Рішення № 136977966, 01.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4239/26

Провадження № 2/711/2646/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача Щербань В.С., яка діє на підставі довіреності №50 від 15.12.2025р. та довіреності у порядку передоручення від 29.07.2025р., звернулася до суду з позовом, сформованим в підсистемі «Електронний суд», в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1636-0614 від 12.12.2025р. в розмірі 39 748 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 12.12.2025р. відповідачкою, за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1636-0614, на підставі якого відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 18 000 грн. строком на 300 днів.

Також зазначає, що всупереч умов кредитного договору відповідачка не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем, внаслідок чого станом на 22.04.2026р. в неї утворилась заборгованість в загальному розмірі 39 748 грн., яка складається з наступних сум: прострочена заборгованість за кредитом 16000 грн.; прострочена заборгованість за відсотками 11 880 грн.; заборгованість за процентами, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, 8 268 грн., комісія 3 600 грн.

А тому, враховуючи вищезазначене, просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1636-0614 від 12.12.2025р. в загальному розмірі 39 748 грн., а також судовий з збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Відповідачка не надала письмового відзиву проти позовних вимог.

30.04.2026р. судом відкрито провадження у справі із визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Разом з тим, суд враховує, що до позовної заяви позивачем додано клопотання, за підписом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Резуєва Є.В., в якому останній просить розглянути справу у відсутність представника позивача та одночасно вказує, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду /а.с. 97/.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання, яка повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом доставки судової повістки у мобільний застосунок «Viber» (документ доставлено 05.05.2026р.) та шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

12.12.2025р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) за допомогою веб-сайту (https://credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1636-0614 в електронній формі (далі Кредитний договір), /а.с. 13-23, 24-33, 33-36, 37-39, 40-71/.

Підписання договору з боку позичальника здійснено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1625.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 18 000 грн.; дата надання кредиту 12.12.2025р.; строк кредитування 300 календарних днів; базовий період 14 календарних днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за стандартною процентною ставкою 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою. Комісія за видачу кредиту становить 20% від суми виданого Кредиту. Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору 6 024,97%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору 69 567,94 грн. Денна процентна ставка на дату укладення договору 0,955%. Загальні витрати за кредитом 51 567,94 грн. Знижена процентна ставка 0,90% за кожен день користування кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно, як знижка на користування кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов договору (п. 2.3, 4.1, 4.2, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.14, 4.15, 4.16, 10.2. договору).

Дата повернення кредиту 07.10.2026р. (п. 4.10 договору).

Згідно умов Кредитного договору Позичальник зобов`язався повернути кредит в останні дні останніх восьми базових періодів строку кредитування згідно Графіку платежів за договором за знижено ставкою, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах (п. 5.1 договору), а також сплатити проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту в останній день кожного поточного Базового періоду, а також залишку заборгованості за кредитом (п. 5.6 договору).

Крім того, умовами Договору передбачено, що у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії за видачу Кредиту та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401500% процентів річних від суми заборгованості, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому, проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує два відсотки від неповернутої Позичальником суми Кредиту.

Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень.

Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних Позичальником від Кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін (п. 8.2 договору).

Разом з тим, п. 8.3 договору передбачено, що, у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту.

Аналогічні умови викладені і в Паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А8074 /а.с. 37-39,40-71/.

На виконання умов Договору про відкриття кредитної лінії №1636-0614 від 12.12.2025р. ТОВ «ФК «Контрактовий дім», на підставі договору, укладеного із ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №02.06.2020 від 10.06.2020р., здійснило перерахування кредитних коштів 12.12.2025р. в розмірі 18 000 грн. на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується листом-повідомленням ТзОВ «ФК «Контрактовий дім» від 17.03.2026р. /а.с.72/ та довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» /а.с. 73/.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1636-0614 від 12.12.2025р. відповідачкою на погашення заборгованості за договором сплачено кошти в загальній сумі 5 000 грн., а саме: 01.01.2026р. 3 000 грн. (на погашення заборгованості за процентами); 04.03.2026р. 2 000 грн. (на погашення заборгованості за кредитом). Більше відповідачкою не здійснювалося платежів на погашення заборгованості за кредитом. В зв`язку із зазначеним станом на 22.04.2026р. загальна заборгованість відповідачки за вказаним договором склала 39 748 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 16 000 грн., заборгованість за процентами 11 880 грн., які нараховані по 01.03.2026р. включно (80 днів, в межах строку дії договору), прострочена заборгованість за процентами за період з 26.12.2025р. по 19.01.2026р. включно, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, 8 268 грн., комісія 3 600грн. /а.с. 74-75/.

Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов`язання за Кредитним договором належним чином в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦПК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, укладаючи Кредитний договір в електронній формі сторони погодили умови та порядок повернення відповідачем кредиту шляхом здійснення платежів з оплати процентів за користування кредитом та обов`язком позичальника повернути суму кредиту до 07.10.2026р.

Як встановлено судом, відповідачка після укладання кредитного договору належним чином не виконувала свого зобов`язання із здійснення платежів, чим допустила порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, а тому допустила порушення виконання своїх зобов`язань.

Наданий позивачем розрахунок суми процентів по договору №1636-0614 відповідає умовам, погодженим сторонами та викладеними у п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.14, 4.15, 4.16, 4.17, 4.18, 5.1, 5.5, 6.9, 8.2, 10.2 Договору про відкриття кредитної лінії №1636-0614 від 12.12.2025р., а також орієнтованій загальній вартості кредиту, визначеної умовами договору.

Станом на 22.04.2026р. розмір заборгованості зафіксований: за кредитом 16 000 грн., за відсотками за користування кредитом 11 880 грн., прострочена заборгованість за процентами, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, 8 268 грн., комісія 3 600 грн. /а.с. 74-75/.

Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою були отримані кредитні кошти в загальній сумі 18 000 грн. на умовах та в порядку, що зазначені Договором №1636-0614 від 12.12.2025р., і вона користувалася такими кредитними коштами, однак допустила порушення своїх зобов`язань в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та комісії, внаслідок чого станом на 22.04.2026р. за нею обліковується заборгованість в загальному розмірі 39 748 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 16 000 грн., заборгованість за процентами 11 880 грн., які нараховані по 01.03.2026р. включно (80 днів, в межах строку дії договору), прострочена заборгованість за процентами за період з 26.12.2025р. по 19.01.2026р. включно, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, 8 268 грн., комісія 3 600 грн. /а.с. 74-75/.

За таких підстав, враховуючи, що в порушення умов Договору №1636-0614 від 12.12.2025р. відповідачка фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повертає, чим порушує права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом в розмірі 16 000 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 11880 грн., заборгованості за комісією в розмірі 3 600 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення на загальну суму 31 480 грн.

При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Що стосується стягнення із відповідачки процентів, нарахованих в порядку ч. 2 ст. 625 ЦПК України, на загальну суму 8 268 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення із відповідачки процентів в загальній сумі 8 268 грн., нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, до задоволення не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на загальну суму 31 480 грн., з яких: заборгованість за кредитом 16 000 грн., заборгованість за процентами 11 880 грн., комісія 3 600 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в розмірі 2 662,40 грн. /а.с. 1/ та витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення часткового, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 108,62 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662,40 грн. /сума плаченого судового збору/ х 79,20% /відсоток, на який задоволено позовні вимоги/ = 2 108,62 грн.).

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 5 000 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

В той же час, при ухваленні рішення про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії наступних документів: копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 08.04.2026р.; копію рахунку-фактури №Р-0002461 від 21.04.2026р. на суму 5 000 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Глуховецьким О.С. /а.с. 92-96/.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій: надання професійної правничої допомоги згідно п. 2.1.3 розділу 2 договору про надання професійної правничої допомоги від 08.04.2026р., а саме за підготовку позовної заяви про стягнення коштів за кредитним договором №1636-0614, вартість послуг 5 000 грн.

В той же час суд бере до уваги, що спірні правовідносини ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі та стосуються надання споживчого кредиту. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.

Надання правової допомоги обумовлено консультуванням та складанням процесуальних документів, що здійснювалось Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс», на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 08.04.2026р.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 5 000 грн. є обґрунтованою та співмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді).

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, суд приходить до висновку про стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3 960 грн., виходячи із розрахунку: 5 000 грн. х 79,20% = 3 960 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, які слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідачки складає 6 068,62 грн. (2 108,62 грн. + 3 960 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 263-265, 268, 272-279, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 3, 207, 525, 526, 530, 611, 625 - 628, 633, 638, 1054, 1055, 1049, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1636-0614 від 12.12.2025р. в розмірі 31480 грн., судовий збір в розмірі 2 108,62 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 960грн., а всього 37 548,62 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складений 01 червня 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко