Ухвала суду № 136982248, 01.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018 Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

01.06.2026 Справа № 917/1004/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О. М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" про забезпечення позову (вх. №7310 від 28.05.2026 року) по справі №917/1004/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА", с. Бакай, полтавський район, Полтавська область, 38423

до відповідача Фермерського господарства Селянське (Фермерське) Господарство Левченко О. І., с. Малий Бакай, Полтавський район, Полтавська область, 38423

про стягнення 2 702 125,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" до відповідача Фермерського господарства Селянське (Фермерське) Господарство Левченко О. І. про стягнення заборгованості за договором позики №24/09 від 24.09.2019 р. та договором позики №08/12/20 від 08.12.2020 року у загальному розмірі 2 702 125,06 грн (вх. № 1043/26).

28.05.2026 року позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №7310) шляхом накладення арешту на спірне майно (зерно), зерно кукурудзи загальною масою 187 700 (сто вісімдесят тисяч сімсот) кілограм, яке по договору зберігання знаходиться на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" за адресою Полтавська область, Кременчуцький район, сел. Козельщина, вул. Остроградського, 2, ЄДРПОУ 05385298.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що йому стало відомо про наявність в провадженні Господарського суду Полтавської області справи №917/880/26 (підготовче засідання призначено на 03.06.2026 року), в якій фігурує Фермерське господарство Селянське (фермерське) Господарство Левченко О.І. ТОВ "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" вказує, що позов у вищезазначеній справі не містить вимог майнового характеру, але є спірне майно (зерно), зерно кукурудзи загальною масою 187 700 кілограм, яке по договору зберігання знаходиться на складі ТОВ "КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" за адресою Полтавська область, Кременчуцький район, сел. Козельщина, вул. Остроградського, 2.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, зобов`язана належним чином обґрунтувати необхідність застосування відповідних заходів, довівши обставини, з якими пов`язується їх вжиття. Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, така особа повинна подати належні та допустимі докази, що підтверджують існування фактичних обставин, які свідчать про ризик утруднення або унеможливлення виконання судового рішення.

Про наявність таких обставин можуть свідчити, зокрема, дії відповідача, спрямовані на уникнення виконання зобов`язань після звернення позивача до суду: відчуження майна, підготовчі дії до його реалізації, нецільове витрачання коштів, укладення правочинів, що можуть вплинути на можливість виконання рішення тощо. Натомість саме лише припущення щодо потенційної можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення без належного його підтвердження доказами не може вважатися достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Такий підхід послідовно відображений у практиці Верховного Суду, зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням наданих позивачем доказів має пересвідчитися, зокрема, у наявності між сторонами реального спору та існуванні обґрунтованого ризику невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення у разі задоволення позову. При цьому суд також повинен встановити обсяг заявлених позовних вимог, дослідити дані щодо сторін спору, а також перевірити відповідність обраного заходу забезпечення позову предмету та характеру позовних вимог.

Зазначений підхід узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21 та від 11.02.2026 у справі № 911/9/24.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову визначається судом у кожній конкретній справі з урахуванням встановлених фактичних обставин та загальних процесуальних передумов застосування відповідних заходів.

Водночас процесуальним законом не встановлено вичерпного переліку доказів, які має надати заявник разом із заявою про забезпечення позову. У зв`язку з цим суд зобов`язаний у кожному випадку оцінювати подані докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, для вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову істотне значення має правильне визначення предмета спору, оскільки саме він зумовлює зміст та межі можливих заходів забезпечення і їх співвідношення із заявленими позовними вимогами.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у справах № 905/448/22 від 03.03.2023, від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2024 у справі 910/6287/23, від 07.01.2025 у справі № 910/1/21, відповідно до яких у разі подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент розпоряджатися коштами на рахунках та відчужувати належне йому майно є об`єктивною та очевидною. За таких умов існує ризик утруднення виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача. Водночас вимога щодо надання доказів на підтвердження таких загальновідомих і очевидних обставин фактично зводиться до покладення на заявника обов`язку доводити те, що за своєю природою не потребує спеціального доказування. Це свідчить про застосування судом надмірно високого або фактично недосяжного стандарту доказування, що може порушувати баланс інтересів сторін у справі.

При цьому суд наголошує, що універсального підходу до застосування заходів забезпечення позову не існує, оскільки їх застосування або відмова від нього залежить від конкретних обставин кожної справи.

Закон покладає на заявника обов`язок належним чином обґрунтувати підстави, які можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення чи захист порушених прав. Відповідна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24 та від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Саме по собі посилання на можливість ухилення відповідача від виконання рішення без належного обґрунтування є припущенням і не може бути достатньою підставою для задоволення заяви, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Заходи забезпечення позову спрямовані на запобігання можливим порушенням прав та інтересів і гарантування виконання судового рішення. Водночас заявник має довести наявність підстав для їх застосування, і така вимога не є проявом надмірного формалізму.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, досліджуючи їх у сукупності, надаючи оцінку кожному доказу та мотивуючи їх прийняття чи відхилення.

