Рішення № 136975688, 28.05.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1293/26

Провадження № 2/0158/741/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Корецької В.В.,

при секретарі Процик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в

Представник ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 23.06.2024р. між відповідачем по справі ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК Тайгер-Фінанс» було укладено кредитний договір №28951550, відповідно до умов якого, відповідачу по справі ОСОБА_1 надано кредит у сумі 4000,00 грн. із визначеним строком кредитування та сплатою відсотків.

ТзОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» умови вищевказаного кредитного договору виконало в повному об`ємі, надавши відповідачу по справі ОСОБА_1 в користування грошові кошти, в порядку передбаченому умовами договору.

Відповідач по справі ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого станом на час звернення до суду з даним цивільним позовом утворилась заборгованість в сумі 27180 грн 00 коп., з яких: 4000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 21180 грн 00 коп. заборгованість за відсотками, 2000 грн 00 коп. прострочена заборгованість за штрафами, яка станом на час звернення до суду з даним позовом не погашена, в зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» вищевказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп. та 8000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі.

28 квітня 2026, відповідач по справі ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги визнає частково, зокрема щодо стягнення з нього тіла кредиту в розмірі 4000,00 грн та 10400,00 відсотків за користування кредитом, посилаючись на Закон України «Про споживче кредитування», згідно якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, заявлені вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів у відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 23.06.2024р. між відповідачем по справі ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК Тайгер-Фінанс» було укладено кредитний договір №28951550, відповідно до умов якого, відповідачу по справі ОСОБА_1 надано кредит у сумі 4000,00 грн. із визначеним строком кредитування 360 днів та сплатою відсотків пільгова процентна ставка 1,2% (30 календарних днів) та стандартний період 1,5% в день (330 календарних днів). Факт укладення даного кредитного договору та отримання кредитних коштів не заперечується відповідачем по справі ОСОБА_1 /а.с. 6-8/.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою, другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на Банк покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Відповідач по справі ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого станом на час звернення до суду з даним цивільним позовом утворилась заборгованість в сумі 27180 грн 00 коп., з яких: 4000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 21180 грн 00 коп. заборгованість за відсотками, 2000 грн 00 коп. прострочена заборгованість за штрафами, що стверджується розрахунком заборгованості за вищевказаним кредитним договором /а.с. 8 на звороті 9/.

Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Договір про надання споживчого кредиту №28951550 укладений 23.06.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Разом з тим, зі змісту положень частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» убачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.2 кредитного договору №28951550 від 23.06.2024 сума кредиту становить 4000,00 грн, а згідно з пунктом 1.3 договору строк кредитування складає 360 днів. За змістом пункту 2.2.3 договору, проценти за користування кредитом протягом строку кредиту нараховуються за ставкою 1,2% (30 календарних днів) пільговий період та стандартний період 1,5% в день (330 календарних днів).

Наданий позивачем розрахунок процентної заборгованості не відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути використаний судом без приведення його у відповідність до імперативних норм Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням наведеного, суд здійснює власний перерахунок процентів за користування кредитом та приходить до висновку, що загальна сума процентів за користування кредитом №28951550 становить 14400 грн 00 коп. (4000,00 (тіло кредиту) х 1% х 360 днів), яка підлягає задоволенню та стягненню з відповідача.

Таким чином, розмір заборгованості за вищевказаним кредитним договором складає 18400 грн 00 коп. з яких 4000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 14400 грн 00 коп. заборгованість за відсотками.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив, що відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України не виконав взяті на себе зобов`язання перед ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн. підтверджується: договором про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025р., копією свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю від 29.09.2012 року, актом наданих послуг №203 від 14.01.2026 року, детальним описом робіт.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 грн).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1802 грн 36 коп. (2662,40 / 27180 * 18400) судового збору, що є пропорційним розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 89, 95, 137, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 6, 15, 16, 205, 207, 513, 514, 517, 526, 626, 628, 638-639, 1048, 1054 ЦК України, суд-

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561909) заборгованість за Кредитним договором №28951550 від 23.06.2024 в розмірі 18400 (вісімнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561909) судові витрати пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 1802 (одна тисяча вісімсот дві) грн 36 коп. та 3000 (три тисячі) грн 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Тайгер - Фінанс» (адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус; код ЄДРПОУ 43561909);

представник позивача Усенко Михайло Ігорович, юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька