Вирок № 136981315, 01.06.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №190/673/26

провадження №1-кп/176/376/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Жовті Води кримінальне провадження № 12025120000000747 від 26.11.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слов`янка Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, розлучений, дітей не має, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», посада навідник 3 танкового взводу 5 танкової роти НОМЕР_2 танкового батальйону, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

по обвинуваченню за ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

За наказом №61 від 28.02.2024 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду навідника 3 танкового взводу 5 танкової роти НОМЕР_2 танкового батальйону, а також визнано таким, що приступив до виконання службових обов`язків.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.9,11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 1, ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, додержуватись правил військової поведінки, поважати бойові та військові традиції, допомогати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройнф Сили України вцілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до положень ст.3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асомблеї ООН від 10.12.1948, кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканість.

Згідно ст.2 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка набрала чинності до України 11.09.1997, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Положеннями ст.3, 27 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави захистити життя людини.

Відповідно до ст.281 ЦК України, фізична особа має право на життя та не може бути позбавлена життя.

Так, у невстановлені досудовим розслідуванням дати, часу, місця у ОСОБА_6 , який є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , виник злочинний умисел направлений на вчинення умисного вбивства своєї тещі, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з мотивів особистої неприязні, пов`язаної із його спільним сімейним життям, з донькою останньої ОСОБА_9 , у зв`язку із чим між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 розпочався процес розлучення.

З метою реалізації свого злочинного умислу та уникнення відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, не бажаючи бути викритим правоохоронними органами, ОСОБА_6 вирішив організувати вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 на замовлення, а безпосереднє виконання вбивства останньої ОСОБА_6 вирішив покласти на іншу особу і з цією метою почав підготовку до вказаного злочину, шляхом підшукування виконавця вбивства ОСОБА_8

24 листопада 2025 року близько о 13:00 год ОСОБА_6 з метою приховування своєї злочинної діяльності використовуючи мобільний додаток «Тelegram» зі свого мобільного номеру зв`язався із раніше не знайомим йому чоловіком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є легендованою особою з вигаданими анкетними даними, та запропонував останньому за винагороду у розмірі 5000 доларів США вчинити вбивство на замовлення, після чого ОСОБА_11 обдумавши пропозицію надав свою згоду.

З метою підтвердження дійсності свого наміру направленого на вбивство ОСОБА_8 , ОСОБА_6 під час обговорення своїх намірів спочатку розповів ОСОБА_11 про приблизний розпорядок дня потерпілої, маршрути її пересування, її оточення та близьких родичів, після чого надіслав фотозображення останніх у вказаному мобільному додатку та в подальшому 04.12.2025 з банківської карти банку «ПриватБанк» зареєстрованої на ім`я ОСОБА_6 перерахував на банківську карту банку «А-Банк», яка була у користуванні ОСОБА_11 , частину раніше обумовленої суми грошових коштів, а саме 4000 грн. в якості завдатку, а також домовився про те, що після отримання заробітної плати ще віддасть додатково 7000 грн.

31.12.2025 близько о17:00 год ОСОБА_6 перебуваючи на вул. Івана Богуна в м. Жовті Води Дніпропетровської області, продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер спільних дій та намірів та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілої та бажаючи їх настання, не відмовляючись від свого злочинного наміру направленого на вбивство ОСОБА_8 , зустрівся із ОСОБА_11 та під час зустрічі передав останньому частину грошових коштів у сумі 7000 грн в якості завдатку. Крім того, під час розмови ОСОБА_6 додатково проінструктував ОСОБА_11 , щодо розпорядку дня ОСОБА_8 та пообіцяв, що в подальшому буде виплачувати ОСОБА_11 по 500 доларів США кожного місяця.

03 січня 2026 року під час проведення негласних слідчих (розшукових дій), а саме: контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, дозвіл на проведення якого надала ОСОБА_8 , було підібрано місце вчинення імітування вбивства останньої, імітаційні засоби, а також виготовлено фотознімки імітованого вбивства потерпілої, для створення реальних умов, які виступили б підтвердженням вбивства ОСОБА_8 за місцем проживання останньої, за адресою: АДРЕСА_2 , для ОСОБА_6 .

Цього ж дня, 03.01.2026 о 10:19 год ОСОБА_11 , діючи згідно обумовленого плану та завдання від ОСОБА_6 , надіслав останньому фотознімки із зображеннями нібито вбитої ОСОБА_8 , тим самим підтвердив виконання вбивства потерпілої. Тобто, ОСОБА_6 виконав усі дії які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст. 115 КК України визнав у повному обсязі, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діянь. Суду пояснив про обставини справи як описано вище. Пояснив, що замовив вбивство своєї тещі ОСОБА_8 , оскільки, остання негативно впливала на відносини з дружиною, вважав її винної в його розлученні з дружиною. Дуже шкодує про вчинене. Просив суворо не карати. Бажає надалі проходити службу в ЗСУ.

Також, суду зазначив, що обставини кримінального правопорушення не оспорює, підтримав формулювання обвинувачення, яке викладено в обвинувальному акті. Просив проводити судовий розгляд даного кримінального провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК України. Також, обвинувачений зазначив, що докази його вини, добуті досудовим слідством, визнає повністю і не оспорює їх, правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються.

Посилання ОСОБА_6 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи, що обвинувачений повністю визнає свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, не оспорює фактичні обставини справи, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також заслухавши думку інших учасників судового розгляду, які не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз`яснивши учасникам наслідки ст.ст.349, 394 ч.2 КПК України та з їх згоди, суд обмежившись лише допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних на останнього, визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та роз`яснив усім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Від потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, оскільки не має можливості прибути до приміщення Жовтоводського міського суду, через стан здоров`я. При цьому зазначила, що не заперечує проти розгляду справи відповідно до ч.3 ст.349 КПК. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 не заперечує проти розгляду справи відповідно до ч.3 ст.349 КПК та вважав можливим призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України, оскільки обвинувачений свою вину визнав, щиро розкаявся, готовий нести покарання, та просив врахувати його молодий вік, та те що захищає нашу Батьківщину, потерпіла залишилась живою. При цьому зазначив, що ОСОБА_6 ріс без батьків з бабусею, мріяв про свою власну сім`ю, яку створив, одружився, одак в іх сімейне життя почала втручатись теща (потерпіла), почалися розлади в сім`ї та остання бажала ОСОБА_6 повернутися двохсотим.

Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до вимог ст.337 КПК України, обвинувачення висунуте ОСОБА_6 , визнається судом повністю доведеним, ніким не оспорюється. У зв`язку з чим суд, кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст.15, п.11 ч.2 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисному протиправно заподіяння смерті іншій людині, вчинене на замовлення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 , покарання, колегія суддів керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, колегія суддів враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, особу обвинуваченого.

При призначенні покарання колегія суддів згідно із вимогами ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Як особа ОСОБА_6 за місцем проживання характеризуються наступним чином, письмових скарг і заяв на порушення громадського порядку до виконкому селищної ради не надходило.

Згідно службової характеристики, ОСОБА_6 характеризується наступним чином: солдат ОСОБА_6 за час виконання посадових обов`язків зарекомендував себе посередньо. Функціональні обов`язки за посадою виконував задовільно. Озброєнням володіє не досконало. Експлуатацію і обслуговування озброєння та військової техніки здійснював неналежним чином, потребував контролю з боку командирів. Недисциплінований, мав випадок самовільного залишення ВЧ. На зауваження командирів часто реагував неадекватно. За характером неврівноважений, емоційний, не стриманий. Серед командування підрозділу, товаришів авторитетом не користувався. Мав низький рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Фізично підготовлений незадовільно. Мав скарги на стан здоров`я і часто потребував лікування.

Згідно характеристики з місця ув`язнення Державної установи «Кропівницький слідчий ізолятор» ОСОБА_6 характеризується посередньо. В даній установі перебуває з 05.01.2026 року. Працює у межах ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" з благоустрою території установи, до виконання робіт ставиться сумлінно. За період тримання під вартою ОСОБА_6 стягнень та заохочень не має. На профілактичному обліку установи не перебуває. Правила внутрішнього розпорядку не порушує. Дотримується всіх вимог санітарії та особистої гігієни. Не підтримує суспільно-корисні зв`язки з рідними та близькими.

На обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.

Від проведення судово-психіатричної експертизи відмовився.

Обвинувачений ОСОБА_6 є особою раніше не судимою.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення злочину, щодо особи похилого віку

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступень суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, та особу обвинуваченого ОСОБА_6 , що має наявність обставин, що пом`якшують покарання, так і наявність обставини, що обтяжує покарання, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_6 , можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства. При цьому можливості застосування до останнього положення ст.75, 69 КК України, колегія суддів не вбачає.

При призначенні ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст.115 КК України, у вигляді позбавлення волі, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого покарання з врахуванням ч.3 ст.68 КК України.

Вказаний вид покарання за глибоким переконанням суду є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідатиме цілям покарання.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_6 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, за ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 05.01.2026, який в подальшому продовжувався, останній раз до 13.07.2026.

З матеріалів судового провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 03.01.2026 затриманий в порядку ст.208 КПК України, фактичний час затримання 10:23 год 03.01.2026.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 слід рахувати з 10:23 год 03.01.2026, тобто з моменту затримання.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України колегія суддів вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 термін його попереднього ув`язнення з 03 січня 2026 року з 10:23 год до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз на загальну суму 13 507,76 грн. відповідно до ст. 122, 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь держави.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна суд вирішує одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, відповідно до ст.174 КПК України.

Застосувати спеціальну конфіскацію щодо грошових коштів у сумі 11000 грн та мобільного телефону Redmi Note 13 Pro+5G, відповідно до ст. 96-2 КК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.3 ст.349, ст. 100, 174, 368, 373-376 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років.

Міру запобіжного заходу, відносно ОСОБА_6 до набрання вироку суду законної сили залишити без змін - у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 03 січня 2026 року з 10:23 год.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язненняв період часу з 03.01.2026з 10:23 год до набрання вироком суду законної сили із розрахунку одиндень попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Витрати на проведення судових експертиз:

№СЕ-19/112-26/3165-ВЗ від 17.03.2026, яка становить 7131,20 грн;

№СЕ-19/112-26/319-БД від 10.03.2026, яка становить 6376,56 грн;

Загальна вартість яких складає 13 507,76 гривень - стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького Кіровоградської області від 05 січня 2026 року, в кримінальному провадженні №12025120000000747.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- зразки букального епітелію ОСОБА_6 відібраний на спеціальний засіб для відбору біологічних зразків - знищити.

- банківська картку «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , власником яких є ОСОБА_6 повернути власнику.

- мобільний телефон марки «Samsung Galaхy A10s» із карткою № НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_11 повернути власнику.

- мобільний телефон марки Redmi Note 13 Pro+5G з ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 та сім-картками № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_6 , та чотири тисячі гривень та чек (банківська квитанція), які упаковані до спеціалізованого пакету №СRI 1166786; сім тисяч гривень, які упаковано до спеціалізованого пакету №РSР 2213552, які передано на зберігання до банковської установи «ПриватБанк» - конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Головуюча : ОСОБА_1

судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3