Ухвала суду № 136982288, 01.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

щодо забезпечення позову

01.06.2026 Справа № 917/1057/26

Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув заяву Комунального підприємства "ПОЛТАВА-СЕРВІС" Полтавської міської ради (36002, Полтавська обл., м. Полтава, провулок Чайковського, буд. 5; ЄДРПОУ 30191518) про забезпечення позову (вх. № 7335) у справі за позовом

Комунального підприємства "ПОЛТАВА-СЕРВІС" Полтавської міської ради (Україна, 36002, Полтавська обл., м. Полтава, провулок Чайковського, буд. 5; ЄДРПОУ 30191518), в особі представника: Поліщука Дениса Володимировича ( АДРЕСА_1 )

до Фізичної особи-підприємця Бехтіра Руслана Юрійовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Полтавська міська рада, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36; ЄДРПОУ 24388285

про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання звільнити земельні ділянки.

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Бехтіра Руслана Юрійовича про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами 5310137000:18:010:0009 (площею 0,7756 га за адресою: м. Полтава, Київське шосе, 60а) та 5310137000:18:005:0151 (площею 0,6064 га за адресою: м. Полтава, вул. Великотирнівська, 19а) шляхом зобов`язання відповідача звільнити вказані земельні ділянки.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову (вх. № 7335 від 27.05.2026), в якій просить:

1. Вжити заходів забезпечення позову у справі за позовом Комунального підприємства «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради (ЄДРПОУ 30191518) до Фізичної особи-підприємця Бехтіра Руслана Юрійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, шляхом застосування таких заходів:

1.1. Заборонити Фізичній особі-підприємцю Бехтіру Руслану Юрійовичу (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також будь-яким іншим особам, які діють за його дорученням, від його імені чи в його інтересах, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі:

а) розміщувати на земельній ділянці з кадастровим номером 5310137000:18:010:0009 (м. Полтава, Київське шосе, 60а) транспортні засоби;

б) розміщувати на земельній ділянці з кадастровим номером 5310137000:18:005:0151 (м. Полтава, вул. Великотирнівська, 19а) транспортні засоби;

в) встановлювати на вказаних земельних ділянках нові тимчасові споруди, контрольно-касові пункти, шлагбауми, навіси, огорожі, освітлювальне обладнання, інше нерухоме майно та елементи інфраструктури паркування понад ті, що зафіксовані Актами обстеження від 13.02.2026;

г) проводити на вказаних земельних ділянках будь-які будівельні, ремонтні, земляні, підготовчі роботи, у тому числі, але не виключно: розчистку території, асфальтування, влаштування твердого покриття, влаштування розмітки машиномісць, намив ґрунту чи піску, знесення зелених насаджень, та інші дії, які можуть призвести до зміни природного стану вказаних земельних ділянок.

1.2. Заборонити Фізичній особі-підприємцю Бехтіру Руслану Юрійовичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі укладати будь-які договори (у тому числі договори оренди, суборенди, надання послуг паркування, спільної діяльності тощо), а також продовжувати строк дії, переукладати на нові строки чи передавати свої права і обов`язки за чинними договорами щодо користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5310137000:18:010:0009 (м. Полтава, Київське шосе, 60а) та 5310137000:18:005:0151 (м. Полтава, вул. Великотирнівська, 19а), або щодо машиномісць, тимчасових споруд чи іншого майна, розташованого на цих ділянках.

1.3. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав, передбаченим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо речових прав та їх обтяжень на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310137000:18:010:0009 (м. Полтава, Київське шосе, 60а) та 5310137000:18:005:0151 (м. Полтава, вул. Великотирнівська, 19а), у тому числі реєстрацію будь-яких речових прав (права власності, права оренди, суборенди, сервітуту, емфітевзису, суперфіцію, інших речових прав) за будь-якими особами, окрім Комунального підприємства «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради, а також реєстрацію будь-яких обтяжень цих ділянок, окрім тих, що накладаються на підставі ухвал суду у цій справі.

1.4. Заборонити державним кадастровим реєстраторам до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни конфігурації, меж, площі чи цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 5310137000:18:010:0009 (м. Полтава, Київське шосе, 60а) та 5310137000:18:005:0151 (м. Полтава, вул. Великотирнівська, 19а).

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову Заявник зазначає таке:

«Як підтверджується Актами обстеження земельних ділянок від 13 лютого 2026 року, складеними комісією у складі директора КП

«Полтава-сервіс» Поліщука Д. В. (голова комісії), заступника директора Олексенка С. Ю., головного бухгалтера Сисоєвої Л. В., представника юридичного відділу Передерій Л. Б., інспектора Призова В. Є. та представника управління з питань благоустрою Полтавської міської ради Бондаренка О. В., відповідач без правових підстав використовує спірні земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності з організації платного паркування транспортних засобів.

