Вирок № 136975912, 01.06.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 161/1961/24

Номер провадження 1-кп/167/32/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023035580001293 від 03.12.2023 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Серники Варашського району Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, студента 2 курсу Волинського національного університету імені Лесі Українки, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України (далі КК України),

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого адвокатки ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференцзв`язку),

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 ,

представника служби у справах дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника відділу з ювенальної превенції ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

в с т а н о в и в:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

02.12.2023 року близько 12 год 15 хв ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на прилеглій території до гуртожитку №2 Волинського національного університету, що за адресою: м. Луцьк, вул. Банкова, 4, діючи з прямим умислом, керуючись метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, в ході конфлікту, який раптово виник на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_7 , наніс останньому ряд ударів кулаком правої руки в ділянку обох очей, ротової порожнини та ділянку голови справа.

Таким чином, своїми вищевказаними умисними протиправними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_7 наступні ушкодження: синці на нижніх повіках обох очей, крововиливи під слизову оболонку верхньої та нижньої губи, забійна рана слизової оболонки верхньої губи, травматичні переломи коронкових частини 1, 2 зубів зліва на верхній щелепі на рівні десни, з яких, згідно висновку судово-медичного експерта за №728 від 04.12.2023 року, за ступенем тяжкості забійна рана слизової оболонки верхньої губи та травматичні переломи коронкових частин 1,2 зубів зліва на верхній щелепі відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Решта ушкоджень за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.125 КК України.

2.Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був затверджений прокурором Луцької окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_4 30 січня 2024 року.

Прокурор вважає встановленим та доведеним те, що обвинувачений умисно спричинив потерпілому ОСОБА_7 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я,тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.

Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах, висновку експерта, показаннях потерпілого та свідків, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.

Під час виступу у судових дебатах прокурор вважає, що надані докази доводять склад кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , і судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.

3.Правова позиція сторони захисту. Надані обвинуваченим показання щодо пред`явленого йому обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, не визнав.

Цивільний позов не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_3 надав суду показання, згідно яких, 02 грудня 2023 року близько 12 год 30 хв повертаючись з магазину помітив компанію однолітків. Підійшовши до дівчат, які бавились в снігу, запропонував разом впасти в сніг. Дівчата погодилися. Він запропонував бути по середині, а вони нехай розташуються по боках, але в цей момент проходили однолітки, з якими він був знайомий, і ті, в грубій формі запропонували йому зробити сальто, на що він, теж в грубі формі, жартома сказав: «Йдем поб`ємся». Далі він підійшов до них і почав говорити. В цей момент дівчата впали в сніг, знімаючи це на відео. Він підійшов до них, почав натирати їх снігом. Дівчата про це не просили, але і відмови також не було. Одна дівчина закрила лице руками, а інша вже підводилася на ноги, тому прямого контакту снігу з зубами там явно не було задіяно. Все переводилося в гру. Коли він натирав та підкидав їм сніг, потерпілий ОСОБА_7 взяв його під живіт обома руками, штохнув на землю, повалив і утримував. В цей момент, він подумав, що йому щось загрожує, так як компанія потерпілого була більша, а він був один. Відповідно він подумав що до них долучиться ще хтось зі свідків. В цей момент, будучи на спині, він розвернув та поклав ОСОБА_7 біля себе збоку і наніс декілька ударів. Наміру наносити ушкоджень в нього не було, він йшов туди лише повеселитися. Ситуація склалася так тільки через те, що він подумав, що йому загрожує якась небезпека. Коли він та ОСОБА_7 підвелися, він хотів домовитися з потерпілим про залагодження дій, яких він не хотів робити, також хотів запропонувати подружитися, якось поговорити. В той момент прохожа жіночка дістала телефон, почала знімати все на відео і казала, що зараз викличе поліцію. Він був в шортах і тапочках, в нього замерзли ноги, почувши, що їде поліція та швидка, подумав, що йому вже немає на що чекати, розвернувся і пішов в гуртожиток, оскільки знав, що всім відомо, де він живе, тому в разі чого вони його там найдуть. Далі він пішов в гуртожиток, переодягнувся і чекав поліцію. Під час даного конфлікту ОСОБА_7 тілесні ушкодження йому не наносив. Спиртні напої того дня не вживав.

Крім того, адвокат ОСОБА_6 в судових дебатах просила ухвалити виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю в його діяннях кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, так як обвинувачений 02 грудня 2023 року близько 12 год 15 хв, знаходячись на прилеглій території до гуртожитку №2 Волинського Національного університету, що за адресою: м. Луцьк, Банкова, 4, під час конфлікту перебував в стані оборони від суспільно-небезпечного посягання з боку неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , а тому мав право захищатися від протиправних дій, в тому числі, шляхом нанесення останньому тілесних ушкоджень. Свідки: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 не заперечували проти спілкування зі ОСОБА_3 , а весело сміялися. Крім того, під час даного конфлікту, обвинувачений ОСОБА_3 , в стані алкогольного сп`яніння не перебував.

4.Правова позиція потерпілого. Надані потерпілим показання.

Потерпілий ОСОБА_7 під час надання показань (в режимі відеоконференцзв`язку) в судовому засіданні підтримав позицію прокурора, викладену в обвинувальному акті та підтриману в судовому засіданні. Цивільний позов підтримує.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні надав показання, згідно яких, що 02 грудня 2023 року близько 12 год 30 хввін зі своїми друзями, сестрою ОСОБА_15 та іншими дівчатами, після школи вирішили прогулятися і, проходивши біля гуртожитку №2 Волинського національного університету, дівчата вирішили впасти в сніг. Поки вони вмовляли хлопців, з гуртожитку з вищого поверху їм щось кричали, але вони нічого не почули і не звернули на це увагу. Коли дівчата вже були готові падати в сніг, до них підійшов обвинувачений ОСОБА_3 , від якого він відчув запах алкоголю. Обвинувачений запитав дівчат чи можна впасти з ними, на що ті погодилися, щоб не розвивати ніякого можливого конфлікту. Проте, коли дівчата вже були готові падати, позаду проходили двоє знайомих зі школи, які крикнули ОСОБА_3 щоб той зробив сальто. Обвинувачений в грубій формі запропонував їм побитися і кудись з ними відійшов. Після цього дівчата впали в сніг і, коли вони ще лежали в снігу, до них підбіг ОСОБА_3 і почав закидувати їх снігом. Далі обвинувачений підійшов до сестри і почав натирати її лице снігом. Коли ОСОБА_7 побачив як сніг потрапляє сестрі до рота, знаючи що в неї дуже чутливі зуби через брекети, зрозумів що їй це доволі неприємно і боляче. ОСОБА_15 намагалася допомогти її подруга, але ОСОБА_3 кинув їй сніжку в лице і та була трішки спантеличена. Потерпілий вирішив підійти і відтягнути обвинуваченого, але вони впали разом і, коли ОСОБА_3 намагався піднятися, він тримався за нього, тому що не мав чіткої опори під ногами. Далі обвинувачений перекинув його на спину у сніг, лицем догори і почав наносити близько 5-6 ударів в обличчя. Після цього до нього підбігли друзі, почали його підіймати і питати як той себе почуває. Один з друзів пробував привести його до тями, підвести, але в процесі його підхопив обвинувачений і почав відводити від усіх, паралельно пропонуючи піти в аптеку щось купити, на що він відмовився. Далі ОСОБА_3 почав пропонувати гроші за те, щобвін нічого нікому не розказував, на що останній також відмовився. Після цього обвинувачений пішов у гуртожиток, а він перестрів ще декількох знайомих на переході, які купили йому серветки, щоб зупинити кров. Далі його з друзями побачила комендант гуртожитку, яка запропонувала зайти всередину, дочекатися поліції та швидкої. Під час даного конфлікту він ніяких висловлювань в сторону обвинуваченого не говорив, тілесні ушкодження йому не наносив. Внаслідок завданих тілесних ушкоджень в нього було обламано два зуби, третій в процесі лікування відмер, через ушкодження, та синці на обличчі.

Законний представник та представник потерпілого в судовому засіданні підтримали сторону обвинувачення, просили цивільний позов задовольнити.

Представники Служби у справах дітей Луцької міської ради Волинської області в судовому засіданні пояснили, що до Служби у справах дітей Луцької міської ради не надходило жодних повідомлень щодо обвинуваченого. Служба робила запити за місцем проживання і реєстрації ОСОБА_3 , відповідно до яких сім`я характеризувалася позитивно, умови проживання задовільні, і жодних повідомлень, в тому числі щодо невиконання батьківських обов`язків за місцем реєстрації не надходило.

Представники сектору ювенальної превенції в судовому засіданні показали, що до вчинення даного кримінального правопорушення на обліку Луцької ювенальної превенції ОСОБА_3 не перебував.

5.Застереження щодо обсягу досліджених доказів.

Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за яким обвинувальний акт надійшов до суду, не визнає, за клопотанням сторони обвинувачення, яке було підтримано стороною захисту та потерпілим, відповідно до вимог ч.2 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), судом досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази.

6.Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив, що пред`явлене обвинувачення доведено в повному обсязі.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку, а саме:

- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_7 , викладені вище;

- показаннями свідка ОСОБА_14 , яка, будучи 26.03.2026 року допитана безпосередньо в судовому засіданні в присутності законного представника та психолога, надала суду показання, згідно яких взимку 2024 року, близько 12 години, йшли компанією друзів: потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 (сестра ОСОБА_17 ), вона та її старший брат ОСОБА_18 , біля гуртожитку, було сніжно, зима, була гарна погода і вони захотіли зробити сніжних «янголів» на снігу. Вона з ОСОБА_19 відразу погодилися і стояли та вмовляли друзів, щоб вони це зробили разом з ними. В той момент їм щось кричали з вікна гуртожитку, але вони не звернули увагу, не почули, що кричали. І поки вони вмовляли, до них підійшов обвинувачений і запропонував стрибнути разом з ними. Він був одягнений не по погоді, в шльопанцях, шортах, в курточці, хоча на вулиці було справді дуже холодно, і також вона відразу відчула сильний запах алкоголю і перегару, що викликало певну тривогу, але не очікувала, що буде щось небезпечне. Глянувши на ОСОБА_20 , запитала чи чути їй запах алкоголю, та відповіла, що чути. Попри це та дію страху, вирішили не перечити і погодилися, щобОСОБА_3 пригнув з ним в сніг. Вони вже хотіли стрибати, але підійшли якісь хлопці і почали говорити обвинуваченому зробити сальто і тоді той підійшов до них. Вона з ОСОБА_19 видихнулиі стрибнули у сніг без ОСОБА_3 , але потім, коли вони підводилися, цей момент почала знімати на відео ОСОБА_21 , просто на пам`ять, і враз обвинувачений підійшов знову до них. Поки ОСОБА_22 підводилася, ОСОБА_3 почав закидувати її снігом, взяв в руку сніг і розтер їй по лицю, а у неї дуже чутливі зуби, бо вона тоді носила брекети. Маша знала, що це було дуже боляче, тому зразу почала їй допомагати, але їй також прилетіло снігом і тому не встигла допомогти. Вона відвернулася, постаралася струситися від снігу і тоді вже повернулася до ОСОБА_20 допомогти їй підвестися. Дозволу обвинуваченому натирати снігом вони не надавали. Тоді вже ОСОБА_7 відтягував ОСОБА_3 , так як було дуже слизько, вони почали падати і потерпілий тримався за обвинуваченого, щоб не впасти, але все одно послизнулися і впали. ОСОБА_3 поклав потерпілого на сніг спиною, сів біля нього праворуч і почав наносити 5-6 ударів кулаком правої руки по лицю. Потерпілий ударів не наносив, словесних погроз з його боку також не було. Вони перелякалися, всі підбігли до ОСОБА_7 , який був весь в крові, що було не дуже приємним видом. Сестра потерпілого почала дуже плакати, кричати, їй було страшно. Загалом був шум, гам, переляк, ніхто такого не очікував. Вона, дивлячись на ОСОБА_20 , розуміла що їй дуже зле, почала відводити її в сторону, старалась заспокоїти, казала дзвонити батькам, тому що це старші мають з цим усім розбиратися, але дівчина не могла заспокоїтися. ОСОБА_16 в той момент вже дзвонила в поліцію чи швидку, і поки вона заспокоювала сестру потерпілого, побачила як обвинувачений вівОСОБА_7 , а за ними йшов ОСОБА_18 , бо не хотів лишати потерпілого самого. Вони йшли в сторону кафе, що розташоване поряд, дівчата зразу за ними, паралельно свідок заспокоювала ОСОБА_15 , просила набрати батькам, і поки вони йшли, вона чула фразу про гроші, як обвинувачений казав, що дасть потерпілому гроші, аби той лише мовчав, також казав, щоб пішли в аптеку. Віка тоді вже зателефонувала батькам, а з гуртожитку вийшла комендант і почала щось кричати, підійшла, взяла контактну інформацію, ПІБ, дату народження і якій кімнаті дівчата проживають. Далі вона підійшла до хлопців, ОСОБА_17 з ОСОБА_23 , обвинуваченого вже не було. В потерпілого в роті були напхані серветки, наповнені кров`ю, це було страшне видовище. Біля дівчат стояли ще якісь хлопці зі школи, які якраз збігали по серветки і вже тоді комендант запропонувала зайти в середину і зачекати батьків, тому що було холодно, руки замерзли, тоді всі зайшли в середину чекати батьків та поліцію. До цього моменту свідок з обвинуваченим не була знайома;

- показаннями свідка ОСОБА_15 , яка, будучи 26.03.2026 року допитана безпосередньо в судовому засіданні в присутності законного представника та психолога, надала суду показання, згідно яких02 грудня 2023 року зі вона зі своїми друзями: ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та братом ОСОБА_7 , йшли, побачили сніг біля гуртожитку і вона з ОСОБА_14 вирішили зробити снігових «янголів». Коли вони впрошували своїх друзів, з останнього поверху гуртожитку їм щось кричали, але не було чути що саме, тому не звернули на це увагу. Друзі все таки не погодилися, дівчата вирішили впасти тільки вдвох, а ОСОБА_16 почала знімати їх на відео. В цей момент з гуртожитку вийшов ОСОБА_3 , одягнений трохи не по погоді, в тапочках, шортах, курточці, і запитав чи можна впасти разом з дівчатами. Вона з подругою почули від нього запах алкоголю, тому подумали, щоб не було ніяких проблем, краще щоб він просто впав. Коли вони вже мали падати, поруч стали якісь два хлопці і сказали обвинуваченому пригнути сальто, на що останній промовив: «Давайте поб`ємося» і відійшов. Вони подумали: «Ну і добре, так навіть краще», і вирішили падати. Коли вони впали, обвинувачений почав ногою їх трошки закидувати (снігом), потім, коли вона підіймалася, то почула від ОСОБА_3 фразу: «Я тебе зараз буду кормити снігом». Вона спершу не зрозуміла, що це до неї, але коли почала підійматися, обвинувачений взяв сніг і почав мазати його по її обличчю. Їй сніг почав потрапляти в рот, а оскільки в неї дуже чутливі передні зуби, і коли холод, вони зразу починають боліти, бо тоді стояли брекети, їй стало дуже боляче. Спершу це помітила ОСОБА_14 , хотіла підійти допомогти, але ОСОБА_3 кинув їй сніг в лице, тому вона не змогла. Потім ОСОБА_7 замітив, що щось не так, і відтягнув обвинуваченого. Через те, що було слизько вони впали і коли підіймалися, то потерпілий тримався, тому що хотів теж піднятися, але ОСОБА_3 перевернув його, поклав на спину, сів біля нього і наніс йому 5-6 ударів правою рукою по голові. Вона бачила лише кінець бійки, ударів зі сторони потерпілого не бачила. Потім вони підбігли до ОСОБА_7 , вона почала плакати, а ОСОБА_14 відвела її назад і почала заспокоювати, просила подзвонити батьками. ОСОБА_16 почала телефонувати в поліцію та в швидку, а тим часом обвинувачений почав вести потерпілого до пішохідного переходу, за ними пішов ОСОБА_18 . Коли дівчата зрозуміли, що хлопці кудись пішли, то вирішили йти за ними. Вона побачила, як ОСОБА_3 підійшов дуже близько до її брата і почав пропонувати гроші, або сходити в аптеку. Далі обвинувачений повернувся, зайшов в гуртожиток і комендант усіх теж попросила зайти всередину, посидіти зачекати батьків, поліцію та швидку оскільки на вулиці холодно. До цього моменту вона з обвинуваченим не була знайома;

- показаннями свідка ОСОБА_16 , яка, будучи 26.03.2026 року допитана безпосередньо в судовому засіданні в присутності законного представника та психолога, надала суду показання, згідно яких близько обіду, взимку 2024 року в м. Луцьк, разом з компанією друзів йшли по вулиці і дівчата: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вирішили зробити на снігу снігових «янголів», так як тоді була зима і їм сподобався цей сніг, а вона почала знімати це все на відео. Коли дівчата стали на сніг і були готові падати, до них підійшов обвинувачений. Всі зрозуміли, що це студент, тому що це все відбувалося біля гуртожитку, але трохи було незрозуміло, чому він був одягнутий в шорти, тапки звичайні і зверху куртка. ОСОБА_3 запитав дівчат чи можна разом з ним пригнути в сніг. Вона відчула від нього не дуже приємний запах, схожий на алкогольне сп`яніння. Подивившись на реакцію дівчат, вона зрозуміла, що їх це теж збентежило, але ті, щоб уникнути сварки, погодилися. В той момент два невідомих хлопці проходили повз і сказали підсудному зробити сальто, тому він відійшов з ними поговорити. Про що саме, вона не знає. Вона продовжила це все знімати. Дівчата стрибнули в сніг, і тоді обвинувачений підійшов до них ближче. Коли ОСОБА_14 та ОСОБА_15 почали вставати, ОСОБА_3 почав закидати ногою сніг на них, більше попало на ОСОБА_20 , і вона ще не встигла встати, як він підійшов, взяв сніжку і почав розтирати їй по лицю. Дівчата про це не просили. ОСОБА_14 намагалася допомогти ОСОБА_15 , але їй теж прилетіло дві сніжки в обличчя і вона відійшла. ОСОБА_7 підійшов ближче, бо розумів, що треба допомогти сестрі, і намагався відтягнути підсудного, але через те що слизько, зима, вони повалилися на землю. Потерпілий впав на землю, обвинувачений сів збоку і почав наносити йому тілесні ушкодження, близько 5-6 ударів кулаком в лице. ОСОБА_15 не погрожував та ударівОСОБА_3 не наносив. Відеозапис події, який знаходився на телефоні вона ніяк не коригувала та не змінювала;

- показаннями свідка ОСОБА_18 , який, будучи 21.04.2026 року допитаний безпосередньо в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, надав суду показання, згідно яких 02 грудня 2023 року близько 13 год або 14 год,їх було п`ятеро, вони йшли біля гуртожитку і дівчата: Злата і Віка, вирішили впасти в сніг. Коли вони вмовляли його та ОСОБА_7 , було чути як хтось кричав із вікна гуртожитка, але не змогли розібрати що саме. Потім з гуртожитку вийшов підсудний, із запахом алкоголю, був одягнений не по погоді, в шльопанцях, шортах і курточці, напросився з дівчатами впасти в сніг, а ті погодилися, щоб уникнути ескалації конфлікту. Потім підійшли якісь хлопці, сказали підсудному пригнути сальто в сніг, той відійшов від дівчат і підійшов до них, говоривши щось про бійку, що саме, він не почув. Тим часом дівчата впали в сніг і це знімала на відео ОСОБА_16 . Потім підійшов підсудний і став закидувати сніг дівчатам. ОСОБА_20 хотіла встати, але ОСОБА_3 почав розтирати в її лице сніг. Через те, що було слизько і це було дуже неочікувано, дівчина впала, а обвинувачений продовжував розтирати її лице снігом, той почав попадати в рот, в зуби, а в неї вони чутливі. Першим, хто помітив, що щось не так була Злата, вона хотіла підійти до Віки і допомогти їй, але підсудний кинув в лице Златі сніг. Потім ОСОБА_17 помітив, що його сестрі було боляче і тому вирішив відтягнути ОСОБА_3 . Коли вони хотіли піднятися, то у підсудного це краще виходило, і тому ОСОБА_17 тримався за нього, щоб теж встати, але той поклав його на спину, сів праворуч від нього і наніс йому 5-6 ударів кулаками в обличчя. Потерпілий натомість обвинуваченому тілесних ушкоджень не наносив. Після того як ОСОБА_3 перестав наносити удари, всі підбігли до потерпілого, ОСОБА_24 почала втішати ОСОБА_20 , тому що вона плакала і боялася за ОСОБА_17 . Він ( ОСОБА_18 ) підійшов до потерпілого і хотів його відвести очікувати на поліцію і швидку. Після цього підсудний відвів ОСОБА_17 в сторону пішохідного переходу, пропонував гроші, щоб той нікому нічого не говорив, на що останній відмовився. Потім ОСОБА_3 повернувся до гуртожитку. Далі вийшла комендант цього гуртожитку і запросила зайти всередину, дочекатися поки приїдуть батьки, поліція і швидка;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.12.2023 року, згідно якого ОСОБА_7 звернувся до уповноваженого органу поліції з повідомленням про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення 02 грудня 2023 року в м.Луцьку по вул.Банківській, зокрема: невідома особа умисно завдала удари по обличчю, завдавши тілесні ушкодження, на фоні раптово виниклого конфлікту (т 1: ас 108);

- висновком експерта №728 від 04 грудня 2023 року, згідно якого ОСОБА_7 отримав наступні тілесні ушкодження: синці на нижніх повіках обох очей, крововиливи під слизову оболонку верхньої та нижньої губи, забійна рана слизової оболонки верхньої губи, травматичні переломи коронкових частин 1, 2 зубів зліва на верхній щелепі на рівні десни. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупого предмета, індивідуальні особливості якого в характері ушкоджень не відобразились, цілком можливо при обставинах та в час вказаних обстежуваним та в постанові, за ступенем тяжкості забійна рана слизової оболонки верхньої губи та травматичні переломи коронкових частин 1,2 зубів зліва на верхній щелепі відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Решта ушкоджень за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Виникнення вищевказаних ушкоджень в результаті падіння з висоти власного зросту, як з прискоренням чи без такого малоімовірно (т 1: ас 109-110);

