Ухвала суду № 136981435, 06.05.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5127/26

Провадження № 1-кс/204/864/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року слідчий суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження №22026040000000313 від 13.02.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України,-

встановив:

До суду надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження №22026040000000313 від 13.02.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026040000000313 від 13.02.2026 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України. Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацію (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права невстановлені досудовим розслідуванням представники влади РФ) діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на військове вторгнення збройних сил та інших збройних підрозділів Російської Федерації на територію України, з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг. Пунктом 7 частини 1 статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації. Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого із 05.30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Установлено, що 12.08.1998 громадянином ОСОБА_6 одноособово засновано Приватне підприємство «ЛІГА ПРИМ.» (код ЄДРПОУ 30009112), юридична адреса: Луганська область, м. Кремінна, вул. Вокзальна, буд. 2 (далі українське підприємство ПП «ЛІГА ПРИМ.»). Зазначене підприємство створено як суб`єкт господарювання приватної форми власності та здійснює діяльність у сфері виробництва будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій. Такий вид діяльності передбачає наявність відповідних виробничих потужностей, технологічних процесів, кваліфікованого персоналу, матеріально-технічної бази, а також налагоджених господарських зв`язків і комерційної інфраструктури, необхідних для безперервного та ефективного здійснення виробничого циклу. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер на тимчасово окупованій території Луганської області, у зв`язку з чим, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, корпоративні права ПП «ЛІГА ПРИМ.» перейшли до ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які фактично набули можливість здійснювати управління діяльністю підприємства, розпоряджатися його майном і приймати управлінські рішення. Після тимчасової окупації Російською Федерацією частини території Луганської області, починаючи з 20.02.2014, громадяни України ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , достовірно усвідомлюючи факт тимчасової окупації частини території України, протиправність дій держави-агресора, а також вимоги ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до яких будь-які органи та їх посадові особи, створені на тимчасово окупованій території у спосіб, не передбачений законодавством України, є незаконними, а їх діяльність не створює жодних правових наслідків, не вжили передбачених законодавством заходів щодо припинення функціонування підприємства на тимчасово окупованій території. Натомість ОСОБА_5 та ОСОБА_7 продовжили використання українського підприємства ПП «ЛІГА ПРИМ.» в умовах окупації, організувавши подальше використання матеріальних активів підприємства в умовах фактичного контролю держави-агресора, чим вчинили пристосування до умов функціонування в межах окупаційного режиму. З метою реалізації рішень держави-агресора та фактично легалізації діяльності підприємства за законодавством держави-агресора, 03.02.2023 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, за невстановлених обставин, на виконання положень Федерального конституційного закону Російської Федерації «О принятии в Российскую Федерацию Луганской Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта Луганской Народной Республики», зокрема статті 15 зазначеного закону, подали необхідні документи до так званого «Управления Федеральной налоговой службы Луганской Народной Республики №1» (м. Луганськ, вул. Оборонна, 4-Л). На підставі поданих документів вказаним незаконно створеним органом держави-агресора внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації (ЕГРЮЛ) за № 1229400017934 про створення юридичної особи «Общество с ограниченной ответственностью «ЛИГА ПРИМ.»» (далі російське підприємство ООО «ЛИГА ПРИМ.»). Зазначена юридична особа зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації з використанням даних реєстрів, що велися до незаконної інтеграції тимчасово окупованих територій України. Російське підприємство ООО «ЛИГА ПРИМ.» поставлено на облік у зазначеному незаконному податковому органі, при цьому директором підприємства призначено ОСОБА_7 , який фактично здійснює керівництво діяльністю підприємства відповідно до законодавства держави-агресора, чим фактично ОСОБА_5 та ОСОБА_8 реалізовано рішення держави-агресора. У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , діючи умисно, цілеспрямовано та заздалегідь домовившись між собою, з метою завдання шкоди Україні організували та забезпечили системне, безперервне здійснення активної діяльності підконтрольного підприємства російського ООО «ЛІГА ПРИМ.», відповідно до норм та вимог законодавства Російської Федерації на тимчасово окупованій території України. Зазначені дії носили тривалий і організований характер, спрямовані на фактичну інтеграцію суб`єкта господарювання в економічну та адміністративно-правову систему держави-агресора та супроводжувалися свідомим виконанням її нормативно-правових актів, включаючи податкове, бюджетне та регуляторне законодавство РФ. У рамках такої протиправної діяльності здійснювалась регулярна та систематична сплата обов`язкових платежів, податків і зборів до бюджету держави-агресора, чим забезпечувалося його фінансове наповнення та підтримка функціонування окупаційних адміністративних структур. Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з метою завдання шкоди Україні фактично сприяли легітимізації та укріпленню незаконно встановленого окупаційного режиму, забезпечували економічну стабільність його функціонування та створювали умови для подальшого використання матеріально-технічної бази підприємства в інтересах держави-агресора, її окупаційних органів та підконтрольних формувань. При цьому, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , виконували ключову організуючу роль у злочинній схемі, виступаючи фактичними керівниками та вигодонабувачами діяльності підприємства. Вони забезпечували стратегічне управління, прийняття всіх суттєвих управлінських та фінансових рішень, визначали напрями діяльності, контролювали укладення та виконання договорів, а також здійснювали загальний нагляд за розподілом та легалізацією отриманих доходів. Окрім цього, ОСОБА_7 виконував функції безпосереднього виконавця злочинних домовленостей, здійснюючи оперативне управління господарською діяльністю підприємства, представляючи його інтереси перед незаконно створеними та непередбаченими законодавством України органами влади держави-агресора, а також забезпечуючи практичну реалізацію всіх фінансово-господарських операцій, включаючи укладення контрактів, участь у процедурах закупівель тощо. Діючи узгоджено, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 забезпечили включення підконтрольного підприємства ООО «ЛИГА ПРИМ.» до системи публічних закупівель Російської Федерації, тобто забезпечили глибоку інтеграцію в економічні механізми держави-агресора, встановлення сталих зв`язків з її фінансово-господарськими інституціями та усвідомлене спрямування діяльності на довгострокове функціонування в умовах окупаційного режиму. Зокрема, за безпосередньої організації, координації та контролю з боку ОСОБА_5 , а також за активної виконавчої участі ОСОБА_7 , підконтрольне російське підприємство ООО «ЛИГА ПРИМ.» отримало державний підряд на виконання робіт із реконструкції об`єктів адміністративної інфраструктури окупаційної адміністрації, зокрема: виконання будівельно-ремонтних робіт на об`єкті так званого «будинку уряду ЛНР» за адресою: м. Луганськ, вул. Героїв Великої вітчизняної війни, 9, який має ключове адміністративне та символічне значення для функціонування окупаційного режиму. Виконання зазначених робіт здійснювалося із залученням матеріально-технічних ресурсів, обладнання та майна українського підприємства ПП «ЛИГА ПРИМ.», що незаконно перебувало на балансі російського підприємства ООО «ЛИГА ПРИМ.», чим фактично забезпечувалося їх використання з метою завдання шкоди Україні на користь держави-агресора та її окупаційних структур. Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 забезпечили фактичну передачу матеріальних активів підприємства представникам держави-агресора та підконтрольним їй структурам, а також створили стабільний і тривалий механізм їх подальшого використання. Зазначене сприяло системному матеріально-технічному забезпеченню установ окупаційної влади, а також зміцненню їх інституційної спроможності на тимчасово окупованій території України. У результаті такої протиправної діяльності з моменту реєстрації російського підприємства ООО «ЛІГА ПРИМ.» здійснюється регулярна та систематична сплата податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджету Російської Федерації, що формує сталі фінансові надходження до бюджету держави-агресора, що створювало фінансову основу для функціонування її державних органів, правоохоронних структур, адміністративних установ, а також сприяло матеріальному забезпеченню збройних формувань та інших силових інституцій, залучених до підтримання окупаційного режиму. При цьому встановлено, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи характер, наслідки та спрямованість зазначених дій і процесів, отримує систематичну матеріальну вигоду від діяльності підконтрольного російського підприємства ООО «ЛУГА ПРИМ.» у виді дивідендів, зокрема: у 2025 році у сумі 635 000 грн. Дії ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є взаємопов`язаними, умисними та спрямованими на утвердження та забезпечення функціонування окупаційної адміністрації держави-агресора на тимчасово окупованій території Луганської області, сприяють підриву економічної безпеки України, позбавленню держави фактичного контролю над майновими активами, створенню сталих джерел фінансування бюджету держави-агресора та її силових структур, а також завданню довготривалої та системної шкоди державним інтересам України у фінансовій, економічній та інституційній сферах. У ході досудового розслідування 30.04.2026 повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що вона підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації рішень держави-агресора, передачі інших активів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, встановлено, що підозрюваній ОСОБА_5 , належать на праві приватної власності наступні об`єкти нерухомого майна, а саме житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Слід зазначити, що санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає вид додаткового покарання конфіскацію майна. З вищевикладеного вбачається, що існують обставини, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження зазначеним транспортним засобом призведе до їх незаконного використання або передачі іншим особам, що позбавить можливості застосування конфіскації. На підставі викладеного вище, слідчий звертається до суду з даним клопотанням про арешт майна та просить проводити розгляд справи без участі власника майна.

