Рішення № 136976619, 25.05.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1441/25

2/368/287/26

Рішення

Іменем України

"25" травня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Кагарлицька міська рада, як орган опіки та піклування про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання батьком дитини до 18 років, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 07.06.2003 року між Позивачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено шлюб, який було зареєстровано Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №35.

Від шлюбу сторін народилися діти:

1) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

2) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

3) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21.02.2025 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 було розірвано та визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_1 .

Фактично сторони не проживають разом з червня 2023 року. Відповідачка проживає у своїх дітей та не спілкується з дітьми. Відповідачка ніде не працює, не має постійного доходу. Участі у вихованні та забезпеченні малолітньої дитини не приймає.

Позивач наразі матеріально забезпечений, є пенсіонером МВС, має постійне місце проживання, та у повній мірі утримує своїх дітей, опікується їх інтересами та потребами, особисто займається вихованням, слідкує за їх розвитком та здоров`ям без участі матері.

А тому просить встановити юридичний факт самостійного виховання та утримання батьком дитини до 18 років дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В судовому засіданні позивач позов підтримав.

Відповідачка в судовому засіданні позов визнала і суду пояснила, що вона хворіє, ніде не працює, проживає з своїми батьками, не спроможна утримувати дітей. А тому вважає, що дитині буде краще з батьком.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов визнала і суду пояснила, що комісія проводила огляд умов проживання дитини, і дитина дійсно проживає з батьком та він її самостійно виховує.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з слідуючих підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

У справі, яка є предметом розгляду, позивач просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини. Заявлені вимоги пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу батька, який самостійно виховує дитину.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Конвенція в п. 3 ст. 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 Сімейного кодексу України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів.

В судовому засіданні встановлено, що 07.06.2003 року між Позивачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено шлюб, який було зареєстровано Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №35.

Від шлюбу сторін народилися діти:

1) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

2) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

3) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 21.02.2025 року у справі №368/1847/24 шлюб між Позивачем та Відповідачем було розірвано, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з Позивачем.

Хоча шлюб між Позивачем та Відповідачем було офіційно розірвано лише 21.02.2025 року, але Сторони проживали окремо ще із червня 2023 року. Відповідач проживає у своїх батьків та не підтримує контакти із дітьми. Відповідач ніде не працевлаштована. Жодної участі в утриманні та вихованні малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 Відповідач на даний час не приймає.

Згідно з довідкою КЗ КМР «Кагарлицький ліцей №4» від 14.11.2025 року №111, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , навчається у Комунальному закладі Кагарлицької міської ради «Кагарлицький ліцей №4». Батько постійно цікавиться навчанням доньки, піклується про неї, спілкується з педагогами, які навчають, цікавиться шкільним життям дитини. Щодня привозить дитину до школи та забирає її додому. Постійно підтримує контакт із класним керівником, відвідує батьківські збори.

Згідно з характеристикою ОСОБА_5 КЗ КМР «Кагарлицький ліцей №4», ОСОБА_5 навчається в 7-Б класі, є відповідальною, уважною, не пропускає заняття без поважних причин, дисциплінована, доброзичлива.

Згідно з Актом обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , дитина має хороші умови проживання, усі необхідні комунікації в будинку, окрему кімнату, забезпечена шкільними приладдями. Має свій телефон та ноутбук.

Старша донька Сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є повнолітньою, працевлаштованою та забезпечує себе сама. Середня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , здобуває вищу освіту, навчається на контрактній формі навчання. Позивач оплачує навчання та проживання доньки ОСОБА_6 .

Позивач самостійно повною мірою утримує спільних з Відповідачем дітей, опікується їхніми інтересами та потребами, займається вихованням та розвитком без участі та допомоги Відповідача. Позивач матеріально та фінансове забезпечений, є пенсіонером МВС України.

Отже, Позивач самостійно опікується малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 : займається її утриманням, вихованням, навчанням, здоров`ям. Відповідач не бере участі у житті дитини: ні своєю присутністю, ні фінансово або у будь-який інший спосіб. Даний факт має юридичне значення, оскільки є передумовою для виникнення у Позивача прав, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зокрема, відповідно до п.4 ч. 1, ст. 23, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Таким чином, у Позивача виникла потреба у встановленні за рішенням суду факту перебування на його одноособовому утриманні та вихованні малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він являється сусідом ОСОБА_1 і підтверджує, що останній дійсно самостійно виховує дочку, відповідачку не бачив близько 2 років. Дочка ОСОБА_1 товаришує з його онуком, разом ходять на гуртки.

Згідно висновку Кагарлицької міської ради, затвердженого рішенням виконкому Кагарлицької міської ради від 18.11.2024 №1367-86, виконком як орган опіки та піклування вважає за доцільне проживання малолітньої ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 самостійно здійснює виховання та утримання неповнолітньої доньки, у нього виникла потреба в отриманні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки мобілізація позивача фактично призведе до позбавлення малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківського піклування.

Відповідно до п.4 ч. 1, ст. 23, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов язані:

4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 може претендувати на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації виключно на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розлучені, то претендувати на відстрочку позивач зможе лише у випадку отримання судового рішення про перебування дитини на його утриманні та вихованні.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Окрім того, враховуючи, що донька ОСОБА_8 фактично проживає разом з ОСОБА_1 , який самостійно її виховує і утримує, то наявні усі підстави для визначення за рішенням суду місця проживання доньки разом з позивачем.

Таким чином, з урахуванням інтересів дитини, її морального та психологічного стану, суд вважає за доцільне становити факт, що батько ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 19, 121, 141, 150, 157 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити .

Встановити факт, що батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Суддя: Т.Є. Іванюта.