- протоколом слідчого експерименту від 04 грудня 2023 року та додатку до протоколу - оптичного носія інформації DVD диска, згідно яких неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 розповів про обставини нанесення йому невідомою особою тілесних ушкоджень, а саме: кулаком правої руки наніс один чи два удари в ділянку зубів, один удар в ділянку правого ока, один удар з правої сторони в ділянку голови за адресою: м. Луцьк, вул. Банкова, 4 (т 1: ас 111-114);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 08 грудня 2023 року з додатками до протоколу - фототаблицями, згідно яких потерпілий ОСОБА_7 впізнав особу під №4, яка нанесла йому тілесні ушкодження, а саме ОСОБА_3 (т 1: ас 115-119);

- протоколом огляду речей (відеозапису) від 04 грудня 2023 року та протоколом огляду документу (відеозапису) від 04.12.2023 року і самим відеозаписом, згідно яких виявлено відеофайл. При його відкритті є відеозапис з мобільного телефона «Айфон», який належить ОСОБА_16 , про події 02.12.2023 року близько 12 год 15 хв на прилеглій території до гуртожитку №2 Волинського національного університету, що за адресою: м. Луцьк, вул. Банкова, 4, та обставини нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 (т 1: ас 120, 123-133, 134).

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Так, вищенаведеними доказами, які є належні, допустимі та достовірні, в сукупності є достатні та узгоджені, поза розумним сумнівом доведено те, що 02.12.2023 року близько 12 год 15 хв ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на прилеглій території до гуртожитку №2 Волинського національного університету, що за адресою: м. Луцьк, вул. Банкова, 4, діючи з прямим умислом, керуючись метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, в ході конфлікту, який раптово виник на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_7 , наніс останньому ряд ударів кулаком правої руки в ділянку обох очей, ротової порожнини та ділянку голови справа, спричинивши наступні тілесні ушкодження: синці на нижніх повіках обох очей, крововиливи під слизову оболонку верхньої та нижньої губи, забійна рана слизової оболонки верхньої губи, травматичні переломи коронкових частини 1, 2 зубів зліва на верхній щелепі на рівні десни, з яких, згідно висновку судово-медичного експерта за №728 від 04.12.2023 року, за ступенем тяжкості забійна рана слизової оболонки верхньої губи та травматичні переломи коронкових частин 1,2 зубів зліва на верхній щелепі відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Решта ушкоджень за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Тобто ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч21 ст.125 КК України.

7.Оцінка судом окремих доказів. Спростування доводів сторони захисту.

В суду немає обґрунтованих підстав вважати, що будь-хто з допитаних: потерпілий чи свідки сторони обвинувачення оговорює обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин.

Показання потерпілого ОСОБА_7 суд визнає чіткими та послідовними, вказані показання потерпілого підтверджуються іншими, зібраними по справі доказами та сумнівів у їх правдивості не викликають. Слід також зазначити, що потерпілий ОСОБА_7 , допитаний судом в порядку ст.ст.353, 354 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань; а обвинувачений, заперечуючи факт саме умисного нанесення тілесних ушкоджень потерпілому і посилаючись на необхідну оборону, обрав необхідну для захисту позицію та жодної відповідальності за показання, надані в судовому засіданні не несе і нести не може, а відтак лише власне суб`єктивне і вигідне для сторони захисту тлумачення події 02.12.2023 року за участі обвинуваченого і потерпілого, за наявності відмінних від показань потерпілого показань обвинуваченого недостатньо для того, щоб вважати, що потерпілий ввів суд в оману та дав неправдиві свідчення.

Відтак, доводи сторони захисту про неправдивість показань потерпілого ОСОБА_7 впродовж судового розгляду кримінального провадження, оскільки згідно позиції сторони захисті - це ОСОБА_7 напав на ОСОБА_3 , який лише захищався від агресії потерпілого, до уваги судом не беруться, зважаючи на принцип кримінального судочинства - безпосередність дослідження доказів судом.

