ст. 11, 11-1 були виключені, однак судом застосовуються норми вказаного Закону у редакції від 07.10.2010р., які на момент виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду з даним позовом (14.12.2010 р.) були чинними.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону (у редакції від 07.10.2010р.) органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно - правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Повноваження та права органів державної податкової служби були визначені статтями 10, 11, 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Згідно з п. 1 ст. 11 вищезгаданого Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Частиною шостою ст. 11-1 Закону від 04.12.1990р. № 509-ХІІ визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обовязкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обовязкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з відємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо субєкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники субєкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Відповідно до частини 8 статті 11-1 зазначеного Закону позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених в цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.

Аналіз зазначених положень свідчить, що позапланова виїзна перевірка на підставі ч. 6 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” проводиться за рішенням керівника податкового органу.

Таким чином, у разі виникнення будь-якої з обставин, викладених у частинах шостій та сьомій статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, позапланова перевірка може бути проведена за рішенням керівника податкового органу, оформленим наказом.

В інших випадках позапланова виїзна перевірка повинна проводитися на підставі рішення суду.

Рішення суду є виключною підставою для проведення позапланової перевірки і здійснювалося у випадках виникнення обставин, які прямо не зазначені у п. 1 п. 9 ч. 6 ст. 111 вищезазначеного Закону.

Тобто, в даному випадку у звязку з ненаданням ТОВ «Кіно Палац»пояснення та їх документальні підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби, контролюючий орган мав всі правові підстави на підставі наказу керівника податкової інспекції № 564 від 09.12.2010 року для проведення позапланової виїзної документальної перевірки відповідача стосовно взаємовідносин з ТОВ «Медіамаркетгруп».

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

За змістом статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ позапланові виїзні перевірки платників податків проводяться з підстав, які передбачені частинами 6 та 7 цієї статті, та на підставі наказу керівника податкового органу. При наявності ж інших підстав для проведення позапланової перевірки, які вказаними нормами не передбачені, необхідно рішення суду про надання дозволу на проведення позапланової перевірки у зв'язку з такими підставами (частини 7, 8 вказаної статті).

Отже, Законом України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (у редакції від 07.10.2010р.) передбачено право податкової інспекції на звернення до суду з позовом про надання дозволу на проведення позапланових перевірок, проте рішення суду як виключну підставу для проведення позапланової документальної перевірки необхідно розглядати лише у випадках виникнення обставин, які прямо не зазначені у статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

З наведеного випливає, що пункт 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондується саме з частинами 7, 8 статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Таким чином, в разі не допуску до проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, яка проводиться на підставі наказу керівника податкового органу, у податкового органу немає передбачених законом підстав для звернення до суду з відповідним позовом. В цьому випадку податковий орган має право вжити до такого платника податків інші, передбачені законом, заходи впливу, зокрема, застосувати адміністративний арешт активів згідно підпункту «г»підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.07.2009 року по справі за № К14621/08.

Суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України, який набув чинності 01 січня 2011 року, також не передбачено підстав для звернення податкового органу до суду з позовом про зобовязання планика податків допустити до проведення перевірки.

Так, відповідно до 94.2.3. Податкового кодексу України у випадку відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби, може бути застосовано адміністративний арешт майна платника податків.

Крім того, в позовній заяві позивач посилається на те, що підставами звернення до суду стали відмова у допуску до проведення перевірки та ненадання пояснень та письмових документів для проведення позапланової перевірки підприємства. Як на правові підстави проведення перевірки позивач посилається на п. 1, п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку позапланова виїзна перевірка не потребує судового рішення з урахуванням посилань на обставини, передбачені в ч. 6 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, та оформлення наказу.

Інших вимог позивачем заявлено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду з даним позовом, виходячи з оцінки наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат відповідача, на користь якого вирішено спір, судові витрати стягненню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій