Рішення № 136979317, 29.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026м. ДніпроСправа № 904/5126/25

за позовом Фізичної особи - підприємця Чебиряк Марини Іванівни, с. Вишнів, Волинська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Виробниче підприємство ''Метал Маркет'', м. Кривий Ріг

про стягнення суми основного боргу у розмірі 10 000 грн., пені у розмірі 13 840,11 грн., інфляційної складової у розмірі 9 593,36 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Фізична особа - підприємець Чебиряк Марина Іванівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Виробниче підприємство ''Метал Маркет'' про стягнення суми основного боргу у розмірі 10 000 грн., пені у розмірі 13 840,11 грн., інфляційної складової у розмірі 9 593,36 грн.

Ухвалою суду від 12.09.2025 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Чебиряк Марини Іванівни № б/н від 02.09.2025 залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/5126/25 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Фізичною особою - підприємцем Чебиряк Мариною Іванівною (надалі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Виробниче підприємство ''Метал Маркет'' (надалі - замовник) було укладено договір транспортного перевезення вантажу №24/07 від 24.07.2023 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні вантажів, що надаються виконавцем замовнику для перевезення автомобільним транспортом виконавцем в міжнародному, міжміському та міському сполученнях.

Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором виконавець зобов`язується здійснити перевезення довіреного йому вантажу в пункт призначення та видачу його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплатити вартість послуг виконавця.

Згідно з п. 1.3 договору, заявки, погоджені сторонами, регулюють взаємини сторін щодо кожного окремого перевезення. В заявках можуть відображатися також інші істотні умови договору транспортного перевезення вантажу, що не були обумовлені сторонами в момент підписання договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що вартість наданих виконавцем транспортних послуг узгоджується сторонами в заявках або в додатку про тарифи. У вартість включаються витрати виконавця на здійснення транспортування вантажу та винагорода виконавця з урахуванням ПДВ.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору між сторонами було підписано заявку від 21.03.2024 (надалі - заявка), у якій погоджено маршрут (Кривий Ріг, Україна - Раковнік, Чехія), опис вантажу, вартість перевезення, умови оплати тощо.

Так, за твердженням позивача, згідно із заявкою від 21.03.2024, вартість перевезення склала 3 000 Євро по курсу НБУ на дату завантаження.

Дата завантаження, вказана у заявці - 25.03.2024.

Відповідно до даних НБУ, станом на 25.03.2024 курс гривні до Євро становив 42,1252 грн. за 1 Євро.

Відтак, за розрахунком позивача, вартість перевезення за спірною заявкою склала 126 375,60 грн.

Позивач стверджує, що виконав умови договору, надав відповідачу послуги на загальну суму 126 375,60 грн., що підтверджується накладною CMR від 25.03.2024 (том 1, а.с. 30).

Виконавець зазначив, що виставив замовнику рахунок-фактуру № 1 від 12.04.2024 на суму 126 375,60 грн.

Згідно з п. 3.4 договору, розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переказу коштів на поточний рахунок виконавця впродовж 10-тикалендарних днів з дати отримання замовником належним чином оформлених документів (рахунку перевізника, товарно-транспортної(-их) накладної(-их) або міжнародної(-их) товарно-транспортної(-их) накладної(-их) (CMR), акту виконаних робіт), якщо в заявці не зазанчені інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Так, за твердженням позивача, в заявці сторони погодили такі умови оплати: безготівковий розрахунок, по оригіналам документів протягом 3-4 днів.

Позивач вказав, що оригінали складених за результатами спірного перевезення документів (зокрема, CMR, рахунок-фактура № 1 від 12.04.2024) направлялись замовнику за допомогою перевізника ТОВ "Нова Пошта" за експрес-накладною № 59001142021964 від 25.04.2024.

Позивач наполягає на тому, що, відповідно до експрес-накладної № 59001142021964, документи були доставлені відповідачу 27.04.2024.

Позивач вважає, що, з урахуванням умов заявки від 21.03.2024, відповідач мав оплатити надані позивачем послуги у строк до 01.05.2024.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив надані послуги у встановлені строки. За період з 17.07.2024 по 18.04.2025 відповідачем було сплачено позивачу вартість послуг у загальному розмірі 116 375,60 грн.

За таких обставин, за розрахунком позивача, станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом - 02.03.2025 у Товариства з обмеженою відповідальністю ''Виробниче підприємство ''Метал Маркет'' існувала заборгованість перед Фізичною особою - підприємцем Чебиряк Мариною Іванівною з оплати наданих послуг у розмірі 10 000 грн.

Позивач зазначив, що після звернення позивача до суду з цим позовом, а саме 09.09.2025 відповідачем було сплачено позивачу суму основної заборгованості у розмірі 10 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2699 від 09.09.2025.

За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань, позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню у розмірі 13 840,11 грн. та інфляційну складову у розмірі 9593,36 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач вважає, що позов є таким, що не підлягає задоволенню, тому що він містить розрахунки сум стягнення основного боргу, пені та інфляційної складової, які суперечать фактичному стану подій. А саме, загальна сума стягнення розрахована без урахування дій позивача які призвели до порушення ним вимог договору № 24/07 від 24.07.2024, на якій він посилається.

Відповідач вказав, що вантажоодержувач отримав вантаж із запізненням на 6 днів (заявка замовника б/н від 21.03.2024 з граничною датою розвантаження 06.04.2024, фактичне розвантаження, згідно СМК - 12.04.2023), що зобов`язує виконавця, згідно з п. 4.2.5, договору №24/07 від 24.07.2024, сплатити штраф замовнику у розмірі 1000 грн. за кожну почату добу запізнення. Загальна сума штрафу становить 6 днів х 1000 грн. = 6000 грн. Фактично штраф не було сплачено та ця подія не враховувалася позивачем при розрахунку суми основного боргу, пені та інфляційної складової.

Також відповідач вважає, що у позивача відсутні об`єктивні свідчення, про отримання представниками замовника оригіналів документів, як підстави для оплати послуг перевезення вантажу, розрахунку пені та інфляційної складової відповідно до заявки б/н від 21.03.2024. Так Позивач стверджує, що оригінали документів були отримані ТОВ «ВП Метал Маркет» та, як доказ, надає копію експрес-накладної ТОВ «Нова Пошта» № 59001142021964, де отримувачем документів виступає приватна особа, яка не була уповноваженим представником ТОВ «ВП Метал Маркет» на Новій Пошті. Фактичну дату отримання ТОВ «ВП Метал Маркет» оригіналів документів встановити не можливо. В свою чергу відповідач здійснював платежі згідно роздруківки з електронної пошти, проекту рахунку, надісланого 18.04.2024.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором транспортного перевезення вантажу № 24/07 від 24.07.2023 у розмірі 10 000 грн., пені у розмірі 13 840,11 грн., інфляційної складової у розмірі 9 593,36 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи були надані позивачем послуги, на яку суму; в які строки і якому розмірі надані послуги мали бути оплачені), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи було оплачено відповідачем отримані послуги), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Фізичною особою - підприємцем Чебиряк Мариною Іванівною (надалі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Виробниче підприємство ''Метал Маркет'' (надалі - замовник) було укладено договір транспортного перевезення вантажу № 24/07 від 24.07.2023 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2024.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні вантажів, що надаються виконавцем замовнику для перевезення автомобільним транспортом виконавцем в міжнародному, міжміському та міському сполученнях.

Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором виконавець зобов`язується здійснити перевезення довіреного йому вантажу в пункт призначення та видачу його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплатити вартість послуг виконавця.

Згідно з п. 1.3 договору, заявки, погоджені сторонами, регулюють взаємини сторін щодо кожного окремого перевезення. В заявках можуть відображатися також інші істотні умови договору транспортного перевезення вантажу, що не були обумовлені сторонами в момент підписання договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що вартість наданих виконавцем транспортних послуг узгоджується сторонами в заявках або в додатку про тарифи. У вартість включаються витрати виконавця на здійснення транспортування вантажу та винагорода виконавця з урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору між сторонами було підписано заявку від 21.03.2024 (надалі - заявка), у якій погоджено маршрут (Кривий Ріг, Україна - Раковнік, Чехія), опис вантажу, вартість перевезення, умови оплати тощо.

Так, згідно із заявкою від 21.03.2024, вартість перевезення склала 3 000 Євро по курсу НБУ на дату завантаження.

Дата завантаження, вказана у заявці - 25.03.2024.

Відповідно до даних НБУ, станом на 25.03.2024 курс гривні до Євро становив 42,1252 грн. за 1 Євро.