Станом на 13.02.2026 на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, Київське шосе, 60а, зафіксовано 87 (вісімдесят сім) транспортних засобів та одну тимчасову споруду; на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, вул. Великотирнівська, 19а - 68 (шістдесят вісім) транспортних засобів та одну тимчасову

споруду. Ці обставини підтверджуються Актами обстеження від 13.02.2026 та доданою до них фотофіксацією на 4 та 2 аркушах відповідно.

У відповідь на досудові вимоги позивача (листи № 110 від 18.02.2026 та № 151 від 03.03.2026) відповідач у листах від 24.02.2026 та від 12.03.2026 відмовився звільнити земельні ділянки, надати документи та укласти з позивачем будь-які договори, чим прямо засвідчив свій намір продовжувати самовільне зайняття земельних ділянок до моменту ухвалення судом рішення про їх звільнення.

Письмові відмови відповідача та триваючий характер порушення (з 2024 року) свідчать про реальну загрозу того, що протягом розгляду справи відповідач:

1) збільшить фактичну кількість транспортних засобів, що одночасно перебувають на спірних земельних ділянках, понад зафіксований Актами від 13.02.2026 рівень (87 і 68 ТЗ відповідно);

2) встановить на спірних земельних ділянках додаткові тимчасові споруди, огорожі, шлагбауми, навіси, контрольно-касові пункти, освітлювальне обладнання, інші об`єкти інфраструктури паркування, що потребуватимуть демонтажу під час виконання рішення суду та збільшать обсяг виконавчих дій;

3) проведе земляні роботи, асфальтування, влаштування твердого покриття чи розмітку машиномісць, що потягне за собою додаткове втручання у природний стан земельних ділянок;

4) залучить нових суборендарів, надасть третім особам у користування машиномісця за договорами, тим самим штучно створивши коло осіб, які формально матимуть інтерес у користуванні ділянками та зможуть заявляти заперечення проти виконання рішення суду;

5) ініціює реєстраційні дії щодо речових прав чи їх обтяжень на спірні земельні ділянки на власне ім`я або на ім`я афілійованих осіб (зокрема ФОП Лі Л.Р., ПП «Карсад-І»), про діяльність яких на ділянках відповідач сам згадує у листі від 12.03.2026.

Кожна з цих дій істотно ускладнить виконання судового рішення про звільнення земельних ділянок, оскільки потребуватиме додаткових виконавчих заходів щодо демонтажу новостворених споруд, попередження нових суборендарів, скасування реєстраційних дій тощо.

Самовільне зайняття земельних ділянок комунальної форми власності є триваючим правопорушенням, при якому шкода інтересам Полтавської територіальної громади як власника та КП «Полтава-сервіс» як титульного землекористувача накопичується щодня. За кожен день незаконного використання ділянок громада недоотримує плату за землю та доходи від законного використання, тоді як відповідач безпідставно збагачується за рахунок експлуатації чужого майна.

У листі від 12 березня 2026 року відповідач посилається на ланцюг договорів між ПП «Карсад-І», ФОП Лі Л.Р. та собою (договір №1-20 від 10.07.2020, акт пролонгації від 10.07.2023, договір суборенди № 1/2 від 12.02.2024), а також на кримінальні провадження проти посадових осіб позивача та Полтавської міської ради. Така позиція свідчить, що відповідач не визнає права постійного користування позивача та може вжити заходів, спрямованих на формальне закріплення власних прав, у тому числі шляхом ініціювання реєстраційних дій (внесення обтяжень, договорів оренди/суборенди до Державного реєстру речових прав, накладення арештів у межах згаданих кримінальних проваджень тощо)».

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційні ризики не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Також під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Відтак, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).

Предметом позову у цій справі є усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання звільнити земельні ділянки.

За змістом статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначає, що відповідач без належних правових підстав використовує спірні земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності з організації платного паркування транспортних засобів, що зафіксовано Актами обстеження від 13.02.2026. За твердженням позивача, існує реальна загроза того, що протягом розгляду справи відповідач збільшить кількість автомобілів на паркувальних майданчиках, встановить додаткові тимчасові споруди (шлагбауми, навіси, огорожі тощо), здійснить асфальтування або укладе нові договори суборенди чи паркування з третіми особами, що суттєво ускладнить або унеможливить виконання майбутнього рішення суду. Також заявник вказує на ризик вчинення дій щодо реєстрації речових прав чи їх обтяжень на спірні ділянки, посилаючись на листи відповідача від 24.02.2026 та 12.03.2026.

Оцінюючи заявлені Комунальним підприємством «Полтава-сервіс» заходи забезпечення позову на відповідність зазначеним критеріям, суд зазначає таке.

