Постанова № 13697910, 25.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 січня 2011 р. № 2-а- 12730/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю: представників позивача Кот Т.В., Кота В.С., представника відповідача Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПС Прогрес-Буд» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ПС Прогрес-Буд»звернувся до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000471800/0 від 20 серпня 2010р., обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 19 163,08 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9581,05 грн.

Рішення прийнято на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ СК «Техспецбуд»за період з 01 травня 2009р. по 31 липня 2009 р. № 1973/18-35588114 від 09 серпня 2010р., відповідно до якого встановлено порушення з боку позивача вимог пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками позивач не погоджується, вважаючи оскаржуване в даній справі рішення відповідача незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.

При цьому він зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в частині формування податкового кредиту з ПДВ зроблено в звязку з тим, що контрагент позивача ТОВ «СК Техспецбуд», по взаємовідносинах з яким позивачем сформовано податковий кредит, створено без мети здійснення підприємницької діяльності, а угоди, які укладалися між позивачем та ТОВ «СК Техспецбуд»підписувалися особою, яка не має жодного відношення до ТОВ «СК Техспецбуд». В звязку з наведеним відповідач зробив висновок про нікчемність укладених між зазначеними особами угод та, відповідно, відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ в звязку з цими угодами. Проте, на думку позивача, дані обставини жодним чином не впливають на його право щодо формування податкового кредиту.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. При цьому він пояснив, що контрагент позивача ТОВ «СК Техспецбуд», по взаємовідносинах з яким позивачем сформовано податковий кредит за травень, липень 2009 року, виписав податкові накладні в на виконання укладених угод з порушенням п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 та вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки зазначені угоди та накладні від імені ТОВ «СК Техспецбуд»було підписано особою, яка не мала на це право та жодним чином не відноситься до діяльності підприємства. В звязку з наведеним угоди, укладені між позивачем та ТОВ «СК Техспецбуд»є нікчемними, а у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ через відсутність у зазначеного контрагента законних підстав для складання та надання оригіналу податкової накладної. Таким чином відповідач вважає оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення цілком законним та обґрунтованим.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова в липні - серпні 2010 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ СК «Техспецбуд»за період з 01 травня 2009р. по 31 липня 2009 р. щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ СК «Техспецбуд»за період з 01 травня 2009р. по 31 липня 2009 р.

В ході перевірки виявлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «СК Техспецбуд»не спричиняють реального настання правових наслідків, а угоди, укладені між даними особами є нікчемними в силу статей 216, 228, 626,629,658,215,203 ЦК України, п.5 ст. 203 ЦК України, в результаті чого податковий кредит з ПДВ позивачем завищено на загальну суму 19163, 08 грн., в тому числі за травень 2009 року на суму 11375,13 грн., за липень 2009 року на суму 7787,95 грн.

За результатами перевірки складено акт № 1973/18-35588114 від 09 серпня 2010 р., згідно якого відповідач зробив висновок про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення № 0000471800/0 від 20 серпня 2010 р., згідно якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 19 163,08 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9581,05 грн.

При прийнятті податкового повідомлення рішення відповідач виходив з того, що згідно проведеного аналізу поданої позивачем декларації з ПДВ за травень, липень 2009 року встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «СК Техспецбуд».

Зокрема, між позивачем та зазначеним підприємством укладено в період з 01.05.2009р. по 31.07.2009р. договори про надання будівельних послуг: поточний ремонт даху (договір № 08-РК/2-09 від 03 березня 2009р. на суму 6941,83 грн., в тому числі ПДВ 1156,97 грн.), розбір та встановлення бетонної підлоги (договір № 2/3-09 від 24 квітня 2009 р. на суму 61309,00 грн., в тому числі ПДВ 10218,17 грн.), реконструювання приміщення (договір №3/4-09 від 08 червня 2009р. на суму 46727,69 грн., в тому числі ПДВ 7787,95 грн.) ТОВ «СК Техспецбуд»в звязку з укладеними договорами виписало податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ в розмірі 19163,08 грн. в травні та липні 2009 року. Всього позивачем отримано від ТОВ «СК Техспецбуд»робіт на загальну суму 114978,05 грн. (в тому числі ПДВ 19163,08 грн.)

В ході проведеної перевірки було виявлено, що посадовою особою та засновником ТОВ «СК Техспецбуд»з 23 грудня 2008р. по 02 квітня 2010 р. був ОСОБА_4, який був опитаний прокуратурою Харківської області з питання господарської діяльності зазначеного підприємства та пояснив, що не має причетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК Техспецбуд», також перевіркою встановлено, що 16 червня 2010 р. ТОВ «СК Техспецбуд»знято з обліку, визнано банкрутом, свідоцтво платника ПДВ анульовано 22 березня 2010 р. в звязку з ліквідацією.

Таким чином відповідачем зроблено висновок про те, що договори, на підставі яких в подальшому було виписано податкові накладні та сформовано податковий кредит з ПДВ є недійсними, оскільки підписані неповноважною особою, визнання таких правочинів недійсними в судовому порядку не вимагається. Укладаючи зазначені договори, позивач не мав на меті одержати реальний економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльність, натомість переслідував мету за рахунок таких операцій сформувати «штучний»податковий кредит, тим самим нанести шкоду інтересам держави та суспільства.

Суд з такими висновками відповідача погоджується та зазначає, що відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України з:

передачі права власності на обєкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі обєкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п. 7.4.1 п.п. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наявність у позивача виданих та отриманих податкових накладних, про що він зазначає в позовній заяві, є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не вичерпною. В даному випадку не було дотримано обовязкових умов для виникнення права на формування податкового кредиту виникнення обєкту оподаткування, що передбачено вимогами ст.3, п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем суду не надано вичерпних доказів, які б свідчили про реальність виконання укладених угод, в звязку з якими видано податкові накладні, на підставі яких в подальшому сформовано податковий кредит.

Щодо доводів позовної заяви про відсутність у податкового органу права визнавати нікчемними правочини та дані, зазначені платником податку в податкових деклараціях, суд зазначає, що відповідач не визнавав правочини, укладені між позивачем та ТОВ «СК Техспецбуд»нікчемним, а врахував, що вони є недійсними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства, не мають на меті одержати реальний економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльність, натомість покликані за рахунок таких операцій сформувати «штучний»податковий кредит.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим відповідачем, як субєктом владних повноважень в повній мірі доведено правомірність свого рішення, обґрунтовано доведено, що позивач та його контрагент, укладаючи зазначені угоди, заздалегідь не мали на меті досягнення реального економічного ефекту від таких угод, створення взаємних права та обовязків.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши відповідно до зазначених норм податкове повідомлення рішення відповідача, яке оскаржується в даній справі в межах позовних вимог, суд не вбачає підстав для його скасування.

З врахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення відповідача № 0000471800/0 від 20 серпня 2010р. не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст., ст. 1,3,7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст., ст. 203,216,228 ЦК України та керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 183-2, 185, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПС Прогрес-Буд» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлено 31 січня 2011 р.

Суддя О.В. Присяжнюк