Постанова № 13698160, 28.01.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-9377/10/2270/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіШевчука О.П.

при секретаріЗаїці О.В.

за участю:

представників позивача:

представників відповідача: Чернова М.Г.

Олійника В.А.

Слободенюка Ю.І.

Голобурди К.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Конте" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000572304/0/8053 від 12.11.2010 року та №0000582304/0/8054 від 12.11.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Конте" звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 року №0000572304/0/8053, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 9062,00 грн. та №0000582304/0/8054, яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 15896,00 грн .

Позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, оскільки висновки відповідача в акті перевірки № 10355/23-4/22772826 від 28.10.2010 року суперечать вимогам ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст.5,8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так як валові витрати сформовані приватним підприємством "Конте" правомірно, вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а придбання будівельних матеріалів та будівельного обладнання у ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" безпосередньо повязане з господарською діяльністю позивача. Придбані будівельні матеріали використані позивачем в межах господарської діяльності приватного підприємства "Конте" згідно договору будівельного підряду №02/01-10 П від 01.10.2009 року, укладеного із ТзОВ"Підприємство "Каньйон".

В судовому засіданні представники позивача позивні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають позовні вимоги необґрунтованими, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем вимог Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, встановлений під час документальної позапланової виїзної перевірки позивача та зафіксований в акті №10355/23-4/22772826 від 28.10.2010 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне позов залишити без задоволення за таких підстав.

Позивач приватне підприємство "Конте", ідентифікаційний код 22772826, зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 17.12.1997 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.12.2010 року (запис №1).

Основними видами діяльності позивача є діяльність у сфері інжинірингу, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, будівництво будівель, інши види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

На підставі акту №10355/23-4/22772826 від 28.10.2010 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" (код ЄДРПОУ 34981754), за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000572304/0/8053, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 9062,00 грн. та №0000582304/0/8054, яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 15896,00 грн .

Податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000572304/0/8053, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 9062,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 6566,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 2496,00 грн., базується на викладених в акті перевірки №10355/23-4/22772826 від 28.10.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та заниження податку на прибуток на суму 6566,00 грн., у звязку з неправомірним віднесенням до валових витрат по операціях з придбання будівельних матеріалів у ТзОВ "С.Дж.Р.Груп", на суму 22743,00 грн., за 2009 рік, а також неправомірного нарахування амортизації на придбанні по документально оформленій безтоварній операції із ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" основні засоби (будівельне обладнання) за звітні періоди : I квартал 2010 року - 1815,00 грн., півріччя 2010 року - 3521,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем в 2009 році включено до валових витрат вартість будівельних матеріалів на загальну суму 22743,00 грн., відповідно до акту №9360 від 05.11.2009 року здачі - приймання робіт (надання послуг), видаткової накладної №9360 від 05.11.2009 року, податкової накладної №9360 від 05.11.2009 року.

У відповідності до ч . 1 та ч.2 ст.173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV, із змінами і доповненнями, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.2 та ч.3 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п.1 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Судом встановлено, що договір поставки будівельних матеріалів та будівельного обладнання з ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" в письмовій формі не укладався. Згідно пояснень директора ПП"Конте" Чернова М.Г., між ПП "Конте" та ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" укладено усну домовленість про поставку будівельних матеріалів та обладнання.

У відповідності до ч.4 та.ч.5 ст.203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом.

На підтвердження виконання поставки будівельних матеріалів та обладнання позивачем надано відповідачу акт №9360 від 05.11.2009 року здачі - приймання робіт (надання послуг), видаткові накладні № 9244 від 02.11.2009 року та №9360 від 05.11.2009 року, податкові накладні №9244 від 02.11.2009 року та №9360 від 05.11.2009 року .

Крім того, свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 02.11.2009 року та 05.11.2009 року представниками ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" двома вантажними автомобілями будівельні матеріали і обладнання були поставлені за адресою : Хмельницька область, м.Кам`янець-Подільський, вул.Д.Галицького, 22, за якою здійснювалось будівництво житлового будинку ПП"Конте", фактичне приймання будівельних матеріалів та будівельного обладнання здійснював виконроб ОСОБА_4, а документи по їх прийняттю підписував він особисто.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом ч. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат по господарських операціях з придбання будівельних матеріалів та обладнання, суд вважає наявність у позивача видаткових накладних та податкових накладних на поставку будівельних матеріалів та обладнання, виписаних ТзОВ "С.Дж.Р.Груп", недостатніми доказами здійснення відображених в цих документах операцій, оскільки у позивача відсутні будь-які докази щодо реального характеру відносин позивача з вказаним контрагентом.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірними викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 28.10.2010 року висновки відповідача щодо безпідставного віднесення до валових витрат по операціях з придбання будівельних матеріалів у ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" , а відтак податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000572304/0/8053, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 9062,00 грн. прийняте відповідачем правомірно і скасуванню не підлягає.

Відповідно п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

З врахуванням того, що судом встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати по придбанню будівельних матеріалів у ТзОВ "С.Дж.Р.Груп", приватне підприємство “Конверс” неправомірно у відповідності до положень п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” амортизувало з 1 кварталу 2010 року будівельне обладнання (вагончик виконроба, зварювальний трасформатор ВХ-300-5 (трьохфазний), бітонозмішувач професійний ADEC (460), в тому числі : за 1 квартал 2010 року в сумі 1815,00 грн., за півріччя 2010 року в сумі 3521,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 12.10.2010 року №0000582304/0/8054, яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 15896,00 грн., в тому числі за основним платежем 6566,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2496,00 грн., базується на викладених в акті перевірки №10355/23-4/22772826 від 28.10.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1,п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та заниження податку на додану вартість на суму 6566,00 грн., у звязку з неправомірним віднесенням до податкового кредиту податку на додану вартість по господарській операції з придбання будівельних матеріалів та обладнання у ТзОВ "С.Дж.Р.Груп", яка не мала реального наслідку.

Судом встановлено, що у листопаді 2009 року позивач включив до податкового кредиту відповідного звітного періоду податок на додану вартість на загальну суму 10597,00 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" : №9244 від 02.11.2009 року на суму 5858,50 грн. та №9360,00 грн. від 05.11.2009 р., на суму 4738,86 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Судом встановлено, що позивач неправомірно включив до валових витрат витрати на придбання будівельних матеріалів у ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" , а тому не мав права на включення вказаних ним сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки зазначені відомості щодо придбання матеріалів та обладнання у вказаного продавця не відповідають дійсності та не підтвердженні первинними бухгалтерськими документами .

Тому, висновки відповідача щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за вказаною операцією суд вважає обґрунтованими .

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, відповідачем доведено, а судом встановлено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 року №0000572304/0/8053 та №0000582304/0/8054, а тому позовні вимоги приватного підприємства "Конте" щодо їх скасування підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись Законами України “Про податок на додану вартість”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.ст. 158 - 163, 186,254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву приватного підприємства "Конте" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000572304/0/8053 від 12.11.2010 року та №0000582304/0/8054 від 12.11.2010 року залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 лютого 2011 року

СуддяО.П. Шевчук