Від слідчого надано заяву про проведення судового засідання без його участі.

Вважаю за можливе розглянути дане клопотання на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, без повідомлення власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення арешту майна.

У зв`язку з неявкою учасників судового провадження у судове засідання, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалося, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.

Ознайомившись з матеріалами клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 4 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму» (ратифіковану Законом України N 2698-VI від 17.11.2010) - «слідчі і тимчасові заходи» - Кожна Сторона зобов`язана вжити такі заходи, які можуть знадобитися для можливості її здатності швидко визначити, виявити, заблокувати або заарештувати майно, яке підлягає конфіскації для того, щоб, зокрема, сприяти здійсненню конфіскації надалі.

Згідно зі ст. 5 даної Конвенції, держава Україна зобов`язана вжити заходів, які можуть знадобитися для того, щоб забезпечити застосування заходів щодо блокування, арешту та конфіскації також до:a) майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи; b) майна, отриманого із законних джерел, якщо до нього було повністю або частково приєднані доходи, отримані злочинним шляхом; c) прибутку або інших вигод, отриманих від доходів, від майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи, отримані злочинним шляхом, або від майна, до якого залучені доходи, отримані злочинним шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026040000000313 від 13.02.2026 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

У ході досудового розслідування 30.04.2026 року повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що вона підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації рішень держави-агресора, передачі інших активів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України. Відповідно до санкції ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Крім того встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, встановлено, що підозрюваній ОСОБА_5 , належать на праві приватної власності наступні об`єкти нерухомого майна, а саме житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі іншим особам, власником вищезазначеного майна.

Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п.3 ч.2 ст.170 КПК України конфіскація майна як виду покарання.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи органу досудового розслідування, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, у зв`язку з чим, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 36, 40, 110,131-132, 170-171,309 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження №22026040000000313 від 13.02.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме на: житлову квартира за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом накладення заборони відчуження та розпорядження зазначеним майном.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1