Суд розцінює показання ОСОБА_3 , як обрану обвинуваченим лінію захисту, яка не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Показання, надані свідками: ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , прямо стосуються обставин кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, оскільки, будучи безпосередньо допитаними в судовому засіданні і попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, крім неповнолітніх свідків, яким було роз`яснено обов`язок говорити суду правду, підтвердили той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, оскільки він нього був різкий запах алкоголю, в ході конфлікту, який раптово виник на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_7 , наніс 5-6 ряд ударів кулаком правої руки в ділянку обох очей, ротової порожнини та ділянку голови справа, спричинивши тілесні ушкодження.

Ці ж показання свідків: ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , спростовують твердження сторони захисту, що вони не заперечували щодо поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , коли він захотів разом зі ОСОБА_25 і ОСОБА_26 впасти разом в сніг і були «дуже» «раді» і «весело» «сміялися», коли ОСОБА_3 почав натирати ОСОБА_27 снігом.

Також суд зауважує, що у разі зустрічі з п`яною/нетверезою незнайомою людиною, одним із головних і основних правил основ безпеки життєдіяльності є необхідність уникати конфронтації, зберігати спокій та контролювати дистанцію, оскільки поведінка такої людини є непередбачуваною.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_28 і ОСОБА_29 пояснили, що вони злякалися невідомого дорослого чоловіка, який перебував в стані алкогольного сп`яніння, і у разі відмови йому це могло спровокувати з його сторони непередбачувану агресивну поведінку.

Дані показання свідків також підтверджуються: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.12.2023 року (т 1: ас 108), висновком експерта №728 від 04 грудня 2023 року (т 1: ас 109-110); протоколом слідчого експерименту від 04 грудня 2023 року та додатку до протоколу - оптичного носія інформації DVD диска (т 1: ас 111-114), протоколом пред`явлення особи для впізнання від 08 грудня 2023 року з додатками до протоколу - фототаблицями (т 1: ас 115-119), протоколом огляду речей (відеозапису) від 04 грудня 2023 року та протоколом огляду документу (відеозапису) від 04.12.2023 року і самим відеозаписом (т 1: ас 120, 123-133, 134).

Жодних підстав, передбачених ст.87 КПК України для визнання недопустимими доказами показання свідків: ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , при розгляді справи не встановлено.

Показання потерпілого і свідків належним чином обґрунтовані, оскільки є послідовними та узгоджуються між собою та в своїй сукупності повно відтворюють картину події.

Суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він злякався і не мав умислу нанести тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7 , оскільки така позиція обвинуваченого повністю спростовується встановленими у ході судового розгляду фактичними обставинами та безпосередньо дослідженими у суді доказами.

Що стосується доводів захисника обвинуваченого про відсутність жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують винність ОСОБА_3 в умисному нанесенні потерпілому ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, то вони є необґрунтованими і спростовуються показаннями потерпілого та свідків:ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , іншими доказами, зокрема, висновком експерта тілесних ушкоджень ОСОБА_7 за №728 від 04.12.2023 року, протоколом проведених із потерпілим впізнання обвинуваченого та слідчого експерименту, а також відеозапис події кримінального правопорушення, відзнятий свідком ОСОБА_16 , що узгоджуються між собою щодо обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи: часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Доводи сторони захисту, що відео на телефоні підтверджують пояснення ОСОБА_3 щодо необхідної оборони з його сторони, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Не заслуговують на увагу суду посилання захисника про те, що ОСОБА_3 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки дана обставина спростовується показаннями свідків та потерпілого, які стверджували, що від обвинуваченого ОСОБА_3 було чути запах алкоголю з ротової порожнини.

Щодо не призначення та не проведення експертизи на стан сп`яніння, як зазначає захисник, то слід зазначити, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи на час вчинення ним інкримінованих йому протиправних дій у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків. До того ж, норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння виключно шляхом проведення відповідного медичного дослідження.

Суд вважає необгрутованими доводи апелянта про перебування ОСОБА_3 у стані необхідної оборони і що саме потерпілий вчинив суспільно небезпечне посягання щодо обвинуваченого, зненацька безпідставно збивши з ніг, завдавши при цьому болю та намагався утримувати в положенні лежачи на землі, оскільки вони суперечать фактам, які були встановлені в ході досудового розслідування та досліджені під час судового розгляду.

Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього підстави. Така підстава, відповідно до ч.1 ст.36 КК України характеризується наступними елементами: вчинення щодо особи, яка захищається, суспільно- небезпечного посягання та необхідністю його негайного відвернення або припинення.

Оборона допустима лише від діянь, що загрожують і визначені як злочини.

У матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження того, що потерпілий вчинив будь-які дії, які за своїм характером та об`єктивними проявами могли бути розцінені як такі, що досягли ступеню суспільної небезпечності, властивого для злочину і викликали би у обвинуваченого стан необхідної оборони.

На думку суду така версія ОСОБА_3 та його захисника є намаганням ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та перекласти вину за події, що відбулись 02.12.2023 року, на потерпілого ОСОБА_7 .

Суд також звертає увагу на те, що є суперечлива позиція сторони захисту оскільки обвинувачений винним себе не визнає, однак, поряд з цим, просив вибачення у потерпілого за заподіяння йому тілесних ушкоджень та добровільно в порядку відшкодування матеріальної шкоди компенсував потерпілому 5000 гривень.

Щодо доводів сторони захисту про порушення вимог ст.240 КПК України при проведенні органом дізнання слідчого експерименту з свідками і потерпілим, а саме: не отримання жодної згоди на участь у слідчому експерименті; втручання інших учасників в розповідь потерпілого, то суд вважає такі доводи необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.5 ст.240 КПК України слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Суд зазначає, що слідчий експеримент 04.12.2023 року було проведено у приміщенні Луцького РУП ГУНП у Волинській області.

Крім того, ст.227 КПК України зазначає, що законний представник, педагог, психолог або лікар має право ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі під час проведення слідчих (розшукових) дій за їх участю.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що слідчий експеримент 04.12.2023 року проведений у повній відповідності до вимог ст.240 КПК України і підстав для визнання протоколу проведення слідчого експерименту від 04.12.2023 року з додатком (відеозаписом) недопустимим доказом суд не вбачає.

8.Висновки суду.

За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст. 85, 94 КПК України, вказані вище всі докази, надані стороною кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, в судовому засіданні доведена повністю, поза розумним сумнівом. Підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статтями Кримінального кодексу суд не вбачає.

9.Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з наступними змінами, та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У ч.2 ст.65 КК України зазначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно ст.12 КК України, за ч.2 ст.125 КК України відноситься до кримінального проступку, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на час вчинення кримінального правопорушення був неповнолітнім, позитивно характеризується за місцем навчання, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується:

- актом обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 20.12.2023 року (т 1: ас 138),

-характеристикою ОСОБА_3 за місцем навчання (т 1: ас 140),

- інформацією з ДІАП НПУ (т 1: ас 141);

- інформацією з КП «ВОПЛ» (т 1: ас 143).

Також судом ураховується досудова доповідь органу превенції щодо обвинуваченого.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, судом визнано: вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, судом визнано: вчинення кримінального правопорушення особо, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 103 КК України, при призначенні покарання неповнолітньому суд враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, раніше не судимий, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому за ч.2 ст.125 КК України покарання у виді громадських робіт.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст.129, абз.7 п.2 ч.3 ст.374 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

У відповідності до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір матеріальної шкоди в загальному становить 62 000,00 грн та складається з суми, яку потерпілий ОСОБА_7 витратив на лікування тілесних ушкоджень. Відтак, вказану суму матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_7 , який потерпів від кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_3 , необхідно стягнути з останнього частково в розмірі 57 000,00 грн, враховуючи часткове відшкодування даної шкоди обвинуваченим.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її безпідставного збагачення (Постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 року у справі №607/4341/20).

Відповідно до п.9 цієї ж постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

З урахуванням викладеного, виходячи з приписів ст.ст.23,1167 ЦК України, враховуючи всі обставини справи, характер завданої моральної шкоди, ступінь та обсяг моральних переживань потерпілого та їх тривалість, наявність причинного зв`язку між вчиненим і моральною шкодою, яка настала, роль і ступінь участі обвинуваченого, її мотиви, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог у цій частині та стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди в розмірі 25 000,00 гривень.

При вирішенні цивільного позову у межах кримінального провадження стягнення судового збору з обвинуваченого не допускається, оскільки таке стягнення суперечить закріпленим у ст.ст.2,7,9 КПК України завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам ч.5 ст.128, ст.ст.118, 119, 370 цього Кодексу та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених цим Кодексом.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Речові докази у справі відсутні.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді 30 (тридцяти) годин громадський робіт.

Цивільний позов ОСОБА_8 , яка діє в інтересах потерпілого ОСОБА_7 , до ОСОБА_3 , законного представника обвинуваченого - ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 , яка діє в інтересах потерпілого ОСОБА_7 , 57 000,00 (п`ятдесят сім тисяч) гривень матеріальної шкоди та 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1