Рішення № 136979257, 27.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1037/26

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання Козуниці К.Е., розглянувши матеріали справи

за позовом Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЙ КР", 79000, Львівська обл., м.Львів, вул. Липинського В., буд.54, код ЄДРПОУ 45170829

про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 777 867,41грн.

Представники сторін:

від позивача: Сікорська Оксана Василівна, самопредставництво

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЙ КР" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027, за період з 01.01.2024 по 18.02.2025, у розмірі 777 867,41грн., а також судовий збір у розмірі 9 334,41грн.

Позивач зазначає, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027, без достатньої правової підстави за рахунок міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати. Відтак відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 13.03.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.04.2026 о 11:30год.

В судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Ухвалою суду від 08.04.2026р. відкладено підготовче засідання по справі на 29.04.2026р. о 12:00год.

В судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Ухвалою суду від 09.04.2026р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2026 о 12:00год.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належно на адресу вказану в позові та ЄДР, проте конверт з ухвалами про дати судових засідань повертались на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зважаючи на те, що в силу приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

В судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

У судовому засіданні 27.05.2026р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/4541/24 від 20.01.2025р. позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЙ КР" на користь Криворізької міської ради 293 260,80грн. безпідставно збережених коштів, 4 398,91грн. судового збору (а.с. 25-27).

У вищезазначеному рішенні судом було встановлено наступне.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ "ХОТЕЙ КР" (далі - Відповідач) є власником нежитлового приміщення, будівля холодильно-компресорної станції загальною площею 2101 кв.м по вул. Фабрична, 3/16 м. Кривий Ріг та резервуару-акумулятору охолодженої води, площею 1269,5 кв.м. вул. Фабрична, 3/22 м. Кривий Ріг.

Вказані об`єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 1211000000:04:381:0027, призначені для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Відповідно до витягу № НВ-0001763842024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 24.07.2024р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027 21 390 787грн. Дата проведення нормативної грошової оцінки 23.03.2023р.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області листом від 26.07.2024р. за № 35406/5/04-36-04-12-14 повідомлено, що Відповідач за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027 площею 1,1300 га по вул. Фабрична, 3/16, 3/22 у Покровському районі за 2023 податкові зобов`язання не визначає та не сплачує.

Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин Виконкому Криворізької міської ради було направлено на адресу Відповідача лист 05.08.2024 за № 17/02-07/4019 про врегулювання земельних відносин з пропозицією добровільно сплатити безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027 площею 1,1300 га по вул. Фабрична, 3/16, 3/22 у розмірі 293 260,80 грн. у період з 16.07.2023 по 31.12.2023.

За даними Позивача, наведена вимога залишена Відповідачем без відповіді й задоволення та відповідно до даних веб-сайту "Укрпошта" 25.08.2024 зафіксовано повернення за зворотною адресою: "закінчення встановленого терміну зберігання". Внаслідок порушення Відповідачем своїх обов`язків, Криворізька міська територіальна громада в особі Криворізької міської ради позбавлена можливості отримати дохід у розмірі 293 260,80 грн. від здачі земельної ділянки в оренду в період з 17.07.2023р. до 31.12.2023р.

Розрахунки за 2023 визначені на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Суд виснував, що Відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці (кадастровий номер 1211000000:04:381:0027) у період з 17.07.2023р. (дата державної реєстрації права власності) по 31.12.2023р. не сплачував за користування наведеною земельною ділянкою, внаслідок чого зберіг за рахунок Криворізької міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі №904/4541/24 підлягають задоволенню повністю зі стягненням з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 293 260,80грн. за період з 17.07.2023 по 31.12.2023р.

За приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 16.12.2020 у справі № 914/554/19, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21, від 13.12.2022 у справі № 910/10564/20 викладено такі загальні висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

З огляду на положення частини четвертої ст. 75 ГПК України рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025р. у справі №904/4541/24 носить преюдиційний характер для даної справи, відповідно факти встановлені у судовому рішенні у справі №904/4541/24 не підлягають доказуванню в даній справі.

Позивач у даній справі зазначає, що за офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №46417/5/04-36-04-15-11 від 30.09.2025р. (а.с.22), ТОВ ХОТЕЙ КР за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027, площею 1,1300 га на вул.Фабрична, 3/16, 3/22 у Покровському районі податкові зобов`язання з 01.01.2024 по 18.02.2025 не визначає та не сплачує.