З урахуванням положень ст. 136, 137 ГПК України та практики Верховного Суду, саме на заявника покладається обов`язок доведення обставин, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову мають відповідати предмету спору та заявленим вимогам, щоб не виходити за їх межі та не створювати необґрунтованих обмежень для сторін.

Отже, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач повинен належним чином обґрунтувати її підстави та надати докази існування відповідних фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного заходу.

При цьому, законом не встановлено вичерпного переліку доказів, які має надати заявник разом із заявою про забезпечення позову, тому суд у кожному випадку оцінює подані докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, зобов`язана обґрунтувати причини такого звернення та надати докази фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування відповідних заходів. Як встановлено судом, позивач не довів належним чином наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (див. постанову КГС ВС від 08.10.2025 у справі № 910/6025/25).

Слід зазначити, що ухвалою від 25.05.2026 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, вказавши, що останній просив суд накласти арешт на банківські рахунки боржника, тобто просив застосувати захід забезпечення позову, який не передбачений положеннями процесуального закону; а також, що заявник не обґрунтував підстав застосування пропонованого ним заходу забезпечення позову у даній справі та не підтвердив належними доказами обставини, які свідчать про те, що невжиття заходу забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як встановлено судом, ТОВ "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА", звертаючись із відповідним позовом про стягнення з Фермерського господарства Селянське (Фермерське) Господарство Левченко О. І. заборгованості в розмірі 2 702 125,06 грн, зазначає про порушення відповідачем умов укладених між сторонами договорів позики №24/09 від 24.09.2019 р. та №08/12/20 від 08.12.2020 року в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів.

Тобто, предметом спору є стягнення з Фермерського господарства Селянське (Фермерське) Господарство Левченко О. І. на користь ТОВ "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" грошових коштів у сумі 2 702 125,06 грн.

При цьому, у поданій заяві про забезпечення позову заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно (зерно), зерно кукурудзи загальною масою 187 700 (сто вісімдесят тисяч сімсот) кілограм, яке по договору зберігання знаходиться на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" за адресою Полтавська область, Кременчуцький район, сел. Козельщина, вул. Остроградського, 2, ЄДРПОУ 05385298.

Однак, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (постанови Верховного Суду від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19).

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів. При цьому, позивач просить накласти арешт на майно відповідача, що не є предметом спору у даній справі. Позивачем також не наведено доказів того, що у відповідача відсутні грошові кошти, в тому числі і на рахунках в банківських установах, за рахунок яких може відбутись погашення заборгованості.

Водночас, суд зауважує, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21.

Суд під час розгляду заяви про забезпечення позову не розглядає позовні вимоги по суті.

Крім того, арешт майна може бути застосовано судом лише до індивідуального визначено майна, щодо якого у відповідача є право власності.

Арешт не може бути накладений на майно, що не існує або належить іншим особам, ніж відповідач у справі.

Між тим, позивачем не надано доказів права власності відповідача на вказане майно, а також не конкретизовано його (за яким договором відбувається зберігання мана, сорт вказаного зерна тощо).

Крім того, заявником не зазначено та не надано доказів вартості зерна кукурудзи загальною масою 187 700 кг. Вартість вказаного майна може перевищити розмір заявлених у цій справі позовних вимог, тому накладення арешту на зазначене зерно кукурудзи призвело б до порушення балансу інтересів сторін та невиправданого втручання у господарську діяльність відповідача.

Отже, як встановлено судом зерно кукурудзи загальною масою 187 700 кілограм є предметом розгляду іншої справи, а тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно (зерно) стосується справи №917/880/26, а не справи №917/1004/26.

Суд зазначає, що позивачем до заяви про забезпечення позову не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості обраного заходу забезпечення позову.

Позивачем не було долучено до заяви про забезпечення позову докази, які б переконливо свідчили про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову.

Зі змісту заяви вбачається, що позивач обмежився загальними твердженнями щодо можливості відповідача розпоряджатися своїм майном та грошовими коштами, що є властивим для будь-якого суб`єкта господарювання і саме по собі не свідчить про наявність конкретного ризику невиконання судового рішення у даній справі.

Саме по собі припущення щодо можливості розпорядження майном або ухилення від виконання рішення без належного доказового підтвердження не може вважатися достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

У даному випадку позивач не довів наявності реального, а не потенційного ризику утруднення виконання судового рішення, не обґрунтував належним чином необхідність застосування саме запропонованих заходів.

За таких умов заявлений захід забезпечення позову не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, у зв`язку з чим підстави для його застосування відсутні.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Суд звертає увагу заявника, що у заяві про забезпечення позову не наведено пропозиції щодо зустрічного забезпечення (п. 6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ`ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" про забезпечення позову (вх. № 7310 від 28.05.2026 року) по справі №917/1004/26.

Ухвала підписана 01.06.2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко