Рішення № 136976746, 26.05.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/3072/25

Провадження № 2/373/276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуюча суддя Залеська А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Короткий виклад позовних вимог та їх обґрунтування

Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М.Е. звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на корить ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 100661051 від 28.05.2021 у загальному розмірі 25800,00 грн. Також просив стягнути судовий збір розмірі 2422,4 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

28.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір про споживчий кредит № 100661051 в електронній формі, шляхом обміну повідомленнями в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Позичальник попередньо ознайомився з Правилами надання фінансових кредитів Товариством «Мілоан», які розміщені на офіційному вебсайті кредитодавця та прийняв Пропозицію (оферту) на укладання договору про споживчий кредит шляхом подання Анкети-заявки на отримання кредиту на запропонованих умовах (акцепт пропозиції). Кредитний договір містить всі основні (істотні) умови кредитування та підписаний позичальником електронним підписом -одноразовим ідентифікатором, що був надісланий кредитодавцем SMS-повідомленням на мобільний номер телефону відповідача.

Кредитодавець ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання виконав та надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 6000,00 грн шляхом безготівкового переказу в системі платежі «онлайн» через платіжного провайдера у день укладення договору (28.05.2021) за реквізитами платіжної картки, які вказав позичальник.

Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти (плата) за користування кредитом складають 1800,00 грн, що нараховуються за ставкою 1,00 % за кожен день строку користування кредитом, який становить 30 днів до 27.06.2021 (п. 1.3, п. 1.4 договору).

Представник позивача зазначив, що окрім вказаних основних умов договору у пункті 1.6 цього договору передбачена до застосування стандартна (базова) процентна ставка 5,0 %, яка нараховуються на суму залишку по кредиту у разі неповернення кредиту у визначений договором строк.

Відповідач не виконав своє грошове зобов`язання за договором, кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, а тому маєзаборгованість у загальному розмірі 25800,00 грн, з яких: 6000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (кредитом); 19800,00 грн заборгованість за процентами, у тому числі за понадстрокове користування кредитом, нарахованими за ставками у п.п. 1.5.2 та 1.6.

14.09.2021 на підставі договору про відступлення права вимоги № 08Т ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100661051 від 28.05.2021 до позичальника ОСОБА_1 на суму заборгованості 25800,00 грн

Процесуальні рішення та дії у справі. Зміст інших заяв по суті спору.

Ухвалою від 09.10.2025 відкрито провадження в даній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін. Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали подати відзив на позов.

Ухвалу суду відповідач отримав 15.10.2025, однак відзиву на позов та будь-яких інших заяв суду не подав.

Зважаючи на відсутність відзиву на позов та клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув справу на підставі письмових матеріалів, як передбачено ч. 5 ст. 279, ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Фактичні обставини, аналіз та оцінка письмових доказів.

28.05.2021 ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами та правилами кредитування, що розміщені в публічному доступі на вебсайті ТОВ «МІЛОАН», зареєструвався в ІТС Товариства та через особистий електронний кабінет подав заявку на отримання кредиту: Анкету-заяву на кредит № 100661051 на суму позики 6000,00 грн строком користування 30 днів: з 28.05.2021 по 27.06.2021 та зі сплатою процентів в сумі 1800,00 грн, нарахування яких здійснюється за ставкою 1,00 % в день від фактичного залишку по кредиту під час строку кредитування.

Аналогічні відомості містить Паспорт споживчого кредиту № 102473324.

Позичальник пройшов ідентифікацію особи та перевірку у Бюро кредитних історій, після чого кредитодавець ТОВ «МІЛОАН» прийняв рішення (погодження) по заяві про надання кредиту на вищезазначених умовах та направив йому примірник договору про споживчий кредит № 100661051 (індивідуальна частина).

28.05.2021 о 02:46 відповідач підписав договір одноразовим ідентифікатором, що відображено у графі «Процес оформлення та розгляду заяви 100661051».

Таким чином, 28.05.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір про споживчий кредит № 100661051.

За змістом кредитного договору сторони погодили такі основні умови:

сума кредиту 6000,00 грн (п. 1.2);

строк надання кредиту 30 днів (п. 1.3);

термін повернення кредиту, сплати процентів: 27.06.2021 (п. 1.4).

Проценти за користування кредитом становлять 1800,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тобто за 30 днів (п. 1.5.2). Тип процентної ставки фіксована (п. 1.7).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 7800,00 грн, до якої включено розмір кредиту та загальні витрати у виді процентів (п. 1.5).

Згідно з п. 2.4.1 кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору (тобто до 27.06.2021), а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено кредитування.

Можливість продовження строку користування кредитом (пролонгація) на умовах застосування процентної ставки, передбаченої у п. 1.5.2 договору (1,00 %), врегульовано п. 2.3.1.1, де вказані періоди, на який може бути продовжено кредитування: на 3, 7, 15 днів максимально, а також зазначена ставка комісії: 3%, 5% та 10%, яка підлягає сплаті за таке продовження. У цьому пункті також зазначається, що для продовження строку кредитування на тих самих умовах позичальник має сплатити частину заборгованості по кредиту.

Поряд з цим, пунктом 1.6 договору передбачена вища за розміром, так звана: «стандартна» (базова) процентна ставка за користування кредитом 5,00 % в день від фактичного залишку по кредиту, яка згідно положень п. 2.2.3 застосовується у випадку неповернення кредиту у строк, визначений договором, що може розцінюватись кредитодавцем як продовження кредитування на інших умовах, за вищою процентною ставкою (п. 2.3.1.2 договору) або мати характер відповідальності за прострочення позичальником грошового зобов`язання за договором (п. 4.2 договору).

За змістом п. 7.1 сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутися не пізніше дати, встановленої п. 1.4 (тобто 27.06.2021).

Додатком до договору є Графік платежів, згідно якого у день закінчення строку, на який надано кредит, а саме: 27.06.2021, позичальник повинен повернути суму кредиту 6000,00 грн та проценти 1800,00 грн, а всього 7800,00 грн, що є загальною вартістю кредиту. У даному Графіку міститься застереження, що після настання будь-якої події, передбаченої п. 2.3 договору кредитодавець складає та направляє в особистий кабінет позичальника оновлений Графік платежів, в якому має бути відображено актуальні відомості про нову дату платежу та розмір заборгованості.

28.05.2021 TOB «МІЛОАН» перерахувало позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн згідно договору № 100661051, шляхом списання коштів з рахунку Товариства та зарахування їх на рахунок позичальника за реквізитами, вказаної ним платіжної картки: маска/картки 4149-62хх-хххх-хх83, що підтверджено платіжним дорученням № 28083428 від 28.05.2021.

14.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) уклали Договір факторингу № 08Т, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило за плату (фінансування), а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до боржників.

Згідно п. 3.1.1 Договору розмір фінансування за цим договором встановлюється Актом погодження мінімальної ціни, але не менше 18,5 % від основної суми заборгованості по Реєстрам боржників в рамках даного договору. Порядок фінансування Клієнта Фактором визначений у п. 3.1.2.2.2 Договору.

До позовної заяви додано платіжну інструкцію № 4 від 05.10.2021 про переказ коштів від ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на рахунок ТОВ «МІЛОАН» на виконання фінансових зобов`язань за договором факторингу № 08Т від 14.09.2021.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 08Т від 14.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» відступило, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 100661051 від 28.05.2021 на загальну суму заборгованості 25800,00 грн, з яких: 6000,00 грн заборгованість за кредитом; 19800,00 грн відсотки.

Суму кредитної заборгованості, право вимоги яку перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач підтверджує складеним первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» розрахунком заборгованості: «Відомість про щоденні нарахування та погашення».

Розрахунок заборгованості свідчить, що у день укладення кредитного договору ? 28.05.2021 позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 грн (згідно п. 1.2 договору), а з 29.05.2021 розпочалось нарахування процентів за ставкою, вказаною у п. 1.5.2 договору (1,00 % в день ) по 60,00 грн до 27.06.2021, що є датою закінчення строку кредитування та повернення кредиту згідно п 1.4 договору. За цей період (30 днів) проценти склали суму 1800,00 грн (6000,00 грн х 1,00 % х 30 днів), що відповідає п. 1.5.2 договору.

З розрахунку судом встановлено, що відповідач у кінцеву дату строку, на який надано кредит: 27.06.2021 і в подальшому після закінчення, визначеного договором строку кредитні кошти не повернув та не здійснив жодного платежу по процентам. За таких обставин, починаючи з 28.06.2021, кредитодавець ТОВ «МІЛОАН» згідно п. 2.3.1.2 договору розпочав нарахування відсотків за вищою ставкою 5,0 % в день - по 300 грн щодня (6000 грн х 5,0 %) та нарахував їх до 26.08.2021 (за 60 днів) у сумі 18000 грн.

Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» суму боргу не змінював та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25800,00 грн, з яких: 6000,00 грн неповернутий кредит; 19800,00 грн відсотки за користування кредитом, які нараховані за ставкою 1,00 % в день під час строку, на який надано кредит (за 30 днів) та за процентною ставкою 5,00 % в день за 60 днів понадстрокового користування кредитом.

Правове регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до положень ст. 12 та ст. 13 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, добросовісно та розумно, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускається зловживання правом у будь-якій формі.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (офертою) є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться.

За змістом ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит та зміни до нього укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено параграфом 2 («Кредит») і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно положень ч. 1- 3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксована або змінювана. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу. До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки).

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем денної процентної ставки, реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.

Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні спору та висновки суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Письмовими матеріалами доведено, що 28.05.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 100661051 у формі електронного документу, який направлено позичальнику в особистий кабінет, створений в ІТС товариства після надання відповіді позичальником про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору. Позичальник попередньо ознайомився з істотними (основними) умовами кредитування, викладеними в Паспорті споживчого кредиту, де серед іншого визначено загальну вартість кредиту, включаючи відсотки. Відповідач прийняв умови кредитування ТОВ «МІЛОАН», подав Анкету-заяву на кредит № 100661051 від 28.05.2021 та підписав договір одноразовим ідентифікатором.

Основні умови кредитування, на які погодився відповідач, наступні: сума кредиту 6000,00 грн (п. 1.2); строк надання кредиту (строк кредитування) 30 днів (п. 1.3); термін повернення кредиту 27.06.2021 (п. 1.4); проценти за користування кредитом 1800 грн, що нараховуються за кожен день строку користування кредитом за ставкою 1,00 % (п. 1.5.2 договору). Загальна сума до повернення станом на день закінчення строку кредитування 27.06.2021, для споживача складала: 7800,00 грн, що є орієнтовною загальною вартістю кредиту (6000,00 грн/кредит + 1800,00 грн/ відсотки).

ТОВ «МІЛОАН» 28.05.2021 перерахував на рахунок позичальника ОСОБА_1 за номером його банківської картки: НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 6000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 28083428 від 28.05.2021.

Згідно розрахунку заборгованості у формі: «Відомості про щоденні нарахування та погашення» складеного ТОВ «МІЛОАН» відповідач ОСОБА_1 не вніс жодного платежу на виконання свого зобов`язання за договором за договором № 100661051 від 28.05.2021.

14.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» на підставі договору факторингу № 08Т відступив ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 100661051 від 28.05.2021 на суму заборгованості 25800,00 грн.

Проаналізувавши зміст кредитного договору та розрахунок заборгованості складений ТОВ «МІЛОАН», суд встановив, що до суми заборгованості в розмірі 25800,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, увійшли такі складові:

1. сума наданого та неповернутого кредиту 6000,00 грн;

2.несплачені проценти за користування кредитом в розмірі 1800,00 грн, що нараховані за 30 днів строку кредитування з 28.05.2021 по 27.06.2021 за ставкою 1,00 % в день, відповідно до п. 1.5.2 договору;

3.проценти в сумі 18000,00 грн, що нараховані відповідачу кредитодавцем ТОВ «МІЛОАН» за понадстрокове користування кредитом, протягом наступних 60 днів з 28.06.2021 по 26.08.2021 за ставкою 5,00 % в день, передбаченою у п. 1.6 договору.

Перевіряючи обґрунтованість вимог нового кредитора (позивача у справі) про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у заявленому розмірі, суд враховує не лише умови договору, а й відповідність нарахувань по процентам вимогам закону.

Істотні (необхідні) умови кредитування наведені у розділі 1 Договору про споживчий кредит № 100661051 від 28.05.2021 та в анкеті-заяві позичальника № 100661051 від 28.05.2021, яку погодив кредитодавець своїм рішенням від 28.05.2021 про надання кредиту по заяві. На таких самих умовах складено Графік платежів (додаток № 1 до договору) та Паспорт споживчого кредиту № 100661051 (додаток № 2 до договору).

Відповідно до умов кредитного договору та Графіку платежів, основне грошове зобов`язання для позичальника ОСОБА_1 складає суму 7800,00 грн, з яких: кредитні кошти ? 6000,00 грн; проценти за користування кредитом за 30 днів строку кредитування 1800,00 грн, нараховані за ставкою 1,00 % в день. Зазначене грошове зобов`язання відповідач повинен був виконати не пізніше 27.06.2021, а у випадку пролонгації строку договору у порядку п. 2.3.1.1 договору не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

У досліджуваній ситуації пролонгації кредитування на тих самих умовах, як передбачено п. 2.3.1.1 Договору, не відбулося, оскільки відповідач не приступив до виконання свого зобов`язання.

Незважаючи на це, кредитодавець після закінчення, визначеного в договорі строку кредитування (після 27.06.2021) розпочав нарахування процентів на суму простроченого кредиту за іншою вищою процентною ставкою 5,00% в день, що визначена для таких цілей у п. 1.6 договору, та протягом наступних 60 днів: з 28.06.2021 до 26.08.2021 здійснив нарахування відповідних відсотків у сумі 18000,00 грн.

У цьому контексті суд звертає увагу, що пунктом 1.7 договору про споживчий кредит визначено тип процентної ставки за кредитом фіксована, яка за правилом ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України не підлягає зміні протягом всього строку кредитування.

Водночас, кредитодавець у договорі передбачив два розміри процентної ставки: 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2) у тому числі на умовах пролонгації згідно п. 2.3.1.1 договору; 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).

Обидві ці процентні ставки застосовані при розрахунку суми заборгованості відповідача, а тому суд більш детально дослідив та проаналізував умови договору, які передбачають застосування вищої за розміром процентної ставки (п. 1.6 договору).

Процентна ставка 5,00 % (п. 1.6) у кредитному договорі передбачена у додаткових умовах договору на випадок невиконання (прострочення виконання) позичальником свого грошового зобов`язання. Так, за змістом п. 2.2.3 договору ставка процентів, передбачена п. 1.6 застосовується у випадку неповернення кредиту у визначений договором строк. Також пунктом 2.3.1.2 договору передбачено нарахування процентів споживачу за ставкою, визначеною у п. 1.6 договору (5,00 % в день) у випадку, якщо позичальник до закінчення строку, на який надавався кредит не виконав своє грошове зобов`язання: не повернув кредитні кошти, а продовжив користуватись кредитом. У такому випадку кредитодавець закріпив за собою право без повідомлення та згоди позичальника продовжити його кредитування за вищою процентною ставкою, вказаною у п. 1.6 договору максимально ще 60 днів.

