Вирок № 136982996, 28.05.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/332/26

Провадження №1-кп/338/82/26

28 травня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

секретар ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани матеріали кримінального провадження № 12026091120000035 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який працює різноробочим за наймом, судимого за вироком Івано-Франківського міського суду від 03.07.2025 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн., за вироком Івано-Франківського міського суду від 25.08.2025 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн.,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України;

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 вчинив крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.

Злочин вчинив при таких обставинах.

13.02.2026 року близько 15 год.30 хв., ОСОБА_4 , перебував разом із ОСОБА_5 у житловому будинку АДРЕСА_2 за місцем проживання останнього де разом розпивали спиртні напої.

Під час перебування у будинку побачив, що ОСОБА_5 заснув та поклав поруч свій мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 15С». Тоді у нього виник умисел вчинити крадіжку мобільного телефону. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан, який продовжувався неодноразово, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон «Xiaomi Redmi 15С», вартістю 4669 грн. з карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» вартістю 350 грн., який знаходився в ударостійкому чохлі-накладці з кільцем підставкою марки Camshield Serge, вартістю 207 грн.

Після цього, ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим телефоном розпорядився на власний розсуд. Внаслідок вчинення злочину потерпілому була заподіяна майнову шкоду на загальну суму 5226 грн.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих дій визнав повністю. Пояснив, що з ОСОБА_5 познайомився напередодні. 13.02.2026 року вони зустрілись у селищі Богородчани та разом розпивали спиртні напої. Пізніше, ОСОБА_5 закликав його до будинку, де проживав і вони продовжували розпивати спиртне. Під час спілкування ОСОБА_5 хвалився своїм телефоном, що його дратувало, оскільки він на мав телефона. Коли ОСОБА_5 від випитого алкоголю заснув. Піддавшись спокусі, він вирішив викрасти його мобільний телефон. Скорставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, забрав мобільний телефон у кишеню і з викраденим телефоном пішов з будинку. Наступного дня працівники поліції з ранку прибули до нього і він зізнався у вчиненому, разом з ними поїхав до ОСОБА_5 і повернув йому викрадене. У вчиненому щиро розкаявся, вказав, що відразу сприяв розслідуванню справи, вибачився перед потерпілим і останній до нього претензій немає. Просив суворо не карати.

Не оспорюючи фактичних обставин справи, їх кваліфікацію, обвинувачений та прокурор вказали на недоцільність дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. Тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, перевіривши в ході допиту обвинуваченого чи правильно розуміє він зміст цих обставин, а також пересвідчився, що сумнівів у добровільності його позиції немає, роз`яснивши наслідки, передбачені ч.2 ст.394 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин скоєння кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, оскільки ОСОБА_4 вчинив крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його характеристику, ставлення до вчиненого ним діяння, обставини, за яких злочин було вчинено.

Як встановлено судом, обвинувачений у вчиненому щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, заподіяні злочином збитки відшкодовано і претензій у потерпілого до нього немає. Перелічені обставини, відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.66 КК України є обставинами, які пом`якшують покарання. Крім того, відповідно до ч.2 ст.66 КК України суд вважає, що до пом`якшуючих покарання обставин слід віднести складні життєві обставини у яких опинився обвинувачений.

Обставиною, що обтяжує покарання за вчинення інкримінованого злочину є рецидив, тобто скоєння нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст.50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети, принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності і даним про особу винного.

З огляду на встановлені обставини в їх поєднанні з характером та обсягом вчинених суспільно небезпечних дій, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_4 слід обрати покарання визначене санкцією статті 185 ч. 4 КК України у виді позбавлення волі.

Разом з тим, покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, як це передбачено санкцією статті ч.4 185 КК України, за встановлених обставин буде явно не адекватним і не відповідатиме визначеним у ст. 65 КК України засадам призначення покарання та принципу індивідуалізації покарання.

За таких умов, з огляду на наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, можливо застосувати ч.1 ст.69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, що визначена в санкції статті 185 ч.4 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. З огляду на це вирок Івано-Франківського міського суду від 03.07.2025 року, яким ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн. та вирок Івано-Франківського міського суду від 25.08.2025 року, яким ОСОБА_4 повторно засуджений за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн. мають виконуватися самостійно.

Відповідно до положень п.2 ч.3, п.2 ч.4 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою суд повинен прийняти рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

До ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування слідчим суддею 05.03.2026 року був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 03.05.2026 року. Однак визначені слідчим суддею обов`язки ОСОБА_4 систематично порушував, ухилявся від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. А тому, з метою запобігти спробам переховуватись від суду та попередити можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, до ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою. При цьому, виходячи зі змісту ч.3 ст.183 КПК України, слід визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, що ставляться до нього кримінально-процесуальним законом. При визначенні розміру застави суд враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 , обставини кримінального правопорушення та наведені ризики, передбачені ст. 177 КПК. Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе встановити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 64180 грн.

Долю речових доказів по справі слід визначити в порядку ст. 100 КПК України. Витрати на проведення судової експертизи у кримінальному провадженні відповідно до ст.124 КПК України слід покласти на обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні злочину передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 03.07.2025 року, яким ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн. та вирок Івано-Франківського міського суду від 25.08.2025 року, яким ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн. виконувати самостійно.

До вступу вироку в законну силу застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12 управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області (м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 70А). Розмір застави визначити як 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 64180 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і від його імені іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Богородчанського районного суду (одержувач : ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, МФО: 820172, р/р: 37312032002265). У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов`язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибували за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатись з населеного пункту, у якому він проживає, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання. Визначені обов`язки застосувати на строк 60 днів.

Взяти під варту ОСОБА_4 у залі суду. Строк відбуття покарання за вказаним вироком рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 2674,20 грн. понесених витрат на проведення судової експертизи.

Речовий доказ переданий потерпілому на відповідальне зберігання мобільний телефон «Xiaomi Redmi 15С» повернути у його розпорядження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. Вирок суду може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, встановлених ч.2 ст.394 КПК України.

Суддя