Рішення № 136978056, 01.06.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2672/26

2/705/2718/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того, на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг. 04.09.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1596-9284. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А3536, для підписання Кредитного договору №1596-9284 від 04.09.2025, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 4000 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період 21 день; комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту; промо % ставка 0,90%; стандартна % ставка 1,00 % в день. Умовами кредитного договору передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована та процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом. Станом на 02.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить: 13676 грн, що складається з заборгованості за кредитом 4000 гривень; заборгованості за нарахованими процентами 7076 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст..625 ЦК України 2000 грн; заборгованості по комісії 600 грн. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором, у розмірі 13676 грн та судовий збір за подання позовної заяви.

Ухвалою судді від 30.04.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачу та відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження рекомендованими повідомленнями.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Станом на день винесення рішення відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступного висновку.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 04.09.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1596-9284.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 4000 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період 21 день; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; промо % ставка 0,90 %; стандартна % ставка 1,00% в день. Договором передбачено, що у разі прострочення виконання зобов`язань позичальник сплачує проценти на підставі ст. 625 ЦК України.

Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniCredos» у редакції від 04.09.2025, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за кредитним договором (графік платежів), а також паспорт споживчого кредиту з додатком до нього, копії яких долучені до матеріалів справи, підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. З цих документів убачається, що до складу загальних витрат за кредитом включено проценти за користування кредитом та одноразову комісію за надання кредиту, визначено орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, порядок і строки погашення кредиту, розмір та строки внесення платежів, а також наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов`язань. Підписавши зазначені документи, відповідачка підтвердила ознайомлення з умовами кредитування та погодилася з ними.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 4000 грн підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та довідкою ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий дім» від 17.03.2026.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, однак позичальник свої зобов`язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за вказаним договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 02.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить: 13676 грн, що складається з заборгованості за кредитом 4000 гривень; заборгованості за нарахованими процентами 7076 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст..625 ЦК України 2000 грн; простроченої заборгованості по комісії 600 грн.

05 березня 2026 позивач надіслав відповідачці вимогу про дострокове повернення кредиту у зв`язку з затриманням сплати частини кредиту понад один календарний місяць.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Суд установив, що 04.09.2025 відповідачка в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подала електронну заявку на отримання кредиту, після чого на вказаний нею номер мобільного телефону кредитодавець надіслав одноразовий ідентифікатор (цифровий код). Введення відповідачкою цього одноразового коду в інформаційній системі позивача слугувало підтвердженням її акцепту пропозиції укласти кредитний договір № 1596-9284 від 04.09.2025 в електронній формі. Зміст укладеного договору (текст кредитного договору, Правила надання споживчих кредитів продукту «MiniKasa», таблиця обчислення загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту) відображені у файлах особистого кабінету.

Із зазначених документів убачається, що до моменту укладення кредитного договору відповідачці було надано інформацію, передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема паспорт споживчого кредиту у встановленій законом формі, дані про реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, графік платежів, розмір і строки внесення обов`язкових платежів, а також наслідки невиконання зобов`язань. Підписавши зазначені документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідачка підтвердила, що була обізнана з основними умовами кредитування та погодилася з ними.

Правові висновки щодо допустимості укладення цивільно-правових договорів у сфері споживчого кредитування в електронній формі з використанням одноразових ідентифікаторів неодноразово висловлювалися у практиці Верховного Суду. Так, у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказано, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом волевиявлення сторони, а договір, укладений за правилами Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Аналогічні підходи викладено у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Оцінивши поданий розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що він є зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору та відображає структуру заборгованості, включно з урахуванням часткового платежу відповідачки. Відповідачка не надала суду власного розрахунку заборгованості або інших належних і допустимих доказів, які б спростовували наведені позивачем дані чи свідчили про повне або часткове погашення спірної суми понад зазначене в розрахунку.

За цих обставин суд вважає доведеними обсяг заборгованості за основним боргом та процентами за кредитним договором; питання правомірності стягнення комісії та процентів, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України оцінюється окремо з огляду на спеціальне законодавство про споживче кредитування та припис пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, законом прямо передбачено право кредитодавця встановлювати в договорі про споживчий кредит комісії як складові загальних витрат за кредитом.

Постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16 затверджено Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 цих Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, у тому числі щодо вартості додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника та третіх осіб. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, тлумачачи зазначені норми, дійшла висновку, що така форма витрат, як комісія у складі загальних витрат за кредитом (у тому числі комісія за надання кредиту), прямо передбачена законодавством; її розмір визначається кожним кредитодавцем індивідуально та закріплюється в умовах договору і внутрішніх документах фінансової установи.

У кредитному договорі № 1564-2849 від 15 червня 2025 року сторони погодили, що позичальник сплачує одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми виданого кредиту (пункт 4.11 договору). Правила надання споживчих кредитів продукту «MiniCredos» у редакції від 04.09.2025 передбачають, що позичальник зобов`язаний сплатити комісію за видачу кредиту в розмірі, зазначеному в договорі; така комісія є складовою плати за користування наданою сумою грошових коштів, нараховується одноразово в день видачі кредиту і не є платою за додаткові послуги кредитодавця або окремою платою за операцію переказу коштів. У розділі 4 паспорта споживчого кредиту також прямо вказано на обов`язок споживача сплатити комісію за видачу кредиту у розмірі 15% від суми кредиту.

Суд встановив, що відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитний договір, Правила, таблицю обчислення загальної вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, в яких відображено інформацію про існування та розмір одноразової комісії за надання кредиту. Підписання цих документів свідчить про те, що відповідачка отримала необхідну інформацію про структуру загальних витрат за кредитом, у тому числі про обов`язок сплати зазначеної комісії, та погодилася з відповідними умовами кредитування.

Умови кредитного договору № 1596-9284 та пов`язаних із ним документів (Правил, паспорта, таблиці загальної вартості кредиту) не свідчать про те, що одноразова комісія за надання кредиту включає плату за послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», або що вона приховує плату за інформацію, яка має надаватися безоплатно. Натомість така комісія є частиною плати за користування кредитом, визначеною як складова загальних витрат за споживчим кредитом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що включення до умов кредитного договору № 1596-9284 обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 600 грн та подальше витребування цієї суми позивачем відповідає вимогам спеціального законодавства, яке регулює споживче кредитування, і не суперечить статті 228 ЦК України. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за одноразовою комісією за надання кредиту в розмірі 600 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України.

Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за процентами, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 2000 грн.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 кредитного договору № 1564-2849 сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту у визначені договором строки позичальник зобов`язаний сплатити проценти в силу положень статті 625 ЦК України у розмірі 401500 процентів річних від суми простроченої заборгованості. Таким чином, на рівні договору передбачено застосування процентів річних як заходу відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлює, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 зроблено висновок, що дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на зобов`язання, які виникають, зокрема, з договорів позики та кредитних договорів, у тому числі договорів про споживчий кредит. Верховний Суд зазначив, що законодавець запровадив спеціальні наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану, які полягають у звільненні позичальника від відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України та від обов`язку сплачувати неустойку, а також у списанні нарахованими з 24 лютого 2022 року сум неустойки та інших аналогічних платежів. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на території України з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався і який діє на момент розгляду справи. Кредитні правовідносини між сторонами у справі виникли вже в умовах дії воєнного стану, а проценти на підставі статті 625 ЦК України заявлені до стягнення, нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання в цей період.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який виключає можливість стягнення з позичальника процентів, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 24 лютого 2022 року, а отже нараховані суми вказаних процентів підлягають списанню кредитодавцем. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 2000 грн не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного та встановленого судом невиконання відповідачкою ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором № 1596-9284 від 04.09.2025, позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню. Підлягає стягненню заборгованість у розмірі 11676 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 4000 грн, за процентами 7076 грн та за одноразовою комісією за надання кредиту 600 грн. У решті позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 2000 грн, з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2273,05 грн., виходячи з розрахунку 11676 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 13676 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 2273,05 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8-13, 18, 19, 77-79, 89, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 1596-9284 від 04.09.2025 у розмірі 11676 грн (одинадцять тисяч шістсот сімдесят шість гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2273,05 грн.

Копію рішення направити сторонам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Валентина Леонідівна Гудзенко