Суд вважає, що відповідні умови про застосування кредитодавцем після спливу, визначеного в договорі строку кредитування вищої за розміром денної процентної ставки є істотними змінами умов договору, що погіршують становище позичальника, оскільки тягнуть за собою значне збільшення загальної вартості кредиту, яка не була визначена (обрахована) ні на день укладання договору, ні після закінчення строку, на який надавався кредит. Тому, впровадження (застосування) кредитором таких умов договору, без повідомлення позичальника та без отримання від нього згоди на відповідні зміни порушує, визначені Законом права споживача.

За правилами ч. 7 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. На переконання суду це положення стосується, у тому числі, умов договору щодо так званого автоматичного продовження (пролонгацій) визначеного в договорі строку кредитування за вищою процентною ставкою, яка не враховувалась при визначенні вартості кредиту та реальної річної процентної ставки на момент укладання договору.

З врахуванням зазначеного, застосування кредитодавцем положення п. 2.3.1.2 договору щодо так званої автопролонгації кредитування із застосуванням вищої процентної ставки на випадок неповернення кредиту у строки, визначені договором, визнається судом таким що створює істотний дисбаланс між правами споживача та правами кредитора. А тому відповідне положення договору не підлягає застосуванню, оскільки обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом.

Окрім цього, суд зауважує, що пунктом 4.2 договору про споживчий кредит передбачено застосування денної процентної ставки, визначеної у п. 1.6 договору (5,00 % в день) у разі прострочення позичальником зобов`язань, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Отже, для суду очевидним є те, що застосування вищої процентної ставки 5,00 % в день (п. 1.6 договору) передбачено лише на випадок невиконання позичальником свого основного грошового зобов`язання у строк, на який надавався кредит (з урахуванням усіх пролонгацій). При цьому, ставка процентів у пункті 1.6 договору (5,00 % в день) хоч і названа у змісті договору стандартною (базовою), однак згідно умов договору застосовується виключно для нарахування процентів на залишок неповернутого кредиту після спливу строку, на який надавався кредит. Тому, передбачений договором порядок застосування ще однієї вищої за розміром процентної ставки під назвою «стандартна» є нічим іншим, як нечіткі та двозначні умови договору.

У частині 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа №444/9519/), від 04.07.2018 (провадження №14-154цс18) та від 31.10.2018 (провадження №14-318цс18) право кредитодавця нараховувати, передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після закінчення строку, на який надавався кредит, або у разі пред`явлення банком вимоги до позичальника про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування кредитором процентів на суму невиконаного (простроченого) грошового зобов`язання має юридичну природу відповідальності, що передбачена статтею 625 ЦК України.

Водночас, пунктом 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин та складання розрахунку) було передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Після скасування карантину( 01.07.2023) це положення продовжило свою дію в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, що пов`язано з уведенням на всій території України воєнного стану.

Враховуючи усе вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів в розмірі 18000,00 грн, які нараховані після спливу, визначеного в договорі строку та за вищою процентною ставкою, передбаченою у п. 1.6 договору (5,00 % в день) у період з 28.06.2021 по 26.08.2021 (60 днів), оскільки такі проценти мають юридичну природу відповідальності згідно ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь нового кредитора позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100661051 від 28.05.2021 у розмірі 7800,00 грн, яка складається з наступного: 6000 грн заборгованості за кредитом; 1800 грн проценти за користування кредитом

Розподіл судових витрат

За правилами ч.ч 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,4 грн, що підтверджується квитанцією та випискою про зарахування коштів до спеціального фонду державного бюджету.

Позивачем визначено ціну позову сумою стягнення 25800,00 грн. Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 7800,00 грн, що становить 30,23 % від ціни позову, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 732,29 грн (2422,4 грн х 30,23 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100661051 від 28.05.2021 у загальному розмірі 7800,00 грн (сім тисяч вісімсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 732,29 грн (сімсот тридцять дві гривні 29 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Залеська