З метою досудового врегулювання спору Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради на адресу відповідача направлено претензію за вих.№20/01-01-02/4545 від 06.10.2025р., яка на момент розгляду справи залишена без відповіді (а.с.23-24).

У зв`язку з чим позивач звернувся з даною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027, за період з 01.01.2024р. до 18.02.2025р. у розмірі 777 867,41грн.

За приписами ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) зробила правовий висновок, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту "д" статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із приписами статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Плата за землю вноситься не залежно від вини особи щодо оформлення правовстановлюючих документів, а за сам факт користування земельною ділянкою.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів Позивача щодо виникнення у Відповідача обов`язку зі сплати коштів за використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Згідно ст. 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування уповноважено встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

В силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Криворізької міської ради №523 від 26.05.2021р., яке набрало чинності 01.01.2022р., затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу (а.с.28).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.09.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:04:381:0027 становила 21 390 787,00грн. (а.с.21).

26.05.2021р. Криворізькою міською радою прийнято рішення №506 Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу, яким установлено ставки плати за землю (земельного податку та орендної плати) за видом цільового призначення земель згідно із додатком 59 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, та яке набрало чинності з 01.01.2022 (а.с.29-40).

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.12.2025 року №НВ-0003003562024, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027, за цільовим призначенням віднесена до секції 11.03 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельного організацій та підприємств (а.с.11).

Для земельних ділянок даного виду цільового призначення, Рішенням №506 від 26.05.2021 року (рядок 11.03 додатку № 2) визначено ставку орендної плати в розмірі 3,0 % від нормативної грошової оцінки земель міста.

А отже, річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027 у 2024 та 2025 році становить - 3,0% від нормативної грошової оцінки земель міста.

В матеріалах справи міститься розрахунок позивача щодо розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою:

- за період з 01.01.2024р. по 31.12.2024р.:

НГО х 3,0 %, де

НГО - нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2024 становить 22 481 717,14грн. за Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №97-4-0.110,4-7725/301-23 від 27.09.2023р. (з урахуванням коефіцієнту індексації за 2023 рік - 21 390 787,00грн. х 1,051) (а.с.21)

3% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з Рішенням №506 від 26.05.2021р. (а.с.29-40)

22 481 717,14грн. х 3,0 % = 674 451,51грн. річна орендна плата.

- за період з 01.01.2025р. по 18.02.2025р.:

НГО х 3,0 %, де

НГО - нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2025р. становить 25 179 523,19грн. за Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №97-4-0.110,4-7725/301-23 від 27.09.2023р. (з урахуванням коефіцієнту індексації за 2023 - 2024 роки - 21 390 787,00грн. х 1,051 х 1,12) (а.с.21)

3,0 % річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з Рішенням №506 від 26.05.2021р. (а.с.29-40);

25 179 523,19грн. х 3,0 % = 755 385,70грн. орендна плата за рік

755 385,70грн. : 12 (місяців) = 62 948,81грн. розмір орендної плати за місяць;

62 948,81грн. : 28 (днів у лютому) х18 (днів) = 40 467,09грн. орендна плата за період з 01.02.2025р. по 18.02.2025р.

Отже, загальна заборгованість відповідача за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027 за період з 01.01.2024р. по 18.02.2025р. складає 777 867,41грн. (674 451,51грн. + 62 948,81грн. + 40 467,09грн.).

Як вже зазначало вище, листом №46417/5/04-36-04-15-11 від 30.09.2025р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило, що ТОВ ХОТЕЙ КР за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027 площею 1,1300 га на вул. Фабрична, 3/16 3/22 у Покровському районі за період з 01.01.2024 по 18.02.2025 податкові зобов`язання не визначає та відповідно не сплачує.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 777 867,41грн. відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З урахуванням обставин встановлених при розгляді даної справи, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 9 334,41грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЙ КР", 79000, Львівська обл., м.Львів, вул. Липинського В., буд.54, код ЄДРПОУ 45170829 на користь Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027 за період з 01.01.2024 по 18.02.2025, у розмірі 777 867,41 грн, а також судовий збір у розмірі 9 334,41грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.06.2026

Суддя С.П. Панна