Відтак, вартість перевезення за спірною заявкою склала 126 375,60 грн.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, надав відповідачу послуги на загальну суму 126 375,60 грн., що підтверджується накладною CMR від 25.03.2024 (том 1, а.с. 30).

Виконавець виставив замовнику рахунок-фактуру № 1 від 12.04.2024 на суму 126 375,60 грн.

Згідно з п. 3.4 договору, розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переказу коштів на поточний рахунок виконавця впродовж 10-тикалендарних днів з дати отримання замовником належним чином оформлених документів (рахунку перевізника, товарно-транспортної(-их) накладної(-их) або міжнародної(-их) товарно-транспортної(-их) накладної(-их) (CMR), акту виконаних робіт), якщо в заявці не зазанчені інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Так, в заявці сторони погодили такі умови оплати: безготівковий розрахунок, по оригіналам документів протягом 3-4 днів.

Щодо вручення виконавцем замовнику оригіналів складених за результатами спірного перевезення документів слід зазначити про таке.

Позивач вказав, що такі документи (зокрема, CMR, рахунок-фактура № 1 від 12.04.2024) направлялись замовнику за допомогою перевізника ТОВ "Нова Пошта" за експрес-накладною №59001142021964 від 25.04.2024.

Слід зауважити, що в експрес-накладній № 59001142021964 одержувачем вказано ОСОБА_1 , номер телефону НОМЕР_1 , м. Кривий Ріг, відділення №36.

Разом з цим, ОСОБА_2 , номер телефону НОМЕР_1 вказаний як відповідальна за завантаження та розвантаження вантажу особа у заявці від 21.03.2024, яку підписав відповідач.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначаються та відносини між ними регулюються Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (надалі - Правила).

Як вбачається з наданої експрес-накладної, за нею направлялись документи із оголошеною цінністю 100 грн.

Відповідно до п. 89 Правил, поштові перекази, посилки, інші поштові відправлення з оголошеною цінністю, а також міжнародні реєстровані поштові відправлення (в тому числі згруповані поштові відправлення Консигнація) видаються адресату (одержувачу) за умови пред`явлення ним документа, що посвідчує особу, або уповноваженій ним особі за умови пред`явлення нею документа, що посвідчує особу, та відповідної довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку, якщо інший порядок отримання відправлень не встановлено оператором поштового зв`язку.

Згідно з п. 72 Правил, адресат (одержувач) може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю на визначений строк, що оформляється в установленому законодавством порядку або шляхом надання разового доручення на отримання поштового відправлення в електронній формі, порядок якої встановлюється оператором поштового зв`язку.

Пунктом 73 Правил визначено, що інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

Під час встановлення факту направлення/отримання особою поштового відправлення має місце презумпція добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак, таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач під час розгляду цієї справи не спростував належними та допустимими доказами презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків та вручення поштового відправлення № 59001142021964 неуповноваженій особі.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Сімнадцятого жовтня дві тисячі дев`ятнадцятого року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи та надані докази, суд, з точки зору стандарту доказування «вірогідності» та за відсутності належних та допустимих доказів протилежного, вважає, що факт отримання відповідачем оригіналів складених за результатами спірного перевезення документів (зокрема, CMR, рахунку-фактури № 1 від 12.04.2024) поштовим відправленням № 59001142021964 скоріш мав місце, аніж ні.

Так, відповідно до експрес-накладної № 59001142021964, документи були доставлені відповідачу 27.04.2024. Доказів протилежного до матеріалів справи сторонами не подано.

З урахуванням умов заявки від 21.03.2024, відповідач мав оплатити надані позивачем послуги у строк до 01.05.2024.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив надані послуги у встановлені строки. За період з 17.07.2024 по 18.04.2025 відповідачем було сплачено позивачу вартість послуг у загальному розмірі 116 375,60 грн.

За таких обставин, станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом - 02.03.2025 у Товариства з обмеженою відповідальністю ''Виробниче підприємство ''Метал Маркет'' існувала заборгованість перед Фізичною особою - підприємцем Чебиряк Мариною Іванівною з оплати наданих послуг у розмірі 10 000 грн.

