Постанова № 13698256, 08.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-15043/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача Чорного А.М.,

представника відповідача Косякевич Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Київ»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292200/0 від 21.04.10 р., № 0000292200/1 від 21.05.10 р., № 0000292200/2 від 18.08.10 р., згідно з якими Оболонській філії ПАТ «АКБ «КИЇВ»визначено суму податкового зобов'язання за платежем збір за право на використання місцевої символіки у розмірі 1332,8 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 969,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 363,8 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті податковим органом з порушенням чинного законодавства, оскільки платником збору за право використання місцевої символіки є юридична особа, а не його філія.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення 0000292200/0 від 21.04.10 р., № 0000292200/1 від 21.05.10 р., № 0000292200/2 від 18.08.10 р.

15.11.10 р. представник позивача збільшив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000292200/0 від 21.04.10 р., №0000292200/1 від 21.05.10 р., № 0000292200/2 від 18.08.10 р., № 000292200/3 від 20.10.10 р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки рішенням Київської міської ради від 9 березня 2006 року N 149/3240 передбачено, що платниками збору, зокрема, є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку Оболонської філії Акціонерного комерційного банку «Київ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.09 р. по 27.11.09 р. за результатами якої складено акт № 170-22-1-22906190 від 08.04.10 р.

В ході перевірки встановлено порушення п.1.2, 2.1, 4.1, 6.2 рішення Київської міської ради народних депутатів № 7 від 15.02.1994 «Про введення збору за право на використання символіки м. Києва із змінами та доповненнями, Оболонською філією АКБ «Київ»не подавалось до ДПІ у Обролонському районі м. Києва податкових розрахунків збору за право використання місцевої символіки та не нараховувався збір за право на використання символіки м. Києва.

На підставі акту перевірки ДПІ у Обролонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення рішення № 0000292200/0 від 21.04.10 р. сума податкового зобовязання якого становить за основним платежем 969,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 363,8 грн., усього 1332,8 грн.

З вищезазначеним податковим повідомленням рішенням позивач не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку відповідно до п.5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За результатом адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.

Враховуючи адміністративне оскарження позивачем податкового повідомлення рішення відповідач прийняв податкове повідомлення рішення №0000292200/1 від 21.05.10 р., № 0000292200/2 від 18.08.10 р., № 000292200/3 від 20.10.10 р.

Відповідно до частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Закон України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-XII визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Як передбачено положеннями ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків зобовязані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Не нарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.

Згідно положень статті 10 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право, зокрема, оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 № 56-93 визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 1 Декрету № 56-93 до місцевих податків і зборів належать, зокрема, збір за право використання місцевої символіки.

Статтею 12 Декрету № 56-93 встановлено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 18 Декрету № 56-93 органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Відповідно до статті 19 Декрету № 56-93 місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Статтею 22 Декрету № 56-93 встановлено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.

На виконання статті 12 Декрету № 56-93 з врахуванням змін та доповнень Київською міською радою прийнято рішення від 09.03.2006 N 149/3240, яким затверджено Положення про збір за право на використання символіки міста Києва.

Положенням передбачено, що збір за право на використання символіки м. Києва (далі - Збір) встановлений згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 "Про місцеві податки і збори" та Закону України від 18.02.2003 N 1271-IV "Про систему оподаткування" для компенсації частини витрат бюджету м. Києва на охорону і реставрацію пам'яток історії, культури та історичного середовища м. Києва.

Відповідно до Положення платниками збору, зокрема, є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва.

Збір з юридичних осіб стягується у розмірі 0,1 відсотка вартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) з використанням символіки м. Києва (за вирахуванням податку на додану вартість).

Відповідальність за повноту, правильність обчислення та своєчасність сплати збору покладається на платників збору відповідно до чинного законодавства.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-IIIє спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

П.п. 17.1.1. статті 17 Закону № 2181 встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.п. 17.1.2. Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є протиправними та необґрунтованими, оскільки прийнято не відносно позивача, а відносно його структурного підрозділу без прав юридичної особи - Оболонської філії. Адже, Законом України «Про систему оподаткування»та Декретом № 56-93 чітко визначено, що збір за право на використання місцевої символіки є різновидом місцевих податків. При цьому, стаття 12 Декрету № 56-93 чітко встановлює: збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що рішенням Київської міської ради від 09.03.2006 N 149/3240 (від 15.02.94 N 7 "Про введення збору за право на використання символіки м. Києва") передбачено, що платниками збору є філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою. Адже, Конституцією України та нормою ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»чітко визначено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, а статтею 18 Декрету № 56-93 визначено лише право органу місцевого самоврядування самостійно встановлювати та визначати порядок сплати місцевих податків і зборів. При цьому, суд акцентує увагу на тому, що зазначеними вище нормативно-правовими актами органам місцевого самоврядування права визначати субєктний склад платників збору за право використання місцевої символіки не надано.

З огляду на викладені вище обставини, суд зазначає, що Законом України «Про систему оподаткування»та Декретом № 56-93 запроваджено збір за право використання місцевої символіки, при цьому, Декретом уповноважено органи місцевого самоврядування на встановлення лише порядку його справляння, без права визначення субєктного складу платників такого збору. Платники збору за право використання місцевої символіки чітко визначені Декретом № 56-93 юридичні особи.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень рішення Київської міської ради від 09.03.2006 N 149/3240 (від 15.02.94 N 7 "Про введення збору за право на використання символіки м. Києва") в частині визначення субєктів справляння збору за право на використання місцевої символіки в частині філій та інші відокремлених підрозділів підприємств і організацій, так як статтею 12 Декрету № 56-93 чітко визначено вичерпний субєктний склад, а саме: збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Враховуючи те, що Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва не надало доказів правомірності податкових повідомлень-рішень № 0000292200/0 від 21.04.10 р., №0000292200/1 від 21.05.10 р., № 0000292200/2 від 18.08.10 р., № 000292200/3 від 20.10.10 р., суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000292200/0 від 21.04.10 р., №0000292200/1 від 21.05.10 р., № 0000292200/2 від 18.08.10 р., № 000292200/3 від 20.10.10 р.

Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст складений та підписаний суддею 13.12.10 р.

Суддя Є.В. Аблов