Щодо заборони розміщувати транспортні засоби, проводити будівельні та земляні роботи (пункт 1.1 заяви), суд звертає увагу на суттєву суперечність між мотивувальною частиною заяви позивача та її прохальною частиною (резолютивною формою заходів). Так, у розділі III заяви позивач стверджує, що просить суд «не збільшувати кількість ТЗ понад зафіксований обсяг 87 та 68». Натомість у пункті 1.1 прохальної частини заяви позивач буквально просить «заборонити... розміщувати на земельній ділянці... транспортні засоби» без будь-яких застережень щодо лімітів.

Вжиття запобіжного заходу у такому вигляді (абсолютна заборона розміщення автомобілів) фактично призведе до повної зупинки поточної господарської діяльності з організації паркування ще до вирішення спору по суті. Це грубо порушує баланс інтересів сторін та принцип співмірності, оскільки негативні наслідки для відповідача від вжиття таких заходів неспівмірні з інтересами позивача.

Доводи позивача стосовно того, що відповідач може встановити нові споруди чи провести асфальтування, ґрунтуються виключно на припущеннях.

Матеріали заяви не містять доказів (наприклад, наявність на спірних земельних ділянках будматеріалів, залучення підрядників, підготовчих дій на місцевості), які свідчили б про намір відповідача змінити фізичні характеристики ділянок чи звести капітальні об`єкти.

Сама по собі наявність на майданчиках тимчасових споруд та автомобілів відображає поточний стан діяльності, яка є предметом основного спору.

Щодо заборони укладати або продовжувати договори (пункт 1.2 заяви), слід зазначити, що вимога заборонити укладення договорів на надання послуг паркування або суборенди, також не підтверджена належними доказами реального наміру відповідача залучити нових осіб з метою ухилення від виконання судового рішення. Фактичне паркування транспортних засобів мешканців міста є щоденною діяльністю паркувального майданчика. Поява чи зміна користувачів окремих машиномісць не створює нових речових прав на саму земельну ділянку і не може стати юридичною перешкодою для виконання майбутнього рішення суду про звільнення ділянки відповідачем, оскільки судове рішення у разі задоволення позову зобов`яже саме ФОП Бехтіра Р. Ю. припинити діяльність та звільнити територію, а не власників автомобілів.

Щодо заборони реєстраційних дій суб`єктам державної реєстрації речових прав та державним кадастровим реєстраторам (пункт 1.3, 1.4 заяви), слід зазначити, що позивач просить заборонити реєстрацію будь-яких речових прав чи обтяжень на земельні ділянки комунальної власності, посилаючись на те, що у листі від 12.03.2026 відповідач згадує договори суборенди з третіми особами (ФОП Лі Л.Р., ПП «Карсад-І»).

Фактичними обставинами цього господарського спору, є наявність транспортних засобів на спірній земельній діяльності, власником спірних земельних ділянок є Полтавська міська рада, а титульним користувачем - КП «Полтава-сервіс». Відповідач є фізичною особою-підприємцем, який здійснює підприємницьку діяльність.

Позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідач або згадані ним треті особи мають юридичну чи технічну можливість ініціювати процедури зміни меж, поділу, об`єднання комунальних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі або зареєструвати право власності чи інші речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Посилання відповідача на внутрішні договори суборенди в досудовому листуванні не свідчать про реальну загрозу неправомірного внесення змін до державних реєстрів.

За таких обставин, заявлені заходи забезпечення позову у вигляді заборони дій реєстраторам повністю позбавлені зв`язку з предметом позовних вимог та є очевидно надмірними й необґрунтованими.

Аналізуючи практику Верховного Суду, на яку посилається сам позивач, зокрема постанови від 16.05.2023 у справі № 906/151/23 та від 10.07.2025 у справі № 917/2313/24, суд зазначає, що заборона реєстраційних дій є ефективним заходом у спорах, де безпосередньо оскаржується право власності, межі об`єктів або існують доведені факти підготовки документів для перереєстрації майна.

У цій справі предметом спору є виключно усунення перешкод у користуванні шляхом звільнення ділянок від майна відповідача, а ризик втрати титулу власника чи землекористувача зі сторони Полтавської міської ради чи КП "ПОЛТАВА-СЕРВІС" відсутній.

Отже, оцінивши наведені позивачем аргументи в сукупності, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову, ґрунтується на припущеннях, з урахуванням фактичних обставин цього спору.

Невжиття заявлених позивачем заходів жодним чином не ускладнить і не унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову (якщо суд зобов`яже відповідача звільнити ділянки від транспортних засобів та споруд). Застосування ж таких суворих обмежень на стадії початку судового процесу призведе до безпідставного обмеження прав відповідача та порушення балансу інтересів учасників господарського обороту.

За вказаних обставин, у суду відсутні підстави для забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Комунального підприємства "ПОЛТАВА-СЕРВІС" Полтавської міської ради у задоволенні заяви від 27.05.2026 (вих. № 7335) про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Згідно з статтею 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 01.06.2026.

Суддя Дмитро СІРОШ