Після звернення позивача до суду з цим позовом, а саме 09.09.2025 відповідачем було сплачено позивачу суму основної заборгованості у розмірі 10 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2699 від 09.09.2025.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідач фактично задовольнив вимоги позивача у позасудовому порядку, а також те, що оплата відбулась після звернення позивача до суду з цим позовом, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 10 000 грн. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Також згідно з п. 4.3.5. договору, у разі несвоєчасних розрахунків, замовник зобов`язується оплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу. Штрафні санкції за несвоєчасні розрахунки нараховуються з моменту виникнення в виконавця права для їх нарахування до моменту повного погашення замовником заборгованості.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 4.3.5. договору позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за загальний період з 02.05.2024 по 31.07.2025 у розмірі 13840,11 грн.

Перевіривши наданий розрахунок пені суд встановив, що він виконаний правильно, коректно враховує періоди прострочення та відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо строку нарахування позивачем пені додатково слід зазначити про таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, як було вказано вище, у спірному договорі сторони погодили, що штрафні санкції за несвоєчасні розрахунки нараховуються з моменту виникнення в виконавця права для їх нарахування до моменту повного погашення замовником заборгованості.

Відтак, позивач правомірно нараховує пеню поза межами 6 місячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 13 840,11 грн. є обґрунтованими.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційну складову у розмірі 9 593,36 грн. за загальний період з травня 2024 року по липень 2025 року.

Перевіривши наданий розрахунок інфляційної складової суд встановив, що він виконаний правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

А отже, позовні вимоги про стягнення інфляційної складової у розмірі 9 593,36 грн. є обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 24/07 від 24.07.2023 (том 1, а.с. 33 - 35), платіжними інструкціями (том 1, а.с. 21 - 26, 45), випискою по банківському рахунку (том 1, а.с. 27), експрес-накладною перевізника ТОВ "Нова Пошта" (том 1, а.с. 28), рахунком - фактурою (том 1, а.с. 29), накладною CMR (том 1, а.с. 30), заявкою від 24.04.2024 (том 1, а.с. 31), заявкою від 21.03.2024 (том 1, а.с. 32).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться платіжною інструкцією № 2699 від 09.09.2025 (том 1, а.с. 51).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення пені у розмірі 13 840,11 грн. та інфляційної складової у розмірі 9 593,36 грн.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 10 000 грн. слід закрити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

У позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 8 3000 грн. та гонорар успіху у розмірі 2 000 грн.

У якості доказів надання адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем Фізичній особі-підприємцю Чебиряк Марині Іванівніюридичних послуг під час розгляду справи № 904/5126/25 позивачем долучено до суду: квитанцію до прибуткового касового ордера № 01-09 від 02.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008, ордер серія ВО №1106644 від 02.09.2025, договір про правову допомогу № б/н від 28.08.2021, акт приймання - передачі наданих послуг від 02.09.2025.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 1.1 договору про правову допомогу № б/н від 28.08.2021 визначено, що за цим договором повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі з ТОВ ''Виробниче підприємство ''Метал Маркет''. З цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення, аналіз та попередню правову оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (3 год.). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год). 3. Здійснити аналіз судової практики (1 год.). 4. Здійснити перевірку арифметичних розрахунків (1 год.). 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (7 год.). 5. Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення (3 год.).

Відповідно до п. 2.1 договору про правову допомогу, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 8 300 грн.

Згідно з п. 2.3 договору про правову допомогу, у випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 2 000 грн.

Розмір фактичних витрат позивача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

За таких обставин, витрати позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 8 300 грн. слід покласти на відповідача.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача «гонорару успіху» адвоката слід зазначити про таке.

В постанові Великої Палати Верховного суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на обставини цієї справи, зокрема: складність, значний обсяг поданих доказів, ціну позову, витрачений адвокатом позивача час на надання правової допомоги в рамках розгляду справи № 904/5126/25, вину відповідача у виникненні цього спору, суд вважає справедливим покладення на відповідача витрат, які має понести позивач у зв`язку з необхідністю сплати адвокату «гонорару успіху», передбаченого договором.

За таких обставин, слід покласти на відповідача витрати позивача на правову допомогу у вигляді «гонорару успіху» у розмірі 2 000 грн.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-241, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі № 904/5126/25 в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 10 000 грн. - закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Виробниче підприємство ''Метал Маркет'' (місцезнаходження: 50019, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Прорізна, буд. 87/14; ідентифікаційний код: 44300272) на користь Фізичної особи - підприємця Чебиряк Марини Іванівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 13 840,11 грн., інфляційну складову у розмірі 9593,36 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10 300 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 29.05.2026.

Суддя М.О. Ніколенко